Таможенное право

У ц
ьому, якщо обмежуватися сказаним вище,— процесуально-правове, юридичне значення стадії порушення кримінальної справи.

Соціальне її значення полягає в тому, що правильне вирішення завдань цієї стадії кримінального проце-

175

су впливає на стан боротьби зі злочинністю, зміцнює правопорядок у державі. Уважний і всебічний розгляд і кваліфікована оцінка первинних матеріалів запобігають порушенню прав і свобод громадян, що сталося б при порушенні кримінальної справи безпідставно.

Треба зауважити, що для всіх правоохоронних органів закон встановив вимоги швидко, не гаючи часу, реагувати на будь-який факт скоєння правопорушення, який став їм відомий, незалежно від підвідомчості майбутньої кримінальної справи.

Стадія порушення кримінальної справи — це особлива, самостійна стадія кримінального процесу як за характером питань, що вирішуються, так і за значенням, яке має їх своєчасне та кваліфіковане вирішення.

На цій стадії:

— приймаються заяви, повідомлення про скоєний злочин або про готування до скоєння злочину;

— виконується попередня перевірка цієї інформації;

— виноситься мотивована постанова про порушення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи.

Жодна кримінальна справа не може обминути цей етап або виникнути без нього.

Кримінальна справа порушується відповідно до законодавства та на підставі факту скоєного злочину або злочину, що готується до скоєння. У момент порушення кримінальної справи у більшості випадків ще не відомо, хто конкретно і яке конкретне протиправне діяння скоїв. Навіть якщо при порушенні кримінальної справи є Свідчення на особу, що скоїла злочин, та ознаки складу злочину, все одно ці дані необхідно уважно перевіряти шляхом виконання відповідних процесуальних дій у межах попереднього розслідування (потім вони вивчаються і перевіряються також при судовому провадженні).

Для того щоб притягти особу, що скоїла злочин, до кримінальної відповідальності, необхідно зібрати докази, які б підтверджували обвинувачення.

Такі докази збирають у процесі попереднього дізнання та попереднього слідства. Таким чином, дізнання та попереднє слідство є процесуальними формами попереднього розслідування.

Така копітка робота на цій процесуальній стадії є необхідною умовою, вимогою та гарантією дотримання законності, захисту прав і свобод людини.

Вирішити питання або прийняти рішення про порушення кримінальної справи мають право тільки уповноважені на те держав-

176 —-—

ні органи і посадові особи. В переліку таких органів, поряд з прокуратурою, судом, слідчим, є і митні органи, що наділені правом дізнання.

Для забезпечення невідкладного реагування на факт або на інформацію про скоєний злочин чи готування до злочину закон (ст. 97 КПК України) покладає відповідальність на орган дізнання (суддю, прокурора, слідчого) приймати заяви та повідомлення про будь-який скоєний злочин або підготовку до нього і виносити по них відповідні рішення в термін не більш 3-х діб незалежно від відомчої належності та компетенції. Варіантами таких рішень можуть бути:

— порушення кримінальної справи;

— відмова в порушенні кримінальної справи;

— передача заяви (повідомлення) відповідно до відомчої належності.

Одночасно і невідкладно з прийняттям одного із зазначених рішень названі правоохоронні органи та посадові особи зобов'язані вжити заходів щодо запобігання злочину.

У цьому, якщо обмежуватися сказаним вище,— процесуально-правове, юридичне значення стадії порушення кримінальної справи.

Соціальне її значення полягає в тому, що правильне вирішення завдань цієї стадії кримінального проце-

175

су впливає на стан боротьби зі злочинністю, зміцнює правопорядок у державі. Уважний і всебічний розгляд і кваліфікована оцінка первинних матеріалів запобігають порушенню прав і свобод громадян, що сталося б при порушенні кримінальної справи безпідставно.

Треба зауважити, що для всіх правоохоронних органів закон встановив вимоги швидко, не гаючи часу, реагувати на будь-який факт скоєння правопорушення, який став їм відомий, незалежно від підвідомчості майбутньої кримінальної справи.

Стадія порушення кримінальної справи — це особлива, самостійна стадія кримінального процесу як за характером питань, що вирішуються, так і за значенням, яке має їх своєчасне та кваліфіковане вирішення.

На цій стадії:

— приймаються заяви, повідомлення про скоєний злочин або про готування до скоєння злочину;

— виконується попередня перевірка цієї інформації;

— виноситься мотивована постанова про порушення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи.

Жодна кримінальна справа не може обминути цей етап або виникнути без нього.

Кримінальна справа порушується відповідно до законодавства та на підставі факту скоєного злочину або злочину, що готується до скоєння. У момент порушення кримінальної справи у більшості випадків ще не відомо, хто конкретно і яке конкретне протиправне діяння скоїв. Навіть якщо при порушенні кримінальної справи є Свідчення на особу, що скоїла злочин, та ознаки складу злочину, все одно ці дані необхідно уважно перевіряти шляхом виконання відповідних процесуальних дій у межах попереднього розслідування (потім вони вивчаються і перевіряються також при судовому провадженні).

Для того щоб притягти особу, що скоїла злочин, до кримінальної відповідальності, необхідно зібрати докази, які б підтверджували обвинувачення.

Такі докази збирають у процесі попереднього дізнання та попереднього слідства. Таким чином, дізнання та попереднє слідство є процесуальними формами попереднього розслідування.

Така копітка робота на цій процесуальній стадії є необхідною умовою, вимогою та гарантією дотримання законності, захисту прав і свобод людини.

Вирішити питання або прийняти рішення про порушення кримінальної справи мають право тільки уповноважені на те держав-

176 —-—

ні органи і посадові особи. В переліку таких органів, поряд з прокуратурою, судом, слідчим, є і митні органи, що наділені правом дізнання.

Для забезпечення невідкладного реагування на факт або на інформацію про скоєний злочин чи готування до злочину закон (ст. 97 КПК України) покладає відповідальність на орган дізнання (суддю, прокурора, слідчого) приймати заяви та повідомлення про будь-який скоєний злочин або підготовку до нього і виносити по них відповідні рішення в термін не більш 3-х діб незалежно від відомчої належності та компетенції. Варіантами таких рішень можуть бути:

— порушення кримінальної справи;

— відмова в порушенні кримінальної справи;

— передача заяви (повідомлення) відповідно до відомчої належності.

Одночасно і невідкладно з прийняттям одного із зазначених рішень названі правоохоронні органи та посадові особи зобов'язані вжити заходів щодо запобігання злочину.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. § 3. Принципи діяльності адвокатури - Адвокатское право
  2. 11.2. Контроль та його види - Административное право
  3. 8.2. Технічні засоби співробітників органів дізнання - Кримминалистика
  4. § 2. Культурологія деонтологічної правосвідомості юриста - Правовая деонтология
  5. § 2. Функції прокуратури - Правоохранительные органы
  6. § 3. Ознаки судової влади - Правоохранительные органы
  7. Адвокатура Німеччини - Адвокатское право
  8. Адвокатура США - Адвокатское право
  9. Адвокатура України - Адвокатское право
  10. 5.1. Адміністративне правопорушення - Административное право
  11. 5.3. Адміністративна відповідальність - Административное право
  12. 6.1. Поняття адміністративного процесу - Административное право
  13. 6.3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Административное право
  14. ПРОГРАМА КУРСУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Загальні методичні вказівки - Административное право
  15. 4.1. Злочинна діяльність, її структура та елементи - Кримминалистика
  16. § 1. Функції правової деонтології - Правовая деонтология
  17. § 4. Професійна культура юриста - Правовая деонтология
  18. § 4. Службовий етикет юриста - Правовая деонтология
  19. § 4. Промова державного обвинувача - Риторика
  20. § 1. Правові засади національної екологічної безпеки - Экологическое право

Другие научные источники направления Таможенное право:

    1. Терещенко С.. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник для студентів вищ. та серед, спец. навч. закл.. 2001