Теория государства и права

141

інших племен), що були надзвичайно різноманітними. У вирішенні судових справ використовували не правові засоби, а процедури на кшталт: "клятва сторін", "судове випробування", "гоніння сліду" тощо.

Формування романо-германської правової системи відбувалося в умовах роз'єднаності країн Західної Європи і переконання, що таке об'єднання нереальне. Спочатку римське право поширювалося переважно в містах середньовічної Європи.

Університетська концепція права базувалася на понятті права як належного (яким воно повинно бути), а не існуючого (яким воно є). Вивчення права розглядали не з вузької (практичної) точки зору, а в широкому (соціальному) аспекті, в тісному зв'язку з нормами моралі. Практична діяльність суддів була орієнтована на положення права, а не на самостійне винесення рішення по справі. Це визначило корінну відмінність континентального права від англо-американського.

Для становлення романо-германської правової сім'ї велике значення мало канонічне (церковне) право.

У ХІХ-ХХ ст. визначилися романський і германський підтипи (групи) правових систем, закріпились їх загальні специфічні риси:

142

1) пріоритет закону як головного інструмента в створенні національної правової системи;

2) кодифікація законодавства з метою звільнення його від застарілих норм і понять.

Нині демократичні традиції романо-германського права доповнились ідеями створення "європейського дому", євросоюзу. Популярними стали ідеї правової інтеграції країн, які мають, безперечно, позитивне значення.

Центром розвитку романо-германського типу правової системи вважають континентальну Європу, саме тому його ще називають континентальним. Він охоплює наступні держави континентальної Європи: ФРН, Францію, Італію, Бельгію, Австрію, Німеччину, Іспанію, Португалію, Люксембург, Ліхтенштейн, Швейцарію, Нідерланди та інші. Але слід відзначити, що вплив романської і германської груп континентального права виходить за межі Європи і поширюється на Японію, Індонезію, Латинську Америку, значну частину Африки, країни Ближнього Сходу.

Романо-германська (континентальна) правова сім'я - це сукупність національних правових систем держав, які мають загальні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його пристосування (разом з канонічними і місцевими нормами-звичаями) до нових національних умов, її характерною рисою є домінування нормативно-правового акту (закону) як форми (джерела) права.

Ще однією особливістю є те, що в усіх країнах, які належать до романо-германської правової сім'ї, визнається диференціація права на публічне і приватне.

Кодекс у романо-германській правовій сім'ї не вирішує конкретних питань лише на основі практики.

143

Майстерність юриста вбачається у вмінні віднайти норму і сформулювати її з урахуванням зазначеної рівноваги. Тому норми права не повинні бути надто загальними, бо у цьому випадку вони перестають бути провідними вказівками до дії, але водночас вони мають бути настільки узагальненими, щоб регулювати відповідний тип відносин, а не застосовуватися лише до конкретної ситуації.

У кодексах і законах кожної держави знаходять відображення особливості внутріполітичного життя країни та її правових традицій.

Намагаючись забезпечити єдність розуміння і реалізації норм права, деякі законодавчі та судові органи у країнах романо-германської правової сім'ї роз'яснюють і деталізують норми, сформульовані загальним чином, тобто тлумачать їх. Це приводить до того, що норму, яку створив законодавець, розглядають як ядро, навколо якого існують похідні правові норми. Тому в країнах романо-германської правової сім'ї існують органи, які стежать за відповідністю похідних норм первинним.

Отже, право у країнах романо-германської правової сім'ї складається не тільки з правових норм, сформульованих законодавцем, а й включає норми, що створюються у результаті їх тлумачення. Враховуючи, що тлумаченням норм права займаються здебільшого судові органи, деякі західні юристи стверджують, що система романо-германського права може трансформуватись і таким чином наблизитись до загального права.

Для цієї системи також характерні загальні принципи права, що діють в процесі правового регулювання нарівні з нормами права.