Риторика
Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с. |
§ 5. Риторика Корану |
У VII ст. відбувається пасіонарний спалах, піднесення арабського народу. Виникає нова релігія — іслам. На ісламських нормах базується культура народів Сходу (й не тільки Сходу). Це є підставою для твердження про регіон арабо-мусульманської культури, який відіграє помітну роль у сьогоднішньому світі. Тому неможливо обминути увагою специфіку ісламського красномовства, що грунтується на літературно-риторичних традиціях Корану, — священної книги ісламу. Прикладом того, що одна людська особа може вплинути на долю людства, є постать Мухаммеда, засновника ісламу. Бувши неписьменним мешканцем ще язичницької Мекки, який знав лише усні перекази з Біблії (вони побутували в арабському світі як своєрідний фольклор серед 138 ханіфів — людей, що вірували в Єдиного Бога), він настільки пройнявся цими ідеями, що одного разу в релігійному екстазі побачив себе на небі, біля престолу Аллаха1, де йому дали прочитати й запам'ятати Книгу, яка зберігалася біля підніжжя Аллахового престолу — Коран (букв, "читання"). Потім Мухаммед лише диктував цей Коран, що зберігся у його свідомості, своїм секретарям. Коран започаткував арабську словесність, літературу, риторику. Він став підґрунтям для поетичної творчості, основою судочинства й судового ораторства, живив політику й науку. * * * Поетика Корану привертала увагу дослідників значно частіше, ніж його роль у розвитку риторики мусульманського Сходу. Релігійне красномовство було джерелом і основою ко-ранічної мови. Коран поділяють на два типи сур — розділів ("рядок каміння", з якого кладеться стіна). Сури, створені в Мецці, де Мухаммед боровся проти пануючого тоді язичництва, — найчастіше тексти високопоетичні, що змальовують його видіння, пройняті пророчою інтонацією і, як вважають мусульмани, є голосом Самого Аллаха. Це одночасно й своєрідний риторичний прийом2.Але пророче слово не є те само, що поетичне фантазування. Адже сам Мухаммед відмежовувався від домусуль-манських арабських поетів, які кружляли навколо ідолопоклонницької Мекки, співаючи для прочан-язичників пісні, в яких пророкувалася їхні доля ("садж"). Відкинув Мухаммед і віршову форму, яка, за його особистим зізнанням, "стомлювала": Коран є початком арабської прози. Культивуючи езотеричне слово і навіть погоджуючись з тим, що стиль Корану "темний", Мухаммед водночас прагне до невимушеності й розкутості, а сама мова Корану є риторичною. У ньому переважають прості словесно-стилістичні рішення, нечастими є метафори, метонімії чи якісь інші поетичні прийоми. Основа мови Корану — народна ("мединський діалект"). І функція "пророчих сур", з погля- Це слово, споріднене з єврейським Елої (Елогім), означає так само Єдине Божество. История всемирной литературы: В 9 т. — М., 1984. — Т. 2. — С. 218. 139 ду засновника ісламу, суто утилітарна: розповісти своєму народові, який не знає Аллаха, про Єдиного Бога. Поетичні елементи в "пророчих сурах" природно єднаються з риторичними пасажами: "Аллах — немає Божества, крім Нього, живого, сущого існуючого; не оволодіває Ним дрімота, ані сон; Йому належить те, що на небесах і на землі. Хто заступиться перед Ним, інакше ніж з Його дозволу? Він знає, що було до них, і те, що буде після них, а вони не опановують нічого із Його знання, окрім того, що Він побажає. Трон Його обіймає небеса і землю, й не в тягар Йому охорона їх, — воістину Він — високий, великий" [256(255)]. Абсолютно природно релігійна риторика Корану переростає в юридичну. Навіть у меканських сурах виникають моменти, продиктовані необхідністю дати послідовникам ісламу Закон, подібний до біблійного. Духовно-юридичний кодекс Корану — п'ять арканів (стовпів) віри, які являють собою в певному сенсі конденсацію переосмислених у дусі нової релігії заповідей та приписів Біблії: сповідання віри в Аллаха Єдиного та Мухаммеда як його пророка; щоденна п'ятиразова молитва; піст у місяць рамадан; милостиня-податок (1/40 доходів правовірного мусить йти на бідаків); паломництво до Мекки. Часом сюди додають і поняття "священної війни проти зла" — джихад, яка може набирати характеру безпосередніх воєнних дій проти невірних (газават). Текст Корану рясніє суто юридичними приписами: "Якщо ж він дав розлучення їй (втретє), то не дозволяється вона йому потім, аж поки не вийде она за іншого мужа, а якщо той дав їй розлучення, то немає гріха над ними, що вони повернуться, якщо думають виконати обмеження Аллаха. І ось кордони Аллаха; Він пояснює їх людям, які мають знання" [230(230)]. Орієнтація на створення системи законів міцніє в "ме-динських" сурах (написаних в Медині, де пророк знайшов, на відміну від рідної Мекки, підтримку). Мединські су-ри — це остаточне утвердження дидактики Корану та іс- 140 ламського законодавства (згодом воно отримає назву шаріат — вірний шлях). Це право не диференціюється на релігійну, громадянську та кримінальну сфери — воно цілком будується на релігійній концепції1. Ісламське право висуває такі категорії, як іджма (узгоджена думка богословів та юристів) і кияс (умовивід за аналогією). Коран швидко стає основою мусульманського релігійного та судового красномовства, теологічно-наукових дискусій у медресе (мусульманських школах). Цікаво, що саме арабам та ісламізованим народам Сходу світ зобов'язаний становленням астрономії, алгебри, хімії; давно відомі європейцям географія, історія, медицина, філософія отримали у мусульман новий імпульс до розвитку. Поєднуючись з традиціями культури та літератури народів, які до ісламського завоювання мали власну проповідь, право та науку (іранців, почасти індусів тощо), мусульманське красномовство розквітло по всьому Сході. Свідчення цього — казки "Тисяча й однієї ночі", які дають підстави для тверджень, що елоквенція активно застосовувалася в мусульманському повсякденному побуті часів середньовіччя. А красномовство, надихаючись традиціями Корану, розвивалося в суто гуманістичному аспекті; воно було підпорядковане (як і тодішня поезія) загальнолюдським цінностям.В одній з казок "Тисячі й однієї ночі" жінка прагне пояснити нерозумному коханому, якому її подруга подавала знаки прихильності, мову любовних символів: "На голові і на очах!., [формула покірності]. Паличкою від таба, яку вона положила тобі на живіт, вона вказує, що ти прийшов, а твоє серце було відсутнє; і вона начебто каже тобі: твоє кохання не таке, не зараховуй же себе до тих, хто кохає. І кісточкою фініка вона начебто говорить тобі: якби ти був закоханий, твоє серце, мабуть, горіло б від любові, і ти не покуштував був солодощів сну; бо любов солодка, мов фінік, і запалює в душі вугілля. Ріжковим сім'ячком вона тобі вказує, що серце того, хто любить, втомилося, і каже тобі: терпи розлучення з нами, як терпів Іов"2. Жояь К. К. Зазн. праця. — С. 160. Книга тысячи и одной ночи: В 8 т. — М., 1958. — Т. 2. — С. 301. 141 Або ж візьмемо уривок з класичного твору "Каліла й Дімна", написаному на перехресті індійської, іранської та арабської літературних традицій. Тут у формі "байки" викладено, як розмірковують та судяться персонажі-твари-ни, широко цитуючи притчі й афоризми мудреців; побутове красномовство — основа цієї книги — щедро насичене релігійно-філософським та юридичним досвідом, шкільною мудрістю епохи. "Сам собі ворог той, хто приховує свої хвороби від лікаря, нужду від друзів та корисну пораду від царя"1. "Трьох можна назвати нерозумними та нерозважливими: коваля, що надягає білу сорочку та джуббу, роздуваючи свої міхи; кушніра, що в нових чоботях розминає у воді шкіри; і купця, що одружується на молодій перед довгою мандрівкою у далекі краї"2. Ісламська риторика надзвичайно пишна у похвалах і так само не скупа в ганьбленні, коли йдеться про друзів або ворогів: достатньо ознайомитися хоча б з промовами такого характерного ісламського політичного лідера, як Саддам Хусейні Ключові слова: іслам, аркан (віри), шаріат. Завдання до практичного заняття 8 Проаналізуйте уривок з Корана з погляду глибини філософського узагальнення. Чому перед нами не поетичний, а риторичний текст? "Знайте, що життя найближче — забава та гра, й хизування і похвальба серед вас, і змагання з численності майна і дітей, подібно до дощу, рослина від якого захоплює невірних; потім воно в'яне, і ти бачиш його пожвоклим, потім буває воно соломою, а в останній — сильна кара і прощення від Аллаха, і благовоління, а життя ближче — тільки користування оманливе" ["Залізо" 19( 20) — 20(21)]. Література Основна 1. Грязневич П. А. Коран // Краткая литературная энциклопедия: В 9 т. — М., 1966. — Т. 3. — С. 726—729. 2. История всемирной литературы: В 9 т. — М.. 1984. - Т. 2. - С. 216-218. Додаткова 1. Крымский А. История мусульманства. — М., 1904. |
Релевантная научная информация:
- Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с. - Риторика
- § 5. Риторика Корану - Риторика
- § 2. Походження адвокатури - Адвокатское право
- Религиозное объединение - Справочная юридическая информация
- Глава 25. Особенности развития государства и права в странах средневекового Востока - История государства и права
- Глава 26. Арабский халифат - История государства и права
- Глава 29. Средневековое государство Индии - История государства и права
- Глава 30. Мусульманское право - История государства и права
- § 3. Конституционный контроль (надзор) и конституционная юстиция - Конституционное право
- 4. Источники конституционного права - Конституционное право
- § 2. Понятие мусульманского права - Теория государства и права
- § 3. Возникновение и развито мусульманского права - Теория государства и права
- § 4. Источники мусульманского права - Теория государства и права
- § 6. Норма мусульманского права - Теория государства и права
- § 7. Мусульманское право в современных правовых системах: общая характеристика - Теория государства и права
- §11. Закон. Кодификация - Теория государства и права
- § 2. Особенности возникновения права - Теория государства и права
- §4. Мусульманская правовая система - Теория государства и права
- § 1. Понятие и основания формирования мирового правопорядка - Теория государства и права
- § 2. Особенности возникновения права - Теория государства и права
Другие научные источники направления Риторика:
-
1. Сергеич П.. Искусство речи на суде. 1988
2. Корнилова Е.Н.. Риторика — искусство убеждать. Своеобразие публицистической античной эпохи: Учебное пособие. 1998
3. Л.А. Введенская, Л.Г. Павлова.. Культура и искусство речи. Современная риторика. 1998