Право спільної власності.
Іноді виникають ситуації, коли право власності на манно належить одночасно двом чи більше особам. Для цього виду власності характерна наявність одного об’єкта власності та кількох суб'єктів власності.
Саме таким є майно подружжя, спільною власністю може бути отриманий у спадщину чи спільно побудований будинок, приватизована квартира тощо. При цьому залежно від особливостей режиму власності, прав співвласників та особливостей користування й управління цим майном існують два види спільної власності.
Спільною сумісною власністю вважається власність, яка належить двом чи більше особам без визначення частки кожного з них у цій власності.
Спільною сумісною власністю майно вважається лише в тому випадку, коли це прямо передбачено договором власників або законом. Так, законом передбачено, що спільною сумісною власністю є майно, набуте подружжям за час шлюбу, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї (якщо інше не передбачено шлюбним контрактом чи іншим договором).
Майном, яке знаходиться в спільній сумісній власності, співвласники спільно володіють та користуються, розпорядження цим майном здійснюється за спільною згодою всіх співвласників. При цьому для вчинення правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, згода повинна бути висловлена письмово та нотаріально посвідчена.
Майно, яке знаходиться в спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, при цьому частки власників уважаються рівними (якщо інше не закріплено в договорі між співвласниками).
а
спільної сумісної власності, майно вважається таким, що є спільною частковою власністю, тобто спільною власністю двох чи більше осіб а визначенням часток кожного з них у праві власності.
Частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Коли ж співвласники не досягли домовленості щодо величини часток, вони можуть бути визначені судом з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. При цьому співвласник повинен нести відповідну частину витрат на утримання спільної власності.Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, водночас кожен співвласник має право вимагати надання йому у володіння та користування відповідної частки спільного майна (наприклад, частини будинку). Якщо ж визначити реально частку неможливо (наприклад, неможливо реально виокремити частку автомобіля), го співвласник може вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації.
Кожен співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою спільної власності, однак інші співвласники мають переважне право на придбання цієї частки. Переважне право означає, що якщо співвласники погоджуються придбати частку спільної власності, запропоновану для продажу, то продавець (співвласник) не має права їм відмовити та продати її іншим особам. Продавець частки спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, зазначивши ціну та інші умови, за яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовляться від свого переважного права або не скористаються ним протягом одного місяця щодо нерухомого майна та десяти днів - щодо рухомого майна, частка спільної власності може бути продана будь-якій особі.
4.