1. Поняття господарських зобов'язань та підстави їх виникнення
Відповідно до ч.
1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.204
Отже, сторонами зобов'язальних відносин є: зобов'язана сторона і управнена сторона. Змістом господарського зобов'язання є дії господарського чи управлінськогосподарського характеру, які на вимогу управненої сторони має виконати чи від вчинення яких має утриматись зобов'язана сторона. При цьому сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Господарський характер дій зобов'язаної сторони полягає у виконанні робіт/послуг, переданні майна, сплаті грошей, наданні інформації тощо для задоволення господарських потреб управненої сторони чи утриманні від таких дій. Управлінськогосподарський характер дій може проявлятися, зокрема, у поданні визначеного законом комплекту документів для реєстрації суб'єкта господарювання, отримання ліцензій та інших дозволів, затвердження інвестиційного проекту будівництва, укладенні договору, його пролонгації та ін.
Підстави виникнення господарських зобов'язань передбачені ст. 174 ГК України та ст.
11 ЦК України. Господарські зобов'язання можуть виникати:• безпосередньо із акта законодавства (ГК, закону, підзаконних нормативноправових актів), що регулює господарську діяльність;
• з акта управління господарською діяльністю (в т. ч. прийняття рішення про створення суб'єкта господарювання, його реєстрації чи відмові в ній, виданні чи анулюванні ліцензій та ін.);
• з господарських договорів;
• інших договорів, передбачених законом, а також з договорів, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
• інших правочинів, що не суперечать законові;
• внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання;
• придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом госіодарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
• у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів;
• внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання;
• на підставі рішення суду (якщо, наприклад, суд зобов'язує вчинити певні дії, спрямовані на відновлення становища сторін зобов'язання, яке було до порушення зобов'язаною стороною свого обов'язку.
205