Таможенное право

8.3.1. Субсидії

Національне законодавство України [189] визначає, що «субсидія — фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб'єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки)». Закон визначив механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого

249

С. Терещенко Основи митного законодавства України

імпорту з інших країн, але не передбачив основних засад надання субсидій вітчизняним експортерам або товаровиробникам. Спираючись на цей законодавчий акт, можна розглянути особливості національного механізму надання субсидій у зовнішньоекономічній діяльності. Законом [189] визначено, що субсидії можуть надаватись у вигляді:

прямих субсидій, що залежать від результатів експор тної операції;

експортних субсидій шляхом виплати премії, надан ня знижок при сплаті податків за результатами проведення експортних операцій, або встановлення державою пільг за транспортними або фрахтовими тарифами для експортних перевезень;

опосередкованих субсидія шляхом постачання дер жавним органам імпортних або національних товарів для виробництва експортних товарів на умовах сприятливіших порівняно з виробництвом товарів, призначених для спо живання на внутрішньому ринку;

внутрішніх субсидій шляхом звільнення, відстрочен ня або врахування певних виняткових обставин щодо обо в'язкових податків, що мають сплачуватися виробником, експортером чи імпортером у разі здійснення експортної операції.

Субсидіями також можуть вважатися звільнення чи винятки зі сплати або відстрочення багатоступеневих податків з товарів, що використовуються при виготовленні експортних товарів.

Відсутність законодавчої бази стосовно надання субсидій вітчизняним товаровиробникам та експортерам дозволяє робити припущення щодо можливості застосування субсидій, як методу стимулювання експортної політики підприємств. Слід зазначити, що субсидії мусять мати певний вплив на зниження ціни товару, призначеного для експорту. Порівняння цін відбувається стосовно ціни на подібні товари, вироблені національними товаровиробниками, а також з урахуванням можливого ринку збуту.

Національне законодавство України вважає також наданням субсидій:

— звільнення чи винятки щодо сплати або повернення сум податків на продаж, з обігу, на додану вартість та ін ших непрямих податків, а також акцизи, гербові збори,

250

Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання...

прикордонні збори, які справляються у разі виробництва та постачання подібних товарів для продажу чи споживання на внутрішньому ринку;

зменшення ставок або повернення сплачених сум по датків з імпорту матеріально-технічних ресурсів, що спо живаються у процесі виробництва товарів, призначених для експорту, якщо це зменшення або повернення переви щує суми, що надаються в разі імпорту матеріально-техні чних ресурсів, що споживаються в процесі виробництва то варів, призначених для продажу на національному ринку;

здійснення державою програм гарантування або стра хування експортних кредитів, програм страхування або га рантування незростання вартості товарів, призначених для експорту, а також програм, які стосуються валютних ризи ків з використанням ставок премій, недостатніх для пок риття довгострокових витрат і витрат, пов'язаних з реалі зацією цих програм.

Зазначений Закон [189], окреслив основні можливі види субсидій та премій, а також порядок обрахування та застосування компенсаційних державних заходів як захисту національного українського ринку від проникнення товарів субсидованого імпорту. Його запроваджено на виконання вимог багатосторонніх торговельних переговорів (Токійський раунд) стосовно практичного застосування статей VI, XVI, ХХШ Генеральної угоди по тарифах та торгівлі.

Результатом переговорів стало укладення додаткової угоди — Кодексу по субсидіях і компенсаційному миту, а також створення Комітету по субсидіях і компенсаційному миту, який контролює дотримання вимог Кодексу у зовнішньоторговельних відносинах країн, що підписали угоду.

Слід зауважити, що застосування субсидій впливає, в основному,-на:

— товари вітчизняного виробництва, що призначені для реалізації на національному ринку споживання, які шля хом отримання додаткових пільг мають нижчу ціну, ніж подібні імпортовані товари іноземного виробництва;

— товари, призначені для експорту, які за рахунок суб сидій мають нижчу ціну, ніж подібні товари національного виробника.

У першому випадку субсидія дозволяє національному товаровиробнику знизити ціну виробленого ним товару та,

251

С. Терещенко Основи митного законодавства України

тим самим, підвищити його конкурентоспроможність щодо подібних імпортних товарів.

Другий випадок характерний тим, що державні субсидії стосовно товарів, призначених на експорт, покривають частину витрат вітчизняних товаровиробників, зменшуючи вартість, товарів, та підвищують їх конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Кодексом по субсидіях і компенсаційному миту заборонено використання експортних субсидій. У разі виявлення країною-імпортером факту субсидіювання імпорту, може бути проведено відповідне розслідування, після чого, за умови встановлення факту державного субсидіювання, стягується компенсаційне мито. Цей особливий вид мита справляється у разі імпорту товару, в процесі виробництва або експорту якого застосовувались державні субсидії.

Як виняток, компенсаційні заходи не застосовуються щодо товарів з країн, що розвиваються. Також не застосовуються відповідні заходи до товарів, вироблених на підставі державних програм підтримки вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції за умови, що ці субсидії не впливають на рівень цін. Крім того, компенсаційні заходи не застосовуються щодо державних програм фінансування, спрямованих на охорону довкілля.

Ці винятки зазначено в Кодексі та відображено в українському законодавстві [189].

Таким чином, низка статей Генеральної угоди по тарифах та торгівлі, Кодекс по субсидіях і компенсаційному миту, а також Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» забороняють використання субсидій у зовнішньоекономічній діяльності, як засобу нетарифного стимулювання експортно-імпортних операцій. Разом з цим існують винятки, що були розглянуті вище.

8.3.2. Експортне кредитування

Світова зовнішньоторговельна практика має певний досвід у системі кредитування експортних операцій, як методу нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, спрямованого на стимулювання виходу вітчизняних товаровиробників на зовнішні ринки збуту.

252

Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання...

Форми кредиту

Банківський

Лізинговий

Комерційний

Іпотечний

Планковий

Консорціумний

Мал. 8.1. Форми надання кредиту.

Надання кредитів в Україні регулюється відповідною постановою Національного банку України, якою визначено основні правові аспекти надання, повернення та використання кредитів. Кредит — це «позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання» [196]. Форми та види кредитів представлено на малюнках 8.1 та 8.2. Слід зазначити, що як експортне кредитування можна використовувати банківську, лізингову, іпотечну, бланкову та кон-сорціумну форми кредитів, а комерційний кредит грунтується, в першу чергу, на відстроченні платежу.

Банківські кредити надаються комерційними банками суб'єктам усіх форм власності на умовах, визначених кредитним договором, виключно в межах наявних власних коштів під підвищену відсоткову ставку.

Основними принципами надання кредитів є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості визначає право банку на повернення сум кредиту у разі неплатоспроможності позичальника.

Принципи повернення, строковості та платності означають, що позичальник обов'язково має повернути банкові

253

С.

І І І ' г

З Г

J I

254

^^_ Гд. 8 Особливості нетарифного регулювання.»

кредит у визначений кредитним договором строк зі сплатою сум за його користування.

Принцип цільової направленості означає, що позичальник має право використовувати кошти тільки на цілі, визначені кредитним договором.

Лізинговий кредит може бути наданий у разі оренди майна на підставі лізингової угоди, що є формою майнового кредиту. В Україні орендні відносини регулюються окремим Законом «Про лізинг».

Найпоширенішою формою кредитування є іпотечний кредит, що надається під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит може надаватись позичальнику шляхом акумулювання необхідної суми у визначеному банку банківського консорціуму та гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Особливістю такого кредитування є те, що позичальника забезпечує необхідною сумою" декілька банків, об'єднаних у консорціум.

Кредитний договір, на підставі якого надається кредит, має передбачати обов'язки банку щодо надання кредиту з визначенням дати початку та завершення угоди, умови забезпечення кредиту та обов'язки позичальника стосовно його використання, повернення та сплати відповідних відсотків за користування кредитом. Крім того, у кредитному договорі має бути застережено можливість дострокового повернення кредиту або продовження його терміну.

Слід зазначити, що для суб'єкта ЗЕД основною формою кредитування є іпотечний кредит.

Для укладення кредитного договору суб'єкт ЗЕД звертається до банківської установи з відповідною заявою. На підставі цієї заяви проводиться оцінка кредитоспроможності та економічної доцільності надання кредиту. Банк також оцінює ступінь ризику неповернення наданого кредиту за фактичним фінансовим станом заявника (суб'єкта ЗЕД) у минулому. За наданими суб'єктом ЗЕД звітними фінансовими документами минулих років банк розраховує рівень кредитоспроможності заявника. У разі виявлення позитивної тенденції фінансового стану, банк дає згоду на укладення кредитної угоди.

Таким чином, укладення кредитної угоди передбачає надання для аналізу фінансових документів з боку суб'єкта ЗЕД та

255

С. Терещенко Основи митного законодавства України

певної аналітичної роботи з боку банківського закладу.

Відносини між суб'єктом ЗЕД та банком, що надав кредит на підставі кредитного договору, не обмежуються поверненням кредиту та відсотків за його використання. На всьому шляху від укладення угоди до повернення кредиту та відсотків банк здійснює поточний контроль за цільовим використанням наданих коштів та своєчасним погашенням усієї суми.

Окремою Постановою Кабінету Міністрів України [198] визначено, що малі підприємства, які експортуватимуть продукцію власного виробництва, стимулютимуться пільговим кредитуванням експортної діяльності, сприятливими умовами страхування експортних операцій та наданням низки митних пільг і преференцій, а також створенням умов для збуту експортованої продукції на зовнішніх ринках.

Окрім можливості отримання експортних кредитів, українські суб'єкти ЗЕД можуть отримати кредити в іноземній валюті від іноземних кредиторів [197] для проведення діяльності, передбаченої їхніми статутними документами. Одержання кредитів від іноземних кредиторів обов'язково реєструється Національним банком України з видачею суб'єкту ЗЕД відповідного реєстраційного свідоцтва, яке слід отримати після укладення кредитної угоди з нерезидентом, але до фактичного отримання коштів за кредитом.

Для одержання реєстраційного свідоцтва українському суб'єкту ЗЕД слід подати до відповідного управління Національного банку України лист-повідомлення, де мають бути викладені основні дані кредитної угоди.

Слід зазначити, що існують форми кредитування зовнішньої торгівлі, які ще не мають відповідного поширення в Україні, але вже набули певної ваги у світовій торгівлі. До таких форм можна віднести форфейтинг, факторинг та фінансове прогнозування [99, 200, 201].

Форфейтингова операція — купівля банком у експортера товару боргових вимог до імпортера. Передача вимог боргу здійснюється на підставі окремо укладеної форфейтингової угоди.

Банківський заклад, що викупає боргові вимоги, має отримати від банківського закладу країни імпортера відповідну фінансову гарантію проведення імпортером розрахунків. Обов'язки експортера полягають у виконанні вимог

256

^^__ Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання...

зовнішньоторговельного контракту, а всі ризики неплатежу переходять до банку на підставі форфейтингової угоди.

Факторингова операція полягає у тому, що експортер товару укладає з банком (як фактором) відповідну угоду, на підставі якої передає свої права по боргових зобов'язаннях імпортера. На підставі укладеної факторингової угоди банк стає власником рахунків-фактур, виставлених експортером імпортерові та за дорученням експортера отримує відповідні кошти за відвантажений товар. Банк-фактор, розглянувши зовнішньоекономічний контракт, на підставі угоди на проведення факторингової операції, здійснює відповідне кредитування експортної операції.

Проектне фінансування, яке можна розглядати як інвестиційну діяльність, полягає в тому, що експортер надає банку проект відповідного техніко-економічного обгрунтування поставки того чи іншого обладнання, з використанням якого планується здійснювати в країні імпорту виробництво певного товару. Банк, на підставі аналізу попиту та пропозицій на цей товар, надає кредит експортеру. Особливість такого проектного фінансування полягає в погашенні кредитного боргу за рахунок прибутку від реалізації проекту.

Таким чином, розглянуті підходи до експортного кредитування, як засобу нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Свідчать про наявність неосвоєних засобів стимулювання експортного потенціалу вітчизняних товаровиробників та експортерів.

8.3.3. Демпінг

У підрозділі 4.4.3.3 зазначалося, що демпінгу зовнішньоекономічній діяльності є найгостріпшм проявом конкурентної боротьби за право володіти зовнішнім ринком та шляхами проникнення на вже зайняті зовнішні ринки. Національні суб'єкти ЗЕД, плануючи та прогнозуючи свою експортну стратегію та тактику проникнення на іноземні ринки, мають бути добре обізнані з можливими антидемпінговими заходами країни імпорту. Застосування демпінгу як методу нетарифного регулювання, пов'язаного з прагненням товаровиробника або експортера сприяти проникненню вітчизняного товару на іноземні ринки збуту, обмежується певними міждержавними домовленостями, відпрацьованими на спеціальній

257

9 0-454

С. Терещенко Основи митного законодавства України

сесії ГАТТ (Уругвайський раунд), щодо незастосування антидемпінгових заходів у разі виявлення спеціальною комісією країни імпорту, що демпінгова різниця складає менше 2 відсотків експортної ціни товару або обсяг демпінгового товару становить менше 3 відсотків імпорту іноземних товарів.

Законодавством України також визначено низку заходів стосовно захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту [202, 203]. Ці законодавчі акти наближають час приєднання України до системи ГАТТ/СОТ2 та засвідчують виконання вимог міжнародних угод стосовно імпорту товарів за демпінговими цінами. Базуючись на цих Законах України, розглянемо основні категорії та цінові показники, що входять до низки антидемпінгових заходів.

Визначено [203], що «демпінг— ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару». Порівняльна ціна — ціна подібного товару в країні експорту.

У зовнішньоекономічних відносинах звичайна торговельна операція відображає умови та ділову практику, прийняті у зовнішній торгівлі таким товаром або товарами, які мають подібні умови виробництва, продажу або збуту. До звичайних торговельних операцій не належать операції виняткові за характеристиками здійснення на даному ривку, з виконання вимог компенсаційних угод, та такі, що мають незвичайні умови продажу. Крім того, не розглядаються як звичайні операції продажу за цінами, що суттєво відрізняються від рівня цін, які склалися на ринку, або за цінами, критерії визначення яких відрізняються від механізмів функціонування ринкової економіки та операції з надзвичайно великими прибутками.

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо його експортна ціна є нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту в разі здійснення звичайних торговельних операцій. Експортна ціна — ціна, що фактично сплачується або підлягає сплаті за товар, що продається з країни експорту в країну імпорту. В разі неможливості встано-

2 ГАТТ — Генеральна угода по торгівлі і тарифах; СОТ — Світова організація торгівлі.

258

^^_ Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання».

вити експортну ціну або за наявності сумнівів щодо її обгрунтованості здійснюється конструювання експортної ціни шляхом проведення відповідних розрахунків.

Порівняльна ціна, стосовно якої визначається експортна ціна імпортованого товару, базується на нормальній вартості товару, що е еквівалентом ціни на внутрішньому ринку країни експорту.

Таким чином, щоб виявити, чи є товар об'єктом демпінгу, слід знати його експортну ціну та нормальну вартість.

Нормальна вартість може визначатися також на основі цін інших продавців або виробників подібних товарів країни експорту. У разі відсутності продажу подібного товару, або якщо обсяг його продажу незначний, нормальна вартість може встановлюватись на основі витрат виробництва в країні виробництва, збільшених на обгрунтовану суму торговельних, адміністративних та інших загальних витрат і обгрунтовану суму прибутку. Крім того, можливо обчислення нормальної вартості на основі експортних цін третіх країн.

Суми торговельних, адміністративних та інших загальних витрат і суми прибутків обраховуються на підставі фактичних даних, пов'язаних з виробництвом та продажем подібного товару експортером або товаровиробником.

Експортна ціна, у разі неможливості її встановлення або якщо вважається, що вона необгрунтована, може конструюватись на основі ціни, за якою імпортовані товари вперше перепродаються незалежному покупцеві або на іншій, прийнятій та обгрунтованій в країні імпорту, основі. Обчислення витрат, у разі конструювання експортної ціни, пов'язано з витратами імпортера товару та може коригуватись з урахуванням таких складових:

витрат на транспортування, страхування, навантажен ня (розвантаження), а також додаткових витрат;

мито, антидемпінгове мито, інші податки і обов'язкові платежі, що справляються у зв'язку з імпортом або прода жем товару;

обгрунтовані величини торговельних, адміністратив них та інших загальних витрат, а також прибуток.

Суб'єкти ЗЕД, визначаючи цінову стратегію та закладаючи цінові показники у експортні контракти, мають попередньо визначати всі складові ціни товару, щоб запобігти демпінгу та отримати відповідний прибуток від зовнішньо-

9* 259

С. Терещенко Основи митного законодавства України

торговельних операцій. Розрахунки, як уже йшлося, здійснюються шляхом порівняння нормальної вартості та експортної ціни на основі однакових базисних умов поставки, визначених відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів. У разі неможливості порівняння цінових показників, здійснюється їх коригування з урахуванням [202,203]:

різниць у ринковій вартості товару, які залежать від його фізичних характеристик;

різниці між експортною ціною та нормальною вартіс тю, що склалась при сплаті податків і обов'язкових зборів, які відшкодовуються під час оформлення імпорту;

— торговельних цінових знижок, запроваджених для стимулювання збуту та збільшення обсягів продажу;

базисних умов поставки, якщо наявні різні умови пос тавки, що впливають на визначення нормальної вартості та експортної ціни;

витрат на транспортування, страхування, навантажен ня (розвантаження) та додаткових витрат;

витрат на пакування, що безпосередньо пов'язані з то варом;

витрат по кредиту як різниці витрат по кредитах на даних для відповідного продажу товару на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту;

—^ витрат після продажу, як різниці між нормальною вартістю та експортною ціною, що передбачено законодавством країни експорту та угодою купівлі-продажу;

витрат на комісійні винагороди, які формуються на базі сум різниць комісійних винагород у разі продажу на внутрішньому та зовнішньому ринках;

витрат, пов'язаних з перерахуванням валют, якщо це потрібно для порівняння цін або безпосередньо пов'язано з продажем на експорт.

На підставі здійснених розрахунків та відповідних коригувань визначається, наскільки нормальна вартість товару на внутрішньому ринку країни експорту перевищує експортну ціну такого ж самого або подібного товару, що свідчить про здійснення експортних операцій за демпінговими цінами.

В Україні, з метою запобігання демпінгу, «Держ-зовнішінформом» видається щомісячний бюлетень «Огляд

260

^ Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання...

цін українського та світового товарних ринків». Випуск бюлетеня здійснюється на виконання вимог Указу Президента України [204], що визначив індикативні ціни на цілу низку товарів, призначених для експорту, які є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності в разі укладення та здійснення зовнішньоекономічних угод. Крім того, ще одним Указом Президента України [205] окреслено ряд заходів щодо запобігання експорту товарів, що походять з України, за демпінговими цінами. Метою цього документа є реалізація принципів Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ), попередження застосування антидемпінгових заходів до товарів походженням з України, забезпечення сприятливих умов для експорту та захисту торговельно-економічних інтересів нашої держави. В Україні є чинним Положення про Міжвідомчу комісію з питань антидемпінгового розслідування стосовно експорту товарів, що походять з України [206], на підставі якого утворено Державну комісію для вирішення питань, пов'язаних з антидемпінговими заходами та координації дій по захисту торговельно-економічних інтересів України. Одним з напрямків роботи цієї комісії є подання інформаційної, методичної, юридичної, організаційної та інших видів допомоги суб'єктам ЗЕД України та розробка заходів із запобігання експорту товарів за демпінговими цінами експортерами або товаровиробниками України.

Таким чином, в Україні існує нормативно-правова база, що забезпечує захист внутрішнього національного ринку і національних товаровиробників від демпінгового імпорту та допомагає суб'єктам ЗЕД уникнути застосування країною імпорту антидемпінгових заходів шляхом попереднього визначення цінових показників товарів, призначених для експорту, що дозволяє попередньо обрахувати ефективність здійснення зовнішньоекономічних операцій.

8.3.4. Адміністративні методи

нетарифного регулювання

Запропонована система засобів нетарифного регулювання (розділ 4.5) дозволяє наочно ознайомитися з державними заходами, спрямованими на стимулювання розвитку експортного потенціалу суб'єктів ЗЕД. Однією з ланок такого сти-

261

С. Терещенко Основи митного законодавства України

мулювання є сукупність адміністративних методів, що мають в кожній країні національні ознаки, та розкривають у першу чергу, фінансовий вплив нетарифного регулювання на зовнішньоекономічну діяльність. Вони стосуються податкової політики, системи валютного регулювання ЗЕД, інформаційного та кадрового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, а також дипломатичної підтримки національних товаровиробників та експортерів за межами країни.

Податкова політика та система валютного контролю базуються на низці законодавчих актів України [45,57, 58, 173, 207-212]. Реалізація податкової політики стосовно суб'єктів ЗЕД починається з проведення відповідної реєстрації у Державній податковій адміністрації, включає перевірки ведення валютних розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, застосування штрафних фінансових санкцій у разі несвоєчасного повернення валютних коштів в Україну, недотримання порядку і правил виконання бартерних операцій, порушення вимог закону, що регулює операції з давальницькою сировиною.

Податкові органи мають право звертатися до МЗЕЗТоргу України з відповідним поданням щодо застосування до суб'єктів ЗЕД режиму тимчасового призупинення зовнішньоекономічних операцій або режиму індивідуального ліцензування.

Законом України [208] встановлено можливість відшкодування податку на додану вартість за вивізними (експортними) операціями з продажу товарів. Підставою для відшкодування є дані податкової декларації суб'єкта ЗЕД за звітний період, де окремо зазначаються результати здійснення експортних операцій.

Відшкодовується податок на додану вартість перерахуванням відповідних сум з бюджетного рахунка на рахунок суб'єкта ЗЕД в обслуговуючому банку або зарахуванням їх повністю чи частково в рахунок наступних платежів.

Суб'єктам ЗЕД, що експортували товари невласного виробництва, податок на додану вартість відшкодовується тільки після представлення ними копії вантажної митної декларації, що засвідчує факт вивезення товару за межі України, довідки обслуговуючого банку про надходження валюти за експортовану партію товару, копій первинних бух-

262

Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання,-

галтерських документів щодо первинної оплати експортованого товару (рахунок-фактура та платіжне доручення зі сплати за товар).

Таким чином, відшкодуванням податку на додану вартість за фактичними експортними операціями стимулюється експорт.

Систему валютного контролю як державний регулятор зовнішньоторговельних відносин та метод нетарифного регулювання запроваджено в Україні відповідним Декретом Кабінету Міністрів [173], що визначив режими здійснення валютних операцій, принци І ги та порядок валютного регулювання і контролю, а також окреслив повноваження державних органів і банків у процесі регулювання валютних операцій. Систему валютного контролю очолює Національний банк України, який уповноважено виконувати такі основні функції:

здійснювати контроль за дотриманням правил регу лювання валютних операцій на території України;

забезпечувати виконання уповноваженими банками контрольних функцій.

Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередній фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Водночас, Державна митна служба України контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Таким чином, у системі валютного контролю України безпосередньо задіяні Національний банк, податкові та митні органи.

Слід зазначити, що Національний банк України (НБУ) уповноважено видавати комерційним банкам генеральш ліцензії на здійснення валютних операцій. Крім того, НБУ видає разові ліцензії на здійснення разових операцій з увезення і вивезення валютних цінностей, надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, здійснення інвестицій за кордон. Особливими повноваженнями наділено НБУ щодо встановлення валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, а також граничних розмірів маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку.

Суб'єкти ЗЕД зобов'язані [210] щоквартально декларувати наявність належних їм валютних цінностей, що знаходяться за межами України. З метою контролю законності ва-

263

С. Терещенко Основи митного законодавства України

лютних операцій Держмитслужбу [209] зобов'язано перевіряти наявність у вантажних митних деклараціях реквізитів обслуговуючих банків України, через які суб'єкти ЗЕД здійснюють розрахунки по експортно-імпортних операціях.

Міністерство фінансів [211] розробило форму декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать національним резидентам і знаходяться за межами України. Форму та зміст декларації погоджено з НБУ, Мінстатом та МЗЕЗторгом. Суб'єкт ЗЕД, представляючи декларацію, повідомляє про фінансові вкладення, майно та товари за кордоном, доходи в іноземній валюті, одержані за межами України. Майно та товари за кордоном декларуються на підставі документів, що свідчать про проведення процедури митного оформлення експорту товарів, здійсненого на виконання вимог зовнішньоторговельних контрактів купівлі-продажу, бартерних або на переробку давальницької сировини. Декларуванню підлягають валютні кошти, імпортна частина бартерних контрактів та готова продукція з давальницької сировини, які на звітну дату не надійшли в Україну в установлені законодавством терміни. Обов'язково зазначаються підстави перебування за кордоном валютних цінностей, доходів та майна зі внесенням до декларації їх вартості в іноземній та національній валютах, номери та дати оформлення вантажної митної декларації. Декларація підписується керівником організації та головним бухгалтером. Указом Президента України [212] зумовлено, що здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктам ЗЕД дозволяється лише за наявності зазначеної декларації. На підставі наданих відомостей Державна податкова адміністрація та регіональні відділення НБУ надають суб'єкту ЗЕД довідку про проведення декларування. Ця довідка пред'являється митним органам у разі проведення митного оформлення експортно-імпортних операцій у поточному кварталі. Відсутність довідки або прострочений термін її чинності дає підставу митним органам відмовити в митному оформленні товарів за експортно-імпортними операціями.

264

Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання...

Отже, національна система валютного контролю визначає особливості здійснення зовнішньоекономічних операцій українськими суб'єктами ЗЕД та спрямована на повернення в Україну валютних цінностей за здійсненими зовнішньоторговельними операціями. Слід зазначити, що Законом України [221] встановлено порядок проведення товарообмінних операцій та застережено, що, з метою збільшення валютних надходжень, стабілізації національної грошової одиниці та оздоровлення фінансово-банківської системи держави, може бути заборонено проведення товарообмінних операцій у зовнішньоекономічній діяльності, з товарами, перелік яких визначено Постановою Кабінету Міністрів України [222]. Ці заходи також можна вважати особливістю національної системи валютного регулювання та контролю.

З метою посилення валютного контролю НБУ регламентував порядок закупівлі іноземної валюти для проведення розрахунків суб'єктами ЗЕД за імпортними операціями [213,214]. Щоб купити іноземну валюту першої групи Класифікатора іноземних валют НБУ та перерахувати її за межі України в рахунок оплати імпортних товарів, що надійшли в Україну за угодами купівлі-продажу за вільноконве-ртовану валюту, суб'єкт ЗЕД мусить подати до уповноваженого банку копії вантажної митної декларації, засвідченої печаткою митниці та підписом її керівника [224].

Це зобов'язує національних імпортерів укладати угоди купівлі-продажу з певними застереженнями щодо експортера, а саме: оплату товару буде здійснено лише після його надходження в Україну та проведення митного оформлення. У такий спосіб НБУ зобов'язує національних суб'єктів ЗЕД передбачати в імпортних контрактах товарне кредитування імпортера експортером.

Інформаційне забезпечення як прояв адміністративного методу нетарифного регулювання має гарантувати оперативне ознайомлення з національним законодавством з питань зовнішньоторговельної діяльності, порядком та правилами митного оформлення товарів усім суб'єктам підприємницької діяльності, а також усім зацікавленим державним структурам, особливо тим, які беруть участь у регулюванні зовнішньоторговельних відносин або є учасниками системи валютного контролю.

265

С. Терещенко Основи митного законодавства України

Нині інформаційним забезпеченням займаються, переважно, періодичні друковані видання як державні, так і комерційні.

Державна періодика в основному публікує власне тексти законодавчих актів. Ця інформація має загальнодержавне значення та визначає принципи і норми регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні або закладає законодавче підґрунтя регулювання певних аспектів зовнішньоекономічної діяльності. Відомчі періодичні видання, що публікуються за сприяння міністерств та відомств, поряд з державними нормативними актами друкують інформаційно-аналітичні статті, які роз'яснюють суб'єктам ЗЕД конкретні положення зовнішньоекономічної діяльності, надають рекомендації щодо здійснення зовнішньоекономічних угод та коментують особливості застосування нормативних документів податкового та валютного регулювання. До таких видань належить, наприклад, щотижневик «Навигатор бухгалтера», який видається за сприяння Державної податкової адміністрації України.

Комерційні періодичні видання, такі як газети «Галицькі контракти», «Податковий, банківський, митний Консультант» (далі «Консультант»), «Бизнес», «Финансовая консультация» та інші надають, переважно, роз'яснювально-консультативну інформацію. Тільки часопис «Митний брокер» друкує законодавчі документи у найбільш повному обсязі, як на думку автора, документи Держмитс-лужби України стосовно процедур митного оформлення. Крім того, у журналі публікується аналітична інформація з зовнішньоекономічних питань та практичні рекомендації щодо митного оформлення.

Низка суб'єктів підприємницької діяльності періодично друкує збірники нормативних документів, а також тиражує їх в електронному вигляді. Особливо слід відзначити наявність в Україні комерційних електронних баз даних з широкими пошуковими можливостями, що суттєво підвищує рівень інформаційного забезпечення національних суб'єктів ЗЕД.

Певну інформацію з окремих питань можуть надавати регіональні підрозділи Торгово-промислової палати України.

На думку автора, нині є нагальна потреба у щомісячному періодичному виданні, яке було б одночасно науково-

266

I

Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання.-

аналітичним та інформаційно-практичним. Науково-аналітична спрямованість такого видання має визначатись публікаціями, що:

окреслюють напрямки розвитку зовнішньоторговель них відносин;

визначають та аргументують шляхи розвитку митної системи України;

роз'яснюють спрямованість законодавчих актів на на ближення до світової організації торгівлі;

знайомлять з митним законодавством іноземних дер жав;

висвітлюють підсумки науково-практичних конфере нцій та семінарів з питань зовнішньоекономічної діяльно сті та митної справи;

підсумовують і аналізують роботу митної системи Ук раїни за місяць, квартал, півріччя, рік;

вивчають проблеми митного оформлення окремих то варних груп, визначення митної вартості, тощо;

висвітлюють проблемні питання організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

інформують стосовно співробітництва з митними слу жбами іноземних держав тощо.

Інформаційно-практична спрямованість видання має визначатись публікаціями:

наказів, розпоряджень, методик, технологій, інформа ційних листів Держмитслужби України;

офіційних роз'яснень Держмитслужби стосовно поря дку та правил застосування суб'єктами ЗЕД нормативних документів;

методів практичної реалізації, у вигляді технологій митного оформлення, вимог нормативних документів Дер жмитслужби;

практичних рекомендацій стосовно проведення про цедур митного оформлення тощо.

Підготовка кадрів як метод нетарифного регулювання спрямований на стимулювання експорту, має грунтуватися на відповідних навчальних програмах. Фахівці мають бути добре обізнаними з менеджментом, маркетингом, нормативною базою національної податкової системи, основами валютного регулювання та контролю, проведенням банківських операцій, підходами до оцінки ефективності зов-

267

С. Терещенко Основи митного законодавства України

нішньоекономічних угод, принципами оцінки кон'юнктури можливих іноземних ринків, і, крім того, досконало володіти практикою застосування національного митного законодавства та основами митного регулювання іноземної держави — контрагента угоди.

В існуючій системі підготовки кадрів, на думку автора, можна виокремити декілька незалежних один від одного рівнів.

До першого, найнижчого, рівня слід віднести короткотермінові періодичні наради та семінари, що спрямовані на інформування суб'єктів ЗЕД про зміни в законодавстві та в правилах митного оформлення.

Наступний, дещо вищий, рівень становлять курси підготовки митних брокерів та декларантів, де поряд з вивченням порядку та правил заповнення вантажної митної декларації проводиться ознайомлення з основами митного законодавства. Досвід спілкування з суб'єктами ЗЕД виявив, що значна кількість керівників рівня начальника відділу маркетингу, збуту або зовнішньоекономічних операцій підприємства отримали певну підготовку саме на таких курсах.

Найвищий рівень — вищі навчальні заклади, що готують фахівців зовнішньоекономічної діяльності. Але, оскільки ця підготовка ведеться за окремими напрямками, випускникам цих вузів бракує комплексу знань, необхідних для прийняття рішень та здійснення експортної або імпортної політики підприємства.

Отже, є потреба в підготовці фахівців зовнішньоекономічної діяльності на підставі комплексних програм навчання з урахуванням особливостей національного законодавства, методів та засобів реалізації експортної політики підприємства, регіону та країни в цілому.

Дипломатична підтримка зовнішньоекономічної діяльності як національний метод стимулювання експортного потенціалу вітчизняних товаровиробників реалізована в Україні шляхом включення до складу посольств торговельно-економічних місій. Посольства України безпосередньо підпорядковані Міністерству закордонних справ, а торговельно-економічні місії як структурні одиниці посольств виконують низку функцій Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі. Основне їхнє завдання — захист прав національних експортерів на певному ринку. Предста-

268

Гл. 8 Особливості нетарифного регулювання...

вники торговельних місій вивчають пріоритетні групи товарів, що потрібні на даному зовнішньому ринку, надають рекомендації українським товаровиробникам щодо здійснення відповідних зовнішньоекономічних операцій.

У разі потреби, з метою захисту вітчизняних товаровиробників та експортерів, представники місій узагальнюють інформацію місцевого ринку для ухвалення остаточного рішення, затвердження відповідних експортних планів або коригування існуючих відповідними міністерствами в Україні.

Інформацію стосовно адреси та контактних телефонів торговельно-економічних місій можна отримати в Міністерстві закордонних справ України та на сторінках періодичних друкованих видань. Наприклад, газета «Консультант» №3 (167) від 19.01.99 опублікувала адреси та контактні телефони (факси) посольств та торговельно-економічних місій України в країнах Європи.

Плануючи експортні операції, суб'єктам ЗЕД варто звертатися до торговельно-економічної місії відповідного посольства України по додаткову інформацію, що потрібна для остаточного рішення.

Висновки:

Стимулювання експорту товарів як засіб нетарифного регулювання ЗЕД може здійснюватись шляхом застосува ння експортних субсидій та кредитів, демпінгу та низки адміністративних державних заходів, спрямованих на під вищення експортного потенціалу вітчизняних товаровиро бників та експортерів.

Генеральна угода по тарифах та торгівлі, Кодекс по су бсидіях і компенсаційному миту, Закон України «Про за хист національного товаровиробника від субсидованого ім порту» забороняють використання державних субсидій як засобу нетарифного стимулювання експортно-імпортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності. Одначе, ко ли йдеться про товари, що походять з країн, які розвиваю ться, державні програми підтримки вітчизняних виробни ків сільськогосподарської продукції та програми з охорони навколишнього середовища, допускаються певні винятки, їх мають ураховувати суб'єкти ЗЕД у разі здійснення екс портних операцій.

269

С. Терещенко Основи митного законодавства України

Кредитування експортних операцій як методу нетари фного регулювання зовнішньої торгівлі, має бути спрямо ване на стимулювання виходу вітчизняних товаровиробни ків на зовнішні ринки збуту. Наявність відповідного доку мента Національного банку України стосовно надання кре дитів не вирішує проблем стимулювання експорту. До то го ж, в Україні ще не набули поширення новітні форми кредиту (факторинг, форфейтинг, фінансове прогнозуван ня), які вже мають певну вагу в світовій торгівлі. Отже, неосвоєних шляхів стимулювання експортного потенціалу вітчизняних товаровиробників та експортерів не бракує.

Застосування демпінгу як методу нетарифного регу лювання, спрямованого на підвищення експортного потен ціалу, обмежується міждержавними домовленостями, відп рацьованими на спеціальній сесії ГАТТ (Уругвайський раунд). Керуючись українським законодавством стосовно антидемпінгових процедур, суб'єкти ЗЕД у разі визначен ня цінової стратегії мають визначитись в складових ціни товару та обчислити прибутковість майбутньої зовнішньо торговельної операції. Положення національного законо давства щодо демпінгу як методу експортної політики доз волять національним експортерам уникнути застосування країною імпорту антидемпінгових заходів шляхом попере днього визначення цінових показників товарів, призначе них для експорту.

5. Сукупність адміністративних методів стимулювання експорту утворюється національною податковою політи кою, системами валютного контролю, інформаційного забе зпечення та підготовки кадрів, дипломатичною підтрим кою вітчизняних експортерів в країнах імпорту. Слід заз начити, що деякі національні аспекти стимулювання екс порту адміністративними методами потребують суттєвого вдосконалення та визначення.