Теория государства и права

Норми моралі

Встановлюються чи санкціонуються державою.

Створюються у суспільстві.

Регулюють лише найважливіші суспільні відносини.

Регулюють всі відносини, здебільшого не врегульовані правом.

Закріплюють чітко визначені права та обов'язки суб'єктів права.

Встановлюють загальний принцип поведінки (бути чесним, добрим...).

120

121

продо&мсення табл.

Поширюються на громадян держави та осіб, які перебувають на її території.

Поширюється на все населення або групу, яка дотримується цих норм моралі.

Містяться у нормативно-правових актах.

Містяться в суспільній свідомості.

Приймаються у межах спеціальної процедури, закріпленої у нормах.

Закріплюються в суспільстві у довільному порядку.

Мають обов'язковий характер, підлягають виконанню суб'єктами, незалежно від їхнього ставлення до них.

Виконуються у випадку авторитетності норм для суб'єкта.

Охороняються державою.

Забезпечується виконання внутрішнім переконанням, засобами громадського впливу.

Реалізується за допомогою спеціальних органів держави.

Гарантуються у суспільстві в цілому.

Норми поведінки у первісному суспільстві

На початку існування людства склалася на основі первісної суспільної власності своєрідна соціальна організація - первісно-общинний лад. При його висвітленні у літературі наголошують, що в тодішніх умовах права не було, існували тільки звичаї. Якщо детальніше розглянути це питання, то можна зробити висновок, що також існувала примітивна і водночас самобутня система соціального регулювання, адекватна тодішнім суспільним умовам.

Характерно, що виражаючись зовні в системі звичаїв, норми первіснообщинного ладу за змістом становили звичайну, природну необхідність, яка була єдністю вимог біологічного порядку, вимог виробничих, моральних, релігійних, обрядово-ритуальних.

В умовах суворої та жорсткої боротьби за існування система соціального регулювання первісно-общинного ладу відрізнялася відповідною суворістю і жорсткістю, а за теперішніми мірками - навіть жорстокістю у тому, що стримувала індивідуальну ініціативу, самодіяльність членів

роду, не давала можливостей для їхньої соціальної свободи, активності.

1) Це були мононорми, що за потреби регулювали різноманітні сфери життя суспільства (працю, релігію, сімейні відносини);

2) Вони існували у свідомості й переходили з покоління в покоління, тобто мали усний характер;

3) Ці норми діяли в силу звички і природної потреби, мали природну основу, були покликані до життя економічною необхідністю та існували в поведінці людей, тобто не виникало питання про необхідність їх виконання;

4) Вони не передбачали чіткого розподілу на права й обов'язки, що було зумовлене низькою свідомістю, відсутністю відчуття провини;

5) Виконання норм забезпечувалося звичкою. Примус, який іноді застосовували до порушників, виходив від цілого роду. Ці норми були відображенням єдності та взаємодопомоги членів роду.