Таможенное право

Особливість посередницьких угод полягає в тому, що вони не передбачають переходу права власності на товар, а лише зобов'язують посередника вчинити певні дії на виконання зазначених в угоді домовленостей.

Згідно з Цивільним кодексом України [237] договір доручення передбачає здійснення однією стороною угоди (повіреним) від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певних юридичних дій. Договір комісії визначає, що комісіонер (одна з сторін угоди) зобов'язується за винагороду виконати одну або декілька угод від свого імені за дорученням та за рахунок комітента (друга сторона угоди).

У цьому розділі буде надано практичні рекомендації щодо посередницьких угод, зміст яких не визначено чинним законодавством. Щоправда вони не охоплюватимуть всієї сукупності обов'язкових аспектів договірних відносин сторін. Акцентуючи на цьому увагу, автор підкреслює посередницьку спрямованість угод даного виду, а законодавча невизначеність їхнього змісту дозволяє робити тільки припущення стосовно можливих розділів угод та їх змісту. Слід зазначити, що посередницькі угоди все більше впливають

349

С. Терещенко Основи митного законодавства України

на здійснення зовнішньоторговельних операцій суб'єктами ЗЕД України, тим самим напрацьовуються практичні пропозиції щодо їхнього змісту, спрямованості та застосування.

У цьому розділі зроблено спробу визначити основні можливі положення деяких видів посередницьких угод.

Агентські угоди, як свідчить світова торговельна практика та законодавчі акти деяких держав, поєднують у собі основні положення договорів доручення та комісії. Така угода може поєднувати зобов'язання щодо виконання юридичних та інших дій, а крім того може забезпечити проведення рекламних заходів, маркетингових досліджень, пошук партнерів тощо. Сторонами агентської угоди виступають принципал — сторона, що дає певне завдання, та агент — сторона, яка виконує певні дії згідно з укладеною угодою.

Слід розуміти, що, в разі укладення агентської угоди, посилання на Цивільний кодекс України безпідставне у зв'язку з тим, що він регулює правовідносини між національними суб'єктами, а стаття 3 наголошує, що зовнішньоекономічна діяльність регулюється окремими законодавчими актами.

Агентську угоду доцільно укладати тоді, коли у тексті договору потрібно зазначити фактичні дії агента-посеред-ника та визначити ці дії як предмет даної угоди. В такому разі мусить бути обумовлено, що посередник має право на вчинення дій від свого імені та від імені принципала. Агентські угоди мають передбачати виплату винагороди агенту.

Особливість укладення угоди даного виду пов'язана також з обов'язковістю визначення території, на якій агент зобов'язується виконувати дії згідно з цією угодою. Таким чином, у розділі «Предмет договору (контракту)» має бути визначено характер дій агента з чітким їх окресленням та територію, на якій йому надано право діяти. У разі надання агентові повноважень щодо пошуку покупців товару, в цьому розділі доцільно навести дані, які допоможуть проведенню попередніх переговорів стосовно купівлі-продажу. Така інформація може включати найменування товару, його основні характеристики, цінові показники одиниці товару, обсяг та вартість товарної партії, можливі знижки, роз-

350

Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту^.

міри мінімальної та максимальної партії товару, можливі терміни поставки першої партії, а також базисні умови поставки та вид транспорту. Укладення такої угоди має передбачати можливість надання агентові повноважень щодо залучення субагентів для виконання окремих дій, передбачених предметом договору. В такому разі доцільно визначити територію, на якій агент самостійно виконує свої обов'язки та на якій має право залучати додаткових виконавців. Така конкретизація дозволить уникнути суперечок стосовно виконання умов договору між агентом та принципалом.

Інша особливість цього розділу договору може полягати у визначенні переліку підприємств,'шляхом переговорів з якими агент матиме можливість виконувати доручення принципала. До такого переліку можуть увійти підприємс-тва-товаровиробники, яким потрібна сировина або ринок збуту конкретних готових виробів, та підприємства, що здійснюють оптову закупівлю готових виробів з подальшою роздрібною реалізацією.

Таким чином, у розділі договору про предмет угоди слід зазначити характер дій агента, подати опис товару та території, передбачити можливість залучення субагентів, і, в разі потреби, окреслити коло підприємств, з якими агент мусить обов'язково провести переговори.

Окремим розділом доцільно визначити права та обов'язки сторін агентської угоди. Слід зауважити, що попередній розділ («Предмет договору») визначає характер дій агента, а цей розділ має конкретизувати права та обов'язки щодо предмету угоди. Можливі обов'язки агента як сторони договору, що безпосередньо здійснює дії на виконання вимог агентського договору, можуть полягати у:

забезпеченні охорони комерційних, фінансових та ін ших інтересів принципала;

забезпеченні принципала інформацією про можливий ринок збуту, цінові показники окремих товарів, попит та пропозицію окремих товарів тощо;

сприянні принципалові у проведенні торговельних пе реговорів, здійсненні попередньої оцінки ефективності мо жливих зовнішньоторговельних угод, розробці рекоменда цій стосовно національних особливостей здійснення угод по конкретному товару;

351

С.Терещенко Основи митного законодавства України

— здійсненні, у разі потреби, рекламних та інформацій них послуг за рахунок принципала;

— своєчасному інформуванні принципала про зміни умов виконання укладених угод, вплив змін у національної му законодавстві на терміни та ефективність укладених зо внішньоторговельних контрактів.

Цей перелік далеко не повний, проте він може бути конкретизований тільки після визначення характеру дій у розділі «Предмет контракту».

До основних обов'язків принципала можна віднести:

— надання у розпорядження агента інформації та доку ментів, потрібних для виконання умов агентського догово-

ру;

сприяння у виконанні умов договору, своєчасне інфор мування агента про всі зміни, які можуть виникнути впро довж дії агентського договору;

пошуки шляхів та варіантів найдоцільніших дій аге нта;

інформаційну та методичну підтримку дій агента;

— зобов'язання своєчасного інформування агента про дії, що виходять за межі, визначені агентською угодою.

Доцільно, в залежності від характеру доручень агенту, конкретизувати обов'язки принципала. В такому разі слід грунтуватись на особливостях національного законодавства території, що визначена угодою, товару, термінів виконання доручень тощо. Крім того, варто визначити спосіб та фо^ рму (письмово, усно і т. ін.) надходження додаткової інформації від принципала До агента та навпаки.

У разі надання агенту повноважень щодо укладення зовнішньоторговельної угоди слід окреслити умови контракту, які не підлягають коригуванню у ході переговорів, а також визначити повноваження агента щодо інтервалу коливань змінних чинників контракту.

Слід також чітко окреслити повноваження агента стосовно пошуку майбутніх контрагентів принципала, визначитись з показниками підприємств або з характеристиками товару, за якими має відбуватися пошук.

У окремому розділі треба застерегти умови винагороди агента, керуючись тим, що агент має право на винагороду у

352

Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту...

разі безпосереднього укладення угоди. Крім того, він мусить отримати винагороду у разі сприяння укладенню зовнішньоторговельної угоди. Розмір винагороди доцільно визначати у відсотках від вартості укладеної угоди. Проте, можна узгодити і фіксовану суму за виконання певних дій. Якщо йдеться про грошовий платіж як винагороду, то має бути визначено термін здійснення платежу. В такому разі можливі варіанти щомісячної, квартальної або разової проплати за виконання всієї агентської угоди чи її певної частини. Визначення у цьому розділі валюти платежу дозволить зняти можливі непорозуміння між принципалом та агентом. Окремим рядком даного розділу доцільно застерегти обставини, за яких агент позбавляється винагороди за виконані дії. Аби уникнути непорозумінь треба конкретизувати ситуації, за яких агента може бути позбавлено винагороди.

Цей розділ агентської угоди, так само як і розділ «Умови оплати» зовнішньоторговельного контракту, потребує найбільшої пильності і уваги.

Наступний розділ — «Звітність» має визначити зміст та перелік документів, які представлятиме принципалу агент. Саме на підставі звітних документів оцінюватиметься якість, термін, обсяги виконаних завдань та виплачуватиметься винагорода. Всі витрати агента у ході виконання завдань слід засвідчувати документально. Це дозволить відокремити суму витрат від суми винагороди. В додатку до основного тексту агентського договору слід узгодити основні положення звітних документів та визначити їхню форму.

У разі потреби представляти періодичні звіти принципалу, слід узгодити строки їх подання та дату представлення першого звіту.

Окремим рядком треба передбачити дії сторін у разі незгоди принципала зі змістом звіту та визначити строк, у який принципал має -право повідомити про це агента. Дана особливість тісно пов'язана з виконанням агентом предмета агентської угоди та можливим отриманням чи неотриманням винагороди.

Окремим розділом агентської угоди слід виділити порядок внесення змін та умов припинення виконання агентської угоди. Така угода може укладатись на певний тер-

353

12 0-454

С. Терещенко Основи митного законодавства України

мін, до узгодженої дати або мати невизначений строк виконання.

Угода зі зазначенням терміну виконання або з визначеною датою виконання взаємних зобов'язань може, за узгодженням сторін, перетворитись на агентську угоду з невиз-наченим строком виконання. Водночас, угода з невизначе-ним строком виконання може не передбачати певного обсягу винагороди та може бути припинена будь-якою зі сторін за умови обов'язкового письмового повідомлення іншої.

Агентську угоду з визначеним терміном виконання може бути припинено, але в такому разі кожна зі сторін має відшкодувати іншій витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань, про що слід зробити в тексті відповідне застереження.

За узгодженням сторін можна визначити обставини, за яких агентська угода припиняє свою дію автоматично. В такому разі жодна з сторін не відшкодовуватиме іншій витрати, пов'язані з виконанням даної угоди.

Ці рекомендації не є обов'язковими для виконання, але, з урахуванням особливостей доручення агентові, можна конкретизувати умови кожного з розглянутих розділів та покласти їх в основу укладення конкретної агентської угоди, якщо однією з сторін є український суб'єкт ЗЕД.

Угрди комісії та доручення, як уже зазначалося, регулюються Цивільним кодексом та використовуються у посередницьких зовнішньоторговельних операціях. Особливістю угод такого типу є те, що вони укладаються між резидентами України.

Угоди доручення передбачають здійснення однією стороною угоди (повіреним) від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певних юридичних дій, які можуть полягати в укладенні зовнішньоторговельних договорів (контрактів), підписуванні визначених угодою документів, прийманні виконаних робіт тощо. Фактичні дії з вивчення ринку збуту, пошуку сторони майбутньої угоди доцільно визначити агентською угодою. Вимоги та пропозиції щодо укладення такої угоди вже розглянуто у першій частині цього розділу. Угода доручення передбачає, що повірений виконує дії у визначені сторонами строки за винагороду, що має бути застережено в тексті угоди. Порушення цих строків мо-

354

Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту.-

же спричинити розрив договірних відносин або призвести до зменшення розміру винагороди. Такі вимоги стимулюватимуть повіреного до своєчасного виконання обов'язків та забезпечать уникнення можливих суперечок стосовно винагороди у разі порушення цих вимог.

Слід зазначити, що угода доручення має також передбачати відшкодування можливих збитків повіреному довірителем, якщо він відмовляється виконувати зобов'язання, закладені в дорученні. Наприклад, виконувати вимоги укладеного повіреним зовнішньоторговельного договору (контракту).

Угоди комісії, на відмінність від угод доручення, передбачають, що комісіонер зобов'язується за винагороду здійснити одну або декілька угод від свого імені та за рахунок комітента. Слід зазначити, що згідно з [45] право власності на об'єкт зовнішньоторговельної угоди до комісіонера не переходить. Комісійні угоди регулюються Цивільним кодексом України [237] та визначають правовідносини між резидентами країни. Виходячи з цього, комісійні угоди в разі здійснення зовнішньоторговельних операцій виступають як посередницькі та забезпечують продаж або купівлю товарів на користь комітента. В процесі укладення та виконання комісійних угод виникають певні взаємовідносини:

між комісіонером та комітентом;

між комісіонером та третьою особою на виконання вимог комісійної угоди з укладання зовнішньоторговельно го договору (контракту);

між комітентом та третьою особою, якщо це передба чено угодою комісії.

Особливість такої угоди полягає у чіткому визначенні характеру дій, наприклад, щодо купівлі (продажу) визначеного товару, певного обсягу за узгодженою ціною. Комісійна угода має містити опис товару та його характеристики, що полегшить комісіонерові пошук третьої особи, яка стане стороною зовнішньоторговельного договору (контракту).

Окремим рядком мають бути зазначені повноваження комісіонера стосовно пошуку третьої особи у визначеній іноземній країні, певному географічному регіоні або укладення зовнішньоторговельного контракту тільки з визначеною особою у визначеній країні. Відповідальність комісіо-

12*

355

С. Терещенко Основи митного законодавства України

нера значно зростає, коли у договорі комісії визначено тільки товар, а пошук третьої особи — сторони зовнішньоторговельної угоди залишено на розсуд комісіонера. В такому разі комісіонерові доцільно внести певні застереження стосовно неналежного виконання договору (контракту) третьою особою, а саме:

викласти умови розірвання зовнішньоторговельного договору (контракту), а також визначитись з комітентом про ступінь своєї відповідальності;

визначитись зі своїми повноваженнями щодо викона ння зовнішньоторговельного договору (контракту), зазна чивши у комісійній угоді, що комісіонер відповідає тільки за дійсність угоди, але не за виконання її третьою особою;

обумовити діапазон коливань ціни одиниці товару, який визначено комісійною угодою, та можливу винагороду за укладення зовнішньоторговельного контракту на вигідні ших цінових умовах ніж передбачено комісійною угодою;

зазначити можливість отримання винагороди в разі невиконання зовнішньоторговельного договору (контракту) з ініціативи або з вини комітента.

У окремому розділі комісійної угоди слід викласти умови припинення зобов'язань комісіонера перед комітентом, зазначити які саме документи стануть підставою для відшкодування збитків комісіонера, реальні строки та умови повідомлення про припинення виконання взаємних обов'язків за комісійною угодою.

У разі укладення комісійної угоди про здійснення зовнішньоторговельного договору (контракту) визначеного типу (купівля, продаж, бартер, тощо) текстова частина угоди має містити дані про основні вимоги комітента, а саме:

предмет договору (контракту);

регіон, країна або підприємство-виробник товару;

цінові показники одиниці товару та загальна сума ко нтракту;

валюта платежу та спосіб розрахунку, захисні застере ження від можливих коливань валютних курсів;

перелік форс-мажорних обставин та перелік можли вих шляхів урегулювання їхнього впливу на неналежне ви конання договірних відносин;

способи пред'явлення рекламацій та шляхи їх урегу лювання тощо.

3,56

Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту...

Таким чином, у комісійній угоді як посередницькій у зовнішньоторговельній діяльності мають бути визначені права та обов'язки комісіонера та комітента, а також викладені всі основні положення зовнішньоторговельного договору (контракту), що забезпечить ретельніше виконання обов'язків комісіонером та полегшить контроль з боку комітента.

Зміст угоди консигнації та її стислу характеристику як посередницької угоди наведено у підрозділах 5.5.1 та 5.5.2. Термін «консигнація» в Україні набув визначення з часу ухвалення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.94 за № 882 [133], де зазначається: «До операцій резидентів, належать операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту».

Отже, особливості укладення цих договорів (контрактів) такі:

сторонами укладається специфічна угода доручення, яка застосовується у зовнішньоторговельних відносинах;

сторонами угоди виступають консигнант — власник товару, що дає доручення на продаж, та посередник — кон сигнатор, що безпосередньо виконує доручення з продажу товару, який надійшов на консигнацію;

консигнатор, за виконання доручених йому дій з то варом отримує від консигната певну винагороду;

угода має передбачати визначений термін дії консиг наційної операції;

продаж товарів здійснюється консигнатором з конси гнаційних складів;

консигнатор укладає договори продажу товарів від свого імені;

власником товару, що надійшов згідно з договором консигнації, до моменту його продажу е консигнант.

Практику реалізації консигнаційних угод, їх особливості з урахуванням вимог національного українського законодавства розглянуто у [186].

Додаткові особливості змісту консигнаційних угод визначено у підрозділі 5.5.2. Йдеться про можливість часткового повернення або неповернення консигнатором непро-

357

С. Терещенко Основи митного законодавства України

даного товару консигнанту. В такому разі у договорі мають бути зазначені умови виконання даного положення.

Так само, як і в будь-якій посередницькій угоді, в консигнаційній угоді має бути чітко визначено регіон, країну, коло країн, де консигнатор зобов'язаний або має можливість виконувати свої повноваження.

У вже згадуваній роботі [186] зазначається, що продаж товару здійснюється з митних ліцензійних складів, а не з консигнаційних. Ця суперечність між законодавчим визначенням консигнаційної операції (продаж з консигнаційних складів) та практикою реалізації (продаж товарів з митних ліцензійних складів) не суттєва, але може, в разі вирішення спірних питань у суді, дещо ускладнити винесення остаточного судового рішення.

Загалом, консигнаційний договір має містити основні розділи договору купівлі-продажу (розділ 9.2), але кожен з них матиме певні особливості. Розглянемо зміст основних, найсуттєвіших розділів таких договорів.

«Предмет консигнаційної угоди».

Обов'язково має бути встановлено термін виконання консигнаційної угоди в цілому, термін продажу окремої товарної партії або окремих товарів із зазначенням їх номенклатури та кількості. Зміст цього розділу угоди дозволяє підкреслити консигнаційну спрямованість зовнішньоторговельного договору.

Окремим розділом слід визначити, хто має отримувати національні документи, що засвідчать якість товару та стануть підставою для випуску його у вільний обіг на внутрішньому ринку. Це може бути консигнатор — сторона кон-

358

Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту...

сигнаційної угоди або покупець — імпортер — сторона зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу.

Найскладнішим за змістом, на думку автора, є розділ «Ціна та загальна вартість товарів». У тексті угоди слід зазначити, що ціна, згідно з якою товар надходить на консигнацію та розміщується на митному ліцензійному складі, є базовою та призначена тільки для транспортування, страхування на шляху від консигнанта до консигнатора. Ціна, яку буде узгоджено у договорі купівлі-продажу, буде остаточною і підтверджуватиметься інвойсом (рахунком-фак-турою) оформленим консигнантом на кожну продану партію товару. Особливо детально має бути застережено застосування системи знижок вартості товару, що є об'єктом договору купівлі-продажу, в залежності від його обсягу, термінів зберігання на митному ліцензійному складі, цінових показників, що можуть утворюватись на певній товарній біржі (див. розділ 5.2). Відсутність такої інформації суттєво ускладнюватиме узгодження відповідного розділу зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу.

Розділ «Умови платежів» консигнаційного договору має складатися з двох незалежних розділів. Перший стосується отримання винагороди консигнатором за виконання умов договору, а саме — передбачати відшкодування витрат за зберігання товару на митному ліцензійному складі, пакування, перепакування та здійснення інших заходів, пов'язаних з підготовкою товару до продажу, інші витрати (наприклад, за отримання дозвільних документів, див.гла-ву 8), а головне — визначати суму винагороди в залежності від строків та обсягів проданого товару у відсотках від його вартості або в узгодженій фіксованій сумі.

Наявність застережень щодо повернення чи неповернення непроданого товару консигнатору передбачає збільшення чи зменшення сум винагород за виконання умов угоди. Окремо слід визначити валюту, у якій будуть здійснені платежі на користь консигнатора.

Друга частина цього розділу має визначати умови платежів за договором купівлі-продажу. В цьому разі консигнатор може виконувати тільки контрольні функції стосовно оплати продавцем вартості товару на користь консигнанта, якщо угода купівлі-продажу передбачає таку безпосередню оплату. Інакше оплата вартості товару, що став об'е-

359

С. Терещенко Основи митного законодавства України

ктом купівлі-продажу, здійснюється через розрахункові рахунки консигнатора, який переводить кошти безпосередньо на рахунок консигнанта. Обидва варіанти оплати проданого товару мають свої позитивні та негативні риси. Обирають варіант розрахунків за проданий товар тільки консигнатор та консигнант. Керуючись додатковими вимогами до цього розділу (див.розділ 5.1) слід визначити валюту платежів, яка буде присутня в усіх угодах купівлі-продажу, укладених на виконання вимог консигнаційного договору.

«Умови здачі-приймання товару». У цьому розділі договору перелічуються особливості товару, що став об'єктом консигнаційної угоди. Також може бути визначено механізм здачі-приймання, а саме: прийняття товару консигнатором при розміщенні його на митному ліцензійному складі, здавання товару покупцеві-імпортеру консигнатором. Слід зазначити, що чим ретельніше будуть викладені у консигнаційному договорі умови приймання товару, тим легше буде його здавати покупцю-імпортеру.

Отже, консигнаційна операція, виходячи з її визначення, здійснюється за умови укладення та реалізації двох окремих договорів — консигнаційного та купівлі-продажу.

Найдоцільніше з боку консигнатора наполягати на викладенні в окремому додатку основних розділів зовнішньоторговельного договору (контракту), де з максимальною точністю мають бути перелічені вимоги консигнанта та повноваження консигнатора щодо можливого відхилення від вимог власника товару.

Окремо, за згодою сторін, слід зазначити, в який момент відбувається перехід права власності на товар від консигнанта до покупця-імпортера та умови, за яких такий момент наступає (наприклад, надходження коштів за товар на рахунок консигнанта тощо).

У розділі «Санкції та рекламації», окрім зазначених у розділі 9.2 рекомендацій стосовно змісту цього розділу у зовнішньоторговельному договорі купівлі-продажу, доцільно пов'язати можливі санкції контрагентів консигнаційної угоди з:

— несвоєчасним поставленням консигнантом товару для його розміщення на митному ліцензійному складі;

— невиконанням консигнантом додаткових умов угоди, що пов'язане з підготовкою товару до продажу, рекламою, пошуком покупців тощо;

360

Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту...

несвоєчасним узгодженням основних положень уго ди купівлі-продажу з боку консигнанта, що призвело до не виконання своїх обов'язків консигнатором;

поставкою на консигнацію товарів неузгодженої но менклатури та кількості;

несвоєчасною виплатою консигнантом винагороди ко нсигнатору тощо.

Таким чином, угоди консигнації мають певні особливості, пов'язані з розміщенням товару на митних ліцензійних складах, визначенням території здійснення угоди, терміном продажу товару та можливістю його повернення власнику, розрахунками за проданий товар та сплатою консигнантом винагороди консигнатору.

Окрім цього, слід зауважити, що виконанню консигнаційної угоди сприяють ще два договори: зовнішньоторговельний купівлі-продажу та договір зберігання, що укладається між консигнатором та власником митного ліцензійного складу.

Висновки.

1. Світова практика зовнішньоторговельної діяльності приділяє значну увагу посередницьким угодам, які сприя ють опануванню зовнішніх ринків споживання, просуван ню на них нових товарів, використанню досвіду національ них підприємців з купівлі-продажу товарів.

Експортери чи імпортери можуть виходити на зовніш ні ринки самостійно або з залученням посередників, що пе редбачає укладення угод відповідного змісту. Коли обидві сторони угоди є резиденти однієї країни, укладення посе редницьких угод передбачає урахування тільки національ них особливостей. Якщо ж сторонами угоди є резиденти двох різних країн, мають ураховуватися особливості націо нального законодавства обох країн. На це слід зважати, плануючи тактику зовнішньоторговельної політики.

Національне українське законодавство наголоптує на існуванні посередницьких угод у зовнішньоторговельних ві дносинах, але через законодавчу невизначеність їхнього змі сту виникає потреба узагальнювати існуючий досвід здійс нення таких угод та надавати практичні рекомендації.

Агентська угода поєднує в собі основні положення до говорів доручення та комісії, зміст яких та порядок вико-

361

С. Терещенко Основи митного законодавства України

нання на національному терені визначено Цивільним кодексом України. Сторонами агентської угоди виступають: принципал — сторона, яка дає певне завдання, та агент — сторона, яка виконує певні юридичні та інші дії згідно з укладеною угодою. Агентські контракти відрізняються від загальноприйнятих контрактів купівлі-продажу предметом договору, правами та обов'язками контрагентів, принципом визначення винагороди агента, можливістю внесення змін та умовами припинення виконання сторонами договірних обов'язків. Але, за будь-яких обставин, головне, що має знайти своє відображення у тексті угоди — це агентська, спрямованість завдань з виконання певних юридичних та інших посередницьких дій.

Зміст та порядок виконання угод комісії та доручення регулюються Цивільним кодексом України. Угоди комісії спрямовані на здійснення однієї або декількох зовнішньо торговельних угод від імені комісіонера (посередника), але за рахунок комітента (особи, що видає повноваження). Угоди доручення передбачають здійснення однією сторо ною угоди (повіреним) від імені та за рахунок другої сторо ни (довірителя) певних юридичних дій. Особливість угод комісії та доручення — відсутність у посередника права власності на товар та обов'язкова виплата винагороди дру гою стороною угоди.

Угода консигнації як зовнішньоторговельний посере дницький договір (контракт), передбачає визначення: те риторії, на якій консигнатор (посередник) має повноваже ння продати від свого імені товар, що належить власнику (консигнанту), терміну здійснення угоди, винагороди посе реднику, повернення чи неповернення непроданого товару власнику, цінової політики та системи цінових знижок, по рядку здійснення розрахунків з консигнатором за прода ний товар тощо. Головне, на чому слід закцентувати увагу — це не перехід права власності на товар до посередника (консигнатора).

Реалізація зовнішньоторговельної консигнаційної угоди передбачає укладення додаткових договорів зберігання та купівлі-продажу товару.