§7 Захист цивільних об'єктів і культурних цінностей
Об'єкти, що не є військовими, вважаються цивільними: помешкання, споруди, засоби транспорту, які використовуються цивільним населенням; місця, що використовуються винятково цивільним населенням (сховища, лікарні тощо); джерела водопостачання, греблі, дамби, електростанції, запаси продуктів харчування, посіви, скотина, тощо.
Такі об'єкти не повинні бути об'єктами воєнного нападу.Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 р. передбачає додаткові заходи для захисту культурних цінностей (тобто цінностей, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу: пам'ятників архітектури, мистецтва, історії, рукописів, книжок, картин; музеїв, бібліотек, архівів, центрів, де зосереджена значна кількість культурних цінностей, тощо). Щодо культурних цінностей забороняється: піддавати їх нападу чи знищенню; робити з них об'єкт репресалій; вивозити їх за кордон; робити їх непридатними тощо.
§8
Нейтралітет у збройному конфлікті
Нейтралітет у війні — це особливий правовий статус держави, яка не бере участь у конфлікті й утримується від надання допомоги сторонам, що воюють. Розрізняють постійний нейтралітет (Швейцарія з 1815 р., Ватикан із 1929 р., Австрія з 1955 р.); евентуальний нейтралітет (у цій війні); нейтралітет у силу договору між відповідними державами.
Нейтральні держави, зберігаючи право на самооборону, повинні виконувати правила нейтралітету. Постійно нейт- ральні держави не повинні: в мирний час входити до воєнних блоків; надавати свою територію для іноземних військових баз чи формування військових загонів воюючих; дозволяти передачу техніки та боєприпасів воюючим.
У разі порушення цих правил держави, що воюють, можуть вважати територію нейтральної держави театром воєнних дій. Разом із тим нейтральні держави можуть: запобігати силою спробам порушити статус нейтралітету; надавати свою територію для утримання поранених; дозволяти прохід у свої порти санітарних суден держав, що воюють, тощо.§9
Міжнародно-правове регулювання закінчення воєнних дій і стану війни
Війна є винятковим станом міждержавних відносин, який в інтересах встановлення миру має бути припинений. Припинення стану війни треба відрізняти від припинення воєнних дій. Формами припинення воєнних дій є перемир'я та капітуляція. Перемир'я — тимчасове припинення воєнних дій на умовах, погоджених сторонами конфлікті. Виділяють місцеве перемир'я (на окремій ділянці театру війни) і загальне перемир'я (по всьому фронті). Воно може бути укладене на визначений строк чи бути безстроковим. Істотне порушення перемир'я однією зі сторін може служити підставою для поновлення воєнних дій.
Капітуляція — припинення воєнних дій на умовах, визначених переможцем. Розрізняють просту капітуляцію (окремого підрозділу, об'єкта, пункту, району) і загальну капітуляцію (наприклад, капітуляція Японії 1945 р.). Капітуляція може бути беззастережною (без усіляких умов із боку переможеного) і почесною (наприклад, капітуляція гарнізону за умови збереження зброї та прапорів).
Ні перемир'я, ні капітуляція, як правило, не означають автоматичного припинення стану війни. Для цього необхідне видання акта (одно- чи двостороннього) про припинення стану війни або укладання мирного договору. У ньому фіксується припинення стану війни, вирішуються питання про віднов- лення мирних відносин між державами, про долю довоєнних угод між державами тощо. Із припиненням стану війни перестають діяти багато угод воєнного часу та набирають силу договори, які нормалізують відносини між державами.
§ 10
Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця
У розвитку та реалізації міжнародного права в напрямі гуманізації права збройних конфліктів значну роль відіграє рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.
У 1863 р.
у Женеві був створений постійний Міжнародний комітет допомоги пораненим (сьогодні Міжнародний комітет Червоного Хреста — МКЧХ), до якого, крім засновника — Анрі Дюнана, — увійшли ще четверо женевців. МКЧХ є неурядовою організацією. Він став засновником руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Практично в кожній державі діє національне товариство цього руху. На міжнародному рівні вони об'єднані в Лігу товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Вищим органом руху є Міжнародна конференція Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.Міжнародний комітет Червоного Хреста в рамках руху має власний статус і офіційно визнаний Женевськими конвенціями. Він складається з швейцарських громадян. МКЧХ здійснює визнання нових національних товариств, виконує функції, покладені на нього Женевськими конвенціями, включаючи сприяння дотриманню й нагляд за дотриманням міжнародного гуманітарного права, надання допомоги жертвам збройних конфліктів, сприяє поширенню знань про міжнародне гуманітарне право та вносить пропозиції щодо його розвитку. Під час збройних конфліктів, міжнародних і внутрішніх, він надає захист і допомогу жертвам як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Мандат МКЧХ на дії під час збройних конфліктів ґрунтований на чотирьох Женевських конвенціях 1949 р., Додаткових протоколах до них 1977 р., а також на його власному Статуті (праві на ініціативу в не- міжнародних конфліктах).