Теория государства и права

по-перше, у зв'язку з тим, що теорія держави і права є одним із ефективних напрямків отримання нових знань про державно-правову дійсність, їх накопичення і систематизації, засвоєння і обмін, вона виконує онтологічну функцію (онтологія - наука про буття - грец.). Завдяки цій функції здійснюється пізнання сутності державно-правових явищ;

по-друге, з розвитком науки пов'язана й евристична функція (евристика - мистецтво віднаходити істину). Теорія держави і права володіє системою прийомів, методичних правил дослідження, які дають змогу їй не тільки пізнати, а й відкрити нові закономірності розвитку держави і права,

26

що є особливо важливим у період реформ, соціальних змін, розбудови нових держав;

по-третє, як фундаментальна наука, теорія держави і права виконує щодо галузевих і спеціальних юридичних наук методологічну функцію. Метод (методос - з грец. "дослідження") - це спосіб дослідження державно-правових явищ, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини. Дефініції та концепції загальної теорії держава і права слугують своєрідною базою для інших юридичних наук;

по-четверте, важливою є ідеологічна функція. Ідеологія (ідеа - грец. "поняття", "уявлення") та ідеологічна функція теорії характеризує світоглядну сторону. Ідеологічна функція сприяє визнанню значимої і дедалі зростаючої ролі держави і права у соціально-політичному та культурному житті країни. Вона дає можливість визначити вагомість правової свідомості, правової культури різних суб'єктів суспільного життя, вільного вибору ними усвідомленої поведінки на основі суб'єктивних прав і обов'язків;

по-п'яте, практично-прикладна функція теорії держави і права пов'язана з інтересами кожного юриста реалізувати на практиці варіанти поведінки, визначені теоретично. На основі цієї функції теорія держави і права виступає як знаряддя перетворення, реформування реальних процесів і явищ державно-правової дійсності. Ця функція знаходить своє застосування при вирішенні важливих проблем практичного державно-правового життя. Особливо наглядно ми можемо це простежити на прикладах подій кінця XX ст.;

по-шосте, найбільш характерним для теорії держави і права є передбачення розвитку державно-правових явищ. І це виконує прогностична функція. Прогноєне - з грецького "передбачення" на основі певних даних. У теорії держави і права такими даними можуть бути нові розроблені теорії, доведені нею факти, зібрані статистичні матеріали. На теорію покладають відповідальність за стан справ у юридичній науці. Вона повинна виконувати завдання

27

акумуляції найновіших знань не тільки з юриспруденції, а й суспільних, природничих, технічних. Ця теорія є фільтром згаданих знань для юридичних наук.

Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право передбачає тісний взаємозв'язок усіх функцій, тому, що відкриття, передбачення і прогнозування можуть базуватися на юридичній практиці, а вона не може проходити успішно без пізнавальної та методологічних функцій, які, в свою чергу, не зможуть досягти мети без ідеологічної функції (див. праці В.В. Копєйчикова).

Про роль курсу "Теорії держави і права" та розробленого на основі його курсу "Проблеми теорії держави і права" у підготовці юриста можна зробити висновок на основі матеріалу цього посібника. Разом з тим, необхідно підкреслити значимість названих курсів.

Суттєві демократичні перетворення у суспільстві, повернення його до сучасної цивілізації, досягнення в ньому громадянського миру, спокою та повної злагоди люди дедалі більше пов'язують з правом, із правовою державою, з правосуддям, з правами людини.

Уявлення про право і державу в сучасній науці і в громадській думці нашого суспільства були обмежені ідеологією "марксизму-ленінізму".

Нині демократизація суспільно-політичного та державного життя, визначення нових принципів і соціальних цінностей стимулювали до створення нових підручників, посібників. Виникло багатоманіття підходів до розуміння сутності й вивчення інститутів держави і права. У зв'язку з цим постала проблема оптимального поєднання сучасних розробок державно-правових явищ з традиційними, усталеними, визнаними класичними для державно-правового життя матеріалами.

Тому предмети "Теорія держави і права", "Проблеми теорії держави і права" мають на меті висвітлення феномена права з позиції зміни нашого світогляду, зорієнтованого на загальнолюдські проблеми і цінності, загальновизнані гуманістичні ідеї. Для проголошення складного багатогранного явища - права - необхідно включитись у всесвітній цивілізаційний процес і йти вперед шляхом істини, стверджуючи ідеали свободи та цінності права, його високе покликання в житті суспільства й кожної людини.

Сучасна правова наука знає багато різноманітних концепцій розвитку права. До них належать, зокрема, "природно-правова", "соціологічна", "позитивістська", "реалістична", "психологічна" та інші. Спільним для багатьох цих напрямків розвитку права є заперечення зв'язку між державою і правом. На основі аналізу праць представників різних підходів можна зробити висновок, що право в більшості випадків вони розуміють як явище самостійне, яке існує незалежно у відношенні щодо держави. Право найчастіше подають як категорію, створену суспільством, що досягло визначеного рівня розвитку, яка захищає саме його інтереси, а тому, з деяких міркувань, стоїть над державою. Відмінність права від держави обґрунтовують поширеним у значній мірі твердженням про те, що основним джерелом права є судовий прецедент і звичай, а не нормативно-правовий акт. Визначальним аргументом підтвердження судового прецедента і звичаю як основних джерел права є посилання на те, що вони випливають з «природного права», «справедливості», «правди», а держава зобов'язана лише санкціонувати реалізацію правових норм.

Історія і сучасний світ характеризуються різноманіттям правових систем держав різних типів, форм та режимів. У реальному житті правові системи різних держав відрізняються іншим національно-історичним розвитком, звичаями, традиціями, релігією.

28

29

Разом з тим, при всій гамі аналізу, факторів і шляхів розвитку національних систем важливо те, що існують спільні закономірності, пов'язані з домінуючим становищем того чи іншого різновиду правової системи.

У кожній країні є своя особливість, специфіка явища, і це визначає порівняльне правознавство при висвітленні проблем теорії держави і права.

Вищевказані курси мають суттєве значення для подолання розриву між наукою і вузівською освітою, зміцнення наукових основ навчально-освітнього процесу. Мета і завдання курсів - формувати загальнонаукові погляди на державу і право. Державно-правове життя суспільства є цілісним соціальним явищем, і студент, який вивчає право, повинен глибоко пізнати основні, загальні закономірності держави і права в їх діалектичному зв'язку, щоб активно використовувати знання в подальшій професійній діяльності. (Інші аспекти значимості курсу теорії держави і права викладені у передмові до цього посібника).

по-перше, у зв'язку з тим, що теорія держави і права є одним із ефективних напрямків отримання нових знань про державно-правову дійсність, їх накопичення і систематизації, засвоєння і обмін, вона виконує онтологічну функцію (онтологія - наука про буття - грец.). Завдяки цій функції здійснюється пізнання сутності державно-правових явищ;

по-друге, з розвитком науки пов'язана й евристична функція (евристика - мистецтво віднаходити істину). Теорія держави і права володіє системою прийомів, методичних правил дослідження, які дають змогу їй не тільки пізнати, а й відкрити нові закономірності розвитку держави і права,

26

що є особливо важливим у період реформ, соціальних змін, розбудови нових держав;

по-третє, як фундаментальна наука, теорія держави і права виконує щодо галузевих і спеціальних юридичних наук методологічну функцію. Метод (методос - з грец. "дослідження") - це спосіб дослідження державно-правових явищ, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини. Дефініції та концепції загальної теорії держава і права слугують своєрідною базою для інших юридичних наук;

по-четверте, важливою є ідеологічна функція. Ідеологія (ідеа - грец. "поняття", "уявлення") та ідеологічна функція теорії характеризує світоглядну сторону. Ідеологічна функція сприяє визнанню значимої і дедалі зростаючої ролі держави і права у соціально-політичному та культурному житті країни. Вона дає можливість визначити вагомість правової свідомості, правової культури різних суб'єктів суспільного життя, вільного вибору ними усвідомленої поведінки на основі суб'єктивних прав і обов'язків;

по-п'яте, практично-прикладна функція теорії держави і права пов'язана з інтересами кожного юриста реалізувати на практиці варіанти поведінки, визначені теоретично. На основі цієї функції теорія держави і права виступає як знаряддя перетворення, реформування реальних процесів і явищ державно-правової дійсності. Ця функція знаходить своє застосування при вирішенні важливих проблем практичного державно-правового життя. Особливо наглядно ми можемо це простежити на прикладах подій кінця XX ст.;

по-шосте, найбільш характерним для теорії держави і права є передбачення розвитку державно-правових явищ. І це виконує прогностична функція. Прогноєне - з грецького "передбачення" на основі певних даних. У теорії держави і права такими даними можуть бути нові розроблені теорії, доведені нею факти, зібрані статистичні матеріали. На теорію покладають відповідальність за стан справ у юридичній науці. Вона повинна виконувати завдання

27

акумуляції найновіших знань не тільки з юриспруденції, а й суспільних, природничих, технічних. Ця теорія є фільтром згаданих знань для юридичних наук.

Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право передбачає тісний взаємозв'язок усіх функцій, тому, що відкриття, передбачення і прогнозування можуть базуватися на юридичній практиці, а вона не може проходити успішно без пізнавальної та методологічних функцій, які, в свою чергу, не зможуть досягти мети без ідеологічної функції (див. праці В.В. Копєйчикова).

Про роль курсу "Теорії держави і права" та розробленого на основі його курсу "Проблеми теорії держави і права" у підготовці юриста можна зробити висновок на основі матеріалу цього посібника. Разом з тим, необхідно підкреслити значимість названих курсів.

Суттєві демократичні перетворення у суспільстві, повернення його до сучасної цивілізації, досягнення в ньому громадянського миру, спокою та повної злагоди люди дедалі більше пов'язують з правом, із правовою державою, з правосуддям, з правами людини.

Уявлення про право і державу в сучасній науці і в громадській думці нашого суспільства були обмежені ідеологією "марксизму-ленінізму".

Нині демократизація суспільно-політичного та державного життя, визначення нових принципів і соціальних цінностей стимулювали до створення нових підручників, посібників. Виникло багатоманіття підходів до розуміння сутності й вивчення інститутів держави і права. У зв'язку з цим постала проблема оптимального поєднання сучасних розробок державно-правових явищ з традиційними, усталеними, визнаними класичними для державно-правового життя матеріалами.

Тому предмети "Теорія держави і права", "Проблеми теорії держави і права" мають на меті висвітлення феномена права з позиції зміни нашого світогляду, зорієнтованого на загальнолюдські проблеми і цінності, загальновизнані гуманістичні ідеї. Для проголошення складного багатогранного явища - права - необхідно включитись у всесвітній цивілізаційний процес і йти вперед шляхом істини, стверджуючи ідеали свободи та цінності права, його високе покликання в житті суспільства й кожної людини.

Сучасна правова наука знає багато різноманітних концепцій розвитку права. До них належать, зокрема, "природно-правова", "соціологічна", "позитивістська", "реалістична", "психологічна" та інші. Спільним для багатьох цих напрямків розвитку права є заперечення зв'язку між державою і правом. На основі аналізу праць представників різних підходів можна зробити висновок, що право в більшості випадків вони розуміють як явище самостійне, яке існує незалежно у відношенні щодо держави. Право найчастіше подають як категорію, створену суспільством, що досягло визначеного рівня розвитку, яка захищає саме його інтереси, а тому, з деяких міркувань, стоїть над державою. Відмінність права від держави обґрунтовують поширеним у значній мірі твердженням про те, що основним джерелом права є судовий прецедент і звичай, а не нормативно-правовий акт. Визначальним аргументом підтвердження судового прецедента і звичаю як основних джерел права є посилання на те, що вони випливають з «природного права», «справедливості», «правди», а держава зобов'язана лише санкціонувати реалізацію правових норм.

Історія і сучасний світ характеризуються різноманіттям правових систем держав різних типів, форм та режимів. У реальному житті правові системи різних держав відрізняються іншим національно-історичним розвитком, звичаями, традиціями, релігією.

28

29

Разом з тим, при всій гамі аналізу, факторів і шляхів розвитку національних систем важливо те, що існують спільні закономірності, пов'язані з домінуючим становищем того чи іншого різновиду правової системи.

У кожній країні є своя особливість, специфіка явища, і це визначає порівняльне правознавство при висвітленні проблем теорії держави і права.

Вищевказані курси мають суттєве значення для подолання розриву між наукою і вузівською освітою, зміцнення наукових основ навчально-освітнього процесу. Мета і завдання курсів - формувати загальнонаукові погляди на державу і право. Державно-правове життя суспільства є цілісним соціальним явищем, і студент, який вивчає право, повинен глибоко пізнати основні, загальні закономірності держави і права в їх діалектичному зв'язку, щоб активно використовувати знання в подальшій професійній діяльності. (Інші аспекти значимості курсу теорії держави і права викладені у передмові до цього посібника).