§ 4. Розірвання шлюбу в судовому порядку
Законодавством передбачено, що справи про розірвання шлюбу розглядаються судом за заявою одного з подружжя, як правило, за місцем проживання відповідача.
В деяких випадках, якщо цього потребує захист інтересів недієздатного чоловіка (жінки), позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений його опікуном або прокурором.
Суд в цих випадках може притягнути до участі в процесі органи опіки для дачі відповідного висновку по справі.Згідно ч.2 ст.38 КпШС України чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час її вагітності і протягом одного року після народження дитини. Це положення відноситься і до випадків, коли дитина народилася мертвою або не дожила до одного року. При відсутності згоди дружини на розгляд справи про розлучення, суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, а якщо вона була прийнята, суд припиняє провадження по справі.
Одна з цікавих справ виникла в судовій практиці М.Києва. Громадянин Ю. пред'явив позов про розірвання шлюбу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що його дружина порушує подружню вірність, зустрічається з іншим чоловіком, внаслідок чого їх сім'я розпалася. Викликана для вручення копії позовної заяви і співбесіди, відповідачка не заперечувала проти вказаних чоловіком фактів, однак згоди на розірвання шлюбу не дала і пред'явила медичну довідку про вагітність. Суддя виніс постанову про відмову в прийомі позовної заяви і роз'яснив Ю., що він може звернутися до суду про розлучення тільки по досягненню дитиною віку одного року, якщо до цього часу не буде згоди дружини на розлучення. Коли дитині виповнився рік, громадянин Ю.
знов звернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу, де вказав, що просить шлюб розірвати, так як його дружина знаходиться в інтимному зв'язку з іншим чоловіком і наро104
дила від нього дитину. І на цей раз відповідачка не заперечувала проти вказаних в заяві фактів, але знову згоди на оозлучення не дала і пред'явила документ про свою вагітність. СУДДЯ знову виніс постанову про відмову в прийнятті позовної заяви про розірвання шлюбу, оскільки у статті 38 КпШС України з цього приводу немає ніяких виключень.
При розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов'язаний всебічно вияснити взаємовідносини сторін, дійсні мотиви, з яких ставиться питання про розірвання шлюбу, прийняти заходи до примирення подружжя як при підготовці справи до судового розгляду, так і в судовому засіданні. Суди зобов'язані розглядати справи про розірвання шлюбу, як правило, з участю обох сторін.
Тільки "їх особиста участь в процесі дає можливість суду всебічно вияснити сімейні взаємовідносини, мотиви, з яких ставиться питання про розірвання шлюбу, дійсні причини розлучення між подружжям. Розгляд справ при відсутності однієї із сторін іноді приводить до того, що в рішенні наводяться відомості, які ганьблять відсутнього чоловіка (дружину) чи вказується на його непристойну поведінку, тоді як ці обставини матеріалами справи не підтверджуються, а бувають відомі зі слів іншої сторони.
Так, громадянка Н. звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на дитину, посилаючись на те, що її чоловік зловживає спиртними напоями, влаштовує сварки, негативно впливає на виховання дочки. Суд задовольнив позов. Справа розглядалась без присутності відповідача. У своїй касаційній скарзі відповідач стверджував, що копію позовної заяви від позивачки він не отримав, з мотивами розлучення не згоден, заяву про згоду на розгляд справи за його відсутності він не подавав, а до того ж в день розгляду справи знаходився у відрядженні. Ці доводи відповідача стали суттєвими для додаткової перевірки і правильного вирішення спору, у результаті чого рішення суду було скасовано і справу направлено на новий розгляд.
Розгляд справи при відсутності одного з подружжя, що не з'явилось, може бути допущено лише у виключних випадках і по мотивованій постанові суду.
При неявці в судове засідання без поважних причин подружжя, суд відкладає105
розгляд справи. А при неявці при повторному виклику, суд залишає позов без розгляду, якщо не вважає можливим вирішити справу по матеріалах, які є в наявності.
Зокрема, в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу» від 25 березня 1988 p. № 4 із змінами від 25 грудня 1992 p., зазначено, що «суди зобов'язані виключити з практики факти поспішного розгляду справ, вживати заходів до забезпечення участі у судовому розгляді обох з подружжя, частіше використовувати відкладення справ для їх примирення, в необхідних випадках, у межах шестимісячного строку вдаватися до повторного відкладення справи, надаючи подружжю можливість самим урегулювати конфлікт."
В позові, поданому в суд, повинні бути вказані підстави для розірвання шлюбу. Короткочасний розлад в сім'ї і конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними доводами небажання одного або обох з подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.
Судова практика виходить з того, що підставами для розірвання шлюбу є: зловживання одним із подружжя спиртними напоями, тривале фактичне окреме проживання подружжя, яке є, як правило, наслідком утворення у чоловіка, або обох, іншої сім'ї, нездатність одного з подружжя до дітонародження.
Справи про розірвання шлюбу, як правило, розглядаються у відкритому судовому засіданні, але за проханням подружжя в деяких випадках, коли зачіпаються інтимні сторони їх життя, повинні розглядатися в закритому засіданні.
Суд, який розглядає справу про розлучення, може:
а) винести рішення про розірвання шлюбу;
б) відмовити в позові;
в) винести постанову про відкладення справи і визначити термін в межах шести місяців для примирення, якщо не вдалося досягнути примирення подружжя в судовому засіданні.
'Журнал «Право України». № 7—8. 1994. С.94. 106
Конкретний строк для примирения призначається судом виходячи із фактичних обставин кожної справи, яка розглядається і по якій виникла необхідність в його наданні подружжю.
При цьому тривалість строку повинна бути такою, щоб виключалась будьяка можливість прийняття подружжям поспішного рішення.Якшо по закінченню визначеного судом строку подружжя примиряються, провадження в справі закривається.
Якшо подружжя примирилось після вступу рішеннясуду про розірвання шлюбу в законну силу, суддя виносить постанову про закриття виконавчого провадження.
Одночасно із розірванням шлюбу суд може розглядати спори про те, при кому із батьків повинні проживати неповнолітні діти, а також спори про стягнення аліментів на дітей або чоловіка (дружину), про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Вказані спори розглядаються в шлюбнорозлучному процесі, якщо про це заявлено прохання одного або обох із подружжя і якщо суд визнає це необхідним в інтересах захисту неповнолітніх дітей і непрацездатного чоловіка (дружини).
Суд при відмові в позові про розірвання шлюбу не розглядає в тому ж провадженні інші, заявлені спільно з цим позовом, вимоги подружжя. В цьому випадку сторони мають право знову пред'явити ці вимоги з дотриманням правил про підсудність.
В рішенні суду повинно бути вказано, в якому розмірі і з кого стягується державне мито, встановлене в розмірі 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, — з одного чи обох із подружжя, а при повторному і послідуючих розлученнях в розмірі 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. При визначенні розміру державного мита, яке підлягає стягненню з подружжя у випадку розірвання шлюбу, суд приймає до уваги матеріальне становище кожного із них і інші конкретні обставини, зокрема, при кому із подружжя залишаються проживати неповнолітні діти.
Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі запису актів про розірвання шлюбу, тобто днем припинення шлюбу є не день винесення рішення суду про розірвання шлюбу і не момент вступу рішення суду в законну силу, а
107
день реєстрації розлучення в органах ЗАГСу хоча б одним із подружжя.
Реєстрація розірвання шлюбу може проводитися незалежно від строку, який минув після винесення рішення судом про розірвання шлюбу.
Реєстрація розірвання шлюбу на основі рішення суду проводиться органом ЗАГСу по заяві як обох, так і одного із подружжя, за вибором подружжя в тому органі ЗАГСу, де проживає будьякий із них.
Орган ЗАГСу не вправі відмовляти в реєстрації розірвання шлюбу, якщо один із подружжя звернувся з заявою в орган ЗАГСу не за своїм місцем проживання, а за місцем проживання другого із подружжя.
Якщо заява подається за місцем проживання другого із подружжя, який раніше не зареєстрував розлучення в органі ЗАГСу, заявник повинен представити документ, що підтверджує місце проживання другого із подружжя. Якщо ж розірвання шлюбу одним із подружжя вже було зареєстровано в даному органі ЗАГСу, такий документ не потрібен. До заяви про реєстрацію розірвання шлюбу додається копія рішення суду, що вступило в законну силу (або виписка із рішення суду), про розірвання шлюбу і квитанція про сплату державного мита. Якщо один з подружжя звільнений від сплати державного мита, він має право отримати свідоцтво про розірвання шлюбу незалежно від сплати другим із подружжя державного мита.