Співучастьу злочині.
Пригадаємо приклад, який було наведено на початку параграфа. Навряд чи злочинець зможе виконати задумане самостійно — швидше за все доведеться діяти групою. Умисну спільну участь кількох суб’єктів в умисному злочині називають співучастю.
Який злочин, на вашу думку, більш небезпечний — скоєний однією особою чи групою осіб?
Співучасть має місце за наявності декількох умов. Передусім у скоєнні злочину бере участь більше ніж одна особа, при цьому кожен з учасників поінформований про дії інших учасників, у них є спільний план дій, єдина мета. Важливо зазначити, що співучасть можлива лише при скоєнні умисного злочину.
При цьому об’єднання зусиль кількох злочинців визначає можливість завдати більшу шкоду, створює можливість для здійснення того, що не могло б бути скоєно одним злочинцем. Скоєння злочину групою (групою в кримінальному праві вважається будь-яка кількість, більша за одну особу, — навіть двоє) уважається обставиною, яка обтяжує відповідальність.
Законодавство передбачає чотири види співучасників.
І
Перший вид, без якого неможливий жоден злочин, виконавець. Виконавцем є особа, яка безпосередньо вчинила діяння, що передбачене статтею Кримінального кодексу, яке безпосередньо є сутністю злочину. В наведеному прикладі — це той, хто безпосередньо проникає в банк та викрадає гроші.
Той, хто організовує злочин, керує його вчиненням, планує дії інших, є організатором. У випадку, про який ішлося, це той, хто провів розвідку, розподілив обов’язки серед інших учасників скоєння злочину тощо.
Той, хто залучив до скоєння злочину інших осіб, є підбурювачем. При цьому для кваліфікації його дій несуттєво, як він залучив інших до участі в злочинній діяльності. Це можуть бути підкуп, шантаж, залякування тощо.
Іноді окремі особи не беруть безпосередньої участі в злочині.
Слюсар виготовляє інструмент для відкриття сейфа (розуміючи призначення цього реманенту). Працівник банку повідомляє день, коли в сейфі буде велика сума грошей, а інший відключає систему сигналізації. Водій чекає виконавця з викраденими грішми біля банку, а ще один учасник пропонує свою дачу для переховування викраденого та учасників злочину. Всі ці особи є пособниками — не беручи безпосередньої участі в злочині, вони сприяють його скоєнню: дають поради, надають чи виготовляють необхідні для злочину знаряддя, обіцяють допомогти в переховуванні злочинця тощо.Усі співучасники злочину несуть відповідальність за здійснений групою злочин. Звичайно, суд, призначаючи покарання, урахує ступінь участі кожного, їхній «внесок» у спільну справу.
При цьому можливі проста або складна форма співучасті. При простій формі всі учасники злочину є співвиконавцями, немає розподілу ролей між ними. При складній формі співучасті можна визначити роль кожного учасника, визначити, ким саме — організатором, виконавцем, пособником, підбурювачем — є кожна особа.
Діючий Кримінальний кодекс України визначає чотири форми групового скоєння злочину.
Найпростіший з них — скоєння злочину групою осіб — має місце тоді, коли кілька осіб спільно здійснюють злочин, не маючи про це попередньої домовленості, змови. Така ситуація матиме місце, наприклад, тоді, коли кілька осіб, скориставшись пожежею в магазині, одночасно, бачачи один одного та розуміючи дії кожного, грабують цей торговельний заклад.
Якщо ж злочинці заздалегідь домовилися про спільні дії, про співпрацю під час скоєння злочину, ітиметься про скоєння злочину групою осіб за попередньою згодою. Саме так діють кілька хуліганів, які спільно нападають на перехожого на вулиці, кілька грабіжників, які разом намагаються заволодіти майном банку, тощо.
Ще одна форма групової злочинності — скоєння злочину організованою групою. Ця форма групового злочину вимагає наявності певних ознак.
Насамперед організована група передбачає участь не менше трьох осіб, а також стійкість об'єднання, наявність єдиного плану дій обов'язково з розподілом функцій учасників групи. План дій повинен бути відомий усім членам групи.І нарешті, злочин визнається здійсненим злочинною організацією, якщо він скоєний не менше ніж п’ятьма особами, які об’єднані в стійке ієрархічне об’єднання. При цьому вони повинні мати попередню змову на здійснення тяжких або особливо тяжких злочинів. Злочином є не лише безпосереднє здійснення злочину, а й керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
Іноді виникає ситуація, коли особа не є співучасником злочину, але її дії безпосередньо пов’язані з ііого скоєнням, сприяють його здійсненню або приховуванню. Такі ситуації - це причетність до злочину.
Уявіть собі, що, незаконно заволодівши чужим автомобілем, злочинець приїжджає на ньому на дачу до приятеля і той ховає машину у своєму гаражі. При цьому він усвідомлює, що машина не належить товаришеві, а, вірогідно, набута незаконним шляхом. Водночас він не обіцяв допомогу до того, як машину було викрадено (інакше йшлося б про пособництво). У цьому випадку йдеться не про співучасть, а про причетність до злочину у формі заздалегідь не обіцяного переховування злочинця, знарядь і засобів здійснення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом. Відповідальність за такі дії особа несе н передбачених законом випадках як за самостійний злочин, а не як за співучасть у злочині.
Причетністю до злочину визнається також обіцянка не повідомляти про злочин, який готується або скоюється, але ще не завершений, навіть якщо особа напевно знає про нього.
ІЦе однією формою причетності до злочину є потурання йому. Це відбувається тоді, коли особа має можливість і повинна перешкодити здійсненню злочину, не перешкоджає йому, хоча може це зробити. Скажімо, працівник охорони не вживає заходів щодо пршшненпя злочину, зупинення злочинців. У цьому випадку співучасті немає, однак такі дії можуть отримати кваліфікацію як самостійний злочин.