Людина. Громадянин. Фахівець
Людина. Громадянин. Фахівець
«Право — це те, що корисне всім або більшості»
Дігести Юстініака
Україна — це милозвучне слово, назва великої держави, народ якої 1 грудня 1991 р.
схвалив всенародним голосуванням Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., в якому проголосив верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах території України та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.Сьогодні Україна — сучасна Європейська суверенна правова держава, що закріплено у Конституції України.
Утворення самостійної України вимагає суттєвого перегляду змісту, системи і структури юридичної освіти, формування її концепції відповідно до норм чинної Конституції.
Величезна роль в становленні права, правничої професії, правової освіти, науки і практики належить правовій деонтології.
Чимале значення для розбудови молодої української правової держави має її освітянський та науковий потенціал.
Проведений в Інституті законодавства Верховної Ради України аналіз наукового потенціалу вченихюристів нашої молодої держави засвідчує, що в галузі правознавства сьогодні працює близько 1000 докторів і кандидатів наук (176 докторів і 730 кандидатів юридичних наук).
Серед них 466 юристів мають вчене звання, а саме:
професорів — 143, доцентів — 278, старших наукових співробітників — 45.
Безпосередньо працюють на освітянській ниві у навчальних закладах України 570 вченихюристів. 90 — у науководослідних установах, 92 — у практичних відомствах, установах і організаціях.
Сьогодні юридична освіта і наука, їх науковий потенціал знаходяться у розквіті творчих сил. Про це засвідчує перелік складу вченихюристів України. Серед них до ЗО років — 15 чоловік, від ЗО до 40 — 184, від 40 до 50 — 241, від 50 до 60 — 256, у віці понад 60 років — 77'.
Правову (юридичну) деонтологію як навчальну дисципліну вивчають студенти всіх юридичних вузів і факультетів на першому курсі. Це й виправдано.
Адже першокурсник повинен глибоко усвідомити свою майбутню професію правознавця і правозахисника, наперед знати, які обов'язки його чекають на життєвому професійному шляху, практичній, науковій і освітянській роботі і свідомо готуватися до цього. Тому правову (юридичну) деонтологію ще називають вступом до спеціальностіНа сьогодні в Україні правова (юридична) деонтологія поступово розвивається і удосконалюється. Цій проблемі присвятили свої праці Бенедик 1. В., Гусарєв С. Д., Горшенев В. М., Карпов О. М., Шмоткін О. В. та інші дослідники. Проте літератури з цієї дисципліни не вистачає. Даний підручник повинен частково вирішити цю проблему.
При написанні цієї книги виникали певні труднощі, оскільки багато теоретичних положень і практичних рекомендацій висвітлюються вперше. Вперше сформульовано доктрину навчальної програми одним із авторів цієї книги — С. Сливкою — ще у 1992—1993 рр. Відсутність належної апробації викладеного матеріалу дає підстави широко розгорнути дискусії щодо наукових проблем правової деонтології, її практичного застосування.
Основною метою проведеного дослідження є висвітлення змісту службового обов'язку юриста, особливо його внутрішнього імперативу з новітніх позицій сьогодення. Для цього використані фундаментальні праці відомих вчених у галузях права, менеджменту, психології, філософії, історії, культурології, інформатики, біоніки, політології та ін. Використано також матеріали Конституції України (1996), чинне законодавство України, відомчі нормативні акти та архівні матеріали, досвід практики.
У цілому наукові зусилля авторів були спрямовані на формування нової особистості українського національного юриста, фахівцяправознавця нової генерації, який реалізуватиме внутрішній імператив службового обов'язку у правовій державі Україна у XXI столітті
Вченіюристи України К 1^8
4