АНОТАЦІЯ

Новикова Н.А. Показання свідків у цивільному процесі. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».

У дисертаційному дослідженні вперше проведено теоретично-прикладне дослідження показань свідка в цивільному процесі України. Історико-правовий матеріал показав, що показання свідків виступають одним із найбільш тривалих засобів доказування, що використовувався під час розгляду і вирішення судових справ. Поширеність даного засобу докзування викликана його оперативністю, наочністю та доступністю у використанні. У ранні часи свідок, окрім звичної функції надання показань, також консультував суддю по місцевим звичаям, особливо при вирішенні земельних спорів, а також своєю присягою вирішував долю справи. Такі функції для свідка були характерні під час формального оцінювання його показань. Проте з ІІ пол. ХІХ ст. роль свідка зводиться тільки до надання інформації по обставинам цивільної справи, а оцінка його показань за внутрішнім переконанням, істотно зменшили випаки використання показань свідків у цивільних справах.

Показання свідка, як і будь-який судовий доказ в цивільному процесі, складається із змісту та процесуальної форми. Змістом показань свідка є доказова інформація по обставинам справи, а процесуальна форма пов’язана з матеріальним носієм доказової інформації, яким виступає сам свідок та порядком його залучення в цивільну справу. Тому свідок, будучи іншим учасником судового процесу, з точки зору доказового права, виступає джерелом фіксації показань свідка.

Розкривається сутність свідка через ряд ознак, що йому притаманні. Зокрема, свідком може бути тільки індивідуалізована фізична особа; свідок повинен мати такий фізичний та психічний розвиток, що дає йому можливість правильно сприймати обставини та/або висловлюватись про них; свідок повинен володіти інформацією, необхідною для вирішення справи; свідок не повинен мати юридичної заінтересованості у результатах розгляду справи; свідок сприймає обставини справи безпосередньо або опосередковано; сприйняття обставин справи свідка не пов’язано з її розглядом; залучення особи в якості свідка у цивільну справу на підстави ухвали суду.

Аналізується цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна дієздатність свідка. Не дивлячись на те, що свідок виступає виключно фізичною особою, його правоздатність та дієздатність виникають одночасно. Цивільна процесуальна правоздатність свідка залежить від того, що він має інформацію щодо обставин цивільної справи, а цивільна процесуальна дієздатність - від психофізичного рівня розвитку та відсутності заборони на допит особи.

Характеризується процесуально-правовий статус свідка. Оскільки свідок виступає джерелом фіксації доказової інформації, всі його процесуальні права та обов’язки пов’язані з етапами використання судових доказів під час судового доказування. Саме указані етапи є критерієм поділу прав та обов’язків свідка на права та обв’язки, які пов’язані із залученням в цивільну справу показань свідка; права та обов’язки, що пов’язані з дослідженням показань свідка у справі; права і обов’язки, що пов’язані з оцінкою показань свідка у справі.

В роботі розкриваються ознаки змісту показань свідка. Окрім процесуальної форми, важливе значення серед структурних елементів показань свідка, відіграє зміст. Зміст показань свідка характеризується такими ознаками, як показання свідка завжди повинні бути пов’язані з відомим джерелом; показання свідка мають бути дані перед судом; показання свідка не повинні порушувати чиї-небудь суб’єктивні права та інтереси; показання свідка даються в усній формі. Таким чином, ознаки свідка та ознаки змісту показань свідка, виступають системою ознак, що характеризує такий засіб доказування у цивільному процесі як показання свідка. Але окрім даних ознак, показання свідка характеризується загальними ознаками, які притаманні всім судовим доказам вцілому, такими як ознака належності та ознака допустимості показань свідка.

Зміст показань свідка в цивільному процесі ділиться на дві частини: загальну та спеціальну. В загальній частині свідок надає суду інформацію про факти, які встановлюють його особу, взаємовідносини зі сторонами та справою, а в спеціальній - інформацію по обставинам справи. Інформація обох частин показань свідка має доказове значення, а тому попередження про кримінальну відповідальність свідка повинно йти до того, як свідок почне висловлювати інформацію по загальній частині показань свідка.

В роботі багато уваги приділено класифікації показань свідка за декількома критеріями, що дали змогу побачити особливість використання в цивільному процесі того чи іншого виду показань свідків. За віком показання свідка поділені на показання повнолітнього та неповнолітнього чи малолітнього свідка. Пропонується закріпити в діючому цивільному процесуальному законодавстві України законного представника для малолітніх і неповнолітніх свідків серед групи «інших учасників цивільного процесу», які будуть нести відповідальність за реалізацію прав і обов’язків таких свідків, пов’язаних із явкою до суду. В роботі також аналізуються інші види показань свідків, що поділяються за формою, за можливістю використання відеоконференцзв’язку, за кількістю свідків, які допитуються судом одночасно та залежно від спільності дослідження показань свідка з іншими судовими доказами у справі.

Сутність показань свідка розкривається шляхом розмежування показання свідків від інших доказів у цивільному процесі. Критикується віднесення пояснення сторони, третіх осіб та їх представників до різновиду показань свідка. На відміну від показань свідків, пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників виводяться з «права осіб бути вислуханим у суді», надаються юридично зацікавленими особами, які є учасниками матеріальних відносин, а тому вони більш інформативні, можуть бути надані через представника в усній чи письмовій формі без переваги одна одної.

У кваліфікованій науковій праці детально розкриваються три етапи використання показань свідків у цивільному процесі: залучення, дослідження та оцінка.

Залучення показань свідка у справу залежить від їх форми: при усній - свідок викликається в суд повісткою, а при письмовій - до матеріалів справи залучаються протоколи допиту свідка. Незалежно від форми залучення показання свідка у цивільній справі можуть зявитися лише з судовим контролем. В роботі пропонується на етапі залучення показань свідка на підготовчому та першому судовому засіданні, передбачити в якості основної письмову форму подання показань свідків та аргументується перевага письмової форми залучення показань свідка перед усною.

У роботі пропонується структура такого процесуального документу як письмові показання свідка, аналізуються його реквізити та визначається процедура його подання до суду. Письмові показання свідка повинна відбирати сторона справи, яка в них зацікавлена. Посвідчення підпису свідка на документі має здійснюватися нотаріусом чи іншою особою, яка може посвідчувати довіреність на ведення справи у суді.

Залучаючи показання свідка в цивільному процесі, слід пам’ятати про імунітет свідка. В роботі аргументується теза, відповідно до якої під імунітетом свідка слід розуміти не тільки право відмовитися від надання показань, але і заборону допиту у справі певних осіб. З метою узагальненого вирішення питання, пропонується в ЦПК України закріпити процедуру надання дозволу для розкриття свідком, наданої йому інформації, дотримання якої буде виступати умовою виклику та допиту свідків. В роботі аналізуються за різними критеріями види імунітетів свідків у цивільному процесі.

Пропонується законодавчо закріпити право сторін відмовитися від викликаних свідків, зважаючи на позицію протилежної сторони справи, але не суду, окрім справ окремого провадження.

У роботі досліджується попереднє, кінцеве та контрольне дослідження показань свідків. Систематизуються та аналізуються загальні правила кінцевого дослідження показань свідків: дотримання принципу змагальності цивільного процесу; проведення такого дослідження в залі судового засідання; дослідження показань свідків у певній послідовності; дослідження показань свідка гласно; має бути всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження показань свідка.

В дисертації розкриваються способи дослідження показань свідків та аналізується їх порядок. Виходячи з того, що в якості основної форми залучення показань свідків пропонується вибрати письмову, також пропонується в якості основного способу дослідження показань свідків обрати їх оголошення в залі суду.

З метою покращення процедури дослідження показань свідка, пропонується законодавчо заборонити неформальне спілкування сторін, їхніх представників чи інших учасників справи з недопитаними свідками під час проведення судового засідання; присягу свідка формулювати з врахуванням релігійної складової, окрім випадку, якщо свідок атеїст.

У роботі аналізуються види допиту свідка: прямий, перехресний та «шахматний». Визначається особливість допиту малолітніх та неповнолітніх свідків. Розкривається специфіка фіксації показань свідків під час їх дослідження.

Оцінка показань свідка завершує процес їх використання у цивільній справі. У роботі досліджуються загальні та спеціальні критерії оцінки показань свідків. Загальні критерії оцінки показань свідків зводяться до критеріїв: належності, допустимості, достовірності, достатності доказів та встановлення зв’язку показань свідка з іншими доказами у справі. В процесі аналізу критерію достовірності, упорядковуються та характеризуються різноманітні способи забезпечення правдивості показань свідків.

Ключові слова: цивільний процес; свідок; показання свідка; імунітет свідка; використання показань свідка.

Список публікацій здобувача:

1. Новікова Н. А. Поняття та ознаки свідка в цивільному процесі. Право і суспільство. 2016. № 6. С. 41-48.

2. Новікова Н. А. Показання свідка у цивільних справах у часи Київської Русі. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія «Право». 2016. № 41. С. 121-124.

3. Новикова Н. А. Специальные признаки показаний свидетеля в гражданском процессе. Закон и жизнь (Республика Молдова). 2017. № 4. С. 100-104.

4. Новікова Н. А. Відмінність показань свідків від особистих доказів у цивільному процесі. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 6. С. 99-102.

5. Новікова Н. А. Загальні критерії оцінки показань свідка у цивільному процесі. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2017. Випуск 3. Том 1. С. 106-109.

6. Новікова Н. А. Залучення показань свідка у цивільну справу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2017. Випуск 45. Том. 1. С. 87-90.

7. Новікова Н. А. Усна та письмова форма показань свідка в цивільному процесі. Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. Вип. 17. 2017. С. 82-85.

8. Новікова Н. А. Цивільно-процесуальний статус свідка. Докази і доказування в окремих категоріях цивільних справ: збірник наукових праць / В. І. Бобрик та ін.; за заг. ред. О. Д. Крупчана. Київ: НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2016. С. 27-49.

9. Новікова Н. А. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність свідка в цивільному процесі. Актуальні питання розвитку права та законодавства: наукові дискусії: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 16-17 грудня 2016 р.). У 2-х частинах. Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2016. Ч. 1. С. 123-127.

10. Новікова Н. А. Показання малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх свідків у цивільному процесі. Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків 17-18 березня 2017 р.). Харків: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2017. С. 62-66.

11. Новікова Н. А. Відмінність показань свідків від письмових доказів у цивільному процесі. Сучасні проблеми правової системи та державотворення в Україні: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 24-25 березня 2017 р.). Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина», 2017. С. 30-33.

12. Новікова Н. А. Фіксація дослідження показань свідків у цивільному процесі. Актуальні питання теорії та практики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права: Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 9-10 червня 2017 р.). Київ. Центр правових наукових досліджень, 2017. С. 37-40.

13. Новікова Н. А. Загальні правила кінцевого дослідження показань свідків у цивільному процесі. Сучасні тенденції в юридичній науці України. Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 29-30 червня 2017 р.). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2017. С. 26-30.