Теория государства и права

Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с.
Поняття, ознаки і суть права
Термін (слово) "право" багатоманітний. Ним називають різні явища. По-перше, під цим терміном розуміють систему норм, які видає держава (позитивне право). По-друге, це система ідей, уявлень про те, яким повинне бути позитивне право (природне право). По-третє, це встановлена правова можливість конкретного суб'єкта (суб'єктивне право). По-четверте, ним визначаються явища етичного, морального характеру.

Право у повсякденному житті людей пов'язується з вирішенням їхніх практичних справ, конфліктів, узгодженням інтересів різних груп людей. Воно виражається і реалізується у законах, урядових постановах, указах президента, адміністративних та судових рішеннях, адвокатських документах та інших актах законотворчих і право-застосовчих органів держави. Право впливає на всі сфери функціонування суспільства і життя його індивідів. Цей інститут, маючи фундаментальне, доленосне значення для людей, їхніх спільностей, об'єднань, привертав велику увагу визначних діячів у сфері політики, науки, мистецтва,

101

мислителів різних країн І народів протягом тисячолітньої історії розвитку цивілізації.

Сутність та вартісність права висвітлені у численних працях вчених-юристів. Вони вважають, що право - це історично обумовлена людською свободою динамічна рівновага між особистим інтересом і суспільною необхідністю.

Право - це мораль правителя. Воно повинно забезпечувати спільне громадсько-політичне буття людей на засадах особистої свободи за мінімального карального насильства. Основними ознаками права, поряд з нормативністю і загальною обов'язковістю, є рівність, справедливість, свобода.

Правового регулювання, у повному розумінні цього слова, зовсім нема там, де не забезпечені права людини, законодавчі заборони на станові привілеї або їх соціальні аналоги та не дотримують юридичних гарантій активного громадянства.

Тепер пригадаємо визначення "права", що ми розглядали в ході підготовки до здачі кінцевих іспитів.

Право у загальносоціальному відношенні - це певні можливості суб'єктів суспільного життя, які об'єктивно зумовлені рівнем розвитку суспільства. Право — це система загальнообов'язкових формально визначених, гарантованих, встановлених або санкціонованих державою норм (правил поведінки), які виражають волю домінуючої частини населення соціально-неоднорідного суспільства, встановлюють права й обов'язки учасників правовідносин і спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також до загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.

Повніше визначення сутності права дав учений-юрист С. С. Алексеев: право - це система норм, виражених у законах, інших визнаних державою джерелах, що є загальнообов'язковим, нормативно-державним критерієм правомірно дозволеної (а також забороненої, рекомендованої) поведінки.

Основні ознаки права

Визначень (трактувань) поняття права в науці існує дуже багато. І це закономірно, тому що до розуміння

102

сутності права застосовують різні підходи. Крім того, ніяке визначення (дефініція) не в змозі охопити всі ознаки права.

До його основних ознак, характерних рис науковці відносять:

> право - явище суспільне. Воно виникає на певному етапі суспільного розвитку як його продукт;

> право виступає регулятором соціальне значимої поведінки людини і є різновидом соціальних норм, що узгоджує поведінку між людьми та їх об'єднаннями;

>• право за своєю сутністю є, в масштабі всього суспільства, засобом (формою) соціального компромісу, встановлення паритету соціальних інтересів;

> право - це формально виражені норми, які свій зовнішній вияв знаходять у його джерелах (формах);

> право як особливий різновид соціальних норм наділене якісною нормативністю, що діє як типовий регулятор однотипних ситуацій, передбачених цими нормами, без обмеження кількості застосувань. Нормативність формується як результат узагальнення і фіксації сталих, повторюваних соціальне корисних відносин, вчинків людей;

> зміст права визначається потребами суспільного розвитку, інтересами учасників відносин, вираженими в їх свідомості;

> право є цілісною системою взаємозв'язаних структурних елементів (інститути, галузі);

>• право - це інтелектуально-вольовий регулятор поведінки.

Воно має не тільки спеціально-юридичний або правовий механізм дії, а й психологічний. Право не може регулювати поведінку інакше як через свідомість і волю людини. У певній мірі право можна розглядати як інформаційну систему, наділену інформацією владного характеру, яка після усвідомлення перетворюється на волю і поведінку суб'єктів;

> право є загальнообов'язковим. На відміну від інших соціальних норм, воно репрезентує загальнодержавну нормативну систему, вимоги якої, без винятків, обов'язкові для всіх членів суспільства;

103

т

> праву характерна чітка регламентація. Процедура як регламентований порядок, що у певній мірі характерний і для інших соціальних регуляторів для права має глибинніші засади. Система права включає певні процедурні галузі, які стосуються реалізації і вироблення юридичних норм;

^ право тісно пов'язано з державою. Держава виявляє правові потреби суспільства і оформляє їх у нормативно-правових актах, а згодом здійснює контроль за виконанням цих приписів, забезпечуючи, в необхідних випадках, їх примусову реалізацію;

> право базується на принципі рівності. Цей принцип передбачає рівність вимог нормативних приписів до всіх учасників суспільних відносин незалежно від індивідуальних властивостей (принцип формальної рівності).

Отже, враховуючи вищенаведені ознаки, можна сформулювати дефініцію: право - це оформлена в офіційних джерелах і гарантована державою єдина в масштабі суспільства нормативна система, покликана регулювати соціальне значиму поведінку учасників суспільного процесу на основі встановлення рівноваги інтересів, узгодження волевиявлення і правових вимог для всіх верств населення.

Це ще раз підтверджує існування у визначенні сутності права багатоманітності, або плюралізму. Різні підходи до встановлення сутності права є закономірним і позитивним явищем. Вони дають змогу всебічно, найбільш повно встановити уявлення про право.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с. - Теория государства и права
  2. Поняття, ознаки і суть права - Теория государства и права
  3. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  4. Кримінальне право України. - Уголовное право
  5. Поняття, предмет і структура теорії держави і права - Теория государства и права
  6. Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  7. Адвокатура України - Адвокатское право
  8. ДОДАТКИ - Адвокатское право
  9. 2.1. Предмет і метод адміністративного права - Административное право
  10. 5.1. Адміністративне правопорушення - Административное право
  11. 5.2. Склад адміністративного правопорушення - Административное право
  12. 5.3. Адміністративна відповідальність - Административное право
  13. 6.3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Административное право
  14. 1.3. Система криміналістики - Кримминалистика
  15. § 2. Філософія правової деонтології - Правовая деонтология
  16. § 3. Культурологія права у юридичній деонтології - Правовая деонтология
  17. § 2. Культурологія деонтологічної правосвідомості юриста - Правовая деонтология
  18. § 3. Формування та значення деонтологічної правосвідомості юриста - Правовая деонтология
  19. § 4. Службовий етикет юриста - Правовая деонтология
  20. § 2. Візантійська риторика - Риторика

Другие научные источники направления Теория государства и права:

    1. Щедрова Г.П.. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян. 1994
    2. В. С. НЕРСЕСЯНЦ, Г. В. МАЛЬЦЕВ, Е. А, ДУКАШЕВА, Н. В. ВАРЛАМОВА, В. М. ПОСТЫШЕВ, Н. С. СОКОЛОВА. Правовое государство и законность. 1997
    3. В. М. Корельский, В.Д. Перевалов. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. 1997
    4. n/a. ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ. 1997
    5. Комаров С.А.. Общая теория государства и права: Учебник. 1998
    6. Скакун О.Ф.. Теория государства и права: Учебник. 2000
    7. В.Д. Волков. Основы права: Учебное пособие. 2001