§ 4. Гарантії, охорона, форми та способи захисту екологічних прав громадян

Під гарантіями прав розуміють сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на фактичну реалізацію прав людини, на усунення причин і перешкод їх обмеження, ненадійного здійснення і захист від порушень.

У статті 10 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлені еколого-правові гарантії екологічних прав громадян. Аналіз зазначених гарантій свідчить про їх різнуспрямованість. У ній закріплені гарантії забезпечення екологічних прав громадян: а) проведення широкомасштабних державних заходів щодо підтримки, відновлення, поліпшення стану навколишнього природного середовища (має еколого-економічний характер, забезпечує екологічну рівновагу і гармонійний розвиток природи і суспільства); б) обов’язок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатаціїоб’єктів економіки; в) участь громадських об’єднань і громадян у діяльності по охороні навколишнього природного середовища; г) здійснення державного і громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; д) компенсація у встановленому порядку шкоди, заподіяноїздоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного

середовиша; e) невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; є) створення та функціонування мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Слід мати на увазі, що діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому законодавством України’. За своїм змістом ця гарантія має припиню- вальний характер.

Крім названих гарантій, що мають загальне значення, у законодавстві також установлені спеціальні гарантії екологічних прав. Наприклад, Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» передбачає такі гарантії: пріоритет захисту людини і навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання (ст. 5); надання громадянину повної інформації про дозу опромінення й можливу шкоду для здоров’я, що може бути заподіяна використанням іонізуючого випромінювання під час обстеження чи лікування (ст. 16), та ін.

Правова охорона екологічних прав являє собою систему приписів, закріплених у законодавстві, що забезпечують міру дозволеного і належного поводження суб’єктів. Іншими словами, охорона прав зводиться до правотворчої діяльності по встановленню охоронних норм у статиці (в об’єктивному змісті), виявляється в період нормального (без перешкод) здійснення екологічних прав, а захист настає у випадку порушення прав з метою їх відновлення, де необхідно застосувати примус з боку компетентних органів. Як правило, охорона — це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, запобігання необгрунтованому використанню, попередження та відвернення антропогенного впливу, відтворення і підвищення якості природних ^[38]

I

ресурсів, забезпечення особливого режиму використання природних ресурсів природоохоронного, оздоровчого, рекреаційногота історико- культурного призначення.

Про захист прав громадян у сфері екології йдеться в ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», де закріплене загальне правило, відповідно до якого держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Зокрема, місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов’язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Порушені права громадян повинні бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку.

Способи і форми захисту слід розглядати як явища не тотожні. Форми захисту — адміністративний, судовий, громадський, самозахист, звернення до Уповноваженого з прав людини тощо. A способи захисту в екологічному законодавстві, на відміну від цивільного (ст. 16 ЦК України), не містяться в узагальненому вигляді, хоча вони все-таки одержали закріплення в поресурсовому екологічному законодавстві. Зокрема, до них можна віднести такі види: визнання екологічних прав; відновлення порушеного права; визнання право- чину недійсним; припинення дії, що перешкоджає здійсненню права або порушує його; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майновоїшкоди, атакож моральної шкоди (екологічної шкоди); зміна правовідношення; припинення правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб; інші способи, встановлені договором або законом.

Адміністративна форма захисту регламентується ст. 40 Конституції України, Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року¹, відповідно до яких громадяни можуть звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань

¹ Відом.

громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, у тому числі й з екологічних питань.

До громадського порядку захисту можна віднести: референдум¹; громадські (публічні) слухання²; загальні збори громадян за місцем проживання³; залучення експертів від громадськості в робочі групи, утворені органами влади, з екологічних питань, участь у проведенні державної екологічної експертизи, а також проведення громадської експертизи⁴; збори, мітинги, походи, демонстрації; робота з депутатами⁵ тощо⁶.

¹ Про всеу країнський референдум [Текст]: Закон України від 06.11.2012 № 5475-VI // Офіц. вісн. України. -2012. -Xs 92.-Cr. 3729; Промісиеве самоврядування в Україні рекет]: Закон України від21.05.1997 Х»280/97-ВР//Відом. Верхов. РадиУкраїни. - 1997.-Xs 24.-Cr. 170.

¹ Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні [Текст] : Постанова Каб Міністрів України від 25.05.2011 № 555 // Офіц. вісн. України.-2011.-Х» 41.-Cr. 1669; ПроПорядок проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки [Текст] : По- становаКаб. МіністрівУкраїнивід 18.07.1998Xs 1122//Офіц. вісн. України - 1998.- № 29. - Ст. 1096; та ін.

³ Порядок проведення загальних зборів за місцем проживання визначається у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 Xs 280/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - Xs 24. - Ст. 170та Постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 Xs 3748-XlI «Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні» // Відом.

⁴ Регулюється відповідно до Конституції України, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про місцеве самоврядування в Україні» та ін.

⁵ Про стаггус народногодепутатаУкраїни [Текст] : Закон України від 17.11.1992 Xs 2790-XlI // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - Xs 3. - Ст. 17.

⁶ Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охоронидовкілля [Текст]: наказ Мінприроди України від 18.12.2003 Xs 168// Офіц. вісн. України. - 2004. - Xs 6. - Ст. 357; Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля [Текст] : Постанова Верхов. Ради України від 04.11.2004 Xs 2169-1V // Офіц. вісн. України. - 2004. -Xs 6. — Ст. 357; Про затвердження Порядку залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля [Текст] : Постанова Каб. Міністрів України від 29.06.2011 Xs 771 // Офіц. вісн. України. - 2011.- Xs 55. - Ст. 2210.

У сучасних умовах досить актуальним стає питання щодо проведення громадських слухань. Так, наприклад, відповідно до Положення «Про громадські слухання в місті Харкові»¹ 19червня 2010 року у Харкові відбулися загальноміські слухання на тему: «Захист зелених насаджень та Лісопарку м. Харкова», 30 квітня 2011 року — загальноміські слухання на тему: «Будівництво на території Національного наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут” дослідницької ядерної установки “Джерело нейтронів, засноване на підкри- тичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів”»^{[39] [40].}

Як самостійну форму захисту природних екологічних прав варто розглядати самозахист. Способи самозахисту можуть бути визначені в законі чи договорі. Характерно, що число способів самозахисту не обмежується. Вони можуть застосовуватися як окремо, так і в комплексі, але лише з дотриманням умов правомірної реалізації. Особа може самостійно обирати способи самозахисту з урахуванням змісту порушеного права, характеристики протиправної поведінки. Але обраний спосіб самозахисту не може суперечити вимогам закону.

Під самозахистом екологічних прав розуміють передбачені моральними засадами суспільства та нормами законодавства, у певних випадках визначеними у договорі, дії особи (тобто застосування засобів протидії), яка наділена зазначеним правом, спрямовані на забезпечення недоторканності права, припинення порушення і ліквідацію наслідків.

До форм правового захисту прав і свобод громадянина належить, зокрема, судовий захист, що є найбільш ефективним механізмом у цій сфері.