Семейное право

11

Головне питання, яке постає при вивченні предмета сімейного права: чи є сімейне право самостійною галуззю права, чи входить до цивільного права?

З загальної теорії права відомо, шо питання предмета визначається характером відносин, які ним регулюються: якщо вони специфічні, самостійні, то ці відносини складають самостійну галузь права.

Питання про предмет сімейного права ще не вирішено остаточно. Це дискусійне питання. Деякі юристи вважають, що сімейне право є складовою частиною цивільного права, як наприклад, спадкове право, житлове право тощо.

Як вони обґрунтовують свою думку?

По-перше, обидві галузі регулюють одні і ті ж подібні правовідносини, тобто майнові правовідносини на грунті шлюбу і родства (спір між подружжям з приводу майна, аліментні правовідносини) та особисті відносини.

По-друге, оскільки і в цивільному праві регламентуються майнові та особисті немайнові правовідносини, то немає підстав для розмежування цих галузей, і таким чином сімейне право є складовою частиною цивільного права.

Інші юристи (а таких більшість) вважають, що сімейне право — самостійна галузь, що принципово відрізняється від інших галузей права.'

Вони говорять, що хоч об'єктом сімейного права і є регулювання майнових та особистих немайнових взаємовідно- | син, проте це не зовсім звичайні майнові та особисті відно- ':

сини, вони відрізняються за своїм характером та мають ряд особливостей:

1.

Якщо цивільні правовідносини виникають, як правило, з | договорів, то шлюбно-сімейні відносини виникають з род- І ства, шлюбу, усиновлення і всі майнові відносини виплива- І ють з особистих. Ці правовідносини пов'язують не сторонніх, а близьких осіб — родичів, подружжя.

'Матвеев Г. К. Советское семенное право. М., 1985, с. 35.

12

2. В першу чергу сімейні правовідносини — це особисті немайнові і лише в другу чергу вони є майновими. Майнові правовідносини випливають з особистих. Є родство, є шлюб — є майнові відносини. А в цивільному праві 99,9% взаємовідносин — це майнові відносини.

3. Сімейні права та сімейні обов'язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати. Причому не тільки особисті, але й майнові. Не можна, наприклад, передати право на одержання аліментів або ж на виховання дітей. А в цивільному праві майже всі майнові відносини легко передаються. Наприклад, право на одержання спад-шини.

4. Необхідно пам'ятати, шо сімейні правовідносини регулюються окремим Кодексом про шлюб та сім'ю України, що був перший прийнятий в нашій країні.

5. Процес розгляду сімейних справ відрізняється від цивільних справ, та й виконання рішень також суттєво відрізняється. По справах про передачу дитини на виховання другому з подружжя не можна так легко виконати рішення, як рішення про відібрання годинника.

6. Сімейно-шлюбні взаємовідносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це характерно тільки для сімейного права.

Все це дає підстави розглядати цю галузь права як специфічну, самостійну, що має об'єктом особисті та майнові відносини, які виникають на грунті шлюбу, родства та усиновлення.

Предмет права — це зміст, головна суть галузі права, і кожна галузь права специфічна, а тому не терпить мішанини з іншими галузями права.

Безумовно, чистих явищ в природі не існує, а тому якщо деякі юристи говорять, що коли в сімейному праві не вистачає якої-небудь норми, то її можна «позичити» (взяти напрокат) з іншої галузі права, то таке твердження абсолютно невірне.

З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що предметом сімейного права є сукупність норм, які регулю-

13

ють особисті немайнові та випливаючі з них майнові відносини людей, що виникають на грунті шлюбу та сім'ї. Найбільш відомі у нашій країні такі спеціалісти з сімейного права, як професори Матвєєв Г.К., Рясенцев В.А.. Свердлов Г.М., Бошко В І. визначають предмет права, в принципі, так, як це було викладено вище.

Визначивши предмет сімейного права, можна зробити висновок, що сімейно-шлюбні відносини не можуть перебувати поза сферою регулювання права.

Говорячи про сімейне право, як про самостійну галузь права, ми все-таки не можемо не помітити, що сімейне право має зв'язок з інститутами цивільного права.

Особливо із спадковим, де основним видом спадкування є спадкування за законом, тобто майно переходить до осіб, пов'язаних між собою відносинами подружжя, родинності. І хоча особа має право за заповітом позбавити свою родину спадщини, ст.535 Цивільного кодексу України встановлює правило обов'язковості долі в спадщині (неповнолітні або непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки). Звідси можна говорити, що спадкування, в основному, носить сімейний характер.

У деякій мірі сімейне право пов'язане з житловим правом, де право на житлову площу виникає не лише з договору житлового найму, а також з сімейно-шлюбних відносин. Хоча поняття члена сім'ї по сімейному праву і житловому не збігаються, оскільки в сімейному праві при визначенні члена сім'ї і ми виходимо з родства, шлюбу (або усиновлення), то в жит- ;

ловому праві має значення ще й спільне проживання.