Таможенное право

Лізинг— підприємницька діяльність, спрямована на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових засобів. За договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець (лізингодавець) зобов'язується придбати у власність у конкретного продавця зазначене у договорі майно та передати його за плату у тимчасове користування орендареві (лізин-гоодержувачу) для підприємницьких цілей [ 33, 36, 37].

Виходячи з цього визначення, в орендній операції при укладенні орендної угоди, беруть участь, щонайменше, дві особи, з яких одна передає майно в оренду, інша, за певне фінансове відшкодування на користь першої, приймає це майно для проведення комерційної діяльності.

У міжнародних торговельно-фінансових відносинах лізингові операції регулюються положеннями Оттавської конвенції про міжнародний фінансовий лізинг 1988 року, яка визначила правове регулювання лізингу та закріпила його самостійне існування у міжнародних торговельних відносинах. У такому разі два контракти — купівлі-продажу та лізингу розглядаються як єдина тристороння угода, що забезпечує правове регулювання обов'язків усіх її сторін [186].

Оттавська конвенція верховенствує над лізинговою угодою за наявності певних особливостей, а саме: орендар (лі-зингоотримувач) самостійно визначає потрібне майно та обирає постачальника, а орендодавець купує його на підставі лізингової угоди, укладеної з відома постачальника. На виконання угоди лізингу від орендаря до орендодавця мають надходити періодичні платежі. ҐЗО

Гл. 5 Зовнішньоторговельні угоди

Загалом, Конвенція має на меті перекласти відповідальність за обладнання з орендодавця на постачальника, у зв'язку з тим, що орендодавець фінансове зацікавлений у здійсненні угоди, якщо інше не обумовлене лізинговим контрактом. Основна відмінність лізингу від інших видів оренди полягає у тому, що його об'єктом є майно, яке раніше не використовувалось лізингодавцем, а спеціально придбане з метою передачі у користування з комерційними цілями лізингоотримувачу. Водночас, відмінність лізингу від кредиту полягає в тому, що згідно з угодою, об'єкт лізингу може стати власністю лізингодавця після закінчення терміну лізингу. В разі надання кредиту банк лишає за собою право власності на майно, як позичкову заставу.

У залежності від терміну виконання, орендні угоди поділяються на короткотермінові (до одного року) — «рейтинг», середньотермінові (два-три роки) — «хайринг» та довготермінові (від 3-5 до 10-15 років) — «лізинг».

Лізинг можна класифікувати за складом учасників угоди, за типом майна, за ступенем окупності, за умовами обрахування амортизації обладнання (мал. 5.4).

Основними видами лізингу вважаються фінансовий та оперативний. Особливістю фінансового лізингу є те, що термін, на який укладається угода щодо певного обладнання, дорівнює тривалості його «життя», а в разі оперативного лізингу термін угоди значно менший від строку придатності обладанання.

У залежності від реалізації самої угоди, лізинг має певні різновиди. Так, різновидом фінансового лізингу є зво- За ступенем окупності За умовами амортизації - Повної окупності

3 повною амортизацією Неповної окупності - 3 неповною амортизацією Класнфікація лізингу

І За складом учасників За типом майна Прямий Рухомого Опосередкований

Нерухомого Мал.

131

С. Терещенко Основи митного законодавства України_____

ротний лізинг, коли власник обладнання продає його майбутньому лізингодавцю та одночасно укладає лізингову угоду на це обладнання як предмет оренди. Таким чином, первинний власник обладнання отримує за нього кошти і зберігає за собою право володіння, та періодично сплачує за користування обладнанням.

Лізингові угоди з повною або частковою виплатою відрізняються одна від одної тим, що впродовж чинності угоди лізингодавцю повертається уся вартість предмета лізингу, або його, обумовлена угодою, частка.

Особливості «ливерідж-лізингу» полягають у тому, що лізингодавець купує обладнання та сплачує тільки певний відсоток власних коштів, а решту отримує в кредит.

Лізингові угоди, що передбачають технічне обслуговування, ремонт і таке інше з боку лізингодавця, мають назву угод, з додатковими зобов'язаннями.

Водночас, існує так званий «чистий лізинг», який передбачає повне технічне обслуговування та ремонт предмета лізингу з боку лізингоотримувача.

Якщо за складом учасників угоди, в ній присутні тільки виробник обладнання, лізингодавець та лізингоотримувач, то це — «прямий лізинг», а в разі наявності посередника між лізингодавцем та лізингоотримувачем — «опосередкований лізинг» або «сублізинг».

Можливо укладення угод з надання лізингових ліній, що аналогічні банківським кредитним лініям та дозволяють лізингоотримувачу одержувати додаткове обладнання у лізинг без укладення нових додаткових угод.

Міжнародні лізингові операції, в залежності від напрямку пересування предмета лізингу, можна поділити на експортні та імпортні, що у будь-якій різновидності, створюють умови стимулювання експорту та інвестиційної політики.