Риторика

Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.
§ 1. Риторика Стародавньої Месопотамії Красномовство епохи Шумеру
Започаткували месопотамську цивілізацію шумери — народ нез'ясованого походження (подібно — вихідці з Кавказу). Саме шумерам належить винахід найдавнішої писемності: з вогкої глини, що буквально лежала під ногами, ліпили табличку, на якій креслили знаки, що згодом набули характеру клинопису.

Шумер високо підніс професію писця, який мислився носієм мудрості, людиною, цінною для суспільства. Пи-сець, наприклад, повчає свого сина: "Такої майстерної роботи, як справа писця, що я її обрав, не можуть назвати ... Ти не думаєш про справу мою, вже не кажу — про справу батька мого"1.

Шумери вірили в існування таємничих первісних начал — Me, які були джерелом світової справедливості. З цього виходили при встановленні політичних і юридичних норм.

1 История всемирной литературы: В 9 т. — М., 1983. — Т. 1. — С. 97.

41

Тут творилося судочинство й існувало судове красномовство: судових справ, пов'язаних з прагненням раба вирватися на волю, було дуже багато; після смерті рабовласника раби подавали позов, доводячи, що вони не можуть перебувати в рабстві у спадкоємців, а ті ретельно доводили протилежне, широко використовуючи сімейні архіви, що зберігалися в кожному домі з максимальною повнотою1.

На шумерських табличках можна прочитати про драматичні ситуації, коли люди судилися з приводу вбивства, розлучення, потреби утримувати старих батьків, володіння садом тощо.

Політичне красномовство Шумеру закарбувалося, насамперед, у царських історичних написах. Царі Шумеру полюбляли лишати їх по собі; найчастіше це було одне лаконічне речення: "Коли такий-то переміг такого-то, то оцю споруду він побудував" (написи царів місту Ура, Ла-гаша, Умми та ін.)2.

Виділяється пізній напис царя Гудеа, що записав свій пророчий сон: божество велить Гудеа побудувати даний храм.

Опис божества зроблено суто риторичними прийомами, але інколи вони переростають у справжню поезію: "Великий він, як небо, як земля, великий ... буря внизу біля його ніг, справа і зліва леви лежать"3.

Того часу існували й усілякі сказання, які втілювали настрої будівників отих храмів: "На берег річки він народ жене, Вдень і вночі він стіни мурує; Сльози каміння начисто відмивають, Вдень і вночі він стіни мурує; Піт камені добіла відмиває"4.

Шумери мали також царські списки та хроніки, зафіксувавши в них як легендарних, так і реальних властителів ("до потопу" та "після потопу").

У шумерів існувало розвинене релігійне красномовство. Особливе місце посідали в шумерській літературі релігійні міфи, гімни та плачі, в яких відбилися найдавніші уявлення про створення світу, про спілкування людей з

1 Варга Д. Древний Восток: У начал истории письменности. — Будапешт, 1985. — С. 34.

2 Там само. — С. 31.

3 История всемирной литературы: В 9 т. — М., 1983. — Т. 1. — С. 84.

4 Варга Д. Зазн. праця. — С. 13.

богами, про великий потоп, знайшла свій вираз також і психологія каяття і т. ін. Це переважно поезія, але й риторичне начало тут вимальовується цілком виразно: Гільгамеш йому відповідає:

"Уту, слово тобі скажу, до мого слова слух прихили!

Про свої задуми мовлю, до надій моїх слух зверни!

Люди вмирають у місті, сумує серце!

Люди відходять, і серце в тузі!

Через мур міський похилився я,

Трупи в річці побачив я,

Чи не так само і я відійду? Воістину так, воістину так!

Найвищий з людей не досягне небес,

Найбільший з людей не вкриє землі,

Ворожіння на цеглі не віщує життя!

В гори піду, здобуду славу!

Серед славних імен себе прославлю,

Де імен не славлять — богів прославлю!"1.

Окрім власне релігійних текстів існувала дидактика (повчання), яка часом трансформувалася у філософські діалоги, байки, афоризми. Дуже цікава рефлексія "інтелігента", незадоволеного існуючим світоустроєм:

"Я — мудрець, чому ж я мушу мати справу з невігласа-ми-молодиками? Я — той, хто знає, чому ж мене зараховують до невігласів? їжі навколо тьма, а моя їжа — го-лод"("Людина та її особистий бог")2.

Побутове красномовство Шумеру знайшло свій вираз у прислів'ях, приказках, анекдотах, в яких відбилися такі риси народної психології, як гумор та лукавство, метка спостережливість":

"Лисиця помочилася у море і сказала: "Все це море зробила я!"

"Мій бик тобі молока принесе!";

"Як слон в напівзатопленому човні!";

"Глянеш збоку — він чоловік, рукою доторкнешся — сира глина"3.

На ріках вавілонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини. — К., 1991. — С. 55.

п

История всемирной литературы: В 9 т. — М., 1983. — Т. 1. — С. 95. 3 Там само. — С. 98.

42

43

Красномовство епохи Аккаду

Після захоплення Шумеру Аккадом (південними семітськими племенами), шумерська мова та література, традиції письменства були перейняті новою спільнотою.

Література Аккаду (ассирійсько-вавилонська) виникає на шумерському грунті спершу як література ділових документів, але згодом перетворюється на багату словесність, зі складною жанровою системою та глибоким ідейно-філософським змістом. Хоча Вавилонія була спадкоємницею Шумеру, однак вавилоняни, особливо з розвитком можливостей власної (арамейської) мови, енергійно поривали з архаїкою шумерських зразків. Якщо шумерські тексти насичені одноманітними повторами — вавілонські відзначаються лаконізмом, стилістичною різноманітністю, чіткими описами, художніми тропами.

* * *

Особливо відзначилися вавилоняни у сфері юридичної риторики, найвидатнішою пам'яткою якої вважають Закони Хаммурабі: великий цар Вавилону багатослівно доводить необхідність обороняти сироту та вдовицю перед сильними світу цього. Розгляд численних випадків судочинства яскраво змальовує картину тодішнього життя, а закони зводяться до ідеї "око за око, зуб за зуб".

"Якщо лікар виправить людині зламану кістку або вилікує уражений м'яз, пацієнт повинен заплатити йому п'ять шекелів срібла".

"Якщо лікар зробить пацієнтові великий розріз бронзовим ланцетом і той помре або якщо лікар розітне пацієнтові брову і той осліпне, лікареві слід відтяти руку"1.

Згодом ця модель запанує на всьому Сході, навіть проникне до Біблії — у сферу так званих приписів, людського (тобто юридичного) права.

За панування в Месопотамії асирійців певною мірою розвивається і політична думка, втілена у систему двірського політесу, покликаного возвеличити особистість ца-ря-самодержця. Згодом це переростає у різноманітні міркування щодо політики, права, військової справи. Щоправда, політичне красномовство Ассиро-Вавилонії зводиться

1 Библейская энциклопедия. — Оксфорд, 1996. — С. 236.

переважно до уславлення царів, написи яких часом свідчать про неймовірну кровожерність.

Ось правитель "п'ять тисяч сімсот воїнів вивів... з шумерських міст і стратив їх"; "Клянусь богами Шамашем і Амалом, що це не брехня, а чиста правда"1.

Царі хизуються числом людських жертв — такий, наприклад, напис найбільш інтелігентного з ассирійських царів Ашшурбаніпала:

Я відрубав голову Теуммана, царя їхнього, Бунтівника, що замислив лихе. Без рахунку воїнів його погубив я. В руки живцем захопив бійців його і Тілами їхніми, мов колючкою й бур'яном, Я заповнив околиці Суз2.

Слід гадати, що це красномовство таки переконувало слухача в моральному авторитеті царя.

Але у Вавілоні, що кінець кінцем переміг Ассирію, традиція царського напису занепадає: тут панувало жрецтво, що не прагнуло занадто підносити авторитет царської влади.

Проте релігійне красномовство вавілонян часто набуває характеру панегірика богові, однотипного уславленню царя. Хоча їхні молитви й багаті на поетичні прийоми, все ж таки в них переважають елементи, властиві елоквенції, як, наприклад, в заклинальній молитві до Іштар, володарки неба:

Тобі — моління мої, володарів володарко, богинь богине! Іштар, ти царюєш повновладно, ти заступниця людська! Ірніні, володарко обрядів, ти найбільша поміж Ігігів! Ти могутня, ти державна, ім'я твоє — над усіма! Ти світоч землі і неба, ти несхитна дочка бога Сіна! Ти вкладаєш у руки зброю, ти скликаєш на битву! Ти пожинаєш все суще, мов колосся, тебе вінчано тіарою влади!3.

1 Варга Д- Древний Восток: У начал истории письменности. — Будапешт, 1985. — С. 31.

2 История всемирной литературы: В 9 т. — М., 1983. — Т. 1. — С. 115.

На ріках вавілонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини. — К, 1991. — С. 203.

44

45

Наведений уривок містить, по суті, лише два поетичних образи ("Ти пожинаєш все суще, мов колосся, тебе вінчано тіарою влади"); все інше — з царини риторики. Перед нами — теургія, "зв'язування волі" божества шляхом риторичної похвали, що прирівнювалася до жертвоприношення.

Особливий інтерес породжує пізньовавілонська філософська дидактика — "Напучення" [Сінахерібу], "Повість про невинного страждальця", так звана "Вавілонська тео-дицея"(тобто "захист богів"), "Розмова пана і раба" тощо. У цих творах ораторський монолог сполучається інколи з діалогом, в якому представлені різноманітні точки зору. Серед багатьох дослідників побутує думка, що саме ці твори стали одним із джерел біблійних Екклезіаста та Книги Іова, які згодом помітно вплинули на розвиток і особливості європейської риторики.

Очевидно, що й побутове красномовство було поширене серед вавілонян досить широко — свідчення тому "Розмова пана зі своїм рабом", цікавий зразок невимушеної віршованої елоквенції, в якій відбилися відносини між різними соціальними верствами: психологія резиньяції та вередування аристократа, що стомився як від розваг, так і від непевності життя:

Рабе, корися мені!". "Так, о мій пане, так!"

"Ну, поспішай! Колісницю готуй! До палацу я їду!"

"Поспішай, о мій пане, скоріш — на тебе чекає успіх!"

"Ні, рабе, ні! Я не піду до палацу!"

"Не треба, мій пане, не треба!

Може, що цар відправить далеко тебе,

В путь-дорогу незнаную примусить тебе вирушати,

Денно і нощно страждання на шлях тобі ляжуть!"

Рабе, корися мені!". "Так, о мій пане, так!"

"Що ж зараз добре є?

Голови стяти тобі й мені,

В річку їх кинути, ось що чудово!"1.

1 История всемирной литературы: В 9 т. — М., 1983. — Т. 1. — С. 113.

46

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с. - Риторика
  2. § 1. Риторика Стародавньої Месопотамії Красномовство епохи Шумеру - Риторика
  3. § 2. Риторика Стародавнього Єгипту - Риторика
  4. § 5. Риторика Стародавнього Китаю - Риторика
  5. § 2. Генезис вадобщинных структур и образование протогосударств - История государства и права
  6. 2.1. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі - Риторика
  7. § 3. Риторика Стародавньої Індії - Риторика
  8. § 7. Римський період античного красномовства - Риторика
  9. § 8. Красномовство в Біблії - Риторика
  10. § 1. Формування нових засад європейського красномовства в епоху Середньовіччя - Риторика
  11. § 2. Візантійська риторика - Риторика
  12. § 3. Риторика середньовічного Заходу - Риторика
  13. § 4. Риторика Київської Русі - Риторика
  14. § 5. Риторика Корану - Риторика
  15. § 1. Зміни в західноєвропейській риториці нового часу - Риторика
  16. § 2. Шляхи українського ораторського слова в XIV-XX ст. Українське ораторство XIV—XVIH cm. - Риторика
  17. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  18. Риторика Учебники по праву
  19. Багатоманітність підходів у визначені держави. Поняття держави та її основні ознаки - Теория государства и права
  20. Об´єктивна необхідність права і його взаємозв ´язок з державою - Теория государства и права

Другие научные источники направления Риторика:

    1. Сергеич П.. Искусство речи на суде. 1988
    2. Корнилова Е.Н.. Риторика — искусство убеждать. Своеобразие публицистической античной эпохи: Учебное пособие. 1998
    3. Л.А. Введенская, Л.Г. Павлова.. Культура и искусство речи. Современная риторика. 1998