2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносиниу сфері господарювання
• Господарський кодекс України, в якому глава 31 присвячена комерційному посередництву (ст.
295 закріплює поняття та низку ознак агентської діяльності; ст. 296 визначає підстави виникнення агентських відносин: ст. 297 встановлює вимоги щодо предмета агентського договору; ст. 298 покладає на агента обов'язок повідомити суб'єкта, котрого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду, а також наслідки невиконання такого обов'язку; ст. 299 містить положення про два види агентських відносин немонопольні та монопольні; ст. 300 — закріплює принцип особистого виконання агентом дій, щодо яких він має повноваження від принципала; ст. 301 визначає порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах; ст. 302 фіксує обов'язок агента зберігати конфіденційну інформацію, ст. 303 містить положення щодо основних засад відповідальності за невиконання (неналежне виконання) умов агентського договору; ст. 304 визначає, в яких випадках може мати місце припинення агентського договору; ст. 305 основні нормативноправові акти, що регулюють агентські відносини: Господарський кодекс України; спеціальні нормативноправові акти, прийняті відповідно до ГК, що визначають особливість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання; положення Цивільного кодексу України щодо договору доручення, які застосовуються щодо агентських відносин, не врегульованих ГК та спеціальними нормативноправовими актами;• Цивільний кодекс України: положення щодо договору доручення (глава 68), які застосовуються на субсидіарних засадах;
426
• спеціальні нормативноправові акти, що визначають особливість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання: у сфері страхування:
Закон України від 16.03.1996 р.
«Про страхування» (діє в редакції Закону від 04.10.2001 p.);Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. № 1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками»;
у сфері банківської діяльності:
Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність»;
Постанова Правління Національного банку України від 03.11. 2000 р. № 435 «Про затвердження Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА та агентами підприємств членів ІАТА»;
Постанова Правління Національного банку України від 12.12.2002 р. № 502 «Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютнообмінних операцій на території України та змін до деяких нормативноправових актів Національного банку України»;
у сфері транспорту:
Повітряний кодекс України від 04.05.1993 p.;
Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. (ст. 42, пункти 17,19);
Закон України від 20.02.2003 р. «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації»;
Наказ Міністерства транспорту України від 17.05.1994 р. № 247 «Умови і правила здійснення агентування і фрахтування морського торговельного флоту та контроль за їх дотриманням»;
Порядок здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших видів предметів з використанням морського, річкового та поромного видів транспорту: Затверджено наказом Державної митної служби України від 23.01.2001р. №26;
Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003 р. № 568;
у сфері приватизації:
Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (діє в редакції Закону від 19.02.1997 p.): визначає серед учасників приватизації таких осіб, як посередники (статті б, 9);
427
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р. № 1320 «Про забезпечення продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках» (регулює договірні відносини між агентом фінансовою установою та Фондом Державного майна України в процесі продажу акцій відритих акціонерних товариств, що належать державі);
Наказ Фонду державного майна України від 31.07.2001 р.
№ 1378 «Про затвердження Положення про порядок здійснення конкурсного відбору агентів з розміщення депозитарних розписок на державні акції на міжнародних фінансових ринках»;у сфері спільного інвестування:
Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди);
Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 09.01.2003 р. № 3 «Про затвердження Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування» (визначає особливості здійснення комерційного посередництва агентом з розміщення та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування та вимог щодо нього: наявність статусу торговця цінними паперами, ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, договірних відносин з компанією з управління активами ІСІ про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів ІСІ);
у сфері лотерейної діяльності:
Наказ Держкомспорту України від 28.10.1998 р. № 2120 «Про затвердження правил розповсюдження державних лотерей»;
у сфері виставковоярмаркової діяльності:
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 р. № 459р «Про схвалення Концепції розвитку виставковоярмаркової діяльності»;
У сфері туризму:
Спільний наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 17.01.2001 р. № 7/62 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності».
Орієнтація України на світові стандарти правового регулювання та її прагнення адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС зумовлює доцільність наведення тут і відповідних міжна
428
родноправових актів, що регулюють міжнародне торгове представництво (міжнародні агентські відносини). Система правового регулювання цих відносин містить міжнародні універсальні конвенції, акти ЄС та Міжнародної торгової палати (МТП), зокрема такі, як:
• Женевська конвенція про представництво в міжнародній купівліпродажу товарів, підписана 17 лютого 1983 р.
у Женеві як додаток до Віденської конвенції про договори міжнародної купівліпродажу товарів: застосовується у разі, якщо принципал та третя особа належать до різних держав, а агент уповноважений принципалом на укладення договорів купівліпродажу товарів;• Гаазька конвенція про право від 14 березня 1978 p.: закріплює як загальне правило принцип: пріоритет погодженого сторонами права, що застосовується в міжнародних агентських відносинах, а у разі відсутності такого погодження правила визначення національного застосовуваного права: 1) агентський договір (договір комерційного посередництва) підкоряється закону держави агента (тобто законодавству тієї держави, на території якого розташоване комерційне підприємство агента); б) у разі відсутності у агента комерційного підприємства застосовується закон постійного місцезнаходження агента; в) якщо агент та принципал мають кілька підприємств, розташованих на території різних держав, то щодо відносин з комерційного посередництва на підставі агентського договору застосовується право тієї держави, на території якої розташоване підприємство, з якими агентські відносини мають найбільш тісний зв'язок; г) додаткова прив'язка: відносини з агентського договору регулюються правом країни, в якій агент здійснює основну діяльність, за умови, що в цій державі принципал має постійне місце проживання або своє підприємство;
• Директива Ради ЄС від 18 грудня 1986 р. № 86/653, яка поширюється переважно на незалежних агентів і відповідно закріплює поняття: а) незалежного комерційного агента як незалежного посередника, наділеного повноваженнями щодо обговорення умов купівлі та продажу товарів від імені іншої особи (принципала) чи обговорює та укладає такі угоди від імені та в інтересах принципала, б) агентського договору як договору, спрямованого на здійснення агентом як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних відносин між принципалом і третьою особою, а також (в) передбачає, що агент, як правило, діє від імені принципала, хоча і припускається можливість вчинення агентом дій від власного імені незалежно від вказівки на існування принципала, проте за умови, що він діє в інтересах принципала;
429
• Акти МПТ: Типовий комерційний агентський контракт (публікація МТП, листопад 1991 p.), Вказівки МТП щодо складання комерційних агентських контрактів (публікація МТП 1983 p.), Коментар до Типового комерційного агентського контракту Міжнародної торгової палати (публікація № 512)