Таможенное право
Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник для студентів вищ. та серед, спец. навч. закл. — К.: AT «Август», 2001. — 422 с. |
9.5. Лізингові угоди у зовнішньоекономічних відносинах |
Лізингові угоди являють собою формалізацію процедури оренди. Законом України [227] визначено основні положення взаємин сторін лізингових угод. Такі угоди ще не набули належного поширення в українських зовнішньоторгове- 341 С. Терещенко Основи митного законодавства України льних операціях, хоча світовий досвід [29,32,36] свідчить про їх чільне місце у торговельних відносинах суб'єктів ЗЕД різних країн. Визначення лізингу на законодавчому рівні в Україні дає загальну уяву про порядок здійснення такої операції, у тому числі у зовнішньоекономічних відносинах. Відповідно до Закону «лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає у ттядятттгі лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що е власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів». Аналізуючи це визначення слід зауважити, що лізингова операція передбачає інвестування коштів та визначає сторони такої угоди — лізингодавця та лізингоодержувача. Крім того, визначення містить певні вимоги до укладення лізингової угоди (визначення терміну дії угоди, необхідність сплати періодичних лізингових платежів) та дозволяє лізингодавцю, за узгодженням з лізингоотримувачем, придбати у відповідного продавця потрібне для здійснення лізингу майно. В Україні законодавче закріплено два види лізингу — фінансовий та оперативний. Відмінність полягає у строках амЬртизації об'єкта лізингу- Так, у разі укладення угоди про фінансовий лізинг, термін такої операції має бути не меншим від строку амортизації 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору (контракту). Операція оперативного лізингу передбачає укладення договору на строк, за який амортизується менше 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Особливість договору зворотного лізингу полягає в тому, що лізингодавець бере майно у власника та передає це саме майно йому у лізинг. Пайовий лізинг передбачає укладення багатостороннього договору. Кредитування операції здійснюється одним або декількома кредиторами, які інвестують цю лізингову операцію, а особливість кредитування полягає в тому, що сума 342
Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту- інвестованих коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна. Міжнародний лізинг, особливість укладення договорів про який розглядатиметься у цьому розділі, характеризується тим, що сторони договору перебувають під юрисдикцією різних держав або об'єкт лізингу (майно) чи лізингові платежі перетинають державні кордони. Світовий досвід напрацював багато схем здійснення лізингових угод. Форми виконання такої угоди різноманітні, а ознаки їх класифікації відмінні від законодавче закріплених в Україні. За складом учасників лізинг може бути прямий і непрямий. У разі класифікації угоди за ознаками об'єкта лізингу — операцією з оренди нерухомості або рухомості. За ступенем окупності — із повною або неповною окупністю. Залежно від строків амортизації об'єкта лізингу, такі угоди можуть поділятися на угоди з повною або неповною амортизацією^Класифікацію лізингових угод за ознаками, а також схеми їх виконання наведено у [186]. Формалізація та юридичне закріплення обов'язків сторін лізингової угоди здійснюється на підставі договору, в якому, згідно з вимогами Закону, мають знайти відображення такі основні дані: найменування сторін; об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та стро ки його поставки; строк, на який укладається договір лізингу; розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з за конодавством України; умови страхування об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування, мо дернізації об'єкта лізингу та інформація про його техніч ній стан; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу піс ля закінчення дії договору; умови дострокового розірвання договору лізингу; умови надання відомостей про стан лізингоодержува- ча; 343 С. Терещенко Основи митного законодавства України відповідальність сторін; дата і місце укладення договору; інші умови. Розглянемо особливості укладення деяких розділів лізингового договору з урахуванням рекомендацій стосовно змісту таких договорів, затверджених наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 3 березня 1998 року за № 59. У розділі «Найменування сторін», беручи до уваги рекомендації МЗЕЗторгу України [138], слід визначити умови користування об'єктом лізингу. У разі, коли лізингоодер-жувач передає майно в субаренду або своїй філії, у цьому розділі доцільно зазначити підприємство-користувача. Наступний розділ договору може бути присвячений об'єкту лізингу, умовам та строкам його поставки. Має бути визначено майно, що е об'єктом угоди, а в разі купівлі лізингодавцем зазначеного майна, зроблено посилання на контракт купівлі-продажу об'єкта лізингу. Часом контрагенти лізингової угоди зазначають майно та фірму виробника, а лізингодавець бере на себе зобов'язання щодо його поставки на адресу лізингоодержувача. Потребу в проведенні монтажу, випробувань доцільно зазначати, прив'язуючи ці операції до строку поставки майна, що буде датою початку здійснення лізингових платежів. Строк лізингу має починатись від дати введення в дію об'єкта'угоди та діяти впродовж узгодженого строку дії договору, що обов'язково мусить бути пов'язаний зі строком амортизації майна. Разом з цим доцільно зазначити можливі дії сторін угоди перед закінченням терміну договору, та визначити право лізингоодержувача: поновити строк лізингової угоди за умовами поперед нього договору або на інших умовах; укласти новий лізинговий договір стосовно даного об'єкта лізингу на нових умовах користування; придбати у власність об'єкт лізингу за залишковою вартістю або за узгодженою у договорі ціною. Розмір, склад і графік сплати лізингових платежів та умови їх перегляду. Це найсуттєвіший розділ договору, що потребує особливої уваги від контрагентів. Лізингові платежі — це платежі за користування об'єктом лізингу, які можуть здійснюватись періодично або, за домовленістю сто- 344 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... рін договору, нерівномірно. Ці платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна, що амортизується за строк, за який вноси ться лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за за лучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; платіж, що становить винагороду лізингодавцю за от римане у лізинг майно; — відшкодування страхових платежів за договором страхування, якщо об'єкт лізингу застрахований лізинго- давцем; — інші виплати, якщо вони передбачені договором. Слід зазначити, що договір може передбачати фіксовану загальну суму лізингового платежу за користування майном протягом обумовленого строку. У такому разі укла-даєтся графік платежів, що становить невід'ємну частину угоди. Крім того, доцільно зазначити дату першого платежу, прив'язавши його, наприклад, до дати закінчення монтажу обладнання або завершення його випробувань. Іншим варіантом здійснення лізингових платежів є авансовий платіж лізингоодержувача на користь лізинго-давця для придбання об'єкта лізингу. Цей платіж дорівнює фіксованій частці вартості майна. Залишок вартості, з урахуванням строку дії договору лізингу та строку амортизації майна, розподіляється для сплати лізингоодержу-вачем протягом дії даної угоди. Одним з варіантів лізингових платежів контрагенти угоди можуть обрати мінімальний лізинговий платіж, який сплачується періодично та становить суму належних платежів за користування майном збільшену на суму, яка дозволить лізінгоодержувачу після закінчення строку дії угоди стати власником об'єкта лізингу. Невизначений лізинговий платіж може встановлюватись у залежності від завантаженості об'єкта лізингу, суми прибутку отриманого лізингоодержувачем, ринкових цін, банківського відсотку за позику тощо. Незалежно від виду лізингових платежів, лізингодавець після закінчення строку угоди має отримати суму, обумовлену у лізинговому договорі, в повному обсязі, а лізингооде-ржувач мусить дотримуватись узгодженого графіка плате- 345 С. Терещенко Основи митного законодавства України жів та відшкодувати обумовлену суму повністю. У цьому розділі доцільно також обумовити можливі штрафні санкції щодо лізингоодержувача в разі недотримання графіка та розміру платежів. Окремий розділ варто присвятити правам та обов'язкам лізянгодавця. В ньому слід передбачити процедуру проведення контрольних перевірок порядку та правил користування об'єктом лізингу на відповідність умовам договору, застосування штрафних санкцій за неналежне користування майном тощо. До обов'язків лізингодавця доцільно віднести укладення угоди купівлі-продажу в узгодженій з лізингоодержува-чем фірмі за визначеними комерційними та технічними умовами, відповідальність за виконання зазначеної договором дати поставки майна, а також, у разі узгодження сторонами, дотримання порядку та термінів технічного і гарантійного обслуговування об'єкта лізингу тощо. Права та обов'язки лізингоодержувача. У цьому розділі має бути застережено право лізингоодержувача відмовитись від поставленого об'єкта лізингу у разі його невідповідності технічним або комерційним умовам угоди або невиконання визначеної дати поставки, а також пред'явити продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, укладеного лізингодав-цем. Ці вимоги можуть стосуватися комплектності, технічних характеристик, порядку та строків здійснення монтажу, наладки, введення в експлуатацію тощо. До обов'язків лізингоодержувача доцільно віднести зобов'язання щодо належної експлуатації об'єкта лізингу, своєчасного та повного здійснення лізингових платежів, надання на вимогу лізингодавця інформації про технічний стан майна тощо. У залежності від того, яке саме майно стає об'єктом лізингу, права та обов'язки сторін лізингової угоди можуть змінюватись. Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України слід пам'ятати, що у разі здавання у лізинг майна, що є державною власністю, передбачається залучення державних коштів, а укладення договору пайового лізингу передбачає державні гарантії. Такі договори підлягають обов'язковій реєстрації [236]. її проводять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в управлінні яких перебу-346 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту». ває державне майно, що стає об'єктом лізингової угоди, або вони е розпорядниками державних коштів, що залучаються за договором пайового лізингу, чи надають державні гарантії для забезпечення виконання договору лізингу. Такі вимоги щодо укладення договорів лізингу українського законодавства. В разі укладення договорів міжнародного лізингу контрагентам угоди слід додатково визначитись стосовно валюти контракту і платежу, розробити схему захисту від можливих інфляційних процесів тощо. Однією з особливостей, напрацьованих на світовому ринку лізингу, є укладення лізингодавцем спеціального доку-мента-наряду на постачання, яким він повідомляє постачальникові об'єкта лізингу технічні та комерційні характеристики майна, що є об'єктом лізингового договору. Цей наряд має містити таку інформацію: — найменування сторін лізингової угоди, купівельну ці ну майна, умови його поставки лізингоодержувачу; — завдання постачальникові сповістити лізингодавця про отримання наряду на поставку. Після виконання поставки об'єкта лізингу постачальник мусить подати лізингодавцеві рахунок на нього, підписаний лізингоодержувачем протокол приймання, технічну документацію та документ, що засвідчує гарантійні зобов'язання стосовно поставленого майна. Тільки після отримання зазначеного пакету документів лізингодавець сплачує постачальникові вартість об'єкта лізингу. Наряд на постачання вважається виконаним постачальником майна після укладення та підписання протоколу приймання ним та лізингоодержувачем і переходу права власності та ризиків до лізингодавця. Фірма-постачальник відповідає перед сторонами лізингової угоди за несвоєчасне або неякісне виконання поставки, за установку та наладку об'єкта лізингу, його технічне обслуговування тощо. Слід зауважити, що згаданий новий документ — протокол приймання засвідчує, що постачальник виконав свої зобов'язання щодо передачі об'єкта лізингу лізингоодержувачу, а лізингоодержувач свідчить, що майно знаходиться в робочому стані та відповідає вимогам договору лізингу. 347 С. Терещенко Основи митного законодавства України У світовій зовнішньоторговельній практиці лізингових операцій прийнято керуватися положеннями Оттавської конвенції з міжнародного фінансового лізингу, згідно з якою: лізингоодержувач визначає устаткування (об'єкт лі зингу) та обирає постачальника; устаткування закуповується лізингодавцем на вико нання лізингового договору, який з відома постачальника об'єкта лізингу укладено або буде укладено між лізингоо- держувачем та лізингодавцем; лізингові платежі, що підлягають сплаті на виконан ня лізингового договору, періодично обчислюються з ураху ванням, зокрема, амортизації всього або значної частини обладнання. Конвенцією також визначено, що, коли устаткування не поставлене, чи поставлене з запізненням, або воно не відповідає умовам договору постачання, права сторін договору лізингу зводяться до такого: лізингоодержувач має право відмовитись від об'єкта лізингу або припинити дію договору; у разі неможливості виконання договору лізингода- вець має можливість запропонувати інший об'єкт лізингу, що відповідатиме умовам договору постачання; лізингоодержувач має право затримувати виплату лі зингових платежів, допоки лізингодавець не замінить уста ткування. Зазначені права збігаються з правами продавця і покупця визначеними Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Висновки. 1. Лізингові угоди — це угоди про інвестування капіталу у вигляді придбання об'єкта лізингу на умовах, визначених відповідним договором. Вони досить поширені у зовніш ньоторговельній діяльності фірм держав з розвинутою ри нковою економікою. 2. Особливості укладення лізингових договорів поля гають у вирішенні питання фінансування угоди, пошуку виробника-постачальника потрібного об'єкта лізингу та здійснення розрахунків зі сплати лізингових платежів. 348 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... Лізингоодержувач, використовуючи позитивні аспек ти лізингової угоди, може отримати у користування потріб ний об'єкт, не витрачаючи час та кошти на його придбання, та тим самим забезпечити виробництво товарів, що відпо відають сучасним ринковим стосункам. Укладення лізингових угод потребує додаткового виз начення контрагентами договору валюти контракту, валю ти платежів, розробки заходів щодо запобігання ризиків невиконання умов договору та системи захисту від впливу інфляційних процесів. Законодавча база України визначила основні норми укладення та виконання договорів лізингу, які дозволять реалізувати потенціальні можливості національного ринку, використовуючи лізинг як форму інвестування капіталу. |
Релевантная научная информация:
- Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник для студентів вищ. та серед, спец. навч. закл. — К.: AT «Август», 2001. — 422 с. - Таможенное право
- 9.5. Лізингові угоди у зовнішньоекономічних відносинах - Таможенное право
- Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
- 9.1. Визначення характеру угоди. Основні види зовнішньоторговельних договорів (контрактів) - Таможенное право
- 9.2. Основні вимоги до змісту зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу товарів - Таможенное право
- Методичні рекомендації до курсу «Основи митного законодавства» - Таможенное право
- Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с - Хозяйственное право
- Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
- Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
- Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
- Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
- Розділ 8. Право власності - Международное право, европейское право
- Розділ 10. Міжнародні перевезення - Международное право, европейское право
- Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
- 7.2. Суб´єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки - Административное право
- 8.5. Управління внутрішніми справами1 - Административное право
- 9.1. Управління охороною здоров´я - Административное право
- 9.2. Управління освітою - Административное право
- 10.1 - Поняття підприємницької діяльності та її суб´єкти - Административное право
- ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА З НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА - Административное право