Теория государства и права

ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ
РОЗДІЛ VII

СТОСУНКИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПРОСУВАННЯ ДО ВІДКРИТОСТІ?

Світлана СВЄТОВА

ВІДКРИТІСТЬ

Ефективність повідомлень засобів інформації з парламенту залежить від того, наскільки парламентська процедура є орієнтованою на широкий загал і наскільки легко за нею спостерігати, інакше кажучи, наскільки вона прозора. Закон про інформацію, зокрема стаття 10, проголошує, що обов'язком органів державної влади є інформування громадськості про свої рішення та діяльність. Відкритість в українському парламенті нині перебуває на зародковій стадії свого розвитку. Перетворення нашого парламенту з ізольованої інституції на відкриту потребуватиме часу. Внесок у цей процес депутатів Верховної Ради є життєво необхідним.

Німецький парламент є добрим прикладом того, чому відкритість є важливою.1 Коли Бундестаг втратив свою могутню роль у процесі політичного спілкування, він почав аналізувати причини цього. Основна з них — відсутність належного діалогу з громадськістю. Бундестаг усвідомив, що важливі теми залишалися поза межами процесу парламентського обговорення. Сьогодні Бундестаг намагається усунути обмеження завдяки більшій сприйнятливості, інтенсивнішим політичним дебатам і ширшому доступові громадськості до всього, що відбувається у парламенті. Головною турботою німецького парламенту було зробити віджилим популярний свого часу у Німеччині вислів: "Ніщо не є таємницею у Бонні, крім того, що говориться на сесії Бундестагу"2. Тут на думку спадає відомий вислів: "Вчимося на своїх помилках", — але для українського суспільства було б менш обтяжливе, якби Верховна Рада могла навчатися з помилок інших, а не повторювати їх.

Німецький парламент зрозумів, що будь-яке вдосконалення процесу парламентського спілкування, інакше кажучи, кожен крок у бік відкритості, зміцнює парламентську демократію і додає парламентові

76

престижу як інституції. Так само українському парламентові і кожному окремому депутатові слід замислитися над тим фактом, що без доступності і взаємодії із засобами інформації легітимність демократичної системи опиниться під загрозою. Для того, щоб інші гілки влади підтримували законодавчі акти, які приймаються Парламентом, вони повинні бути переконані, що ці акти користуються підтримкою широкого загалу. Якщо громадськість не знає, що діється у парламенті, в комісіях Верховної Ради, то жодної підтримки парламент не матиме. Преса не може належним чином інформувати народ, якщо влада не діятиме в умовах вільного потоку інформації від Верховної Ради до виборців.

РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

— зв'язок парламенту з громадськістю;

— зміцнення демократії;

— заохочення політичних інтересів громадян;

— забезпечення підзвітності влади;

— захист гласності й законності у політиці;

— просвітницька функція;

Засоби масової інформації є сполучним механізмом, між широким загалом і парламентом. Важливою ідеєю тут є те, що вони можуть працювати в інтересах обох сторін — влади і підвладних. Щоб дістати підтримку широкого загалу, обрані посадові особи повинні покладатися на засоби інформації у поширенні інформації про свою діяльність. Громадяни не можуть зрозуміти, чому вони мають підтримувати запропонований проект закону чи постанови, якщо їх не ознайомити з доступними і переконливими аргументами, які спонукали внести його на розгляд.

Ключова роль засобів інформації полягає у зміцненні демократії як через заохочення полтшчних інтересів громадян, так і шляхом надання конкретної інформації, якої електорат потребує для забезпечення підзвітності влади.

Якщо державний орган не підтримує намірів парламенту, депутати краще, ніж будь-хто, здатні звернути на це увагу громадськості, аби та могла висловитися на користь змін. Припущення, що засоби масової інформації захищають гласжапь і законність у політиці, є добре усвідомленою нормою сьогодення. Оскільки всі функції у парламентській системі спрямовані налегітимізацію політичної влади, доступність для громадськості набуває вирішального значення. У демократичному середовищі гласність для парламенту може стати дієвою лише завдяки засобам інформації і послугам, які вони надають.

Газети не тільки подають фактичну інформацію, але й забезпечують всебічне висвітлення суті важливих проблем і нюансів відкритого процесу прийняття рішень. Через це газета є тим засобом висловлення

77

ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ

думок про політичні події та політиків, яким депутатові слід ефективно користуватися* Цей засіб придатний також для виконання просвітницької функції, завдяки якій читачі могли б дізнатися не лише про те, що трапилося і що про це думають автори передових статей, але й чому це сталося, наближаючись таким чином до реальної законотворчої діяльності. Важливо, щоб інформація надавалася для політичного аналізу: люди не братимуть участі у політичному житті України, якщо вони не знатимуть, у чому полягають проблеми, хто ними опікується, і як це позначиться на них особисто. Фахівець-політолог повинен мати доступ до інформації для забезпечення поінформованості громадян і підтримки їхньої зацікавленості. Депутати можуть надати аргументи й факти, які іноді неможливо отримати з інших джерел.

КОНФІДЕНЦІЙНА ТА СЕКРЕТНА ІНФОРМАЦІЯ

Існує депутати підтримують політику зачинених дверей, вважаючи, що інформація, яка цікавить журналістів, є конфіденційною або секретною. У статті ЗО Закону України "Про інформацію" визначено, яка інформація вважається конфіденційною, а яка розглядається як секретна. Конфіденційною є інформація комерційного чи банківського характеру або інша інформація, чий правовий статус визначається Верховною Радою на прохання Кабінету Міністрів України (інформація про екологічну ситуацію, банківські операції, податки тощо), а також інформація, розголошення якої загрожуватиме життю й здоров'ю людей. Секретна інформація містить державну таємницю, розголошення якої завдасть шкоди особі, суспільству та державі1. Інформація, що не стосується зазначених вище положень, повинна класифікуватися як відкрита інформація. Відповідно до статті 29 Закону про інформацію обмеження права на отримання відкритої інформації забороняється законом. Громадяни, які потребують інформацію для виконання своїх професійних обов'язків, мають пріоритетні права на її отримання. З метою уникнення непорозумінь між депутатами й пресою депутати повинні знати права преси.

ПРАВА ПРЕСИ

Знання прав та обов'язків преси допоможе депутатові полегшити й розвинути стосунки з нею. У Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (з поправками, внесеними згідно із Законом № 3582—12 від 11 листопада 1993 року) сказано:

"Журналіст має право:

1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації;

78

2) відвідувати державні органи влади, органи місцевого і

регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;

3) відкрито здійснювати записи, із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;

4) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних та музейних фондів; обмеження цього доступу обумовлюється лише специфікою цінностей та особливими умовами їх зберігання, що визначаються чинним законодавством України;

5) на переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;

6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;

7) по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайних стан;

8) звертатися до спеціалістів під час перевірки одержаних інформаційних матеріалів;

9) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);

10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;

11) на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці оприлюднюються за вимогою суду."

"Журналіст зобов'язаний:

1) подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію;

2) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

3) представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;

4) виконувати обов'язки учасника інформаційних відносин".

РОЛЬ ПРЕС-СЕКРЕТАРЯ

Демократичній владі потрібно донести свої наміри та рішення до народу; їй потрібен також механізм, здатний зібрати й узагальнити

79

ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ

погляди громадськості для політичних діячів. Виконання всіх цих функцій покладається, як правило, на одного з членів апарату депутата — прес-секретаря. У багатьох парламентах світу парламентарії мають у своєму апараті таку людину, до якої можуть направити тих, хто до них звертається. Прес-секретар надає інформацію, дає пояснення, відомості і, що найважливіше, забезпечує зв'язок свого шефа із засобами масової інформації. В Україні цю роль відіграє референт-консультант депутата, який, на жаль, не може присвятити багато часу цим проблемам, бо він має також чимало інших обов'язків. У США, наприклад, понад 75% членів Палати Представників мають прес-секретарів, чиїм єдиним обов'язком є встановлення зв'язків із засобами масової інформації. Двадцять років тому робота з пресою провадилася членом апарату конгресмена, який не був фахівцем у цій сфері. Нинішні працівники, відповідальні за зв'язки з пресою, дуже поціновуються за своє уміння скласти повідомлення, винайти шляхи поширення повідомлення та встановити й підтримувати розгалужену мережу контактів із засобами масової інформації. Прес-секретар є посередником між депутатом і пресою, який допомагає встановленню добрих робочих стосунків між ними.

ОБОВ'ЯЗКИ ПРЕС-СЕКРЕТАРЯ2

1. Забезпечувати кадидатові позитивне висвітлення у пресі.

2. У разі необхідності діяти як речник команди кандидата.

3. Планувати кожне інтерв'ю.

4. Відповідати на всі запити про інформацію, незалежно від того, у яких стосунках з кандидатом перебувають конкретні журналісти.

5. Стежити за тим, щоб кандидат був добре поінформований з усіх питань, якими може цікавитися преса.

6. Повідомляти кандидатові про всі обставини, що стосуються інтерв'ю або дій, пов'язаних із пресою.

7. Готувати і поширювати прес-релізи, заяви для преси, радіо і телебачення, бюлетені, пояснення та промови кандидата.

8. Організовувати дослідження проблем та вивчення опозиції щодо питань політичної та пресової стратегії кампанії.

9. Організовувати і контролювати деталі всіх прес-конференцій та заходів, що проводяться пресою.

10. Координувати висвітлення кампанії пресою та платною рекламою.

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ Є ІНФОРМАЦІЙНИМ МІСТКОМ МІЖ ЗАКОНОДАВЧИМ ОРГАНОМ І НАРОДОМ

Висвітлення діяльності депутатів на місцях має важливе значення для майбутніх виборів, а висвітлення центральними органами інформації

80

створює депутатові, образ серед його колег у парламенті. Звичайно, чи буде цей образ позитивний чи негативний, залежить від самого депутата. Депутатові необхідно розробити різноманітні засоби й методи передання до місцевих газет новин під своєю власною маркою. У статті ЗО Закону про статус народного депутата обумовлено, що депутат має пріоритет у виступах у центральній та обласній пресі, на радіо й телебаченні. Місцеві газети, що видаються у виборчому окрузі депутата, зобов'язані принаймні раз на місяць публікувати передані депутатом матеріали обсягом до 1/16 від загальної газетної площі. Газета не може змінювати текст матеріалу без згоди депутата. Газети, радіо й телебачення, що функціонують у межах виборчого округу депутата, зобов'язані повідомляти про всі зустрічі депутата зі своїми виборцями, причому фінансування таких повідомлень здійснює Верховна Рада. Депутат зобов'язаний користуватися послугами засобів масової інформації для інформування своїх виборців і пояснення не лише дій Верховної Ради, а передусім своїх власних дій.

Однією з форм подання такої інформації є прес-релізи (тобто повідомлення для преси), які у багатьох парламентах світу є засобом спілкування з виборцями. Наприклад, у прес-релізі може надаватися інформація про захід, який організовує депутат, прес-конференцію, реакцію депутата на події чи внесений законопроект.

ЗРАЗОК ПРЕС-РЕЛІЗУ

Депутат

Верховної Ради України Іван Паламарчук

Для негайного поширення Контакт: Петро Нечипоренко 10 вересня 1997 р. тел. 295-00-00

Іван Паламарчук зустрівся з литовською делегацією

10 вересня 1996 року народний депутат України, Іван Іванович Паламарчук зустрівся з литовськими парламентарями для обговорення можливостей співпраці між двома парламентами.

"Український парламент високо оцінює діяльність парламенту Литви, - сказав Паламарчук, - і було б варто розвивати міжпарламентські контакти для обговорення різних питань законодавства".

Паламарчук підкреслив, що візит литовської делегації сприятиме поглибленню взаєморозуміння між Україною і Литвою та подальшому розвитку законодавчих та економічних зв'язків.

Іван Іванович Паламарчук, журналіст за фахом, є одночасно головою Комітету у закордонних справах і зв'язків з СНД.

81

ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ

КІЛЬКА КОРИСНИХ ПОРАД ВІДОМИХ ФАХІВЦІВ

З ПРОБЛЕМ СПІЛКУВАННЯ

(з посібника "Крок за кроком"3 (для учасників газетних інтерв'ю)

1) Набувайте досвіду, розпитуючи співрозмовника (Якою буде тема розмови? Як довго вас будуть розпитувати? Якого роду інтерв'ю це буде?).

2) Сплануйте стратегію свого повідомлення (спираючись на тему, визначте цілі, підкріпіть їх прикладами, статистичними даними).

3) Будьте стриманими. Не відповідайте на запитання особистого характеру, якщо ви цього не бажаєте. Але поясніть співрозмовникові причину відмови відповідати. Ніколи не кажіть "Я не маю коментарів з цього приводу").

З американської газети "Зе хілл"4

1. Виходьте з того, що все, що ви говорите, записується.

2. Змиріться з фактом, що вам доведеться мати справу з репортерами. Вони є невід'ємною частиною демократичної системи, оскільки вони уособлюють право громадськості бути "у курсі справ".

3. Не бійтеся репортерів. Будьте для них доступними.

4. Облиште будь-яку надію видозмінити їхні статті, хіба що ви Генрі Кіссінджер.

5. Усвідомте, що ви продавець, який продає себе і свою точку зору.

6. Ніколи не брешіть і не вводьте в оману. Якщо ви не можете сказати правду, то взагалі нічого не кажіть.

7. Переконайтеся, що ваш співрозмовник має належний доступ до вас, знає ваші погляди і політичну позицію, точно викладає їх.

8. Виходьте з того, що всі репортери здатні навчатися. Вони займаються тим, що дізнаються про нові речі, і чим більше вони знають, то кращими стають.

9. Виходьте з того, що помилки репортера є наслідком некомпетентності, а не злих намірів.

10. Якщо репортер неправильно вас цитує чи неправильно викладає вашу позицію, запропонуйте йому чи їй зустрітися з вами, висловіть своє невдоволення, занурте його/й у море даних і не забувайте правило № 8.

Десять заповідей спілкування5:

* Будьте самі собою (уникайте спеціального жаргону або претензійного, пишномовного стилю).

* Будьте спокійні й упевнені.

* Будьте чесні (ваша чесність має вирішальне значення: не ризикуйте нею).

82

* Будьте лаконічні (висловлюйтесь стисло й просто. Ви виглядатимете краще і справлятиме краще враження, якщо говоритимете по суті).

* Будьте людяні (Не бійтеся бути дотепним. Це надасть вам дружнього й упевненого образу).

* Висловлюйте своє особисте ставлення (слухачі й глядачі запам'ятовують ключові моменти через ваше власне розуміння речей).

* Будьте впевнені й послідовні.

* Будьте уважні (зосередьтеся, уважно слухайте, кажіть те, що думаєте, і думайте, що кажете).

* Будьте енергійні (послуговуйтеся жестами, мімікою).

* Будьте переконані й щирі (говоріть переконливо. Не бійтеся робити паузи).

ЯКИМИ Є ВИСНОВКИ З ЦЬОГО РОЗДІЛУ?

— По-перше, ваші виборці могли б дізнатися дещо про вас і вашу діяльність, що допоможе вам домогтися переобрання.

— По-друге, громадян та інших державних чиновників не можна спонукати до підтримки законів і змін у політиці, прихильником яких ви е, якщо вони не знають пов'язаних з ними аргументів і фактів. Преса є важливим засобом донесення до них того, що ви знаєте й думаєте.

— По-третє, інші розробники політичних рішень і впливові люди дізналися б про вас, а висвітлення у засобах інформації додає престижу.

— По-четверте, депутат має бути підготовленим, коли стоятиме віч-на-віч з телевізійною камерою, радіомікрофоном чи записником репортера.

— По-п'яте, депутатові слід використати всі можливі засоби для спілкування із засобами інформації, такі як прес-релізи, слухання, виступи на пленарних засіданнях, відгуки на поточні події, листи до редактора з викладом своїх поглядів, прес-конференції, зустрічі, інформаційні пакети (конкретна інформація у течках для засобів інформації), зустрічі на вищому рівні, зустрічі у місті, телевізійні дебати і нагоду бути сфотографованим.

— По-шосте, якщо депутат вороже ставитиметься до засобів інформації, вони, не виключено, відповідатимуть тим самим.

— І останнє — безперешкодний потік інформації від Верховної Ради до засобів масової інформації збільшить відкритість цієї інституції, а отже, сприятиме демократії.

1 Uwe Thaysen, Roger Davidson: "The US Congress and the German Bundestag." Westview Press. Boulder - San Francisco - Oxford. 1990

2 Uwe Thaysen, Roger Davidson: "The US Congress and the German Bundestag." Westview Press. Boulder - San Francisco - Oxford. 1990

83

ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ

3 Див. Закон про державну таємницю від 21 січня 1994 року.

4 Міжнародний Республіканський Інститут, "Робота з засобами інформації," КИЇВ 1995.

5 Christine K. Jahnke: "Excelling in Media Interviews. A Step by Step Guide." Positive Communications, 120 Maryland Ave., N.E., Washington, D.C. 20002.

6 Jennifer Senior: "How to Deal With the Media - Be Carefull!", TheJJiU, November 30, 1994.

7 Media matters. World Wildlife Fund, April 21, 1994

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. РОЗДІЛ VII СТОСУНКИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПРОСУВАННЯ ДО ВІДКРИТОСТІ? Світлана СВЄТОВА - Теория государства и права
  2. ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ - Теория государства и права
  3. РОЗДІЛ VI ПРОБЛЕМА ВІДКРИТОСТІ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Юрій ГНАТКЕВИЧ - Теория государства и права
  4. Міжнародне право:5. Міжнародні акти про права людини і законодавство України - Международное право, европейское право
  5. Теория государства и права Учебники по праву
  6. § 3. Підстави виникнення трудових правовідносин - Трудовое право
  7. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  8. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  9. Розділ 14. Позадоговірні зобов´язання - Международное право, европейское право
  10. Глава 3. Комплектування правоохоронних органів і правовий статус їх працівників - Правоохранительные органы
  11. § 1. Правові засади національної екологічної безпеки - Экологическое право
  12. § 4. Проблеми вдосконалення господарського законодавства - Хозяйственное право
  13. IV. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ НАРОДУ УКРАЇНИ - Теория государства и права
  14. ТИТУЛ - Теория государства и права
  15. РОЗДІЛ III ЯК ЗАЛИШАТИСЯ ЗАКОНОДАВЦЕМ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ: ВАЖЛИВІСТЬ ЗВ´ЯЗКУ З ГРОМАДЯНАМИ Тревор БРАУН ПРО ВІДКРИТІСТЬ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ, ШВЕЦІЇ, ФРАНЦІЇ, БОЛГАРІЇ, УГОРЩИНІ, ПОЛЬЩІ - Теория государства и права
  16. §3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ - Административное право
  17. § 1. Правосуддя, його ознаки та принципи - Правоохранительные органы
  18. § 6. Верховний Суд України - Правоохранительные органы
  19. § 8. Конституційний Суд України - Правоохранительные органы
  20. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право

Другие научные источники направления Теория государства и права:

    1. Щедрова Г.П.. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян. 1994
    2. В. С. НЕРСЕСЯНЦ, Г. В. МАЛЬЦЕВ, Е. А, ДУКАШЕВА, Н. В. ВАРЛАМОВА, В. М. ПОСТЫШЕВ, Н. С. СОКОЛОВА. Правовое государство и законность. 1997
    3. В. М. Корельский, В.Д. Перевалов. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. 1997
    4. Комаров С.А.. Общая теория государства и права: Учебник. 1998
    5. Скакун О.Ф.. Теория государства и права: Учебник. 2000
    6. В.Д. Волков. Основы права: Учебное пособие. 2001
    7. Кравчук М. В.. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. 2002