АНОТАЦІЯ
Бондар І.В. Теоретичні основи особистих немайнових правовідносин в цивілістичному процесі. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» (081-Право).
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України, Київ, 2019. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка.Дисертація присвячена комплексному аналізу реалізації особистих немайнових правовідносин в цивілістичному процесі, що має гарантувати надійну охорону, захист і відновлення цих прав. Саме у нотаріальному, цивільному та виконавчому процесах, які у сукупності складають цивілістичний процес, проявляється досконалість регламентації норм матеріального права і ті проблеми, з якими стикаються особи при реалізації власних немайнових прав. Тому поняття особистих немайнових правовідносин, їх структурні елементи та правове регулювання проаналізовані крізь призму їх застосування у цивілістичному процесі.
Отже, теоретичні основи особистих немайнових правовідносин в цивілістичному процесі слід сприймати як багатовимірну категорію, де основу складають цивільно-правові та інші галузеві матеріальні правовідносини, до яких додаються процесуальні майнові та немайнові відносини, що інтегрують в собі охоронні, захисні та відновлювальні властивості, а також забезпечують перевірку досконалості законодавчого врегулювання немайнових відносин та утворення значної кількості інформації, яка може слугувати підставою для поліпшення відповідного законодавства і практики його застосування.
Запропоновано ввести нове поняття «змішані особисті немайнові права», з огляду на те, що поділ особистих немайнових прав на абсолютні та відносні не задовольняє потреби цивілістичного процесу в термінології і спрощує сприйняття немайнових прав, відповідних їм немайнових обов’язків та інтересів, які спонукають осіб до охорони, захисту і відновлення порушених немайнових прав.
Абсолютні права мають персоніфікуватися в процесуальних галузях правової науки і знаходити «трансформацію» в реальних справах, коли конкретний суб’єкт, немайнові права якого порушені, буде підтверджувати факт правопорушення, то йому необхідно підтвердити факт наявності в нього відповідного права і правовідносин з конкретним контрагентом, а також потребує врахування значна частина й інших юридичних обставин, яким способом відбувалося правопорушення і в яких умовах, чи триває правопорушення до моменту вирішення справи, до яких наслідків призвів факт правопорушення, яким способом потрібно припинити правопорушення і відновити порушене право та компенсувати завдану матеріальну і немайнову шкоду тощо. Для належної кваліфікації порушення немайнового права важливу роль має відігравати й особистість і поведінка правопорушника, зокрема, його статус, чи наділений він державою владними повноваженнями, чи вимагається від нього висока професійна кваліфікація тощо. Отже, факт порушення немайнового права може призводити до виникнення нових комплексних майнових і немайнових правовідносин, участі в захисті і відновленні цього права суддів, адвокатів, виконавців, тобто «нашарування» нових правовідносин на первісне порушене немайнове право трансформує його і робить змішаним.Обґрунтовано, що не варто положення цивільного права абсолютизувати у межах цивілістичного процесу, оскільки останні відносини відрізняються від цивільно-правових за характером, змістом та виконуваними посадовими особами завданнями. Так, слід визнати особливу і важливу роль суду у врегулюванні цивільних відносин і ту владу, яку надано йому та виконавцям для забезпечення дієвості правової системи України, захисту і відновлення прав громадян та юридичних осіб. Але і цим уповноваженим особам не можна переходити грань допустимої поведінки і це не зважаючи на те, що багато порушень немайнових прав осіб виміряти складно і це суб’єктивний фактор. Так, для когось образа може полягати в безпосередніх «критичних» висловлюваннях на його адресу, а якійсь особі навіть підвищення голосу на неї представляється приниженням її честі, гідності і ділової репутації.
Саме тому в основу немайнових прав представляється доцільним включати особистість, її сприйняття тих чи інших правопорушень і умов їх вчинення, а також специфіку правовідносин з іншими особами, особливо, наділеними владними повноваженнями.Досліджено питання реалізації особистих немайнових правовідносин в нотаріальному процесі, зокрема, у нотаріальних провадженнях при посвідченні правочинів, з посвідчення та засвідчення безспірних фактів, сімейних та спадкових нотаріальних провадженнях тощо. Запропоновано передбачити обов’язкову нотаріальну форму щодо таких правочинів як договори донорства, окремих правочинів щодо надання правової допомоги, договорів на проведення окремих дослідів, стерилізації особи, договору про передачу особистих паперів, оскільки цивільне законодавство досить спрощено підходить до форми правочинів, зокрема, договорів, предметом яких є здійснення особами належних їм особистих немайнових прав, на відміну від правочинів щодо реалізації належних їм майнових прав.
Встановлено, що у матеріальному праві підходи до визначення статусу чотирнадцятирічної дитини не узгоджені між собою. Політика держави щодо дітей, у перехідний період їх розвитку, неоднозначна щодо наділення останніх таким колом свобод як: свободою пересування, свободою вибору місця проживання. У зв’язку з цим, автором запропоновано, у нормативних актах щодо прав чотирнадцятирічної дитини, яка має власний достатній дохід визначитися з питанням щодо надання їй повної цивільної дієздатності та регламентації на законодавчому рівні місця її проживання, оскільки контролювати і відповідати за дитину, яка має свободу пересування батьки та інші особи не здатні тощо.
Визначено, що нотаріуси мають відпрацювати шлях щодо реального забезпечення права дитини бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї (ч. 1 ст. 171 СК) і відтворення цього механізму у процедурі посвідчення ними правочинів. Так, діти у 10-річному віці ще не знають такого поняття як паспорт, особистий підпис і, відповідно, надану дитиною згоду буде складно зафіксувати у договорі.
Тому вважаємо доцільним посвідчення такого договору здійснювати при свідках або із залученням представників органу опіки та піклування, щоб зафіксувати згоду або заперечення дитини.Окрему увагу приділено особистим немайновим відносинам у цивільному процесі і зроблені пропозиції з уточнення юрисдикції цивільних справ, що виникають з особистих немайнових правовідносин, розкриті проблемні аспекти віднесення справ до окремого провадження, коли в їх змісті має місце спір про право, що обумовлює їх належність до позовного провадження тощо.
Значна кількість висновків в роботі стосується й відновлення або компенсації немайнових прав у виконавчому провадженні. Встановлено, що заходи примусового виконання, які зобов’язують боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, виконують кілька функцій: 1) попереджувальну - не чинити перешкоди при виконанні рішення; 2) стимулюючу - сприяють виконанню рішення; 3) забезпечувальну - примусове виконання у передбачених законом випадках.
Визначено недоліки законодавства в сфері виконання рішень немайнового характеру та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення його положень. Значну увагу приділено загальним і спеціальним правилам вчинення виконавчих проваджень, принципам виконавчого процесу тощо.
Ключові слова: особисті немайнові правовідносини, особисті немайнові права, нотаріус, суд, виконавець, нотаріальний процес, цивільний процес, виконавчий процес.