Таможенное право

Кожний товаровиробник-експортер має керуватися певними правилами визначення країни походження товару. Отже під час опрацювання стратегії та тактики виходу на зовнішній ринок вимоги цього документа та особливості його оформлення в різних країнах мають неодмінно враховуватись.

Розглянемо особливості цих документів, що впливають на наявність чи відсутність бар'єрів митно-тарифного регулювання країни-експортера.

Пятого червня 1980 року було ухвалено угоду про уніфіковані правила визначення походження товарів з країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій в рамках Загальної системи преференцій, згідно з якою країною походження вважається країна, де товари було вироблено або піддано достатній переробці чи обробці, що дозволило отримати вироби з новими, більш якісними характеристиками.

Згідно з Угодою товарами, повністю виробленими в даній країні, вважаються:

• товари, що повністю вироблені в даній країні;

• корисні копалини, видобуті на її території або на її континентальному шельфі;

• рослинна продукція, вирощена та зібрана в даній країні;

• живі тварини, народжені та вирощені в даній країні;

• продукція, отримана від живих тварин в даній країні;

• продукти мисливського та рибальського господарства, вироблені в даній країні;

• продукти морського рибальства та інші морські продукти, добуті суднами даної країни, а також суднами, зафрахтованими для неї;

55

С. Терещенко Основи? митного законодавства України

продукти, виготовлені на борту плавучих рибзаводів даної країни, а також на борту рибзаводів, зафрахтованих нею;

зібрані в даній країні використані продукти, придатні для відновлювання сировини;

відходи та скрап, отримані в результаті виробничої ді яльності даної країни;

товари, вироблені в даній країні виключно з продук тів, зазначених у попередніх підпунктах.

У разі, коли у виготовленні товару брали участь дві або більше країн, товар, відповідно до вимог критерію достатньої переробки вважається виробленим в одній із зазначених країн, якщо:

товар достатньо перероблювався або оброблявся в да ній країні, а вартість товарів, походженням з інших країн або з невідомої країни, не перевищує 50 відсотків вартості товару, що експортується з даної країни;

товар достатньо перероблювався або оброблявся у де кількох країнах, а вартість товарів, походженням з інших преференційних країн або невідомого походження, не пере вищує 50 відсотків вартості товару, що експортується од нією з цих країн;

товар вироблено в одній з країн, на які поширюється тарифний преференційний режим, а достатньо оброблено або перероблено в інших подібних країнах.

Вартість виготовленого товару, до якого застосовується критерій «достатньої переробки» визначається на підставі вартості цього товару, визначеної в країні виробника-екс-портера товару.

Слід зауважити, що критерій «достатньої переробки» загалом, може полягати у виконанні певних правил, таких як зміна товаром після переробки товарної позиції ТН ЗЕД, а також, коли відсоток додатково використаного матеріалу або додана до вартості товару вартість переробки досягає фіксованої межі.

Суттєво впливає на застосування митно-тарифних засобів регулювання щодо імпортованого товару виконання ви-

56

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

мбг «безпосередньої закупівлі» та «безпосереднього відвантаження».

Вимоги «безпосередньої закупівлі» полягають у тому, що імпортер уклав угоду купівлі з фірмою, зареєстрованою у країні, що розвивається, та на яку поширюється тарифний преференційний режим.

Вимоги «безпосереднього відвантаження» полягають у тому, шо товари з країни-виробника мають відвантажуватися безпосередньо до країни, яка надає даному товару тарифні преференції.

Розглянуті три позиції визначення країни походження товару — відображаються в одному документі, який підтверджує експорт товару з країни, якій надано преференційний режим у країні імпорту.

Документом, що посвідчує походження товару з країн, що розвиваються, та на які поширюється тарифний преференційний режим, є сертифікат походження товару за формою «А» ухвалений у рамках Загальної системи преференцій.

Сертифікат за формою «А» видається у країні-виробни-кові товару та пред'являється митному органу в країні імпорту. Він передбачає, що різниця між фактичною та заявленою у сертифікаті кількістю товару не має перевищувати 5 відсотків. Для товарної партії вартістю менше 5000 американських доларів сертифікат не потрібен, а визначення країни походження проводиться за рахунком-фактурою або за товарно-супроводжувальними документами даної партії товару.

Особливістю сертифіката за формою «А» є те, що він має видаватись країною експорту, а отримувач мусить бути стороною зовнішньоекономічної угоди та резидентом країни імпорту. Сертифікат має бути заповнений належним чином. Критерії походження товару відображаються у графі 8 та позначаються такими символами:

Р — товар повністю вироблено в країні експорту;

Рк *— товар виготовлено в одній з країн, на яку поширюється тарифний преференційний режим, та оброблено чи перероблено в інших подібних країнах.

У = ••• — товар вироблено в країні експорту з використанням імпортних компонентів походженням з непрефе-ренційних країн. При цьому, після літери «У» на місці

57

С. Терещенко Основи митного законодавства України

«...» проставляється відсотковий вміст таких компонентів у загальній вартості експортованого товару на базі ціни ФОБ. Наприклад, якщо У = 52%, це свідчить, що частка імпортованого компоненту перевищує межу 50%. Отже, цей товар не може вважатися товаром, що походить з країни експорту, і застосовувати до нього преференційний режим не можна. Для отримання преференційного режиму відсотковий показник має бути нижче або дорівнювати 50 відсоткам.

Відсутність сертифіката, неможливість його предявлен-ня митному органу або невиконання інших умов, передбачених Угодою, зобовязує імпортера сплатити ввізне мито за максимальними ставками. Питання звільнення від сплати мита або його повернення може розглядатись митним органом тільки за наявності заповненого належним чином сертифіката за формою «А» або в разі усунення інших порушень правил походження. Повернення стягнутого мита можливе тільки в разі предявлення митному органу сертифіката не пізніше, ніж через один рік після ввезення товару. Після цього терміну питання повернення мита не розглядається.

Таким чином, єдиним документом, який посвідчує крашу походження товару, згідно з Угодою про уніфіковані правила визначення походження товарів з країн, що розвиваються відповідним чином оформлений сертифікат за формою «А». Тарифні преференції надаються за наявності такого сертифіката та в разі виконання умов «безпосереднього відвантаження» та «безпосередньої закупівлі».

Особливу увагу слід звернути на те, що на імпортовані товари, стосовно яких порушено хоча б одну з розглянутих вимог, тарифні преференції не поширюються. Під час митного оформлення мито нараховується на загальних підставах.

Країнами колишнього СРСР, з метою митно-тарифного регулювання експортно-імпортних операцій з товарами, які походять з держав-учасниць Співдружності незалежних держав та обертаються у зовнішній торгівлі між ними, 24 вересня 1993 року рішенням Ради глав урядів СНД затверджено Правила визначення країни походження товарів.

Згідно з ними, набули чинності такі основні терміни, як країна походження товару, критерій достатньої переробки, повністю вироблені в даній державі товари та інші, що від-

58

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

повідають поняттям, закладеним Угодою про уніфіковані правила. Разом з цим, Правила мають певні особливості, які конкретизували деякі положення Угоди. Так, наприклад, у разі спору щодо визначення країни походження, товар вважається достатньо переробленим, якщо сталася зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) за Товарною номенклатурою на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Стаття 10 Правил визначає, що для «засвідчення походження товару в даній державі-учасниці СНД, необхідно подання митним органам країни ввозу декларації-сертифі-ката про походження товару».

Сертифікат має містити конкретні відомості про товар, на який його видано, а саме — кількість місць і вид упаковки, опис товару, згідно з яким можна однозначно провести ідентифікацію, вага брутто та нетто. Крім того, зазначається найменування та адреси експортера і імпортера, засоби транспортування і маршрут руху.

За наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться у сертифікаті, митні органи можуть звертатись до уповноважених на те організацій країни експорту з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі дані.

Сертифікат походження товару з країн СНД мусить однозначно свідчити походження товару з відповідної країни, що має підтверджуватися письмовою декларацією експортера про відповідність товару критерію походження. Відомості повинні засвідчуватись органом, який видав сертифікат про те, що надані експортером в сертифікаті дані відповідають дійсності. Це сертифікат про походження товару за формою «СТ-1», що набув великого значення у зовнішньоторговельних операціях між державами-учасницями СНД.

Наявність сертифіката за формою «СТ-1», який засвідчує країну походження товару та виконання умов безпосереднього відвантаження та безпосередньої закупівлі звільняє імпортера від сплати ввізного мита, а для експортера стає гарантією того, що митно-тарифні бар'єри країни-ім-портера мінімально впливатимуть на вартісні показники експортованого товару.

Розглянуті складові тарифного регулювання зовнішньо-еокономічної діяльності переконують, що види мита та

69

С. Терещенко Основи митного законодавства України_______

принципи визначення митної вартості, кодування товарів згідно з ТН ЗЕД, визначення країни походження товару мають ураховуватись при проведенні прогнозування та планування стратегічних та тактичних управлінських рішень. Слід розуміти, що такі комплексні та, на перший погляд, не взаємозалежні категорії, як «митна вартість», «код товару» та правила визначення країни походження є категоріями взаємопов'язаними, які суттєво впливають на застосування митно-тарифного законодавства країною-імпорте-ром.

Висновки.

І. Державне регулювання міжнародної торгівлі виявляється у зовнішньоторговельній політиці держави, спрямованій на стимулювання або обмеження експорту чи імпорту товарів. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності посідає в регулюванні міжнародної торгівлі центральне місце.

II. Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі комплексно впл*иває на обсяги сум нарахованого мита на товари, що е об'єктом експортно-імпортних операцій. Комплексність впливу проявляється у потребі визначення митної вартості товару, з якої нараховуватимуться суми мита, коду товару, відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, та країни походження товару, що може суттєво вплинути на застосування окремих ставок мита.

III. Підґрунтям митно-тарифного регулювання виступають ставки мита, систематизовані у національних митних тарифах, що поділяються на простий та складний тарифи. Простий митний тариф передбачає для кожного товару одну ставку мита, яка застосовується незалежно від країни походження товару або інших обставин. Складний митний тариф може передбачати наявність декількох ставок мита, які застосовуються певною країною, залежно від наявності відповідних економічних угод з країнами походження то-

60

____________ Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

варів. Складний митний тариф може мати три види ставок автономну, конверційну та преференційну, які можуть застосовуватися до товару, що походить з різних країн.

IV. Види мита можна класифікувати залежно від спосо^ бу стягнення, об'єкта обкладення, характеру застосування, походження, типу або способу нарахування. Незалежно від підходу до систематизації видів мита, головне, щоб класифікація надавала найбільш прозоре уявлення про вплив державної системи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на вартість експортованого товару на внутрішньому споживчому ринку.

V. Митна вартість товару є підґрунтям для визначення сум мита в експортно-імпортних операціях та являє собою ціну реально сплачену або ту, що підлягає сплаті за товар у разі його продажу в країну імпорту. Разом з цим має бути необмежений перехід права власності на товар до імпортера. Ціна ж залежить тільки від якісних та кількісних характеристик товару за умови, що частина прибутку, у тому чи іншому вигляді, не повертається імпортером експортерові, а експортер та імпортер не є взаємозалежними особами.

VI. Національні методи визначення митної вартості товару, що є об'єктом експортно-імпортної операції, мають базуватись на Кодексі про митну вартість ГАТТ, який пе^ редбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ціни ідентичного або подібного товару, а у разі відсутності інформації про таку ціну, шляхом розрахунків, які проводяться на підставі витрат виробництва» вартості сировини та матеріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією товару. В такому разі використовувати для розрахунків як базові ціни внутрішнього національного ринку забороняється.

VII. Оцінка митної вартості товару вельми складна процедура, але має бути взята до уваги при розробці планів та прогнозів експортної спрямованості. Митна вартість залежить від можливого застосування одного з методів її визначення країни імпорту, вартості додаткових витрат покупця на комісійні, брокерські послуги, пакування та інше, фізичних та якісних характеристик товару, репутації його на ринку, правильності визначення країни походження то-

'

81

С. Терещенко Основи митного законодавства України______

VIII. Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності розроблено на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та Комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейської економічної співдружності, що дозволяє проводити більш детальний опис товару із застосуванням характеристик, які легко врахувати та зафіксувати при митному оформленні, зменшити ймовірність помилок у класифікації та кодуванні товарів оскільки документи експортерів та імпортерів мають більш уніфікований характер.

IX. Шість основних Правил інтерпретації ТН ЗЕД, примітки до розділів та груп ТН ЗЕД дозволяють однозначно класифікувати товар, а наведена формалізація Правил, яка е загальноприйнятою, дозволить визначити яке саме з них слід застосовувати.

X. Єдиний підхід різних держав до кодування товарів та застосування основних Правил у зовнішньоторговельних стосунках, дозволяє використовувати як вхідну інформацію, в разі планування експортної стратегії, ставки митного тарифу іноземних держав, переліки товарів, що підлягають ліцензуванню та квотуванню, визначатися з переліком нетарифних обмежень, що можуть застосовуватись у країні імпорту до тих чи інших товарів.

XI. Визначення країни походження товару, що суттєво впливає на застосування ставок мита, грунтується на трьох складових: визначенні країни-виробника товару, безпосередній закупівлі та безпосередньому відвантаженні, що відображається у сертифікаті походження товару, який супроводжує кожну товарну партію, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції.