Теория государства и права

Платон, який висловився так: "Я бачу загибель тієї держави, де закон не має сили й перебуває під чиєюсь владою. Там, де закон - володар над правителями, а вони його раби, я вбачаю порятунок держави й усі блага, які тільки можуть дарувати державам боги" (Платон. Зібр. твор. в 4 т. - Т. 4. - М., 1994. - С. 71-437).

Тому ще у стародавні часи суспільство прагнуло поширити юридичні знання серед широких верств населення, його еліти і, в першу чергу, людей, які здійснювали державне управління.

Цінність здобутих юридичних знань проявлялися у тому, що вони допомагали розкрити зміст, особливості та закономірності законодавства, практику його реалізації, їхню регулятивну сутність, виробити найдосконаліші прийоми і форми правового впливу на суспільні відносини. А це, в свою чергу, дає змогу чітко, всебічно, конкретно, справедливо вирішувати спірні ситуації, приймати судові рішення, надавати кваліфіковані поради, оформляти процесуальні документи, вдосконалювати правову освіту. Сучасний розвиток дедалі більше викристалізовує загальні закономірності вдосконалення права як першооснови цивілізації і культури:

117

w

по-перше, це поліпшення правової діяльності держави, тобто перехід її від правового регулювання, що полягає у встановленні заборон і дозволів, до, головним чином, дозвільного регулювання відносин громадян та їхніх об'єднань, основу якого становлять юридичні дозволи й суб'єктивні права;

по-друге, дедалі більше обмеження повноважень держави, в особі її органів, шляхом встановлення в їхній діяльності суворих заборон і стримувань;

по-третє, всебічне закріплення у законах та юридичній практиці гарантованого правового статусу автономної особи;

по-четверте, запровадження досконалої, ефективної системи правового захисту (в тому числі процесуального), побудованої на ідеалах свободи та гуманізму, легкодоступної для користування всіма суб'єктами правовідносин, і в першу чергу особою як найвищою соціальною цінністю (Див. праці С. С. Алексеева).

Цілком закономірно, що в сучасних умовах, коли демократія, невпинний рух до свободи, до гуманізму, перебувають у стані всеохоплюючого розвою, відбувся і своєрідний злет права, його піднесення на вищий рівень досконалості. Воно за своєю сутністю, за своєю природою витворене людством для ствердження загальнолюдських цінностей, свободи, прав людини.

Історичне призначення права, його спроможність бути носієм і гарантом свободи, високої організованості підтверджують наявність у ньому невичерпних потенційних резервів сили права, що є засадою впровадження і розвитку в суспільстві демократії, гуманізму, соціального прогресу.

Ці резерви - запорука вирішення проблем сьогодення і майбутнього людства, найважливіших і складних завдань, пов'язаних з кризовими явищами, що сьогодні виникли у суспільстві.

І ще, право виступає своєрідним індикатором досконалості суспільства, його правового регулювання.

Інші соціальні норми, так би мовити, компенсують недостатній розвиток юридичної нормативної бази.

Виходячи із вищесказаного, необхідно зауважити, що право для розбудови незалежної України є невід'ємним атрибутом. Тільки воно може виступати фундаментом розвитку нових суспільних відносин, бути їх гарантом. Право як першооснова цивілізації та культури здатне докорінно якісно й ефективно змінити життя української нації на краще. Ось тому розвиток національної системи права набуває невідкладного, першочергового значення для кожного громадянина України, для всієї держави в особі її органів. Вирішення цього завдання, безперечно, необхідно починати із вдосконалення правової освіти, культури. Підготовка нової генерації юристів-правників, які в основу своєї діяльності ставлять справедливість, правду та завдання служити людині - вищій соціальній цінності суспільства, наповнить реальним змістом конституційне положення "правова держава".