Теория государства и права

ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ
РОЗДІЛ І

РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Шеррі РІК'ЯРДІ

Вважається, що поінформована й активна громадськість є основною складовою демократичного суспільства, а засоби масової інформації слугують у ньому механізмом, що зв'язує владу і народ. Це означає, що журналісти виконують особливі функції, серед яких найважливішими є вибір і винесення тієї чи іншої проблеми на широке обговорення, аналіз і резюмування інформації, неуперелжений та виважений розгляд важливих питань з опертям на факти тощо.

Політичні оглядачі зосереджуються на ознайомленні широкого загалу з питаннями законодавчої політики, із змістом окремих законів, інформують про реакцію на них на місцях і критично розглядають діяльність виборних посадових осіб. У журналістських колах ця функція відома як функція "сторожового пса" (мається на увазі її контрольно-наглядовий характер). Але для розквіту демократичного суспільства кожна з усіх трьох груп — влада, засоби масової інформації та громадськість — повинна виконувати свої важливі функції.

Поміркуймо ось над чим.

• Коли система принципів країни грунтується на суверенності

народу, у нього виникає потреба знати, яким є стан справ у країні. Але журналісти не здатні інформувати людей, якщо не можуть отримати інформацію від уряду.

• Виборні посадові особи повинні бути підзвітними виборцям щодо всіх аспектів державних справ і гарантувати громадськості безперешкодний доступ до інформації, якої вона потребує для участі у самоврядуванні.

Саме з цією метою і влада, і преса зобов'язані надавати народові таку інформацію.

ВЛАДИ

до відома чиновників свої потреби, турботи і погляди, бути достатньо поінформованим про всі важливі процвітання демократичного суспільства громадяни

на основі спільних інтересів. Вони повинні , створювати лобістські групи і, якщо виникне

потреба, вести агітацію, щоб привернути увагу виборних

посадових осіб і засобів масової інформації. • І, нарешті, засоби масової інформації відповідають за

неупереджене й виважене подання новин, аби громадяни й

політики могли приймати у важливих питаннях більш компетентні

рішення.

Підсумуємо: у демократичному суспільстві засоби масової інформації разом з владою несуть спільну відповідальність за інформування електорату. Журналісти не можуть виконувати свій обов'язок, якщо політики унеможливлюють вільний рух інформації від владних структур до виборців.

На засобах масової інформації лежить також відповідальність за подання інформації у легкодоступній формі і наповнення її змістом, вартим з огляду на актуальні уваги подій дня. Це означає, що журналіст повинен підсумовувати, синтезувати й аналізувати інформацію, а не просто отримувати її з вуст представників владних структур, слово в слово передавати на перших сторінках газет або "викидати" в ефір.

В Америці, наприклад, журналісти, як правило, заводять на виборних посадових осіб бази даних, куди включають інформацію про розмір їхніх внесків на виборчі кампанії, їхні особливі інтереси і дані про те, як вони голосують. Коли законодавець підтримує у Конгресі певний законопроект або робить важливу політичну заяву, це все належним чином фіксується. Завдяки цьому репортерам легше забезпечувати підзвітність політиків і відстежувати результати їхніх голосувань.

У професійних колах це відоме як "журналістика, що працює на випередження", коли журналісти беруть на себе ініціативу у винесенні проблем на обговорення громадськістю замість того, щоб чекати, поки урядові органи зроблять повідомлення або видадуть указ. Роль засобів масової інформації у розробці політичних рішень можна було б розглядати як роль спостерігача, учасника і каталізатора.

Без такого типу відстежування з боку засобів масової інформації політикам було б легше говорити все що завгодно, аби лише бути обраними, а обійнявши посади, робити цілком протилежне. Журналісти зобов'язані привертати увагу до таких суперечностей.

У цьому полягає суттєва відмінність нинішньої ситуації від тих днів, коли засоби масової інформації контролювалися комуністами, а інформація

надходила зверху( — від політичних діячів і лідерів — до народу. Пересічний громадянин перебував на найнижчому щаблі ієрархії надходження новин. Журналісти нечасто зверталися до нього як до корисного джерела інформації, оскільки право вирішувати, що саме є новиною, належало владі.

У країнах, де демократія тільки розвивається, для змін у напрямку активної участі громадськості в управлінні суттєвою є роль засобів масової інформації у просвіті широкого загалу. Передовсім підтримку вільної преси необхідно посилити у самому парламенті через групи громадян, які лобіюють на користь вільного доступу до влади, і через професійні організації в індустрії засобів масової інформації.

Щоб досягти помітних успіхів, політичним оглядачам, лідерам громад і виборним посадовим особам слід зосередити свої зусилля на такій важливій складовій демократичного процесу, як просвіта.

Якщо підходити утилітарно, то вони мають сприяти, як складовій частині розбудови демократії, охопленню просвітою усіх верств населення, але водночас, як запобіжний захід, стежити за тим, щоб цей тиск, спрямований на отримання інформації, не порушував прав інших через дифамацію, порушення недоторканості приватного життя або зловмисність.

У найліпшому випадку могутність засобів масової інформації працює на користь двох важливих елементів суспільства — влади і тих, ким вона керує. Виборні посадові особи і політичні інституції у поширенні інформації про свої політичні програми для забезпечення підтримання громадян спираються на засоби масової інформації, а також на інфраструктуру своїх політичних партій. Громадяни використовують засоби інформації для отримання від них інформації про перебіг політичних процесів і функціонування політичних інституцій, про те, як вони контролюються і як посадові особи діють від їхнього імені (підзвітність). Громадяни можуть також використовувати засоби масової інформації для висловлення своїх турбот і політичних програм.

В ідеалі механізм, що з'єднує владу із широким загалом, має слугувати не лише каналом зв'язку, але й засобом формування громадської думки. І хоча демократичним урядам необхідно доводити до відома народу свої політичні курси та рішення, вони потребують також механізмів збору та організації різних поглядів для вищих посадових осіб.

На закінчення зауважимо, що в демократичній системі засоби масової інформації є громадянською свідомістю суспільства, провідником соціальних і політичних змін, місцем, де вільно конкурують ідеї. Вони забезпечують неупереджене й точне висвітлення подій для всіх складових частин громади. У наукових колах ці функції відносять до теорії суспільної відповідальності, а саме до ідеї про те, що свобода несе з собою певні

ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ

зобов'язання. .Згідно з цією теорією, преса виконує кілька важливих функцій, серед яких:

• Обслуговування політичної системи шляхом надання інформації для заохочення до дискусій та дебатів з питань, що стосуються державних справ.

• Просвіта широкого загалу, з тим щоб громадяни були здатними до самоврядування.

• Захист прав особи, для чого преса бере на себе роль "сторожового пса" щодо секретної діяльності уряду.

• Обслуговування економічної системи, у першу чергу шляхом зведення покупців із продавцями товарів за допомогою рекламних оголошень.

• Збереження своєї фінансової незалежності, щоб бути вільною від груп з особливими інтересами, які могли б справляти вплив задля прибутку або політичної вигоди.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. РОЗДІЛ І РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ Шеррі РІК´ЯРДІ - Теория государства и права
  2. ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ - Теория государства и права
  3. ВСТУП - Теория государства и права
  4. § 1. Правосуддя, його ознаки та принципи - Правоохранительные органы
  5. Глава 3. Комплектування правоохоронних органів і правовий статус їх працівників - Правоохранительные органы
  6. РОЗДІЛ III ЯК ЗАЛИШАТИСЯ ЗАКОНОДАВЦЕМ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ: ВАЖЛИВІСТЬ ЗВ´ЯЗКУ З ГРОМАДЯНАМИ Тревор БРАУН ПРО ВІДКРИТІСТЬ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ, ШВЕЦІЇ, ФРАНЦІЇ, БОЛГАРІЇ, УГОРЩИНІ, ПОЛЬЩІ - Теория государства и права
  7. Міжнародне право:5. Міжнародні акти про права людини і законодавство України - Международное право, европейское право
  8. Тема 12. Радянська Україна – реалізована - История государства и права
  9. - Конституционное право
  10. Теория государства и права Учебники по праву
  11. § 4. Поняття колективних угод та їх види - Трудовое право
  12. § 6. Підстави припинення трудового договору - Трудовое право
  13. Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
  14. 2.1. Предмет і метод адміністративного права - Административное право
  15. 6.3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Административное право
  16. § 4. Професійна культура юриста - Правовая деонтология
  17. § 3. Елементи художності та літературні прийоми в мові оратора Поняття про художній образ - Риторика
  18. § 4. Правова організація єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації - Экологическое право
  19. § 2. Функціонально-процедурне забезпечення реалізації права громадян на екологічну безпеку - Экологическое право
  20. § 3. Підстави виникнення права власності юридичних осіб - Гражданское право

Другие научные источники направления Теория государства и права:

    1. Щедрова Г.П.. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян. 1994
    2. В. С. НЕРСЕСЯНЦ, Г. В. МАЛЬЦЕВ, Е. А, ДУКАШЕВА, Н. В. ВАРЛАМОВА, В. М. ПОСТЫШЕВ, Н. С. СОКОЛОВА. Правовое государство и законность. 1997
    3. В. М. Корельский, В.Д. Перевалов. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. 1997
    4. Комаров С.А.. Общая теория государства и права: Учебник. 1998
    5. Скакун О.Ф.. Теория государства и права: Учебник. 2000
    6. В.Д. Волков. Основы права: Учебное пособие. 2001
    7. Кравчук М. В.. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. 2002