§ 6. Договірні відносини приватизації

У залежності від того, який саме об'єкт є предметом купівліпродажу, законодавець визначає зміст відповідного договору.

Так, відповідно до ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу до договору купівліпродажу повинні включатися передбачені бізнеспланом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо:

• здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій;

• здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів;

• збереження та раціонального використання робочих місць;

• виконання вимог антимонопольного законодавства;

• збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнесплану;

• завершення будівництва жилих будинків;

• утримання об'єктів соціальнопобутового призначення;

• виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища;

• внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків;

• виконання встановлених мобілізаційних завдань.

До договору купівліпродажу об'єкта приватизації включаються санкції за порушення його умов.

Включення до договору інших зобов'язань покупця допускається за згодою сторін.

Термін дії зазначених зобов'язань за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань не повинен перевищувати п'яти років, а щодо підприємствмонополістів, підприємств військовопромислового комплексу, що підлягають конверсії, галузевих науководослідних інститутів та проектноконструкторських бюро, інших підприємств і установ, приватизація яких здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України, порядок контролю за їх діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначені зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.

Згідно з п.

Зміст договору купівліпродажу об'єкта малої приватизації, який укладається не пізніш яку п'ятиденний термін із дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу, визначено п. 2, 3 ст. 23 Закону «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Такий договір включає:

• назву підприємства, його адресу;

• відомості про продавця та покупця;

• остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу;

• взаємні зобов'язання продавця і покупця;

• номери їх розрахункових рахунків;

• назви і адреси банківських установ;

• умови внесення платежів.

До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Варто зазначити, що питання відповідальності за порушення законодавства про приватизацію та умов договорів купівліпродажу вирішуються в законодавстві порізному, в залежності від того, йдеться про об'єкти малої чи «великої» приватизації.

Згідно з п.

Якщо внесена сума за придбаний об'єкт приватизації менша від суми неустойки, сплаті підлягає різниця між сумою неустойки та внесеною сумою, а якщо вона перевищує суму неустойки, різниця повертається покупцю протягом двадцяти календарних днів з моменту закінчення терміну сплати коштів за придбаний об'єкт приватизації.

Рішення про викуп об'єкта або результати конкурсу, аукціону в таких випадках підлягають анулюванню (абз. 2 п. 4 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна»). Стосовно долі укладеного договору купівліпродажу Закон у аналізованій статті не містить ніяких вказівок. На мою думку, в цьому випадку має застосовуватися норма п. 5 ст. 27 зазначеного Закону щодо розірвання на вимогу однієї з сторін договору «в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівліпродажу, у визначені строки».

При повному або частковому невиконанні умов договорів купівліпродажу встановлюється така відповідальність покупців:

• у разі порушення встановлених умовами договору купівліпродажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення;

• у разі розірвання договору купівліпродажу у зв'язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків загального обсягу інвестицій;

• у разі недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості придбаного майна.

Зазначені штрафи перераховуються до Державного бюджету України.

Збитки, заподіяні порушенням законодавства про приватизацію, а також витрати щодо забезпечення збереження об'єктів приватизації на період до моменту передачі майна, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, передбаченому законодавством України.

Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівліпродажу об'єкта приватизації в

порядку, передбаченому законодавством України.

Законом «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено, що у разі невиконання покупцем передбачених договором купівліпродажу зобов'язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій за кожний день прострочення.

При недотриманні покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком скорочення робочих місць, пов'язаного із санацією та реструктуризацією підприємства) він сплачує штраф у розмірі 12кратної суми середньої заробітної плати кожного звільненого працівника та у місячний термін поновлює кількість скорочених робочих місць. Кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об'єкта.

Зобов'язання покупця, передбачені договором купівліпродажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.

Особливістю договорів купівліпродажу об'єктів приватизації є те, що державний орган приватизації з одного боку є стороною такого договору (продавцем), а з іншого здійснює контроль за виконанням його умов.

Щодо договорів купівліпродажу об'єктів приватизації використовується типова договірна документація.

Так, наказами Фонду державного майна України від 21 серпня 1997 р. № 910 та № 911 затверджені відповідно Типовий договір купівліпродажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації, за комерційним конкурсом, та Типовий договір купівліпродажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації, за некомерційним конкурсом.

Стосовно об'єктів малої приватизації наказом Фонду державного майна У країни від 18 листопада 1996 р. № 1398

затверджені типові договори купівліпродажу об'єктів малої приватизації: цілісного майнового комплексу за конкурсом; цілісного майнового комплексу на аукціоні; цілісного майнового комплексу при викупі; будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу за конкурсом; будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу на аукціоні; будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу; об'єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом; об'єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні; об'єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу шляхом викупу.

Використання типової договірної документації при укладанні договорів купівліпродажу державного майна дозволяє уніфікувати їх умови, забезпечити рівність прав та обов'язків продавців і покупців щодо різних за характером об'єктів приватизації, а тому, здавалося б, не повинне викликати особливих заперечень.

У випадку з Типовими договорами купівліпродажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації, за комерційним та некомерційним конкурсом Фонд державного майна керувався затвердженим ним же самим разом з Антимонопольним комітетом України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації від 4 серпня 1997 року №821/55/01/204, а при затвердженні Типових договорів купівліпродажу об'єктів малої приватизації дорученням Кабінету Міністрів України.

Між тим, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України Фонд державного майна України, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В арбітражній судовій практиці досить значну кількість складають справи про визнання угод приватизації недійсними. Саме справи у цих спорах є найбільш конфліктними та складними, оскільки зачіпають не тільки інтереси продавця і покупця, але й економічні інтереси держави, майнові інтереси великих груп громадян, трудових колективів.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 48 ЦК, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. На підставі ст.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись арбітражним судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі, коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони мають право керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не передбачає іншого.

Правило, встановлене ст. 48 ЦК, повинне застосовуватися в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод. Наприклад, спеціальні підстави та наслідки передбачені ст. 49 ЦК, відповідно до якої недійсною є угода, укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Відповідно до ст. 50 ЦК є недійсною угода, укладена юридичною особою в суперечності зі встановленими цілями її діяльності. Спеціальні підстави визнання угод недійсними передбачені й іншими статтями глави З ЦК.

Тут варто зупинитися на найпоширеніших обставинах, з якими закон пов'язує визнання недійсними угод приватизації.

Відповідно до ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» та п. 1 ст. 23 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» договір купівліпродажу підлягає нотаріальному посвідченню. Зі змісту ст. 27 можна зробити висновок, що зазначена вимога стосується, як договорів купівліпродажу майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу, так і договорів купівліпродажу пакету акцій, акціонерних товариств, створених у процесі приватизації або корпоратизації. Саме з моментом нотаріального посвідчення договорів законодавець пов'язує у цих випадках перехід права власності на приватизований об'єкт (п. 4 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна», п. 1 ст. 22. Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»). Оскільки обов'язковість нотаріальної форми договору передбачена чинним законодавством, недодержання її тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК (ст. 46 ЦК). Разом з тим, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, арбітражний суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Законодавство про приватизацію передбачає реєстрацію окремих видів угод. Так, відповідно до п. 7 ст. 23 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» договір купівліпродажу підлягає реєстрації відповідною місцевою радою. На нашу думку, недотримання цієї вимоги законодавства не може слугувати підставою для визнання незареєстрованої угоди недійсною, якщо всі інші вимоги (в тому числі щодо нотаріального посвідчення) дотримані.

У контексті визнання недійсними договорів купівліпродажу державного майна певний інтерес становить ст. 20 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», зміст якої породив дискусію щодо застосування норм цієї статті в арбітражній судовій практиці. У цій статті, яка називається «Припинення та визнання недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі», наведений перелік порушень, які можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі:

• не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої ст. 15 цього Закону, та терміну її опублікування;

• об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;

• покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію;

• істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

Про які ж угоди, укладені на аукціоні, конкурсі, йдеться в цій статті? Одна з висловлених з цього приводу думок зводиться до того, що передбачені ст. 20 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» угоди це ті, які пов'язані з організацією та проведенням аукціону, конкурсу, але аж ніяк не договори купівліпродажу об'єктів приватизації.

З такою думкою варто погодитися, виходячи з того, що за юридичною природою організація та проведення аукціону, конкурсу являє собою сукупність дій (юридичних фактів), які породжують певні правовідносини (права і обов'язки). Такі дії учасників конкурсу, аукціону, органів приватизації, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків, слід вважати угодами, про які йде мова в ст. 20 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». До них, зокрема, можна віднести, інформаційне повідомлення органу приватизації про проведення аукціону, конкурсу, звернене до невизначеного кола осіб, які відповідно до законодавства є потенційними покупцями об'єкта приватизації і за певних умов набувають права стати учасниками аукціону, конкурсу.

Як угоду слід розглядати внесення учасником аукціону, конкурсу застави в розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта.

Пунктом 6 ст. 17 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено ведення протоколу під час аукціону, який підписується ліцитатором та покупцем (його представником). Підписання протоколу аукціону, до якого заноситься результат торгів (ціна продажу, відомості про покупця, який одержав право на придбання об'єкта) також слід вважати угодою.

Договір купівліпродажу об'єкта приватизації не може відноситись до угод, укладених на аукціоні, конкурсі, у розумінні ст. 20 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки

відповідно до ст. 23 зазначеного Закону цей договір укладається у п'ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу. Таким чином, проведення аукціону, конкурсу і укладання договору купівліпродажу об'єкта приватизації за часом не співпадають.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Дайте визначення поняття приватизації.

2. Назвіть головні завдання приватизації.

3. Дайте загальну характеристику законодавства про приватизацію.

4. Що таке об'єкт приватизації?

5. Яким чином класифікуються об'єкти приватизації?

6. Назвіть суб'єктів приватизації.

7. Що таке єдина система органів приватизації і які органи до неї входять?

8. Хто може бути покупцями в процесі приватизації?

9. Що таке довірче товариство?

10. Що таке інвестиційні фонди та інвестиційні компанії?

11. Охарактеризуйте основні стадії приватизаційного процесу.

12. Назвіть способи приватизації державного майна.

13. Назвіть основні умови договору купівліпродажу об'єкта приватизації.

14. Яку відповідальність несе покупець за невиконання чи неналежне виконання умов договору купівліпродажу об'єкта приватизації?