Семейное право

Такий спір може розглядатися одночасно зі справою про розірвання шлюбу, якщо про це висловлено прохання одного або обох з подружжя, а також у тих випадках, коли суд визнає це необхідним в інтересах захисту неповнолітніх дітей

Такі справи можуть розглядатися незалежно від вимог про розірвання шлюбу, якщо батьки проживають окремо.

138

можуть виникнути і після винесення рішення про розірвання шлюбу, якщо один із батьків вважає за необхідне переглянути питання про місце проживання дитини, а інший не дає на це своєї згоди.

Для всебічного вивчення всіх обставин, пов'язаних з розглядом таких спорів, суд залучає до участі в справі органи опіки і піклування, обов'язки яких містять в собі детальне вивчення умов життя батьків та підготовку висновку з приводу спору, який розглядає суд. З цією метою представник органу опіки і піклування відвідує батьків для з'ясування не тільки матеріальних та житлових умов кожного з них, але й моральної та духовної атмосфери, в якій вони живуть, що допомагає визначити, з ким із батьків дитина отримає краще виховання та буде мати все необхідне для життя.

Якщо при обстеженні буде встановлено, що дитину неможливо залишити ні з ким із батьків, це відображається у висновку.

При розгляді таких спорів суд не залежить від висновку органу опіки і піклування, і вирішує питання з урахуванням всіх обставин, з'ясованих по справі. Переваги у матеріальних та житлово-побутових умовах одного з батьків не мають суттєвого значення для вирішення питання про визначення місця проживання дитини саме у цього з батьків. Центральним питанням у цих випадках є інтереси дитини, ставлення до неї кожного з батьків, більша прихильність дитини до батька чи матері, тобто суд також повинен враховувати при цьому бажання дитини залишитися з тим чи іншим із батьків.

Наприклад, після розлучення подружжя Д. їх восьмирічна дочка залишилася проживати з матір'ю. Батько часто зустрічався з дівчинкою, брав її до себе по суботах та неділях, приходив за нею в школу. Через деякий час колишня дружина Д. познайомилася з Н. та вступила з ним в шлюб, після чого її відношення до дитини різко змінилося. Дочка часто лишалася дома сама, без догляду, їй не приділялася увага з боку матері та вітчима. Д. пред'явив в суд позов про зміну місця проживання дочки, так як дитина мала бажання залишитися з батьком, і його прохання було задоволене.

Судова практика показує, що у більшості випадків такі справи вирішуються на користь матері, але не тому, що по-

139

рушується принцип рівності батьків у питаннях виховання дітей, а в силу того, що суд приходить до переконання, що мати зуміє краще забезпечити умови виховання, особливо щодо малолітньої дитини.

Однак при розгляді цієї категорії справ суди повинні враховувати конкретну ситуацію, яка склалася. Наприклад, подружжя К. перебували у шлюбі з 1990 року.

При розгляді спорів про місце проживання неповнолітніх дітей, які досягли десятирічного віку, суд повинен з'ясувати, з ким із батьків вони бажають залишитися. Висловлене дитиною бажання не обов'язкове для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини з зазначеним нею з батьків не відповідає її інтересам.

Законодавством встановлено, що батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка утримує дітей у себе без законних підстав (наприклад, в силу акту усиновлення або судового рішення).

Так, громадянин Л. звернувся до суду з позовом до У. про передачу йому сина, який жив з матір'ю, а після її смерті залишився жити у бабусі, яка відмовилася передати дитину батькові. При розгляді справи Л. посилався не тільки на своє переважне право, як батька, на виховання дитини, але підкреслив і ту обставину, шо він весь час приділяв дитині значну увагу. Суд задовольнив позов батька.

При розгляді таких позовів суд не пов'язаний правом батьків, якщо визнає, що передача їм дитини суперечить її інтересам.

140

Якщо суд визнає, що ні батьки, ані треті особи не взмозі забезпечити належне виховання дитини, він виносить рішення про передачу дитини на опікування органів опіки і піклування (ст.69 КпШС України).