Уголовное право

Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів
§ 2. Злочини та інші правопорушення
Визначаючи вид відповідальності за ті чи інші правопорушення, законодавець враховує цілий ряд обставин: ступінь суспільної небезпечності (шкідливості) правопорушень, їх поширеність, реальну можливість ефективної бо-ротьои з такими правопорушеннями, наявні в суспільстві З 7-261 ^ традиції, звички, оцінку суспільством тих чи інших діянь тощо. Встановлення кримінальної відповідальності за окремі дії, які мають значне поширення, призведе до того, що до відповідальності буде "вибірково" притягатись лише незначна кількість осіб із числа тих, котрі їх вчинили. Наприклад, 5 лютого 1997 р. до ст. 1482 КК внесено зміни, згідно з якими знову суб'єктами ухилення від сплати податків можуть бути і фізичні особи. Ефективність дії цієї норми буде незначною, оскільки існування "тіньової економіки", обсяг якої не менший обсягу легальної, дає підстави стверджувати, що, принаймні, не менше половини працездатного населення сплачує податки не у повному обсязі або взагалі ухиляється від їх сплати. Якщо ж усі винні будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та одночасно за порушення правил про валютні операції, то засуджених в Україні серед повнолітніх може бути більше, ніж законослухняних громадян. Розрізняються злочини та інші правопорушення, перш за все, за ступенем їх суспільної небезпечності. Проте сам по собі ступінь суспільної небезпечності діяння, як уже зазначалося, не може бути єдиним критерієм визначення виду відповідальності за конкретні діяння. Ступінь суспільної небезпечності діяння як головна розмежувальна ознака між злочинами та іншими правопорушеннями визначається всіма його ознаками: формою і видом вини, мотивом і метою, способом, місцем, обстановкою вчинення діяння і його наслідками.
Законодавцем, найчастіше, розмежування здійснюється за наслідками вчинення діяння і, перш за все, за розміром заподіяної шкоди. Наприклад, зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем визнається злочином у разі, якщо діями посадової особи заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересам або правам та інтересам, що охороняються законом, окремих фізичних чи юридичних осіб, якщо ж істотної шкоди не заподіяно, то діяння посадової особи може кваліфікуватися як дисциплінарний проступок. Від цивільних правопорушень злочин відрізняється, в основному, за ступенем суспільної небезпечності, який, як правило, також визначається розміром заподіяної шкоди. Так, умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян стає злочином лише тоді, коли завдано значної шкоди потерпілому (ч. 1 ст. 145 КК), а якщо шкода не є значною, то винна особа несе лише цивільно-66 поавову відповідальність, якщо дії по знищенню майна не містять за об'єктом посягання ознак інших злочинів, наприклад, хуліганства (ст. 206 КК). Найчастіше виникає питання про відмежування злочинів від адміністративних правопорушень. Критеріями розмежування злочинів і адміністративних правопорушень є: 1) розмір заподіяної шкоди: так, розкрадання державного чи колективного майна шляхом крадіжки (крім випадків вчинення її з проникненням у приміщення чи інше сховище), шахрайства, привласнення, розтрати чи зловживання посадовим становищем при вартості викраденого до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, спричинює відповідальність за ст. 51 КАП, тобто є адміністративним проступком, а при вартості викраденого понад цю суму — тягне кримінальну відповідальність відповідно за статтями 81, 83, 84 КК; 2) вартість предмета правопорушення: так, незаконне скуповування, продаж, обмін, використання як засобу платежу або як застави валютних цінностей, при вартості предмета незаконної операції до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати є адміністративним проступком і тягне відповідальність за ст. 162 КАП, а якщо вартість предмета незаконної операції перевищує двадцять мінімальних розмірів заробітної плати, то дії визнаються злочином і тягнуть відповідальність за ст. 80 КК; незаконне переміщення через митний кордон України поза митним контролем товарів, валюти, цінностей та інших предметів при їх вартості до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати є адміністративним проступком, відповідальність за який передбачена ст. 209 КАП, а при вартості понад вказану суму — злочином, відповідальність за який передбачена ст. 70 КК та ін.; 3) наслідки правопорушення: так, пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно не викликало тимчасового припинення зв язку, є адміністративним правопорушенням і тягне відповідальність за ст. 147 КАП, а якщо названі дії викликали тимчасове припинення зв'язку, то настає кримінальна відповідальність за ст. 205 КК; і4!"01"01'™0"' вчинених W: наприклад, незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цін- иостей як засобу платежу або як застави при вартості предмета незаконної операції до двадцяти мінімальних роз-у 67 мірів заробітної плати визнаються злочином, якщо ці дії вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення (ч. 1 ст. 80 КК); порушення правил адміністративного нагляду визнається злісним і є злочином у разі, якщо воно вчинене особою, до якої двічі протягом року застосовувались адміністративні стягнення за такі ж порушення (ст. 196' КК); заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, визнається злочином, якщо ці дії вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення (ст. 1483 КК) тощо; 5) ступінь суспільної небезпечності вчинених дій, який визначається всіма ознаками вчиненого діяння. Так, вчинення особою дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, зокрема, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії є дрібним хуліганством і кваліфікуються за ст. 173 КАП, а якщо цими діями грубо порушується громадський порядок і виявляється явна неповага до суспільства, то вони стають кримінальне караним хуліганством і кваліфікуються за ч. 1 ст. 206 КК. На ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння значною мірою впливають форма і вид вини, мотив і мета вчинення суспільне небезпечних дій. Наприклад, виготовлення або зберігання самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, виготовлення або зберігання апаратів для їх вироблення без мети збуту зазначених напоїв і апаратів є адміністративним правопорушенням і тягне відповідальність за ст.
176 КАП, а якщо перелічені дії вчинені з метою продажу таких напоїв та апаратів, то вони визнаються злочином і кваліфікуються за ст. 149 КК. На ступінь суспільної небезпечності діяння впливає і кількість епізодів вчинених дій (за відсутності адміністративної преюдиції як умови визнання діяння злочином, про що йшлося у попередньому пункті). Так, одноразове доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками або іншими особами, від яких неповнолітній не перебував у службовій залежності, тягне відповідальність за ст. 180 КАП, а неодноразове споювання неповнолітнього визнається втягненням його у пияцтво і тягне відповідальність за ст. 208 КК. Інколи визнання вчинених дій адміністративним правопорушенням чи злочином залежить від того, ким вчинені дії. Зокрема, одноразове доведення неповнолітнього до стану сп'яніння, якщо воно вчинене 68 особою, в службовій залежності від якої перебував неповнолітній, тягне відповідальність за ст. 208' КК. При розмежуванні злочинів та інших правопорушень за ступенем їх суспільної небезпечності досить часто необхідно визначити зміст так званих оціночних ознак складу злочину, які використовуються законодавцем. Оціночні ознаки в кримінальному законі вживаються, в основному, або як ознаки діяння, або ж як ознаки наслідків: "злісне" ухилення від сплати встановлених коштів на утримання дітей (аліментів) (ст. 114 КК); "грубе" порушення громадського порядку, "явна" неповага до суспільства (ст. 206), "істотна" шкода державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам і інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб (ст. 165); "велика" шкода державному, колгоспному чи іншому громадському господарству (ст. 159); "тяжкі", "інші тяжкі" наслідки (статті 157, 158) тощо. Визначення змісту оціночних ознак створює певні труднощі при вирішенні питання про ступінь суспільної небезпечності вчинених дій, а відтак, і питання про визнання їх злочинами чи іншими правопорушеннями. Недоліком чинного законодавства треба вважати випадки, коли за одні й ті самі дії передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність, а критерії розмежування злочину і адміністративного проступку при цьому не визначені. Зокрема, ст. 13 Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 p. передбачає адміністративну відповідальність громадян і посадових осіб за здійснення операцій по випуску в обіг або розміщенню незареєстрованих відповідно до чинного законодавства пінних паперів, а ч. 1 ст. 148s КК — кримінальну відповідальність за випуск (емісію) громадянином або посадовою особою суб'єкта підприємницької ш^Т щнних паперів у формі їх ^РИТОГО розмі-Ї^пп й peec'т^weмicu У встановленому порядку, тобто алмІЇГг1" м1 ^ особа може бУта притягнена або до ечеви^3™"011 а(ю до Анальної відповідальності. ичевидно, що у подібних випадках за основу розмежуван- пінь сЗ" .^j111"?3™»"") проступку слід взяти сту-чеТгуб"? небезпечності минених дій, який, у свою шй ^залежат» від розміру ^"ОДіяної інвесторам "коди, загального розміру емісії цінних паперів тощо.
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів - Уголовное право
  2. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право
  3. 5.1. Адміністративне правопорушення - Административное право
  4. 8.5. Управління внутрішніми справами1 - Административное право
  5. § 62. Суть і мета покарання. - Уголовное право
  6. § 2. Злочини та інші правопорушення - Уголовное право
  7. §1. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І ПРИНЦИПИ РОБОТИ ЧЕРГОВОЇ ЧАСТИНИ. СИСТЕМА ЧЕРГОВИХ ЧАСТИН - Административное право
  8. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  9. § 7. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни - Трудовое право
  10. Сутність правосуб´ектності (правоздатність, дієздатність, деліктоздатність) - Теория государства и права
  11. Правопорушення: поняття, ознаки, види - Теория государства и права
  12. Склад і причини правопорушень - Теория государства и права
  13. Види юридичної відповідальності - Теория государства и права
  14. Розділ 14. Позадоговірні зобов´язання - Международное право, европейское право
  15. § 3. Принципи діяльності адвокатури - Адвокатское право
  16. Адвокатура України - Адвокатское право
  17. 3.5. Громадяни України та іноземці - Административное право
  18. 4.1. Методи державного управління - Административное право
  19. 5.2. Склад адміністративного правопорушення - Административное право
  20. 5.3. Адміністративна відповідальність - Административное право

Другие научные источники направления Уголовное право:

    1. М. И. Бажанов, Ю В. Баулин, В. И. Борисов. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник для студентов юрид. вузов и фак.. 1999
    2. Лекції. Кримінальне право України.. 2000