2. Правовий режим земель промисловості

Землі промисловості — окремий вид земель у складі самостій­ної категорії земель України, правовий режим яких базується на єдиних для цієї категорії принципах. До них належать землі, на­дані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і до­поміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інже­нерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших спо­руд (ст.

Землі, які забезпечують функціонування промислових під­приємств, неоднорідні за своїм складом. Серед них виокремлю­ються, в першу чергу, земельні ділянки, які зайняті основними, підсобними й допоміжними будівлями та спорудами промислових та інших підприємств. Такі будівлі та споруди — це об'єкти неру­хомого майна, які нерозривно пов'язані з відповідними земельни­ми ділянками, що призначені для їх обслуговування. Основними будівлями та спорудами вважаються такі, що визначають основне цільове призначення земельних ділянок, на яких вони розміщені. Допоміжні будівлі та споруди виконують функції допоміжного (другорядного) значення у процесі використання відповідної земельної ділянки. Підсобні об'єкти нерухомості забезпечують функціонування основних будівель та споруд.

Крім того, до складу земель промисловості входять надані у встановленому порядку підприємствам земельні ділянки, на яких розміщені під'їзні шляхи, інженерні мережі, адміністра­тивно-побутові будівлі та інші споруди, що забезпечують здійснення підприємствами відповідної діяльності.

Основне цільове призначення земель промисловості полягає в тому, що вони є основою для розміщення та експлуатації основ­них, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств промисловості, їхніх під'їзних шляхів, інженерних мереж, ад­міністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для потреб проми­словості, мають бути всебічно обґрунтованими і мінімально необ­хідними. Вони визначаються відповідно до затверджених у вста­новленому порядку державних норм і проектної документації. У зв'язку з тим, що будівництво промислових об'єктів відбува­ється, як правило, протягом тривалого періоду, відведення відповідних земельних ділянок здійснюється поетапно з ураху­ванням черговості будівництва і фактичного освоєння земель.

Земельні права та обов'язки підприємства при здійсненні відповідної діяльності регулюються актами відомчого управлін­ня землекористуванням промислових підприємств відповідного виду. Але перелік і зміст прав та обов'язків з використання й охо­рони земельних ділянок повинен відповідати вимогам, закріпле­ним ЗК України.

Правовий режим земельних ділянок, які використовуються окремими промисловими підприємствами, характеризується певними особливостями. Так, право користування відповідними земельними ділянками підприємствами гірничодобувної проми­словості нерозривно пов'язане з правом користування надрами. Ці особливості стосуються, зокрема, виникнення земельних прав. Згідно із законом надання земельних ділянок підприєм­ствам гірничодобувної промисловості для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться, по-перше, після оформ­лення у встановленому порядку права користування надрами, по-друге, після відновлення земель згідно із затвердженим про­ектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у вста­новлені строки.

Користування підприємствами гірничодобувної промисло­вості земельними ділянками, як правило, здійснюється на площі залягання корисних копалин. У зв'язку з цим слід наголосити, що стосовно забудови таких ділянок Кодекс про надра України (ст. 58) встановлює спеціальні вимоги. Так, забудова площ заля­гання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, допускається у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними органами та органами державного гірничого нагля­ду.

Навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню та зменшенню їх негативного впливу на людей і довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти згідно зі ст. 112 ЗК України створюються охо­ронні зони. Крім того, навколо промислових об'єктів, які є джере­лами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових та електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючого випромінювання тощо, з метою відокремлення цих об'єктів від територій житлової забудови відповідно до ст. 114 ЗК України створюються санітарно-захисні зони. У межах цих зон забороняється будівництво об'єктів, пов'язаних із постійним перебуванням людей. Правовий режим земель охоронних та санітарно-захисних зон визначається зако­нодавством України. Крім того закон пов'язує виникнення права приватної власності на землі промисловості, на яких розташо­вані об'єкти, що підлягають приватизації. Так, відповідно до За­кону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (ст. 11) земельні ділянки охоронних зон, зон санітарної охорони та зон особливого режиму використання земель, якщо вони не вилучені з господарського обігу, належать відповідно до земель державної або комунальної власності.

Землі промисловості використовують державні, комунальні та приватні промислові підприємства, а в деяких випадках — і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності. При цьому державні та комунальні підприємства виступають суб'єктами постійного землекористування, інші суб'єкти використовують зазначені землі на умовах оренди.

Чинне законодавство не виключає багато суб’єктності права власності на землі промисловості. Вони можуть перебувати не тільки у державній, а й у комунальній та приватній власності.

Можливість виникнення права приватної власності на землі промисловості може бути пов'язана з придбанням земельних ділянок на конкурентних засадах із земель державної або комунальної власності суб'єктами підприємницької діяльності під забудову відповідно до вимог глави 21 ЗК України. Особ­ливість процедури виникнення цього права полягає в тому, що розпорядження земельними ділянками, на яких розташовані за­значені об'єкти, здійснюють державні органи приватизації (ст.171 ЗК України).

Право власності на землі промисловості можуть набувати іно­земні юридичні особи для здійснення інвестиційної діяльності, зокрема за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Водночас слід зазначити, що окремі земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти промисловості, можуть знаходитися тільки в державній власності. Йдеться, зокрема, про земельні ділянки, на яких розташовані державні, в також казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі на­лежать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.