Семейное право

Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с.
§ 1. Перші декрети Радянської влади та перший Сімейний кодекс РРФСР з питань сім'ї та шлюбу, і їх значення
Революція 1917 р. в Росії ознаменувала корінний поворот від старого світу до нового в усіх галузях суспільного життя, в тої^іу числі і в сімейно-шлюбних відносинах. Жінки були звільнені від соціального, економічного і духовного рабства, урівняні з чоловіками в політичних і громадських правах.

Робітничий клас, який прийшов до влади, з перших днів після Жовтневого перевороту приступив до революційних перетворень шлюбно-сімейного законодавства. Уже з перших днів існування Радянської держави поряд з історичними декретами, які закріплювали новий лад суспільних відносин, ліквідацію сословності, поміщицького землеволодіння, національної нерівності, ліквідацію «експлуататорської» судової системи, з'явилось і нове шлюбно-сімейне законодавство РРФСР і УРСР.

Напередодні Жовтневої соціалістичної революції Росія користувалася досить відсталим законодавством. Особливо тяжким було становище жінок по дореволюційному російському законодавству.

Сімейне законодавство царської Росії носило в собі риси патріархально-родового ладу, з феодально-кріпосницькими пережитками. Так, ст. 107 Зводу законів Російської імперії зобов'язувала дружину коритися чоловікові, виявляти до нього «всіляке догодження і прихильність». Ця стаття була відправною в питаннях регулювання сімейно-шлюбних відносин. Підлегле становище дружини в Російській імперії відбивалося на вирішенні питання про місцепроживання подружжя. «Дружина повинна слідувати за чоловіком» — зобов'язувала ст.103 Зводу, а коли вона насмілювалася покинути чоловіка через неможливість дальшого сумісного проживання, то могла (за його вимогою) бути повернена з допомогою поліції під конвоєм.

Здійснення одруженою жінкою цивільної дієздатності теж залежало від волі чоловіка, без дозволу якого вона, наприклад, не могла поступити на роботу. Особ-

17

ливо тяжким було становище жінки в національних околицях Російської імперії, де вона була об'єктом торгівлі, рабинею в сім'ї.

Так, згідно з законами шаріату, чоловік міг піддати свою дружину тілесним покаранням, позбавити свободи (обов'язок одягати і носити чадру був ознакою закріпачення жінки).

Жіноче безправ'я не могло не хвилювати кращі уми Росії та України. У своїх творах вони розкривали жахливі картини російської та української дійсності.

Всім відома доля першої російської жінки-математика Софії Ковалеве ької, яка для того, щоб одержати вищу освіту, вступила в фіктивний шлюб з відомим російським вченим Ко-валевським і вчилася за кордоном, оскільки в Росії жінки не мали доступу в університети. Софія Ковалевська стала першим російським професором і, тільки як виняток, їй було дозволено читати лекції студентам в Росії, коли вона була академіком Академії наук декількох країн.

Закони царської Росії закріплювали безправне становище жінки не тільки в особистих, але і в майнових відносинах. Формально дореволюційне право стояло на точці зору роздільності майна. У ст.109, т.Х, ч.І Зводу законів вказувалося, що перебування в шлюбі не є підставою для встановлення спільності володіння майном подружжя, що кожен може мати і заново набувати свою окрему власність, а за ст.114 подружжю дозволялось продавати, закладати або іншим способом розпоряджатися власним майном від свого імені, незалежно від волі іншого. Однак ця норма про роздільність подружнього майна ще не створювала дійсної роздільності в житті. За Зводом законів дружина перебувала у повній залежності від чоловіка як глави сім'ї, а тому він був фактичним господарем майна дружини. Крім того, засоби до існування здобував, як правило, чоловік, дружина ж вела господарство і доглядала дітей. Все це призводило до майнової нерівності.

За законодавством Російської імперії для заміжніх жінок виходу з важкого становища взагалі не було. Якщо й існували формальні підстави для розлучення, то практично їх здійснити було майже неможливо внаслідок матеріальної залежності від чоловіка і складності шлюбно-розлучного процесу.

18

Дореволюційні юристи писали, що російський закон допускав розлучення жінки з таких абсолютних причин, як:

подружня зрада, неспроможність до подружнього співжиття, безвісна відсутність та пострижения бездітного подружжя в чернецтво. При цьому розлучення, навіть з цих спеціальних причин, дозволяється у кінцевій інстанції не світським, а духовним судом у порядку архаїчного процесу.

Як бачимо, дореволюційне сімейно-шлюбне законодавство було відсталим і реакційним. Прогресивна громадськість завжди вела боротьбу за розкріпачення жінки.

З перших же днів після перемоги революції молода Російська республіка, а потім і Українська, приступила до реалізації одного із своїх історичних завдань — до перебудови на принципово нових засадах сімейно-шлюбних відносин.

Відразу ж після завоювання влади 18 і 19 грудня 1917 p. ВЦВК і РНК РРФСР були видані декрети «Про громадянський шлюб, дітей і про введення книг актів громадянського стану» та *Про розлучення», які поклали початок законодавству нового типу. Перш за все, декрети скасували чинність сімейного старого законодавства Росії на всій території республіки, проголосили вступ в силу нових принципів у сімейно-шлюбних відносинах, звільнивши останні від впливу релігії і церкви.

Декрет «Про громадянський шлюб, дітей і про введення книг актів громадянського стану» проголосив шлюб вільним союзом двох рівноправних громадян, пов'язав виникнення взаємних прав та обов'язків подружжя лише з громадянським шлюбом, тобто шлюбом, зареєстрованим в органах ЗАГСу. Так звані церковні шлюби були позбавлені будь-якого юридичного значення. Це положення, звичайно, не стосувалося тих шлюбів, які були укладені до видання даного декрету по діючому раніше законодавству. Декретом було встановлено і шлюбний вік — 18 років для чоловіків і 16 — для жінок.

Декрет урівняв жінку з чоловіком, як в особистих немай-нових, так і в майнових відносинах, звільнивши її від тяжіючої над нею влади чоловіка, батьківську владу над дітьми замінив обов'язком виховання дітей з врахуванням інтересів як самих дітей, так і суспільства в цілому.

19

Декрет урівняв позашлюбних дітей із шлюбними не тільки в майнових, але й в особистих відносинах, допускаючи можливість судового встановлення батьківства і стягнення з особи, визнаної батьком, аліментів.

Декрет закріпив принцип моногамії як один з основних принципів сімейного права. Декрет містив положення, згідно до якого ЗАГС не міг прийняти заяву про вступ до шлюбу від осіб, одна з яких перебуває в іншому шлюбі.

Проголошення принципу моногамії не свідчило про те, що багатоженство зразу ж зникне, воно існує і в даний час в деяких формах. Випадки подружньої зради, проституції, фактичного багатожонства мають місце ще й зараз, але проти цих явищ спрямований не тільки закон, але й громадська думка, мораль.

Другий декрет — Декрет «Про розлучення» проголосив свободу розлучень, розкріпачивши насамперед жінку і в цьому відношенні. Декрет ліквідував дореволюційний шлюбно-розлучний процес і встановив свободу розлучень на прохання про це обох з подружжя або хоч би одного з них.

Свобода шлюбу нерозривно пов'язана із свободою розлучення, оскільки як не можна заставляти людей вступати до шлюбу, так і неможливо заставляти їх зберігати такий шлюб. Справи про розлучення розглядалися судом. Суд викликав обох з подружжя або їх повірених. Впевнившись в тому, що прохання про розлучення виходить дійсно від обох з подружжя, або від одного з них, суддя особисто приймав рішення про розірвання шлюбу і видавав свідоцтво про розлучення. Особливо детально декрет регламентував питання про долю дітей при розлученні. Одночасно з постановою про розірвання шлюбу суд повинен був визначити, у кого з батьків залишаються неповнолітні діти, хто з подружжя і в якій мірі повинен нести витрати по утриманню і вихованню дітей, а також те, чи зобов'язаний чоловік і в якому розмірі давати харчування і утримання жінці.

Таким був, в основному, зміст двох перших декретів Радянської влади про шлюб і розлучення у РРФСР.

Положення цих двох декретів заклали фундамент сімейного права, яке далі розвивалося разом з розвитком держави.

20

22 жовтня 1918 p. був виданий перший Сімейний кодекс:

«Кодекс законів про акти громадянського стану, шлюбне, сімейне і опікунське право РРФСР». Цей Кодекс являв собою першу кодифікацію сімейного законодавства, він був взагалі першим Кодексом законів.

Кодекс розвивав положення декретів від 18 і 19 грудня 1917 р. про громадянський шлюб, укладений лише шляхом реєстрації в ЗАГСІ, одношлюбність, свободу вступу в шлюб і розлучення, про урівняння в правах позашлюбних дітей з дітьми народженими в шлюбі. Був введений в Кодекс спеціальний розділ про недійсність шлюбу і порядок визнання шлюбу недійсним.

Кодекс передбачав роздільність майна подружжя; майно, яке було придбане під час шлюбу, було власністю того з подружжя, який його придбав на свої кошти. У цьому Кодексі вперше було сформульовано в нашому законодавстві положення про те, що батьківські права могли бути здійснені тільки в інтересах дітей. При неправомірному здійсненні своїх прав батьки могли бути позбавлені батьківських прав.

Кодекс 1918 p. вперше після революції врегулював питання опіки. Що ж стосується усиновлення, то в Кодексі прямо сказано про те, що воно не породжує ніяких обов'язків і прав ні для усиновителя, ні для усиновленого.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с. - Семейное право
  2. § 1. Перші декрети Радянської влади та перший Сімейний кодекс РРФСР з питань сім´ї та шлюбу, і їх значення - Семейное право
  3. Історичний розвиток законодавства про шлюб та сім`ю (з 1917 до 60-х рр.). - Семейное право
  4. Опорний конспект з курсу “СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ” - Семейное право
  5. Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
  6. Глава 2. Законодавство про правоохоронні органи. Концепція судово-правової реформи в Україні та її етапи - Правоохранительные органы
  7. § 4. Промова державного обвинувача - Риторика
  8. § 3. Перший Сімейний кодекс України 1919 року - Семейное право
  9. § 3. Принципи, закріплені Конституцією України - Гражданский процесс
  10. § 5. Докази і доказування в цивільному процесі іноземних держав - Гражданский процесс
  11. § І. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація - Трудовое право
  12. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  13. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  14. Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  15. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  16. Адвокатура Німеччини - Адвокатское право
  17. § 1. Історичні форми сім´ї та шлюбу - Семейное право
  18. § 2. Поняття і предмет стенного права - Семейное право
  19. § 2. Перші декрети в Україні про шлюб та розлучення - Семейное право
  20. § 4. Сімейний кодекс України 1926 року - Семейное право

Другие научные источники направления Семейное право:

    1. n/a. Опорний конспект з курсу “СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ”. 2000