§ 2. Естетична та особиста культура юриста
1) психологічних особливостей, оскільки естетичні норми безпосередньо залежать від психічного розвитку людини, від розвиненого відчуття та сприйняття;
2) духовних аспектів, тому що більшість естетичних норм людина не створює — їх треба досліджувати, шукати як результат природи;
3) морального обгрунтування через те, що частина естетичних норм створюється людиною в процесі еволюційного розвитку суспільства.
Найбільша прийнятність третьої позиції пояснюється тим, що, незважаючи на еволюційний характер формування естетичних норм, юридична робота, в першу чергу, вимагає певних стандартів, зразків, моделей.
Це — завдання держави, юридичних установ, соціальних груп (колективів), сім'ї юриста тощо. Тобто в даному випадку прослідковуються аналогії з професійною мораллю, професійноетичними нормами, які пов'язані із усталеними нормами естетики.Крім того, у моральній групі компонентів юридичної деонтології естетична культура юриста має найбільше проявів. Це пояснюється тим, що деякі елементи естетичної культури є складовими елементами водночас особистої і зовнішньої культури юриста, а також його службового етикету, що грунтуються на загальній та професійній моралі.
У кожної людини існує певна естетична орієнтація, яка постійно розвивається у процесі соціалізації з метою
143
подолання одновимірності у людському розвитку. З огляду на те, що естетичні цінності та естетичне сприйняття людини мають природний характер, естетична свідомість потребує певного формування, а не виховання.
Найбільшої уваги потребують дослідження естетизованих стосунків юриста з громадянами, суспільством та природою. У цих відносинах є можливість відчути добро і красу як зовнішньолюдські цінності.
Тобто у службовому обов'язку юриста є естетичний елемент, який потребує систематичного розвитку.Естетичні засади у службовій діяльності юриста, зокрема естетична форма внутрішнього імперативу службового обов'язку, вимагають певної культури цієї діяльності.
Це стосується естетичної культури юриста, основним складовим елементом якої є правова естетика.
Основним завданням правової естетики є підвищення рівня професійної естетичної свідомості юриста, що здійснюється не тільки через опанування творів літератури, а й мистецтва взагалі. Тут потрібно, щоб юрист мав власне бачення естетики, перш за все, з позиції колористики.
Колористика дає можливість ознайомитись з єдиною мовою кольорів. Справа в тому, що кожен колір порізному впливає на людину, позначається на її самопочутті, емоціях, поведінці, навіть змінює пульс та кров'яний тиск. Знання законів колористики допомагає у стресових ситуаціях. Тобто колір для людини є духовною їжею, здоров'ям, стимулятором, смаком, змістом та мовою, що потрібно враховувати при оформленні робочих місць, створенні умов праці для юриста.
Наступним елементом правової естетики є як зовнішній, так і внутрішній бік проведення обрядів, церемоній, ритуалів, святкування знаменних дат тощо. Тут прояви естетичної культури юриста мають значення, тим більше, що це в якійсь мірі регулюється правовими нормами (наприклад, ритуал судового засідання).
Одним із елементів правової естетики є встановлення правил естетики у поведінці юриста. Це — один із зовнішніх проявів його естетичної культури.
У професійній діяльності юриста значну роль відіграє його особиста культура. Її високий рівень допомагає юристові знайти своє місце у колективі, визначити як, де і коли вступати в розмову, не допускати пишномовності і фразерства, знати правила вітання тощо.
До складових елементів особистої культури належить
144
культура догляду за тілом і одягом, побутова культура тощо. Серед принципів особистої культури є порядність, охайність, доброзичливість, вірність, надійність, дотепність.
Особиста культура виконує такі функції: формування норм службового етикету та зовнішньої культури;
розвиток естетичної культури; формування авторитету;
сприяння дотриманню службової та загальної таємниці;
формування почуття товариськості; виховання вимогливості до себе; розвиток моральних та професійноморальних якостей; підвищення рівня юридичної компетенції; уміння критикувати і вислуховувати критику;
дотримання норм сімейного і побутового етикету;
справлення приємного враження.
Зрозуміло, що особиста культура залежить від рівня соціалізації юриста, а також від інтелектуальної, емоційної, внутрішньої, естетичної, психологічної, педагогічної культури.
Великий вплив на юриста мають особиста культура його батьків та другого члена подружжя. Напевно, менше впливає на формування особистої культури соціальне походження, місце народження і виховання (село чи місто), наявність додаткової освіти тощо. Дуже шкодять формуванню особистої культури показуха і формалізм.У цілому слід вказати, що особиста культура сучасного юриста повинна відображати менталітет українського народу, пропагувати національний дух української інтелігенції.
Отже, істотною ознакою, яка визначає сутність юридичної деонтології, є її моральні проблеми. Вони полягають у тому, що сучасні юристи ще недостатньо володіють належними нормами моралі, незважаючи на те, що моральна культура пронизує будьяку професійну діяльність і стає міцним фундаментом формування внутрішнього імперативу службового обов'язку.