Таможенное право
Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник для студентів вищ. та серед, спец. навч. закл. — К.: AT «Август», 2001. — 422 с. |
9.2. Основні вимоги до змісту зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу товарів |
Зовнішньоекономічні угоди купівлі-продажу товарів на перший погляд найпростіші за реалізацією, бо передбачають її прозору схему: експортер здійснює, на виконання вимог угоди, митне оформлення та відвантаження товару, а імпортер виконує валютні розрахунки. Незважаючи на простоту такої схеми, недотримання вимог національного законодавства на етапі укладення угоди може призвести до відчутних матеріальних збитків контрагентів угоди, або застосування певних обмежень стосовно українського чи іноземного суб'єкта ЗЕД. Деякі аспекти змісту зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу викладено у законах та державних актах Купівлі-продажу
Переробка Носеш енровшнн
[ Зуцірічииї •торгівлі
Лізингові
1
Г Зовнішньоторговельні угоди - Зберігання гі
Страхування
Маркетингові
Факторингові
Кредиты!
Розрахункові
Доручення
Консигнаційні
Агентські
Комісії
Трйнснортно- дстиуі и І її ииц
Перевезення
Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту— України [45,173,191,209,219], а також у нормативних актах МЗЕЗторгу [138,223] та в навчально-методичних матеріалах [32,186]. Перед укладенням зовнішньоекономічного контракту на продаж або купівлю того чи іншого товару суб'єкту ЗЕД найдоцільніше вчинити таке: по-перше, оцінити можливий вплив систем тарифно го регулювання країн експорту та імпорту за визначеними згідно з ТН ЗЕД кодами товарів; по-друге, оцінити вплив державних систем нетариф ного регулювання країн експорту та імпорту на товари за визначеними по ТН ЗЕД кодами. Така інформація має засвідчити доцільність укладення тієї чи іншої угоди. Це пов'язано з тим, що обчислюючи платежі, пов'язані з процедурою митного оформлення, які відображають вплив систем тарифного регулювання, можна попередньо планувати прибуток від угоди та визначити підвищення, за рахунок сплати митних платежів1, ціни одиниці товару на внутрішньому ринку країни споживання, що дозволить зважити цінову конкурентоспроможність товару стосовно національних подібних чи ідентичних товарів. Визначивши цінові показники товару та можливий прибуток від здійснення угоди купівлі-продажу, треба оцінити пакет документів, що неодмінно має супроводжувати кожну партію товару. Розгляд системи нетарифного регулювання (підрозділ 8.4, глава 8) виявив необхідність подання суб'єктом ЗЕД для митного оформлення імпорту певного пакету дозвільних документів, виданих країною експорту. Ці документи, з метою спрощення та прискорення процедури митного оформлення, мають бути зазначені в тексті контракту. Таким чином, перед укладенням зовнішньоторговельної угоди слід отримати інформацію стосовно митно-тарифного та нетарифного регулювання експортно-імпортних операцій з визначеними товарами у країнах експорту та імпорту, та визначити, які саме документи, мають супроводжувати кожну партію товару. На основі цієї інформації проводиться оцінка доцільності укладення угоди купівлі-продажу.
Мал. 9.1. Види зовнішньоекономічних (торговельних) та посередницьких угод. В Україні до митних платежів слід відносити митні збори, мито, податок на додану вартість та акцизний збір.
286 287 С. Терещенко Основи митного законодавства України Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту...
Попри все це, доцільно також ознайомитись із системою валютного контролю та валютного регулювання у країні майбутнього контрагента угоди, визначивши, насамперед, термін повернення валютної виручки, порядок купівлі іноземної валюти, умови проведення міжбанківських розрахунків з нерезидентом та інші питання, пов'язані з виконанням угоди. Наказом МЗЕЗторгу України [138] затверджено Положення щодо форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Воно визначає зміст угод купівлі-продажу товарів у разі, коли однією з сторін угоди виступає суб'єкт ЗЕД України. Слід зазначити, що форма угоди рекомендована МЗЕЗторгом, але зміст має відповідати вимогам Законів України, Указів Президента та Постанов Кабінету Міністрів і Національного банку України, наведеним у пункті З цього Положення. З моменту виходу в світ згаданого наказу МЗЕЗторгу виникла потреба у розробці додаткових рекомендацій стосовно базових платіжних умов зовнішньоторговельних контрактів українських суб'єктів господарювання в умовах нестабільних обмінних курсів та обмежень щодо валютних операцій на ринках країн СНД, які доведені до митних органів та суб'єктів ЗЕД наказом МЗЕЗторгу України від 28.01.99 за № 39 [223]. Виходячи з вимог зазначених документів, розглянемо ре-комейдації щодо змісту зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу, де найдоцільніше передбачити такі основні розділи: назва, номер договору (контракту); дата та місце укладення; преамбула; предмет договору (контракту); кількість та якість товару; базисні умови поставки товару; ціна та загальна вартість товару; умови платежів; умови здачі (приймання) товару; упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітраж; 288 юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сто рін. Таку послідовність викладення змісту контракту запропоновано МЗЕЗторгом, але її дотримання не є обов'язковим у зв'язку з тим, що головне в угоді її зміст. Особливості укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) буде розглянуто у запропонованій послідовності. Назва, номер договору (контракту) дають уявлення про характер зовнішньоекономічної угоди. Номер дозволяє, за наявності в одного суб'єкта ЗЕД декількох контрактів купівлі-продажу, спрощувати взаємини з контрагентом та взаємовідносини з обслуговуючим банком і податковою адміністрацією України. Приклад: Контракт купівлі-продажу за № 18/19. Перша цифра (18) означає порядковий номер угоди одного з контрагентів. Через риску зазначено порядковий номер (19) обліку угод купівлі-продажу іншого контрагента. Часом обидва контрагенти погоджуються на присвоєння угоді одного номера. Дата та місце укладення — це обов'язкові та неодмінні реквізити кожного зовнішньоекономічного контракту. У країнах з перехідною економікою, до яких належить наша держава, часом акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, набирають «зворотного ходу». Так, наприклад, Закон України, що регулює операції з давальницькою сировиною [179], було ухвалено Верховною Радою у вересні 1995 року. Але його дія поширювалась на зовнішньоекономічні угоди, укладені до певної дати серпня того ж року. Відсутність дати укладення контракту може призвести до непередбачених наслідків, тому українським суб'єктам ЗЕД слід неодмінно застерігати такий, на перший погляд неважливий, але обов'язковий реквізит угоди. Зазначення місця укладення зовнішньоекономічного контракту дозволяє контрагентам визначитись з юридичною стороною взаємин, у зв'язку з тим, що у разі відсутності в контракті застереження, в угоді має зверхність право тієї країни, де укладено угоду. Наприклад, якщо місце укладення контракту місто Київ і це засвідчено в реквізитах — взаємини контрагентів даної угоди регулюються українським законодавством, якщо у тексті контракту не обумовлено інше. У разі, коли в конт- 289 10 0-454 С. Терещенко Основи митного законодавства України ракті зазначено, що його укладено в Києві, а у тексті застережено, що в цій угоді зверхність має законодавство Франції, це означає, що сторони домовились будувати свої торговельні відносини на французькому законодавстві. Отже, зазначення дати та місця укладення контракту забезпечує контрагентам угоди певний захист від можливої зміни законодавства та закріплює зверхність над їхніми взаєминами права обраної країни. Преамбула зовнішньоекономічного контракту визначає контрагентів угоди купівлі-продажу. Укладаючи цей розділ контракту слід керуватися такими основними положеннями: назви сторін угоди мають відповідати назвам, зазначе ним у документах, що засвідчують державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Застосування скоро чень, які вносять відмінності від назв, зазначених у реєст раційних документах виключається; дозволяється, після наведення офіційної назви підп риємства використовувати скорочені назви, які надалі бу дуть у тексті угоди аналогами офіційних назв підприємств; з боку української юридичної особи у преамбулі має бути зазначено дві особи — одна, яку уповноважено укла дати відповідні угоди статутними документами, та друга, яку уповноважено дорученням, виданим за підписом кері вника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності2. Приклад: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрела» (м. Москва, Російська Федерація), в особі генерального директора Іванова Івана Івановича,який діє на підставі статуту підприємства, зареєстрованого у Бабушкінському районі м. Москви за № 734196 від 03.03.96 (надалі «Продавець») з одного боку, та Мале приватне підприємство «Райдуга» (м. Київ, Україна) в особі директора Петренка Петра Петровича, який діє на підставі статуту підприємства, зареєстрованого у Шевченківському районі м. Києва за № 128/95 від 05.08.95 і, згідно з дорученням за № 174Д від 19.05.99, в особі менеджера підприємства Сидоренка Семена Сидоровича (надалі «Покупець» ) з іншого боку,уклали дану Згідно з офіційним тлумаченням цього положення Закону [45] Конституційним Судом України від 26.11.98, за № 16-рп/98 та вимогами Закону України від 21.10.99, за № 1182-XIV, право підпису зовнішньоекономічного договору (контракту) має одна посадова особа згідно зі статутними документами. Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... угоду про таке: «...». З урахуванням примітки сторінки 291 з української сторони угоду підписує одна особа. Викладене свідчить про наявність національних особливостей укладання преамбули кожного контракту. В основних реквізитах цього розділу угоди мають бути зазначені офіційні та скорочені назви контрагентів ними обумовлені. Розділ «Предмет договору (контракту)» має визначати товар, який є об'єктом купівлі-продажу, з обов'язковим наведенням його точного найменування, марки або сорту. Опис товару та його характеристики мають однозначно засвідчувати відповідність реального товару вимогам контракту. Невизначеність товару в цьому розділі дає підстави митним органам розглядати такі угоди як договори (контракти) про наміри здійснити зовнішньоторговельну угоду купівлі-продажу. Пов'язуючи цей розділ контракту з особливостями попереднього, до перетину товарами митного кордону України, митного оформлення акцизних та попередніх декларацій і повідомлень як засобів нетарифного регулювання до перетину товарами митного кордону України, слід зазначити, що суб'єкт ЗЕД матиме певні ускладнення щодо виконання вищезазначених процедур у митних органах у разі відсутності в договорі (контракті) назви конкретного товару, який є об'єктом купівлі-продажу. Укладаючи цей розділ контракту можна використовувати специфікації як додаток до зовнішньоекономічної угоди, про що робиться відповідне застереження. Винесення переліку товарів у специфікацію доцільне, коли об'єктом купівлі-продажу є товари одного найменування, що відрізняються комплектацією, якістю та ціновими показниками. Ця рекомендація стосується також складного обладнання, яке потребує деталізації за складовими частинами, кількісними та ціновими показниками окремих комплектуючих, що можуть надходити окремими товарними партіями. Попри те, що перелік товару може наводитись у додатках та специфікаціях, у цьому розділі договору слід обов'язково зазначати товар, який є об'єктом купівлі-продажу Приклад: 1. Продавець продає, а Покупець купує жіночий одяг російського виробництва в асортименті та кількості, зазначеній у специ-
290 10* 291 С. Терещенко Основи митного законодавства України фікації за №1 (далі за текстом «Товар»), що є невід'ємною частиною даного контракту. 2. Продавець продає, а Покупець купує технологічну лінію російського виробництва з виробництва пластмасової тари. Кількісні показники та складові лінії, зазначено у специфікації за №1 (далі за текстом Товар), що є невід'ємною частиною даного контракту. Таким чином, у даному розділі контракту слід зазначати конкретний товар, який є об'єктом купівлі-продажу. У разі необхідності перелік товарів подається у додатку, що е невід'ємною частиною контракту. Кількість та якість товару, що є об'єктом купівлі-продажу, при укладенні зовнішньоторговельного договору потребує детального визначення. Кількість товару зазначається в певних одиницях виміру, залежно від характеру товару, а також від світової торговельної практики, яка склалась стосовно цього товару. Найдоцільніше обирати одиницю виміру товару за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, що дозволяє уникнути непорозумінь між контрагентами угоди.Коли об'єктом угоди є «чиста» вага товару, то слід зазначати окремо масу брутто (масу товару з урахуванням шокувального матеріалу) та вагу нетто — «чисту» вагу товару, за яку здійснюватимуться валютні розрахунки. Якісні показники товару мають засвідчуватися відповідними документами на кожну партію товару. У зовнішньоекономічному контракті має бути зумовлено документ, який надходитиме до імпортера з кожною партією товару та засвідчуватиме його якісні показники. Слід розрізняти документи, які засвідчують якість, що видані підприємст-вом-товаровиробником або повноважним державним органом країни експорту. Перевага надається державним документам країни експорту, що має бути зазначено в контракті. Приклад: Продавець зобов'язаний поставити Покупцеві двісті сорок тонн борошна вищого гатунку, розфасованого у джутові мішки по п'ятдесят кілограмів. Кожна партія товару мусить мати сертифікат якості, виданий державним органом країни експорту. 292 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... Якщо покупець замовляв товар з винятковими характеристиками, обумовленими зовнішньоторговельним контрактом, у такім разі показниками якості можуть виступати безпосередні показники товару та їх відповідність контрактним. Отже, кількість та якість товару потребує детального обумовлення у зовнішньоторговельному контракті. Одиницю виміру товару найдоцільніше обирати за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, а якісні показники мають засвідчуватись документом державного органу країни експорту. Базисні умови поставки зовнішньоторговельного контракту визначають обов'язки продавця та покупця стосовно поставки товару, а також місце та час, коли ризики втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця. Крім того, зазначається вид транспорту, термін і місце поставки товару. Тлумачення Правил інтерпретації комерційних термінів, що їх розглянуто у главі 6, запроваджено в Україні з метою спрощення процедури купівлі-продажу товарів. Слід зазначити, що митна вартість товару суттєво залежить від базисних умов поставки. Мета встановлення контрагентами угоди умов поставки полягає у розподілі витрат з доставки товару між продавцем та покупцем, визначенні виду транспорту, місця доставки товару, умов страхування ризиків та інших умов, пов'язаних з транспортуванням товару до місця призначення. Базисні умови визначають, яка із сторін угоди укладає угоду перевезення. Приклади: /. Поставка товару здійснюється на умовах ФОБ порт Одеса. Продавець відшкодовує всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару, а право власності на товар і ризик його випадкової втрати або пошкодження переходить від Продавця до Покупця після завантаження товару на борт судна. 2. Умови поставки товару згідно з даним контрактом ДАФ — українсько-польський кордон. Транспорт поставки — автомобільний. У цьому розділі контракту встановлюються також строки поставки, які можуть залежати від виду товару, його особливостей (терміну споживання, зберігання, сезонності 293 С. Терещенко Основи митного законодавства України походження, тощо) та узгоджуватися контрагентами: з кожною календарною датою; з визначенням певного періоду часу; за умови надання певних фінансових гарантій з боку покупця, як то: попередня оплата за товар, авансовий пла тіж, або надходження коштів до обслуговуючого банку в разі акредитивної оплати; з повідомленням покупця про готовність до прийнят тя товару; у певний термін після оплати попередньо експортова ної парти, тощо. Виходячи з викладеного, у даному розділі контракту мають бути зазначені умови поставки товару, згідно з вимогами «Інкотермс-90»,які є основою для встановлення митної вартості товару та дозволяють визначити перехід права власності на товар. Крім того, доцільно зазначити строки поставки товару. Ціну та загальну вартість товару варто зумовити в окремому розділі контракту. За домовленістю контрагентів угоди, ціна одиниці товару та загальна вартість за контрактом можуть бути зазначені в одній валюті, а валюта платежів, якою здійснюватимуться розрахунки, може бути іншою. Таким чином, у контракті може зазначатися два види валют, а з метою страхування ризику від коливання курсів валют доцільно зафіксувати курс, за яким валюту ціни буде переведено у валюту платежу. Валюту ціни за одиницю товару може бути встановлено у валюті країни експорту чи імпорту. Крім того, в обраній валюті ціни зазначається загальна вартість товарів за контрактом. Обираючи ціну за одиницю товару, слід керуватись практикою зовнішньої торгівлі щодо видів цін, пов'язаних з особливостями укладення та виконання тієї чи іншої угоди кушвлі-продажу. Не претендуючи на завершеність переліку щн, розглянемо деякі з них. Базисна ціна одиниці визначає вартість товару певного сорту, якості, хімічного складу та пов'язана з умовами поставки товару і може включати, крім вартості товару, вартість страхування, транспортування, складування та інших витрат, пов'язаних з його доставкою до обумовленого географічного пункту (базисного пункту). 294 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... Фактурна вартість визначає вартість товару без урахування витрат, пов'язаних з його доставкою. Світові ціни одних товарів (звичайно сировинних) визначаються рівнем цін провідних країн-експортерів даного товару, інших — за цінами світових товарних бірж, а готових виробів — за цінами провідних експортерів (виробників) товарів у світі. Монопольна ціна як правило вища ніж, наприклад, фактурна. Номінальна — знаходить своє відображення в прейскурантах, довідниках та біржових котировках цін. Оптові та роздрібні ціни встановлюються в залежності від виду товару та об'єму його партії, що є предметом кушвлі-продажу. Середні експортні та імпортні ціни визначаються на основі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом співвідношення вартості проданого товару з його фактичним обсягом. Такі ціни дають уявлення про середньостати-стичні ціни за угодами купівлі-продажу та віддзеркалюють цінову політику, яка утворилась у світовій торгівлі стосовно даного виду товару на певних ринках споживання. Ціна пропозиції зазначається в оферті (офіційній пропозиції продавця) без можливих знижок і носить характер довідкової ціни. Виробнича ціна визначається вартістю витрат виробництва даного товару з доданням середнього прибутку. Ціна попиту складається на ринку покупця. Тверда ціна — незмінна ціна вже укладеної угоди купівлі-продажу. Біржова ціна або біржова котировка визначає ціну товару, що є об'єктом біржової торгівлі. Змінна ціна може встановлюватись у контракті залежно від певних умов (біржової котировки, інфляції, дати одержання чи поставки товару). Довідкова ціна відображає середній рівень цін за фактично укладеними угодами у певний період часу і використовується як опорна у разі проведення переговорів за конкретною угодою. Ціни фактичних угод визначають ціни за конкретними зовнішньоторговельними контрактами. Разом з довідковими ці ціни дозволяють правильно встановлювати в угоді рівень ціни на конкретний товар. 295 С. Терещенко Основи митного законодавства України Крім зазначених, у разі укладення зовнішньоторговельної угоди, стосовно окремих видів товарів можуть розглядатися сезонні та трансфертні ціни. Контрагенти угоди мають керуватися тим, що в укладеному зовнішньоторговельному контракті ціну товару можна зафіксувати в момент укладення угоди на строк її дії чи до моменту її виконання. Залежно від домовленостей та способу фіксації розрізняють такі види цін: тверда, рухома, змінна чи з подальшою фіксацією. Тверда ціна встановлюється у момент підписання зовнішньоторговельної угоди і не підлягає зміні в процесі виконання контракту. В такім разі у тексті угоди зазначається, що «ціна тверда, зміні не підлягає». Така ціна характерна для короткотермінових угод, але, як виняток, може використовуватись у тривалих за строками виконання угодах. Рухома ціна — ціна, яку зафіксовано в контракті і яку можна, за певних умов, змінити в процесі його виконання. У такому разі контрагенти зобов'язані зумовити підвищення або зниження ціни, з обов'язковим посиланням на джерело цінової інформації, яке буде підставою для її зміни. Застереження про рухомість ціни має зазначати, що у разі зміни ринкової ціни на даний товар відповідно змінюється і контрактна ціна. Крім того має бути зазначено, що це стосується кожної окремої партії товару, яка експортується на виконання даного контракту. Особливо слід звернути увагу на процедуру зміни ціни. Неодмінно треба зазначити, коли саме можлива зміна, яким документом вона фіксуватиметься для окремої партії товару та який передбачається відсоток коливань ціни стосовно зафіксованої у контракті з самого початку. Ймовірність певної зміни ціни треба зазначити у тексті угоди. Змінна ціна може бути використана контрагентами угоди в разі укладення контрактів на поставку товарів тривалого виготовлення. Така ціна зазначається у контракті як базисна. Також обумовлюються її складові частини. Змінна ціна зазначається у контракті як сума декількох складових — базисної (опорної) ціни товару та витратних складових (ціна сировини, заробітна плата, амортизаційні відрахування тощо). Контрагенти угоди мають можливість обумовити максимальне коливання всіх складових змінної ціни або її окремих складових. Використання даного виду 296 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... цін у контракті потребує від контрагентів угоди певних навичок ведення зовнішньоторговельної діяльності. Ціна з наступною фіксацією встановлюється в процесі виконання контракту та потребує спеціального застереження в тексті угоди, де зазначається момент фіксації ціни, джерело інформації про ціну, що використовується в угоді, період, на який поширюється дія зафіксованої ціни. У тексті контракту, в разі використання даної ціни, слід застерегти умови фіксації та принцип визначення рівня ціни. Отже, визначати ціну одиниці товару, що стає об'єктом купівлі-продажу, слід з урахуванням напрацьованого світового досвіду, що має бути відповідним чином відображено у тексті зовнішньоторговельного контракту. Основні види цін, що використовуються у практиці зовнішньої торгівлі, представлено на малюнку 9.2. Слід зазначити, що у контрактній практиці українських суб'єктів ЗЕД майже відсутній такий аспект цінової політики як визначення знижки. Знижка — це зменшення ціни товару, яка надається продавцем покупцеві та залежить від характеру зовнішньоторговельної угоди, умов поставки та платежу за товар, наяв- Мал. 9.2. Основні види цін, що використовуються в практиці зовнішної торгівлі. 297 Вждж 31 D Іжок Проста <ЬуииІтіппвггчІя (загальна) Пільгова - Прогресивна - Сезонна За товар, бувший у користуванні За обсяг - Дилерська - Прихована Сервісна За оборот (бонусна) - Спеціальна - За якість За платіж готівкою Мал. 9.З. Основні види знижок, що використовуються в практиці зовнішньої торгівлі. і взаємозобов'язань продавця і покупця та від кон'юнктури ринку на момент укладення угоди. Основні види знижок, що можуть використовуватись у зовнішній торгівлі, представлено на малюнку 9.3. Розглянемо зміст основних видів знижок. Проста (загальна знижка) надається з прейскурантної або довідкової ціни. Вона існує у практиці укладення угод на стандартні види обладнання та промислову сировину. Пільгова знижка застосовується до товарів, збут яких на окремих товарних ринках доводиться стимулювати. Знижка за обсяг товару, що купується, обраховується як зменшення ціни в разі закупки великої кількості аналогічного товару. Знижка за оборот (бонусна) надається постійним покупцям за спеціальною домовленістю, зафіксованою у зовнішньоторговельній угоді. В такім разі визначається розмір знижок у залежності від досягнутого впродовж певного строку обороту. Функціональна знижка надається імпортерові товаровиробником -експортером за виконання додаткових, окрім перепродажу товарів, дій пов'язаних із стимулюванням збуту товарів на певному ринку або в певній країні. У зовнішньоторговельному договорі купівлі-продажу застерігаються обов'язки експортера та імпортера з виконання певних дій щодо стимулювання попиту на даний товар, а са- 298 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... ме застосування реклами, пакувальних матеріалів тощо. Прогресивна знижка надається в разі укладення торговельної угоди між товаровиробником-експортером і імпортером, коли контрактом обумовлено періодичне збільшення закупівлі товару. Кількість та обсяги збільшення мають бути обумовлені. Дані знижки застосовуються щодо купівлі-продажу однотипного товару і певним чином стимулюють виробництво. Дилерська знижка надається товаровиробником своїм постійним покупцям або посередникам збуту певного товару. Розмір такої знижки може дорівнювати власним витратам дилера з продажу та сервісного обслуговування товару, а крім того забезпечувати певну суму прибутку, що обумовлюється зовнішньоторговельною угодою. Такі знижки зазначаються у контрактах на придбання стандартного товару. Спеціальна знижка може закладатися в угоду про продаж товару окремим покупцям, щодо яких зацікавлені то-варовиробники-експортери. Такими є знижки за купівлю пробної партії товару для проведення маркетингових досліджень та оволодіння новими ринками збуту. Часом такі знижки надаються постійним покупцям, що також стимулює обсяги виробництва та забезпечує товаровиробникові постійну мережу збуту товару. Експортна знижка надається покупцеві на додаток до інших знижок з метою стимулювання конкурентоспроможності товару за ціновими показниками на тому чи іншому зовнішньому ринку збуту. Товаровиробники-експортери обумовлюють у контракті такі знижки з метою вдосконалення власної експортної стратегії та проникнення на нові ринки збуту. Сезонні знижки надаються в разі закупівлі товарів, збут яких можливий тільки у певну пору року. Наданням таких знижок товаровиробник підтримує постійний рівень виробництва товарів сезонного попиту, зменшує витрати на збереження такого товару у власних складських приміщеннях. Такі знижки надаються поряд з іншими, що визначаються в разі укладення зовнішньоторговельної угоди. Приховані знижки обумовлюються контрагентами угоди та надаються у вигляді знижок на фрахт, наданні пільгових кредитів, шляхом надання безкоштовних послуг та зразків 299 С. Терещенко Основи митного законодавства України товару, обсяг якого досягає розмірів товарної партії. Знижка за якість товару пов'язана зі впливом системи нетарифного регулювання країни імпорту, національними особливостями та вимогами споживачів. До таких впливових факторів ринку збуту можна віднести вимоги щодо пакування та маркування товару, технічних характеристик та споживчих властивостей. Ця знижка передбачає адаптацію товару до вимог національного споживчого ринку, що її здійснює імпортер шляхом фасування та пакування, проведення відповідного маркування тощо. Така знижка використовується експортером тимчасово, на час проникнення товару на новий зовнішній ринок. Знижка за повернення раніше куплених у даної фірми товарів надається покупцю у разі повернення ним раніше придбаних у даній фірмі товарів застарілої моделі. Такі знижки можуть надаватися в разі зворотного експорту товарів довготривалого користування та серійного виробництва. Знижка в разі продажу товару, що був у користуванні, надається в залежності від залишків виробничих ресурсів такого товару. Зовнішньоторговельна угода має передбачати застереження не тільки стосовно розміру самої знижки, а також визначати технічні параметри такого товару, залишок часу до вичерпання амортизаційного ресурсу та передбачати його сервісне обслуговування продавцем-експорте-ром. Сервісні знижки надаються імпортерові у разі, коли виробник складного товару не забезпечує ринок споживання сервісною мережею. Обрахування величини такої знижки — складне завдання для контрагентів угоди. Крім того, відсутність сервісної мережі свідчить про байдужість продавця до подальшого збуту свого товару на даному національному ринку споживання. Знижка за платіж готівкою, у разі внесення таких умов у зовнішньоторговельний контракт, передбачає зменшення ціни для покупця за умови дострокової оплати за імпортовані товари. Такий вид знижки стимулює імпортера провести дострокову оплату та отримати додатковий прибуток, який дорівнює обумовленому угодою відсотку від вартості партії товару. Така знижка стимулює імпортера провести достроковий платіж, а експортер може планувати 300 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... надходження коштів та зменшувати строки товарного кредитування імпортера. Приклади: 1. Ціна одиниці товару, що поставляється за даним контрак том, є твердою та незмінною протягом терміну виконання кон тракту та складає за одну метричну тонну. Оплату має бути здійснено протягом 60 днів з моменту відвантаження. У разі дострокової оплати товарної партії застосовується знижка у розмірі двох відсотків вартості, зазначеної у рахунку-фактурі. 2. Ціна одиниці товару, що поставляється за даним контрак том є змінною та вміщує в себе вартість . Така ціна зале жатиме від коливань цін на товарній біржі та буде обраховуватись як середня ціна торгів за три дні від дати, зазначеної у рахунку-фактурі. З цієї ціни надається сервісна знижка у розмірі трьох відсотків від вартості, зазначеної у рахунку-фактурі. Оплату має бути здійснено протягом тридцяти днів з дати оформлення транспортних документів. Розглянуті основні види знижок, що можуть використовуватись у зовнішній торгівлі, мають стимулювати ділову активність експортера та імпортера. Разом із закладеною ціновою політикою знижки повинні утворювати одну з основних частин торговельного контракту. Знання аспектів контрактної цінової політики стосовно товару, що є об'єктом купівлі-продажу, разом з можливістю застосування цінових знижок, про що слід внести відповідні застереження до зовнішньоторговельного контракту, дозволяють контрагентам отримати додатковий прибуток від здійснення торговельної угоди. Умови платежів зовнішньоторговельного контракту, разом з ціною та загальною вартістю є основою угоди та забезпечують прибутковість торговельної операції. Національні законодавчі та регулюючі акти [138,173,191,209,219, 223] встановлюють обов'язкові та рекомендаційні правила стосовно засобів, порядку, термінів фінансових розрахунків та страхування ризиків невиконання контрагентами угоди взаємних платіжних зобов'язань. У даному розділі можуть бути викладені обов'язки сторін контракту щодо способів платежу та форм проведення валютних розрахунків. Окремим рядком у ньому слід зазначити термін проведення розрахунків, який можна пов'язати з імовірними знижками ціни товару за проведення дострокових розрахунків. ЗОЇ С. Терещенко Основи митного законодавства України Світова практика розрахунків за зовнішньоторговельними контрактами грунтується на трьох основних способах платежів — готівковому, авансом та у кредит. Готівковий платіж передбачає проведення розрахунків через банк чи проти передачі експортером товаросупровідних документів або товару у розпорядження шжупця-імпо-ртера. Розрахунок готівкою за певну партію товару може проводитись одразу всією сумою або частинами. Одночасний готівковий платіж передбачає повну оплату товару, а платіж частинами — часткову у декілька етапів. Готівковий одноразовий платіж може здійснюватися після виконання певних умов, а саме: повідомлення імпортера експортером про готовність партії товару до відвантаження; повідомлення імпортера про завантаження товару на борт судна у порту відправлення; вручення банком імпортерові комплекту товарних до кументів, обумовлених контрактом. Найвигідніші умови контракту для експортера, коли оплата здійснюється на підставі повідомлення про готовність партії товару до відвантаження. Платіж частинами може проводитись у разі укладення контракту на поставку складного обладнання. Строки та розміри оплати зазначаються у контракті. Платіж з авансом передбачає сплату експортеру обумовленої у* контракті суми у майбутньому. Цей спосіб платежу є формою кредитування експортера імпортером та засобом забезпечення зобов'язань імпортера щодо виконання вимог угоди. Розмір авансування визначається контрактом. Також встановлюється термін поставки товару стосовно дати надання авансу. Такий спосіб платежу є засобом страхування ризику неприйняття товару покупцем-імпортером, оскільки експортер має у своєму розпорядженні авансовий платіж. Залежно від терміну авансування експортер має можливість виконати додаткові умови стосовно пакування та маркування товару, інші дії, обумовлені угодою. Такий авансовий платіж має передбачатись у зовнішньоторговельному контракті з зазначенням терміну авансування, захисних застережень імпортера щодо невиконання експортером зобов'язань з поставки товару. Він має також забез- 302 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... печити страхування ризику неприйняття товару імпортером. Платіж у кредит передбачає надання експортером імпортерові комерційного кредиту. За термінами кредитування такий спосіб платежу може бути коротко-, середньо- та довгостроковим. Основними формами реалізації комерційного кредиту є фінансовий та товарний кредити. Фінансовий кредит передбачає грошові позички імпортера експортерові на оплату придбаного товару. Товарна форма кредиту реалізується шляхом надання імпортерові розстрочки платежів за поставлені товари. Головна проблема кредитних відносин — це гарантованість платежів за експортовані товари. У міжнародних комерційних угодах застосовуються різні форми розрахунків. Для експортера, аби усунути ризики неплатежу, несвоєчасного платежу або неприйняття товару, а також гарантувати імпортерові належне виконання вимог зовнішньоторговельного контракту, контрагентом виступають банки. Задля впорядкування валютних розрахунків українські суб'єкти ЗЕД мають керуватися Постановою Кабінету Міністрів та Національного банку від 21.06.95 за № 444, де як форми розрахунків визначено умови банківського переказу, документарного акредитива та інкасо. Розрахунки шляхом банківського переказу не передбачають надання банкові документів, що засвідчують здійснення експорту товару, але припускають за вказівками імпортера переказ певної суми банком імпортера до банку експортера. Розрахунки вважаються здійсненими після зарахування коштів на розрахунковий рахунок експортера. Банк імпортера може здійснювати переказ за товар, що фактично надійшов (а саме це найвигідніше самому імпор-ТЄРУ)> або як авансовий платіж. У такім разі здійснюється кредитування експортера. У імпортера виникає ризик утрати коштів через непоставку товару. З метою захисту імпортера від ризику втрати авансового платежу в разі непоставки товару можна використати банківські гарантії на повернення, якщо потрібен аванс, або застерегти у контракті умови документального переказу, що передбачає перерахування авансу банком експортера на рахунок відправника 303 С. Терещенко Основи митного законодавства України Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту...
(експортера) після надання документів, що засвідчують здійснення експорту. Інкасова форма розрахунку регулюється в міжнародній торгівлі Уніфікованими правилами з інкасо, що їх розроблено та затверджено Міжнародною торговельною палатою. Відповідно до цих правил інкасо — операція банку, яка здійснюється на підставі отриманих інструкцій, з авансовими та/або комерційними документами, представленими експортером. Фінансовими документами в разі здійснення інкасової операції вважаються перевідні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші подібні документи, що використовуються для отримання платежу готівкою. Комерційні документи — це рахунки, документи про відвантаження, документи, що засвідчують право власності на товар або подібні документи, які не є фінансовими. Інкасо передбачає, що банк-ремітент (банк експортера) відповідно до умов, зазначених експортером та застережених зовнішньоторговельним контрактом, зобов'язується виконати його доручення з представленими документами після одержання від платника — імпортера суми акцепту чи платежу, або видачі комерційних документів за умови підтвердження виконання цих зобов'язань, або видачі документів на інших умовах, пов'язаних з виконанням зобов'язань за зовнішньоторговельним контрактом. Схему інкасової форми розрахунку наведено на малюнку 9.4. Інкасо у своїй основі вигідніший для імпортера, оскільки право на оплату настає після акцепту платіжних документів експортера на відвантажені товари. Проте, в разі використання такої форми розрахунку, право власності експортера на товар певним чином захищене, оскільки банк видає імпортерові комерційні документи після здійснення оплати. Порядок здійснення інкасової форми розрахунку наведено на мал. 9.4. У разі виконання таких розрахунків передбачається, що експортер та імпортер уклали зовнішньоекономічний контракт на купівлю-продаж товару, а банки експортера та імпортера взаємодіють щодо проведення розрахунків на підставі відповідної угоди. Послідовність здійснення розрахунків інкасо така (див. мал. 9.4): 1. Експортер на виконання вимог зовнішньоекономічного контракту здійснює митне оформлення партії товару, 304 m о 305 С. Терещенко Основи митного законодавства України отримує комерційні (рахунки-фактури, проформи, тощо) та транспортні документи (авіанакладні, коносамент, това-ро-транспортні накладні, тощо ) з позначками митних органів про здійснення митного оформлення експорту. Експортер, відповідно до умов контракту, оформлює інкасове доручення та разом з комерційними та транспорт ними документами передає їх до обслуговуючого банку. Банк експортера, перевіривши документи на відповід ність, передає їх до банку імпортера. Банк імпортера інформує його про надходження до кументів та передає їх у розпорядження отримувача това ру, за винятком товаророзпорядчих документів. Імпортер, перевіривши надані банком документи на відповідність до вимог контракту, у разі відсутності заува жень дає доручення банку здійснити валютний переказ на рахунок експортера. 6,7. Банк імпортера, отримавши згоду на переказ, передає імпортеру товаророзпорядчі документи, на підставі яких в транспортній організації отримується товар, і одночасно здійснює валютний переказ до банку експортера. 8. Банк експортера, після надходження коштів, повідомляє експортера про надходження валюти та зарахування її на відповідний рахунок. Зовнішньоторговельну операцію купівлі-продажу здійснено. Імпортер отримав товаророзпорядчі документи, що засвідчують перехід права власності на товар, а експортер — валютну виручку за експортовану партію товару. Розглянута форма платежу має назву інкасо з попереднім акцептом. Слід зазначити, що інкасова форма розрахунків має передбачати обізнаність експортера з платіжоспроможністю та комерційною благонадійністю імпортера, чітке визначення у контракті обов'язків покупця та продавця, відвантаження товару у відповідності до умов торговельної угоди та передачу покупцеві банком товаророзпорядчих документів тільки після здійснення платежу на користь експортера. Таким чином, у разі зазначення у зовнішньоторговельному контракті купівлі-продажу інкасової форми розрахунку, слід докладно визначити пакет документів, що стане підставою для проведення розрахунків за угодою та свідчитиме про перехід права власності на товар. Така форма роз- 306 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... рахунку має перевагу для імпортера, оскільки право на оплату настає для нього лише після акцепту платіжних документів експортера на відвантажену партію товару. Приклад: Оплата вартості кожної поставленої на виконання даного контракту партії товару здійснюється Покупцем протягом (кількість днів) банківських днів після отримання банком (най^ менивання банки імпортера, його адреса) інкасового доручення від банку Продавця. Оплату буде здійснено проти надання таких документів: Рахунку-фактури на повну вартість відвантаженої партії товару — в ... екз. Сертифіката походження товару СТ-1 — в ... екз. Сертифіката якості товару — в ... екз. Продавець зобов'язаний подати до банку (назва банку експортера) зазначені документи для здійснення оплати не пізніше (кількість днів) днів після митного оформлення товару. Покупець має право відмовитись від оплати рахунку-факту-ри у разі непред'явлення всіх зазначених у даному контракті документів. Всі банківські витрати у країні Покупця відшкодовує Покупець. Всі банківські витрати поза територією Покупця здійснює Продавець. При виникненні суперечок з питань розрахунків за поставлену партію товару, не врегульованих даним контрактом, вони вирішуються у відповідності з Уніфікованими правилами по інкасо за редакцією 1978 року. Акредитивна форма розрахунків між експортером та імпортером — це зобов'язання банку здійснити за дорученням у відповідності до вимог імпортера оплату експортерові вартості визначеної партії товару. Така форма розрахунків набула значного поширення у зовнішньоекономічній діяльності і має такі види: відкличний акредитив. Може бути відкликано або анульовано банком імпортера (емітентом) у будь-який мо мент до вичерпання зазначеного в ньому терміну дії. Цей вид акредитиву передбачає наявність добропорядних тор говельних стосунків між контрагентами угоди у зв'язку з тим, що експортер вже може здійснити певні витрати, пов' язані з підготовкою до відвантаження партії товару, а імпо ртер може відкликати кошти в будь-який момент; безвідкличний акредитив. Не може бути відклика ний або змінений упродовж строку його дії. Основна стан дартна форма такого акредитива являє собою комплект 307
о» S«to 2 о jo I-? й -" м ця а 00 I I § с * с І Ob rj з X Угода між банками Банк імпортера Валютний рахунок імпортера Банк експортера Валютний рахунок експортера to с і 1 І с» I Імпортер контракт кушвлі-продажу Експортер I a n л л ? о
Мал. 9.5. Блок-схема здійснення акредитивної форми розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом(1 — сповіщання експортера; 2 — доручення банку імпортера на відкриття акредитива; 3 — переказ сум, зазначених у дорученні до банку експортера; 4 — повідомлення експортера про надходження коштів на рахунок банку; 5 — митне оформлення експорту; 6 — пред'явлення банку пакета документів, що засвідчують здійснення експорту товарів). I S' «г С. Терещенко Основи митного законодавства України Розрахунки за акредитивною формою здійснюються у такій послідовності: Експортер, на виконання вимог зовнішньоекономічно го контракту, сповіщає імпортера про кількість, вартість та назву товару, підготовленого для здійснення експорту; Імпортер, перевіривши повідомлення експортера на ві дповідність до умов контракту, сповіщає свій обслуговую чий банк про потребу відкриття акредитива. Зазначаються найменування та адреси експортера і його банку, вид акре дитива (відкличний чи безвідкличний), сума акредитива, вид відвантажувальних документів, кількість, ціна, найме нування товару, умови поставки, термін поставки, дата під писання та номер контракту тощо; Банк імпортера, перевіривши доручення за змістом та формою, переказує зазначену в акредитиві суму на блоко ваний рахунок банку експортера, сповіщає відомості п. 2; Банк експортера, отримавши грошовий переказ з бан ку імпортера та умови відкриття суми акредитива на ко ристь експортера, повідомляє його про надходження суми акредитива; Експортер, перевіривши відповідність суми акредити ва до вартості підготовленої для експорту партії товару, здійснює митне оформлення товару, після чого отримує пакет документів, що засвідчують його відвантаження; Експортер пред'являє своєму банку пакет документів, що свідчать про відправку товару імпортерові, на підставі чого банк перераховує гроші зі свого блокованого рахунка на розрахунковий рахунок експортера. Таким чином, здійснено акредитивний розрахунок за зовнішньоекономічним контрактом. Слід зазначити, що до пакета документів можуть включатися: коносамент, авіа-та залізничні накладні, страхові документи, що видаються страховими компаніями, морськими страхувальниками тощо. Незалежно від найменування документів, що засвідчують факт відвантаження товару, банки зобов'язані, якщо інше не обумовлено в акредитиві, приймати їх до виконання за умови, що: за зовнішніми ознаками документ видано названим перевізником або його агентами; документи засвідчують відправку вантажу чи прийня ття його до перевезення; 310 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... — транспортні документи оформлено належним для від правки вантажу та вручення відправникові чином. Якщо зовнішньоекономічним контрактом передбачено форму оплати акредитивом, то в разі використання різноманітних застережень знижується ризик обох сторін угоди. Гарантією сплати для експортера є надання йому покуп-цем-імпортером авансу у формі акредитива. Для імпортера компенсацію ризику угоди може бути застережено в контракті сумою банківської гарантії, а також тим, що перерахування суми на розрахунковий рахунок експортера буде проведено після надання банкові, зазначеному в контракті, пакета документів, що засвідчують відвантаження товару. Експортери зацікавлені у відкритті акредитива заздалегідь. У такому разі зменшуються витрати на збереження підготовленого до експорту товару. Термін дії акредитива визначається контрагентами угоди в залежності від характеру та кількості товару. Акредитив вигідний експортерові у зв'язку з тим, що він забезпечує надійність розрахунку (гарантія банку щодо оплати), швидкість здійснення розрахунку (отримання коштів після відвантаження товару), можливість додаткового фінансування угоди в разі відкриття акредитива з підтвердженням або відкритого. Акредитивна форма оплати підвищує ймовірність поставки товару. Але вона менш вигідна для імпортера, ніж для експортера, бо він сплачує за відкриття акредитива, а крім того залишає свої кошти без руху до моменту поставки товару. Приклади: 1. Вартість поставленого товару оплачується шляхом виставленого акредитива в банку (найменування та адреса банки). Покупець зобов'язується відкрити в термін (кількість) днів після укладення даної угоди безвідкличний документарний акредитив на загальну вартість товару, який буде поставлено за цим контрактом. Акредитив буде дійсний до (обумовлена дата). Вартість поставленого товару буде сплачено після подання до банку Продавця таких документів: рахунку-фактури; коли' коносаменту; сертифіката якості. У разі прострочення терміну відкриття акредитива з вини Покупця, Продавець має право розірвати даний контракт. Про 311 С. Терещенко Основи митного законодавства України таке рішення Продавець зобов'язаний повідомити Покупця у триденний термін. 2. Вартість поставленого товару сплачуватиметься з безвідкличного, автоматично поновлюваного (револьверного) акредитива. Акредитив буде відкритий Покупцем у термін до 10 днів від дати укладення даного контракту в (найменування банки, адреса) на 40 (сорок) тисяч гривень з терміном дії 90 днів з моменту відкриття акредитива з наступним продовженням цього терміну на вимогу Продавця. Якщо Покупець порушить термін відкриття або подальшого поновлення акредитива, Продавець має право затримати поставку товару на відповідний термін, повідомивши про це Покупця у письмовій формі. Вартість поставленого товару буде сплачено проти пред'явлення до банку Продавця таких документів: рахунку-фактури; копій коносаменту; сертифіката якості; копії повідомлення про відвантаження партії товару. Покупець відшкодовує всі витрати, пов'язані з відкриттям, поновленням та продовженням акредитива. Умови здачі (приймання) товару залежать, у першу чергу, від характеру самого об'єкта купівлі-продажу — товару. У цьому розділі контракту доцільно визначити строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупрово-джувальних документів. Здача-приймання проводиться за кількістю та якістю, що засвідчується відповідними документами. Базисні умови поставки визначають місце приймання товару. Поставлений товар має прийматися за кількістю та якістю на момент переходу права власності на товар. А ризик випадкової втрати товару або його пошкодження переходить від продавця до покупця. Підставою для приймання товару є його характеристики, що мають бути зазначені у даному розділі контракту з відображенням узгодженого порядку, строків та умов зда-чі-прийняття. Здачу-приймання можна розділити на попередню та кінцеву. Попереднє прийняття може здійснюватись іще під час виготовлення товару або перед відправкою вантажу на склад продавця і має за мету проведення попереднього контролю якості, кількості, стану упаковки. Слід зазначити, що в такому разі покупець або його представник мають 312 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... право, якщо це застережено контрактом, вимагати усунення виявлених недоліків. Кінцева здача-приймання впливає на процедуру остаточних взаєморозрахунків контрагентів угоди та фіксує фактичне виконання поставки в зазначеному контрактом місці. Результати кінцевої здачі-приймання обов'язкові для сторін угоди. За цими результатами здійснюються валютні розрахунки. Строки здачі-приймання суттєво залежать від домовленості сторін стосовно характеристик, за якими здійснюватиметься приймання товару. У разі застосування кількісних показників — термін мінімальний. Перевірка якісних показників може тривати довго. Контрактом слід визначити, якими саме показниками якості товару керуватимуться сторони угоди, або застерегти, що перевіркою якісних показників займатиметься відповідна державна структура країни імпорту. Слід керуватись тим, що приймання за якістю може здійснюватися згідно з державними стандартами країни імпорту або за технічними параметрами, узгодженими сторонами контракту. Крім того, існує практика приймання товару за зразками як еталоном на весь термін дії контракту. Спосіб перевірки кількості та якості визначається контрагентами угоди і може застосовуватись до всього товару або вибірково. Окремо в контракті має бути зазначено як здійснюватиметься здача-приймання товару. Коли контрагенти угоди довіряють один одному, то приймати товар може імпортер одноосібне, але це не виключає, що здачу товару здійснюватиме в країні імпорту повноважний представник експортера. Обидва варіанти не виключають укладення документа, що засвідчує здачу-приймання товару незалежною від виконання умов зовнішньоекономічного контракту організацією. Найдоцільніше в такому разі використовувати торгово-промислову палату країни імпорту. Приклад: Приймання товару за кількістю та якістю здійснюватиметься Покупцем у присутності повноважного представника Продавця у триденний термін після прибуття товару (місие приймання}. Результати здачі-приймання товару за якістю та кількістю оформлюватимуться у присутності представника торгово-про- 313 С. Терещенко Основи митного законодавства України мислової палати. Продавець і Покупець складають акт здачі-приймання, а представник торгово-промислової палати — незалежний акт щодо кількості та якості товару. У разі потреби, представник Продавця та Покупець узгоджують залучення сторонньої організації країни Покупця для проведення експертизи якості. На підставі акта здачі-приймання та акта торгово-промислової палати здійснюються розрахунки за поставлений товар. У разі поставлення товару неналежної якості, Покупець має право повернути товар Продавцеві та розірвати даний контракт. У такому разі всі витрати буде здійснено за рахунок Продавця. Таким чином, розділ контракту присвячений умовам здачі-приймання товару, захищає обох контрагентів від ризику неналежного виконання умов угоди однією з сторін. Вимогам щодо упаковки та маркування доцільно присвятити окремий розділ зовнішньоекономічного контракту. Упаковка, в першу чергу, мусить відповідати товару та забезпечувати його транспортування від товаровиробника до покупця та кінцевого споживача у непошкодженому вигляді. Слід розрізняти зовнішню (транспортну або тару) та внутрішню (невідокремлену від предмету купівлі-продажу) упаковку. Зовнішня упаковка має забезпечувати зберігання товару не тільки на шляху транспортування від товаровиробника до кінцевого споживача, а також у разі його складування — на весь час строку придатності до споживання. Така зовнішня тара може підлягати зворотному поверненню продавцеві для неодноразового використання. Тому у контракті слід зазначити один із можливих варіантів: тара стає власністю покупця разом з товаром; тара підлягає поверненню після надходження товару до покупця; тара надається покупцем для транспортування товару від продавця до складу покупця. У залежності від виду транспорту контрактом треба зумовити особливості виконання зовнішньої упаковки. Так у разі переміщення морським транспортом слід урахувати підвищену вологість, можливість перевантаження з судна на судно, варіанти розміщення товару (палуба або трюм), тощо. Водночас, у разі переміщення залізничним транспортом (коли партія товару суттєво менша від вагонної нор- 314 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... ми), треба враховувати можливе перевантаження, зберігання на складах станцій через перевантаження, особливості переміщення товару залізничним транспортом. Таким чином, кожний вид транспортування має свої особливості, які слід ураховувати, застерігаючи у зовнішньоторговельному контракті вимоги стосовно зовнішньої упаковки. Внутрішня упаковка, що є невід'ємною частиною товару, має, в першу чергу, відповідати вимогам країни імпорту щодо застосування специфічного мита на одиницю ввезеного товару з урахуванням ваги брутто товару. Разом з тим, в контракті слід урахувати кліматичні особливості як один із аспектів вимог до упаковки на шляху транспортування. З позицій маркетингу у контракті можуть бути передбачені розміри, форма, матеріал, колір упаковки, текст, наявність товарного знака тощо. Узгоджуючи вимоги стосовно зовнішньої та внутрішньої упаковки, треба керуватися ціновими показниками пакувального матеріалу, що може суттєво вплинути на вартість товару. Контрактом має бути визначено вартість товару з урахуванням або без урахування вартості упаковки. В останньому разі слід окремо зазначити вартість упаковки. У главі «Особливості нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні» розглянуто національні вимоги щодо пакувального матеріалу, який має застосовуватися для харчових продуктів. На упаковці продуктів, призначених для продажу населенню, мають міститися відомості про їхню назву, масу, склад з переліком використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок (консервантів, барвників), вміст хімічних речовин або сполук. Окремо має бути зазначено відомості про енергомісткість, дату кінцевого споживання, побічні ефекти споживання або їхню відсутність, назви харчових добавок (консервантів) за їх наявності, країну виготовлення, найменування та адресу товаровиробника тощо. В разі імпорту підакцизних товарів (алкоголь, тютюнові вироби) обов'язкова наявність українських марок акцизного збору. Всі відомості, що містяться на внутрішній упаковці, виконуються українською мовою. Імовірно, що на упаковці буде зазначено експортера чи імпортера цього товару. 315 С. Терещенко Основи митного законодавства України Приклад: Продавець зобов'язаний поставити Покупцеві товар, запакований у зовнішню та внутрішню упаковку. Вага товару з внутрішньою упаковкою має становити /кількість) кілограмів, а в зовнішній упаковці має бути розміщено десять одиниць товару у внутрішній упаковці. Зовнішня упаковка має забезпечити зберігання товару від підвищеної вологості у розмірі _____ відсотка. Внутрішня упаковка має бути виконана з індивідуальною ручкою, що забезпечить перенесення товару та (додаткові вимо-їй). На зовнішній упаковці кожного окремого місця має бути нанесено таке маркування: Експортер (назва підприємства-експортера) Імпортер (назва підприємства-імпортера) Контракт № , вага нетто , брутто . На внутрішній упаковці має бути зазначено: (обумовлений контрактом текст). Таким чином, відсутність у контракті узгоджених контрагентами вимог щодо упаковки та маркування можуть стати для імпортера суттєвою перешкодою у разі проведення митного оформлення товару та просування його на внутрішній споживчий ринок своєї країни. Форс-мажорні обставини пропонується виносити до окремого розділу контракту. Такі обставини мають бути чітко сформульовані, що забезпечить відповідальність контрагентів. Окремо слід визначитися з «обставинами непереборної сил й»,-які не залежать від волі сторін контракту. Перш за все треба чітко зумовити сам термін. Наприклад, можна зазначити, що обставинами непереборної сили контрагенти вважають обставини, яких не було на момент укладення контракту, які виникли не з волі покупця і продавця та яким контрагенти не могли запобігти. Перелік обставин непереборної сили має бути вичерпним та цілком зрозумілим для обох сторін угоди. У зв'язку з віднесенням України до країн з перехідною економікою варто також внести до переліку обставин можливий вплив на виконання умов контракту законодавчих або державних актів, що з'явились у країнах контрагентів після укладення угоди та суттєво змінюють умови або перешкоджають виконанню зобов'язань контрагентами. Доцільно також до цього розділу контракту внести основні положення статті 79 Конвенції ООН 1980 року про до- 316 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... говори Міжнародної конвенції купівлі-продажу товарів, яку вміщено у розділі IV «Звільнення від відповідальності» і яка визначає умови невідповідальності контрагентів за невиконання положень зовнішньоторговельної угоди. Слід зазначити, що сторони угоди звільняються від відповідальності тільки на термін дії обставин непереборної сили. Приклади: 1. Контрагенти даної угоди звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання її умов у разі, якщо це стало ся внаслідок впливу непереборної сили. Непереборна сила — це обставини, яких не було на момент укладення даного контракту та які виникли незалежно від волі контрагентів угоди. Сторони угоди обставинами непереборної сили визнають: f перелік узгоджених сторонами обставин). Кожна зі сторін у разі виникнення обставин непереборної сили зобов'язана повідомити іншу сторону угоди про появу таких обставин та їх можливий негативний вплив на належне виконання зобов'язань за угодою. За домовленістю сторін угоди термін виконання даного контракту може бути продовжено на час дії обставин непереборної сили, що має бути засвідчено відповідним документом Торгово-промислової палати. 2. Сторони даної угоди звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов контракту, якщо це ста лось внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме: {перелік узгоджених сторонами обставин.шо можить вплинути на вико нання взаємних контрактних обов'язків). Термін виконання обов'язків за контрактом відсувається на час дії обставин непереборної сили.що має бути засвідчено документом торгово-промислової палати країни Продавця чи Покупця. Сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили та внаслідок цього не може виконати зобов'язання за даним контрактом, мусить у триденний термін письмово повідомити іншу сторону. Перевищення терміну повідомлення на п'ять днів позбавляє відповідну сторону права посилатися на обставини непереборної сили. У разі перевищення терміну дії обставин непереборної сили, обумовленого сторонами, контракт вважатиметься розірваним і жодна з сторін не матиме права претендувати на відшкодування збитків,що виникли. Сторони повертають авансові платежі. Отже, розділ контракту, пов'язаний з впливом форс-ма-жорних обставин, потребує цілковитої визначеності стосовно виду обставин, що слід неодмінно зазначити у тексті 317 С. Терещенко Основи митного законодавства України угоди. Перелік обставин має бути зрозумілим та виключати можливість його подвійного трактування сторонами угоди. Санкції та рекламації. Цей розділ контракту має бути умовно поділений на дві окремі частини. У першій слід передбачити певні штрафні санкції як засіб забезпечення виконання контрагентами своїх зобов'язань за даним контрактом. Текст доцільно формулювати таким чином, щоб порушник умов контракту у зв'язку з цим зазнав відчутних матеріальних збитків. Крім того, механізм відшкодування збитків для сторони, яка постраждала через неналежне ви-* конання умов угоди, був би прозорий та неускладнений зайвими формальностями. Як санкції зазвичай застосовуються штрафи та стягнення збитків. Проте можливе застосування додаткових заходів, які полягають у тому, що покупець має право, у разі неналежного виконання вимог контракту продавцем, укласти новий зовнішньоекономічний контракт на такий самий товар з іншим продавцем, а всі витрати, пов'язані з неналежним виконанням першого контракту та з укладенням нового, покласти на першого продавця. Можна передбачити ще жорсткіші вимоги цього розділу угоди, наприклад, відшкодування на користь покупця різниці вартості товару за умови, що вартість товару за першим контрактом менша, ніж за останнім. Фінансові санкції у вигляді штрафів та сум збитків можна застосовувати в разі недотримання термінів поставки, надходження товару неналежної якості або за наявності відмінностей в асортименті продукції. За таке неналежне виконання контракту можуть відшкодовуватися певні суми з загальної суми, яка сплачується покупцем за партію товару, що надійшла. Проте слід зауважити, що в разі проведення за контрактом попередньої оплати, зазначені у цьому абзаці санкції не застосовуються. Застосування санкцій неможливо без визначення у цьому розділі зовнішньоекономічного контракту їх розміру та порядку їх обчислення. Дане положення, якщо розглядати його з позицій контрагентів угоди, є дещо суперечливим та неоднозначним, бо продавець наполягатиме на якомога менших сумах відшкодування збитків, а покупець зацікавлений у відшкодуванні на його користь максимальних 318 Гл. 9 Вимоги українського законодавства щодо змісту... сум. Тому сторони угоди мають піти на певні компромісні рішення, які забезпечили б інтереси обох зацікавлених сторін — покупця та продавця. Контрагенти зовнішньоторговельного контракту мусять також узгодити штрафні суми, які можуть бути виражені певною фіксованою сумою або у відсотковому співвідношенні від вартості недопоставлено! (забракованої) партії товару. Пов'язуючи цей розділ контракту з розділом «Ціна та загальна вартість» слід зазначити, що такий механізм визначення можна застосовувати у разі використання фіксованих, твердих цін. Якщо ж застосовуються змінні або ковзкі ціни, покупцеві варто наполягати на включенні до цього розділу відсоткового способу відшкодування можливих збитків, що забезпечує, у разі подорожчання одиниці товару, пропорційне збільшення компенсаційних сум. Згідно з вимогами Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (стаття 74) збитки за неналежне виконання умов контракту мають обчислюватись, по-перше, з сум реальних збитків однієї з сторін угоди, по-друге — з сум утраченого прибутку. Конвенція також зазначає, що сума відшкодування не може перевищувати збитків, які порушник угоди передбачав або міг передбачати на момент укладення угоди як можливий наслідок її порушення. Таким чином, санкції мають захищати контрагентів зовнішньоторговельних операцій від неналежного виконання одним з них своїх зобов'язань. Визначаючи розміри штрафних санкцій, суб'єкти ЗЕД України мусять керуватись національним законодавством щодо термінів повернення валютної виручки, а також ти Релевантная научная информация:
Другие научные источники направления Таможенное право:
Конституционное право |
Хозяйственное право |
Трудовое право |
Аграрное право |
Гражданское право |
Уголовное право |
Теория государства и права |
Уголовный процесс |
Кримминология |
Международное право, европейское право |
Адвокатское право |
Административное право |
Гражданский процесс |
Справочная юридическая информация |
Кримминалистика |
Логика |
Налоговое право |
Правовая деонтология |
История государства и права |
Правоохранительные органы |
Риторика |
Семейное право |
Таможенное право |
Философия права |
Финансовое право |
Экологическое право |
Юридические документы |
Контрольные работы по праву |
Курсовые работы по праву |
Шпаргалки по праву |
|