Теория государства и права

Україна в своєму розвиткові робить стрімкий історичний і політичний поворот, вистражданий багатьма поколіннями. Рішуче позбавляючись від тоталітаризму, вона вибрала своїм орієнтиром інший тип соціального устрою, в центрі якого має постати конкретна людина з усім розмаїттям своїх проблем- її однаково зачіпає все, що відбувається у політичній, економічній, соціальній та духовній сферах. Вона не може сьогодні бути щасливою лише духовно, а завтра зазнати позитивного впливу від економіки або соціальної сфери. Усі ці чинники важливі водночас, усі вони однаково впливають на формування політичної свідомості людини. Тому вони

З

Ікчишні бути своєчасними, сповненими ідеї гуманізму й динамічними у застосуванні. На це і має бути спрямована діяльність держави.

Від рівня політичної свідомості громадян, від розуміння ними політичних процесів в країні залежить розв'язання головного питання: куди рухається Україна, чи буде вона просуватися шляхом демократії, свободи і правди, чи втратить надбане від свого невміння скористатися наданою історичною можливістю.

Аналіз суспільної свідомості свідчить, що сьогодні нона є складною і суперечливою як ніколи.

У різні часи проблема громадянського суспільства, правової держави, взаємодії між ними привертала увагу вчених, політиків. В історичному контексті можна вказати на успіхи у вивченні зазначених феноменів. Значний внесок у їх дослідження зробили Арістотель, Н.Макіавеллі. Ж.-Ж.Руссо, Г.В.Ф.Гегель, М.С.Грушевсь-кий, В.М.Корецький та інші дослідники.

Вперше термін "громадянське суспільство" було використано в XVI ст. в коментарі до "Політики" Арістотеля. Ідея громадянського суспільства як суверенного народу виникла ще за античних часів. І кожна епоха внесла свій доробок у вивчення цього феномена, але й досі спостерігаємо великий спектр поглядів і оцінок. Дискусійними залишаються питання про походження, історичні долі та хронологічні рамки громадянського суспільства. Наводяться докази того, що в сучасних умовах зникли межі між громадянським суспільством і державою, що держава втручається у розв'язання всіх фундаментальних проблем. Існує також точка зору, згідно з якою громадянське суспільство взагалі ототожнюється з людським суспільством. Уявляється все ж, що про громадянське суспільство як таке доцільно говорити лише з моменту появи громадянина як самостійного індивіда, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства,

4

наділеного правами і свободами, а також моральною відповідальністю за свої дії. Майже до XVIII ст. громадянське суспільство і політична держава являли собою, по суті, взаємозамінні терміни. Дж.Локк, І.Кант використовували їх як синоніми. Актуальними є ідеї Ж.-Ж.Руссо, згідно з якими законну силу має лише та система правління, що заснована на участі кожного громадянина у владних відносинах, на безперечному повновладді народу. Щодо побудови української державності, то ці теоретичні розробки набудуть належного значення лише за умов урахування менталітету українського народу, їх лише починають розробляти і складність полягає в тому, що процес відбувається на марші, тому будь-які помилки, особливо політичного характеру, вкрай небажані. Дієвість побудови держави має бути забезпечена спільними діями теоретиків, політиків і практиків. Усвідомлення всіма політичними інститутами єдності трьох ланок — політичної теорії, практики та політичної емпірії для вироблення механізмів розв'язання проблем громадянського суспільства, правової держави, їх впливу на свідомість громадян має бути ще розроблене. На фоні цих процесів важливою для вивчення окреслюється також проблема пробудження свідомості національної індивідуальності. Слід вивчити, як зберігалася національна свідомість в українців за часів тоталітаризму та як її зберегли українці за межами своєї держави. Звичайно, що громадянське суспільство, держава, а також найважливіші їх інститути створювалися для досягнення гармонії між різними соціальними силами та інтересами. Але це завжди ставало недосяжним ідеалом. Знайти шляхи наближення до цього ідеалу — теж завдання політичної науки і практики, розв'язання якого буде свідчити про рівень цивілізації суспільства.

Майже до другої половини 70-х років нашого століття розробка проблеми громадянського суспільства не проводилася. Відбулася підміна понять: під суспільством взагалі малося на увазі, насамперед, громадянське суспільство. Відродження інтересу до цієї проблеми в західній науці припадає на другу половину 70-х і на 80-ті роки, коли позначився перехід до демократії.

Наявний помітний успіх і у вивченні різних аспектів суспільної свідомості та її ({юрм, таких як політична, економічна, правова тощо. До цієї проблеми можна віднести праці К.С.Гаджиєва, Б.О.Грушина, Ф.В.Константинова, В.В.Мшвенісрадзе, П.Сергієнка, Б.Чагіна та ін.

Теоретичні та методологічні питання функціонування та суті політичної свідомості, її структури і взаємозв'язку з іншими формами суспільної свідомості висвітлюються в працях Е.Баталова,

.' - їх.is

З

В.Ж.Келле, М.Я.Ковальзона, Кукси, V ледова, Шахназарова та Інших авторів.

Взаємодію політичної свідомості з політичними відносинами і політичною дійсністю в суспільстві у своїх працях аналізують Н.М.Кейзеров, А.П.Чередниченко та ін".

Останнім часом стосовно діяльності держави щодо впливу на політичну свідомість громадян проведені соціологічні, політологічні дослідження; організовані науково-практичні конференції, зокрема "До нової України — шляхом реформ" (1992 p.), "круглі столи", йде полеміка у науковій та публіцистичній літературі.

Якісно новий стан розвитку України передбачає суттєве поглиблення теоретичних розробок проблем формування і взаємодії громадянського суспільства і правової держави, ролі в цьому процесі політичної свідомості громадян та механізму держави, що впливає на її розвиток. Автор намагався здійснити таке дослідження, яке б спиралось на попередні висновки, політичні ідеї минулого, котрими не скористалися держава і суспільство, а також на сучасні оцінки .і підходи, об'єктивний політологічний і філософсько-соціологічний аналіз реальних політичних процесів.

У книзі аналізуються складні негативні явища, що передують створенню правової держави і відновленню громадянського суспільства, утворенню механізму впливу держави на розвиток політичної свідомості громадян.

Головною метою праці є концептуальне осмислення складного, суперечливого процесу діяльності держави з розвитку політичної свідомості громадян України. За допомогою політологічних знань, політичних і соціальних досліджень аналізуються основні тенденції і суперечності розвитку правової держави, причини перешкод на шляху до неї, а також чинники виявлення політичної відчуженості громадян, які, в свою чергу, негативно впливають на становлення правової держави. Метою при цьому є і аналіз у сучасному українському суспільстві демократичних перетворень та їх впливу на активізацію діяльності держави з розвитку політичної свідомості громадян, а також впливу політичної свідомості на діяльність де-РЖЗРИ.

6

Головними завданнями монографії є такі:

аналіз теоретичних та методологічних аспектів процесу діяльності держави як чинника розвитку політичної свідомості громадян України;

виявлення і теоретична реабілітація незаслужено забутих ідей філософії політики в її діяльному виявленні, що суттєво збагачують арсенал методологічних положень теорії діяльності держави;

характеристика громадянського суспільства та правової держави, виявлення їхнього взаємовпливу;

виявлення стану політичної свідомості громадянського суспільства, тенденцій її розвитку, взаємовпливу з іншими формами суспільної свідомості;

розробка механізму впливу держави на політичну свідомість громадян;

аналіз проблем, що виникають на шляху формування політичної свідомості.

Методологічною основою праці є досягнення світової суспільно-політичної думки, що містять у собі твори прогресивних політологів, соціологів, філософів, просвітителів; державні документи, законодавчі акти, Декларація і Акт про незалежність України, а також політологічні та соціологічні дослідження, проведені в Україні; праці вчених, опубліковані в пресі.

Об'єктом дослідження виступає діяльність держави як чинник розвитку політичної свідомості громадян України, а предметом — політична свідомість.

Наукова новизна положень книги полягає в тому, що вони являють собою систематизований аналіз проблеми діяльності держави як самостійного предмета політичної науки, суттєво розширюють тим самим діапазон вивчення даної теми, поглиблюючи і конкретизуючи знання про даний феномен політичної теорії і практики.

Наукову новизну обумовлює також те, що в ній:

з посиланням на комплекс політологічного, соціологічного аналізу розкриваються якісно нові аспекти перетворень, що відбуваються у процесі побудови української державності та виховання громадянина, гідного її;

подається ретроспектива аналізу проблем діяльності держави в різних політичних світових доктринах;

актуалізовані відповідно до завдань сучасної політики ефективні, але незаслужено забуті парадигми впливу держави на свідомість громадян;

2*

7

пропонується суттєва характеристика діяльності держави в демократичних умовах і з урахуванням менталітету українського народу як чинника, що впливає на розвиток політичної свідомості громадян;

запропоновано гіпотезу того, що держава створюється не заради себе, її створюють громадяни, щоб вона їх оберігала. Тому доцільне створення такої держави, яка б не придушувала громадянське суспільство і створювала умови для його розвитку;

досліджується процес розпаду тоталітарної свідомості і перетворення її під впливом діяльності держави в демократичну політичну свідомість.

Здійснений автором аналіз процесів, що відбуваються в Україні, зокрема в галузі політичної діяльності держави, висновки і оцінки, зроблені ним, безперечно, являють собою практичну значущість для тих сил, що поставили за мету дійсне оновлення українського суспільства, позбавлення його від тоталітаризму, командно-адміністративної системи.