Теория государства и права

Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с.
Основні форми та інститути демократії в Україні (референдуми, народне обговорення)
Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади, що надана йому ст. 5 Конституції України, реалізує її у формі безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. Інститути прямої та виборної демократії почали формуватись у нашій державі ще за часів Запорізької Січі.
Усі козаки брали участь у загальній січовій раді, що вирішувала найважливіші справи. Рада - це був орган січового народовладдя. З часом рада почала обирати гетьмана і військову старшину - осавулів, судців, писаря, котрі були відповідальними перед військом.

Представницька демократія - це спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади. Обрані законним шляхом народні депутати є виразниками волі всього народу. Суть представницької форми народовладдя полягає в тому, що більшість загальних державних питань вирішують, уже не всі громадяни, а певні їхні групи. Ці групи виступають як повноважні представники населення, за дорученням і від імені якого вони приймають рішення, обов'язкові для виконання на певній території. В Україні загальнодержавним представницьким органом є Верховна Рада України, яка уповноважена виражати волю народу у формі загальнообов'язкових на всій території держави рішень (законів). Утворюються

94

95

також органи місцевого самоврядування (місцеві ради), які можуть приймати рішення, обов'язкові для виконання у межах відповідної частини території держави, що стосуються питань, які належать до компетенції такого органу. Крім колективних (колегіальних) органів, можуть створюватись і одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави, наприклад, Президент.

Безпосередня демократія - це пряме волевиявлення народу або безпосереднє здійснення волі громадян у найважливіших питаннях державного і суспільного життя. До інститутів безпосередньої демократії належать референдум, обговорення проектів нормативних актів, участь у виборах, загальні збори громадян, звіти депутатів та виконавчих органів перед населенням.

Референдум - це спосіб прийняття дієздатними громадянами рішень з найважливіших питань державного та суспільного життя шляхом голосування, яке проводиться всезагально, вільно, рівно і таємно або просто виявлення думок громадян з цих питань.

Референдуми можуть бути таких видів:

> всеукраїнські (які призначають ВРУ, Президент України чи за народною ініціативою з питань загальнодержавного значення, зокрема, зміни території України;

> місцеві (які проводять у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці з питань розвитку відповідної території);

> консультативні (всеукраїнські, місцеві) - опитування, результати яких повинні розглядати та брати до уваги як рекомендації при ухваленні рішень відповідними органами влади і місцевого самоврядування.

Народне обговорення - це інститут безпосередньої демократії, форма участі громадян в управлінні державними та суспільними справами шляхом обговорення важливих питань суспільного життя. Воно проводиться гласно, обговорюване питання публікують у пресі, доводять до відома громадян в інших засобах масової інформації.

96

Народному обговоренню підлягають законопроекти і питання політичного та соціального розвитку держави чи відповідної території, проте воно має характер рекомендацій.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с. - Теория государства и права
  2. Основні форми та інститути демократії в Україні (референдуми, народне обговорення) - Теория государства и права
  3. Список використаної літератури - Теория государства и права
  4. 9.2. Управління освітою - Административное право
  5. Міжнародне право:5. Міжнародні акти про права людини і законодавство України - Международное право, европейское право
  6. Тема 11. ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, ГЕТЬМАНАТ, ДИРЕКТОРІЯ: НЕЗАВЕРШЕНЕ ДЕРЖАВОБУ-ДІВНИЦТВО - История государства и права
  7. Тема 15. Становлення незалежної України - История государства и права
  8. § 8. Конституційний Суд України - Правоохранительные органы
  9. - Конституционное право
  10. І. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОВПЛИВУ - Теория государства и права
  11. III. МЕХАНІЗМ ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ ГРОМАДЯН - Теория государства и права
  12. IV. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ НАРОДУ УКРАЇНИ - Теория государства и права
  13. РОЗДІЛ III ЯК ЗАЛИШАТИСЯ ЗАКОНОДАВЦЕМ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ: ВАЖЛИВІСТЬ ЗВ´ЯЗКУ З ГРОМАДЯНАМИ Тревор БРАУН ПРО ВІДКРИТІСТЬ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ, ШВЕЦІЇ, ФРАНЦІЇ, БОЛГАРІЇ, УГОРЩИНІ, ПОЛЬЩІ - Теория государства и права
  14. Міжнародне право:7. Регіональні міжнародні організації - Международное право, европейское право
  15. Тема 12. Радянська Україна – реалізована - История государства и права
  16. - Конституционное право
  17. - Конституционное право
  18. - Конституционное право
  19. § І. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація - Трудовое право
  20. Розділ 4. Проблеми застосування іноземного права (тлумачення, кваліфікація, застереження) - Международное право, европейское право

Другие научные источники направления Теория государства и права:

    1. Щедрова Г.П.. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян. 1994
    2. В. С. НЕРСЕСЯНЦ, Г. В. МАЛЬЦЕВ, Е. А, ДУКАШЕВА, Н. В. ВАРЛАМОВА, В. М. ПОСТЫШЕВ, Н. С. СОКОЛОВА. Правовое государство и законность. 1997
    3. В. М. Корельский, В.Д. Перевалов. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. 1997
    4. n/a. ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ. 1997
    5. Комаров С.А.. Общая теория государства и права: Учебник. 1998
    6. Скакун О.Ф.. Теория государства и права: Учебник. 2000
    7. В.Д. Волков. Основы права: Учебное пособие. 2001