Уголовное право

Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів
§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
Щоб запобігти підготовленому або розпочатому злочину чи відвернути його, закон стимулює особу до добровільного його полишення, гарантуючи повне звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу. Добровільна відмова свідчить про повну або часткову втрату особою суспільної небезпечності. Це породжує три види альтернативних чи сукупних правових наслідків: а) особа повністю звільняється від кримінальної відповідальності за добровільно полишені готування до злочину чи замах на нього; б) особа відповідає за самостійний закінчений злочин, утворений готуванням до добровільно полишеного злочину; в) обсяг відповідальності зменшується, якщо добровільно полишений замах завдав шкоди іншому об'єкту, що охороняється законом, і це утворює склад іншого закінченого злочину. Кваліфікація цього замаху проводиться не з урахуванням спрямованості умислу, а лише з урахуванням фактично заподіяної шкоди іншому об'єкту, що охороняється законом. Тут відбуваються законодавча "зміна" об'єктів посягання та законодавча трансформація вчиненого замаху в інший, менш тяжкий, злочин. Добровільна відмова від вчинення злочину — це добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності при усвідомленні наявної можливості її успішного завершення. Особа безумовно і назавжди полишає готування до злочину або замах на нього. Добровільність полягає у відмові від доведення злочину до кінця з власної волі, без фізичного та психічного примусу з боку іншої особи. 252 Відмова від продовження злочинної діяльності може бути пов'язана з повним або частковим відверненням шкідливих наслідків злочинних дій, що вчиняються. Повне відвернення шкідливих наслідків виключає кримінальну відповідальність за замах на злочин. Часткове відвернення шкідливих наслідків тягне лише зменшення обсягу кримінальної відповідальності, якщо замах, що вчиняється, фактично спричинив такі шкідливі наслідки, які утворюють склад іншого закінченого злочину. Добровільна відмова має певні об'єктивні та суб'єктивні межі, що створюються дуже специфічними факторами. Суб'єктивні межі добровільної відмови.
Добровільна відмова можлива лише при усвідомленні наявної можливості безперешкодного чи з подоланням певних перешкод доведення злочинної діяльності до кінця. Добровільною є відмова і при неусвідомленні особою наявності та нездоланності перешкоди. Оманне ж усвідомлення наявності нездоланної перепони включає добровільність відмови. Причини виникнення перепон чи їх нездоланності є факторами, незалежними від винної особи. Ними можуть бути, наприклад, неспроможність насильника щодо подолання опору потерпілої чи незавершення злочину через фізіологічні причини (див. абз. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 4 "Про судову практику в справах про зґвалтування та інші статеві злочини'"), втрата чи непридатність знарядь вчинення злочину, різні зміни обстановки вчинення злочину. Остаточність полишення злочинної діяльності полягає в безумовному і безповоротному рішенні особи щодо припинення вчинення певного злочину. Добровільна відмова можлива лише щодо злочину, який вчиняється з прямим умислом. Мотиви відмови можуть бути будь-якими: страх відповідальності, жалість щодо потерпілого, сором тощо. Об'єктивні межі добровільної відмови від вчинення злочину визначаються, передусім, станом незавершеності злочину. Незавершеність властива лише тим злочинам, які можуть мати стадії готування або замаху, що залежить від конструкції складу певного злочину або особливостей способу його вчинення. Бюлетень... — С. 102. 253 У злочинах із формальним складом, який не передбачає шкідливих наслідків як обов'язкових ознак, добровільна відмова можлива лише на стадіях готування і незакін-ченого замаху. У злочинах із матеріальним складом, який передбачає ці наслідки як обов'язкові, в окремих випадках добровільна відмова можлива і на стадії закінченого замаху. У деяких із цих злочинів, наприклад, в умисних вбивствах, між злочинними діями та їх наслідками — смертю жертви — може минути певний проміжок часу через повільний розвиток причинного зв'язку. Це утворює для винної особи можливість контролювати причинний зв'язок та, нейтралізувавши його, відвернути або не допустити настання злочинного наслідку — смерті. Добровільна відмова при готуванні та незакінченому замаху передбачає утримання від продовження злочинних дій. Якщо ж замах закінчений, але між вчиненням діяння та настанням шкідливих наслідків минув певний проміжок часу, а розвиток причинного зв'язку особа ще контролює, то добровільна відмова може здійснитися лише шляхом активних відвертаючих дій. Відвертаючі дії полягають у такій нейтралізації причинного зв'язку, що здійснюється самим винним чи з допомогою інших осіб, яка фактично відвернула загрозу та реальне заподіяння шкоди об'єкту злочину. Наприклад, особа з метою вбивства ввела потерпілому повільно діючу отруту, а потім, відмовившись від вбивства, сама чи за допомогою лікаря знешкодила отруту в організмі і відвернула смерть потерпілого. Успішне відвернення смерті звільняє особу від відповідальності за замах на злочин, але не виключає її щодо можливого заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Невдале відвернення тягне відповідальність за закінчений злочин (вбивство) при можливому пом'якшенні покарання на підставі п. 8 ч. 1 ст. 40. Така гранична межа добровільної відмови цілком відповідає поняттю незавершеності злочину в розумінні ст. 18 КК, конструктивною ознакою якої є наявність реальної можливості відвернути настання шкідливих наслідків до закінчення злочину, що цілком можливе і тоді, коли особа ще контролює причинний зв'язок і спроможна його нейтралізувати. Цих критеріїв дотримуються більшість вчених і судова практика. Об'єктивні межі добровільної відмови визначаються й іншими факторами: способом вчинення злочину, місцем, часом, обставинами, знаряддями і засобами вчинення злочину, фізичною силою, станом здоров'я винного тощо. У 254 цілому вони мають створювати об'єктивну можливість успішного доведення злочину до кінця. У певних випадках межі добровільної відмови можна визначити остаточно лише за допомогою деяких об'єктивно-суб'єктивних факторів, зокрема: фізичного або психологічного стану винної особи, який не перешкоджає діяти інтенсивно і цілеспрямовано при вчиненні злочину або не паралізує волю; усвідомлення наявності таких перешкод при доведенні злочину до кінця, які він може і згоден здолати; усвідомлення наявності таких невигідних для винного наслідків від вчинення злочину (наприклад, неминучої відповідальності), які він згоден сприйняти. При негативному значенні цих факторів відмова від вчинення злочину буде вимушеною. Наприклад, особа не доводить злочин до кінця внаслідок стресового стану чи страху, що тимчасово паралізує її волю, позбавляє можливості інтенсивно або цілеспрямовано діяти під час вчинення злочину чи внаслідок раптової втрати сил, відповідної координації рухів або їх інтенсивності, втрати свідомості від вживання ліків, алкоголю, наркотиків тощо. Так, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала вимушеною, а не добровільною відмову від вчинення злочину С., який, вбивши зятя, перед замахом на вбивство дочки вжив дуже велику дозу заспокійливих ліків, що загальмувало його дії, знизило їх активність і цілеспрямованість і тим самим позбавило його змоги перебороти опір вже пораненої ним сокирою в голову дочки і позбавити П життя'. Утримання особи від повторення замаху на злочин, коли попередній замах був невдалим, добровільною відмовою не є. Особа несе відповідальність на загальних підставах. Добровільна відмова співучасників від вчинення злочину оцінюється за критеріями ст.
18 КК, однак, має особливості, зумовлені функціональною роллю співучасника. Така відмова стосується дій лише того співучасника, який до них вдався. Проте не виключається можливість спільного добровільного полишення співучасниками злочину, що вчиняється, або відвернення його наслідків. ' Див.: Цвшховсысий Д. Про кваліфікацію дій, пов'язаних з відмовою ви повторення замаху на злочин // Радянське право. — 1984. — № 5. — С 48. 255 Організатор і підмовник можуть вжити заходів щодо полишення злочинних дій виконавцем або співвиконавцем злочину. Пособник злочину має до здійснення замаху сповістити виконавця та організатора злочину про свою відмову від участі у злочині або ж ліквідувати (нейтралізувати) створені ним умови щодо вчинення певного злочину чи вчасно сповістити органи влади про злочин, який готується. Відмова виконавця (співвиконавця) полягає в утриманні від виконання чи продовження злочинних дій або у відверненні настання шкідливих наслідків закінченого замаху на злочин. Добровільна відмова співучасника може відбуватися і як застосування необхідної оборони щодо виконавця, співвиконавця чи іншого співучасника, який відмовляється припинити розпочатий замах на злочин, примушує виконавця (співвиконавця) до продовження злочину чи перешкоджає відвернути неминучі шкідливі наслідки закінченого замаху. До необхідної оборони вправі вдаватися і особа, що відмовилася від злочину на стадії закінченого замаху, але створила сприятливі умови для вчинення злочину, які намагається використати або використовує інша особа. Скажімо, тоді, коли особа нейтралізувала охоронну сигналізацію магазину, розбила вітрину, а потім відмовилася від вчинення крадіжки і залишилася охороняти магазин від можливих крадіїв, а ті невдовзі з'явилися і намагалися вчинити крадіжку. Від добровільної відмови слід відрізняти діяльне каяття — діяльність особи після вчинення закінченого злочину або закінченого замаху, що не дав бажаного наслідку, яка також може бути спрямована на відвернення більш тяжких наслідків. Відвернення більш тяжких наслідків закінченого злочину полягає у недопущенні настання похідних більш тяжких наслідків, які можуть перетворити вчинене у більш тяжкий злочин, наприклад, у тому, щоб завідоме залишення особи в небезпечному для життя становищі (ч. 1 ст. Ill) не спричинило смерті потерпілого (ч. 2 ст. 111). Відвернення більш тяжких наслідків закінченого замаху на злочин, який не дав бажаного результату, дістає вияв у тому, що винна особа лише після цього втрачає умисел щодо досягнення цього результату та відвертає настання інших можливих наслідків замаху. Приміром, пострілом із метою вбивства винний тяжко поранив потерпілого, а потім надав йому медичну допомогу тощо. Таке відвер-256 нення шкідливих наслідків не охоплюється ознаками ст. 18, а лише враховується при індивідуалізації покарання як пом'якшуюча обставина. Важливого значення при індивідуалізації відповідальності судова практика надає таким пом'якшуючим обставинам, як явка з повинною та сприяння розкриттю злочину. У деяких нормах Особливої частини КК ці обставини обумовлюють звільнення від кримінальної відповідальності. Це, приміром, стосується добровільної здачі вогнестрільної (вогнепальної) зброї, боєприпасів або вибухових речовин, які незаконно зберігались (ч. 2 ст. 222), добровільної заяви про дачу хабара (ч. З ст. 170). У всіх випадках підстави звільнення від кримінальної відповідальності відрізняються від підстав звільнення при добровільній відмові від вчинення злочину. При добровільній відмові від вчинення злочину винна особа повністю або частково втрачає суспільну небезпечність ще на стадії готування до злочину чи замаху на злочин. А вказані в Особливій частині КК випадки звільнення грунтуються на сукупності інших критеріїв: частковій втраті особою суспільної небезпечності вже після вчиненого закінченого злочину та на сприянні розкриттю і розслідуванню певного злочину чи відверненні шкідливих наслідків вчиненого злочину.
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів - Уголовное право
  2. § 2. Система кримінального права України. - Уголовное право
  3. § 53. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця. - Уголовное право
  4. § 7. Система кримінального права - Уголовное право
  5. § 1. Поняття та види обставин, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння - Уголовное право
  6. § 3. Замах на злочин - Уголовное право
  7. § 5. Добровільна відмова від вчинення злочину - Уголовное право
  8. § 4. Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - Уголовное право
  9. Кримінальне право України. - Уголовное право
  10. § 6. Підстави припинення трудового договору - Трудовое право
  11. Адвокатура США - Адвокатское право
  12. Адвокатура України - Адвокатское право
  13. ДОДАТКИ - Адвокатское право
  14. § 4. Промова державного обвинувача - Риторика
  15. § 4. Захисна промова - Риторика
  16. § 3. Зобов´язання по добровільному страхуванню - Гражданское право
  17. § 51. Готування до злочину. - Уголовное право
  18. § 8. Чинність кримінального закону за територіальним принципом - Уголовное право
  19. § 2. Готування до злочину - Уголовное право
  20. § 4. Види співучасників злочину - Уголовное право

Другие научные источники направления Уголовное право:

    1. М. И. Бажанов, Ю В. Баулин, В. И. Борисов. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник для студентов юрид. вузов и фак.. 1999
    2. Лекції. Кримінальне право України.. 2000