Правоохранительные органы

Мельник М. Л, Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.- 576 с.
Глава 4. Майбутнє системи правоохоронних органів
Як зазначалось вище, на сьогодні існує нагальна потреба у прийнятті Концепції реформування правоохоронних органів і закону України «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність».

При визначенні органів, які мають бути віднесені до правоохоронних, на наш погляд, треба врахувати таке.

Правоохоронні функції- це функції, здійснення яких спрямоване на виконання завдань з охорони правопорядку (закріпленого в нормах права порядку суспільних відносин) шляхом застосування примусових заходів.

Складовими правопорядку є порядок здійснення суверенітету, територіальної недоторканності і цілісності України, народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування, правосуддя, порядок управління, порядок виконання посадовими особами своїх повноважень, а громадянами - реалізації своїх прав і свобод, громадський порядок, порядок здійснення права власності, порядок користування об'єктами права власності Українського народу, порядок ведення господарської діяльності, міжнародний правопорядок, порядок несення військової служби, порядок, який забезпечує екологічну безпеку, безпеку виробництва, руху та експлуатації транспорту, безпеку людини від насильницьких посягань тощо.

У багатьох країнах світу завдання з охорони правопорядку покладаються на поліцію - особливі адміністративні органи, що мають у розпорядженні озброєні підрозділи. «Міліція» - термін, який використовується у вітчизняному законодавстві, не дуже вдалий, оскільки взагалі-то він є синонімом народного ополчення (озброєного формування, що створюється на добровільних засадах населенням з метою надання військової допомоги діючій армії). Термін «поліція» звичайно викликає у громадян України негативні асоціації, але, на наш погляд, з часом ставлення населення до зміни термінів має змінитися: речі повинні називатися своїми іменами. Називати ж органи поліції органами міліції- все одно, що називати їх партизанськими загонами. Більш вдалим було б застосування терміну «міліція» відносно представників громадськості, які беруть участь

2 2-ш 33

в охороні громадського порядку, державного кордону тощо.1

Завданням кожного окремого органу охорони правопорядку є забезпечення певної складової порядку суспільних відносин. З огляду на це виглядає доцільним створити систему правоохоронних органів, взявши за критерії забезпечення правопорядку у певній сфері, а також класифікацію злочинів у Кримінальному кодексі України, класифікацію адміністративних правопорушень в Кодексі України про адміністративні правопорушення та в інших законах України. У свою чергу вказана класифікація повинна робитися у законодавстві не тільки залежно від ступеня тяжкості правопорушення, а й залежно від характеру і цінності об'єкта посягання, деяких інших ознак. До цієї системи можуть входити такі озброєні органи:

1) кримінальна поліція, поліція громадського порядку і громадської безпеки, включаючи пожежну безпеку, дорожня поліція, деякі інші поліцейські органи (аналоги відповідних сучасних органів міліції та деяких інших органів внутрішніх справ) - при відомстві внутрішніх справ.

Підрозділи муніципальної поліції, оскільки їх кадрове, матеріально-технічне, фінансове та інше забезпечення здійснюватиметься за рахунок як державного, так і місцевих бюджетів, повинні мати подвійне підпорядкування;2

1 Як це не парадоксально, але факт залишається фактом: саме питання щодо назви податкової міліції стало каменем спотикання при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (05.02.98). Під час розгляду законопроекту у першому читанні була проголосована назва «податкова поліція». Однак, розглядаючи його у другому читанні, доцільність перенесення терміну «поліція» у законодавство України значною кількістю депутатів була поставлена під сумнів з політичних міркувань, і це положення схвалене не було. Це, до речі, стало однією з основних причин того, що весь законопроект не було прийнято в цілому і винесено на третє читання. Під час розгляду законопроекту у третьому читанні більшість парламентарів висловилась за збереження існуючого у нашому законодавстві терміна «міліція».

2 На сьогодні, відповідно до указу Президента України «Про утворення місцевої міліції» від 22 січня 2001 р. № 29/2001, місцева міліція утворюється органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим із Міністерством внутрішніх справ України, на базі підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції України, патрульно-постової служби та служби дільничних інспекторів міліції і утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.

34

2) транспортна поліція (аналог міліції на транспорті^ -при транспортному відомстві;

3) прикордонна поліція (аналог оперативно-розшукових підрозділів Прикордонних військ)- при відомстві у справах державного кордону та міграції;1

4) митна поліція (аналог органів митної варти)2 - при відповідному митному відомстві;

5) природоохоронна поліція (лісова, водна, земельна, морська тощо- аналог відповідних підрозділів охорони навколишнього природного середовища та деяких інших державних органів)- при відомстві з питань охорони навколишнього природного середовища;3

6) військова поліція (аналог Військової служби правопорядку у Збройних Силах) - при військовому відомстві;4

7) пенітенціарна поліція і поліція державної виконавчої служби - при відомстві юстиції;

8) податкова поліція (аналог податкової міліції) і поліція по боротьбі з легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом - при фінансовому відомстві;

1 Відповідно до ст. 17 Конституції України військові формування не можуть використовуватися для обмеження прав і свобод громадян. Тому Прикордонні війська України не повинні виконувати контрольні функції, здійснювати функції розслідування злочинів, здійснення оперативно-розшукової діяльності і адміністративної юрисдикції. Вони мають здійснювати лише військову охорону державного кордону. Із цього випливає, що Прикордонні війська мають бути реформовані. Таке їх реформування передбачено проектом Закону України «Про Державну прикордонну службу України», внесеного на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України (реєстр. № 5099-1 від 25 жовтня 2001 p.).

2 Митну варту як спеціальний підрозділ митних органів України, призначений для боротьби з порушеннями вимог, передбачених Митним кодексом та іншими законами України, для охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю, передбачено створити відповідно до проекту нового Митного кодексу України, прийнятого Верховною Радою України у третьому читанні (реєстр. № 1030 від 25 листопада 1998 p.).

3 Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 395 затверджене Положення про підрозділи ветеринарної міліції, яким визначено організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, завдання та обов'язки, а також права їх працівників.

4 Відповідно до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 р. вказана Служба є спеціальним правоохоронним формуванням у складі Збройних Сил України.

2* 35

9) поліція державної безпеки (аналог відповідних органів Служби безпеки і Управління державної охорони) - при відомстві державної безпеки тощо,

Забезпечення правопорядку у деяких інших сферах не потребує наявності саме озброєного органу. Тому деякі правоохоронні органи можуть і не називатися поліцією. Мова йде, скажімо, про органи забезпечення суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування - при відомстві державної безпеки, органи забезпечення безпеки будівництва, виробництва і праці - при відомстві праці, органи забезпечення правил здійснення економічної конкуренції- при відомстві економіки чи Антимонопольному комітеті, органи забезпечення протипожежної безпеки - при відомстві з питань надзвичайних ситуацій, органи забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки забезпечення якості лікарських засобів - при відомстві охорони здоров'я тощо.

Визначальним у діяльності аналогів багатьох із перелічених органів вже на сьогодні фактично є виконання таких головних правоохоронних функцій як функція розслідування злочинів у формі дізнання, функції розгляду справ про адміністративні правопорушення і справ про фінансові та адміністративно-господарські правопорушення.

Функцію здійснення досудового слідства має здійснювати Слідчий комітет. Крім того, цю функцію може бути покладено також і на Національне бюро розслідувань -спеціальний правоохоронний орган, метою якого є забезпечення належного порядку здійснення публічними посадовими особами своїх повноважень, боротьба з корупцією і організованою злочинною діяльністю.

Суд і прокуратура як правоохоронні органи мають виконувати функції, які покладені на них Конституцією України.

* * *

В Законі України «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність» слід визначити однакові для усіх правоохоронних органів питання їх правового статусу, встановити основні засади їх забезпечення, комплектування, правового статусу і відповідальності їх працівників тощо.

Так, працівники вказаних органів повинні користувати-

36

ся приблизно схожим комплексом прав, що їм мають бути надані для виконання специфічних обов'язків з охорони правопорядку, мати схожі чи однакові зовнішні ознаки приналежності до правоохоронних органів (скажімо, нагрудний знак «Правоохоронець») і в цілому однаковий рівень соціального і правового захисту.

Безперечно, всі працівники правоохоронних органів повинні мати право у межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законами України:

пред'являти обов'язкові вимоги до посадових, службових осіб і громадян;

безперешкодно входити у приміщення, на земельні ділянки, вимагати для перевірки документи, що. посвідчують особу та надають їй певні права;

в разі отримання повідомлень про порушення законодавства вимагати від посадових, службових осіб підприємств, установ і організацій та державних органів проведення перевірок, інвентаризацій, ревізій, а так само самостійно проводити перевірки, інвентаризації, ревізії, вимагати виділення спеціалістів для їх проведення, безперешкодно і безплатно одержувати або вилучати документи і матеріали, необхідні для їх проведення;

викликати посадових, службових осіб і громадян, в разі ухилення без поважних причин від явки піддавати їх приводу, вимагати від посадових, службових осіб пояснень щодо порушення ними, їхніми підлеглими та іншими особами вимог законодавства;

вести статистичний, криміналістичний, оперативний облік, виявляти осіб, які підлягають профілактичному впливу, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

вимагати вжиття заходів щодо усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

затримувати певні категорії осіб, робити їх кіно- і відео-зйомку, дактилоскопію і тримати їх у відповідних приміщеннях, проводити огляд затриманих осіб, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів, якими вони користуються, і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами;

вилучати у громадян і службових осіб предмети, заборонені або обмежені в обігу;

37

проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відео-зйомку певних об'єктів;

здійснювати конфіденційне співробітництво з громадянами, матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку;

носити, зберігати і застосовувати вогнепальну зброю, спеціальні засоби, а також застосовувати фізичну силу;

безкоштовно користуватися транспортом міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), попутним транспортом, а також використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам для проїзду до місця події; працівники, які використовують у службових цілях особистий транспорт- отримувати грошову компенсацію;

під час відрядження користуватися правом бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, позачергово і незалежно від наявності місць придбавати проїзні квитки, поселятися в готелях;

користуватися безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам, організаціям, а також засобами масової інформації тощо.

Проте, залежно від особливостей функцій, які покладені на той чи інший правоохоронний орган, працівники останнього можуть наділятися й іншими правами, що слід відображати у відповідних законах.

З метою забезпечення однакового, обумовленого специфікою їх діяльності, соціального захисту працівників правоохоронних органів щодо них повинно бути забезпечене, як мінімум, таке:

надання жилої площі у пільговому порядку;

першочергове встановлення квартирного телефону;

обов'язкове державне страхування за рахунок коштів відповідних бюджетів;

спеціальні (пільгові) умови і порядок пенсійного забезпечення;

спеціальний порядок їх медичного і санаторно-курортного забезпечення;

за сім'єю загиблого працівника має залишатися праве на одержання жилого приміщення на умовах і підставах, які існували на час загибелі працівника, його діти за їх бажанням повинні прийматися до державних вищих навчальних закладів поза конкурсом.

38

З метою правового захисту вказаних працівників має бути розроблений особливий порядок притягнення до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності (мається на увазі не недоторканність цих працівників, а, зокрема, визначення конкретних посадових осіб, які матимуть право порушити кримінальну справу, адміністративне чи дисциплінарне провадження стосовно них) і встановлена посилена кримінальна і адміністративна відповідальність за посягання на життя, здоров'я працівника правоохоронного органу і членів його сім'ї, за посягання на їх майно, за опір, непокору такому працівнику, а також за невиконання прийнятого ним у відповідності до закону рішення, за погрозу йому, за захоплення його як заложника, за його образу, за втручання в його службову діяльність тощо.

До працівників правоохоронних органів мають бути встановлені уніфіковані вимоги щодо ділових і моральних якостей, фізичної підготовки і стану здоров'я, рівня освіти тощо.

Перелік таких вимог до кандидатів на відповідні посади в правоохоронних органах слід зробити чітким і вичерпним, враховуючи при цьому положення ст. 38 Конституції України про право громадян на рівний доступ до державної служби. Такі вимоги можуть стосуватися:

віку (на роботу до правоохоронних органів не можуть бути прийняті особи, які не досягли 18-річного віку або до-сягли встановленого законом граничного віку перебування на державній службі);

цивільної дієздатності (на роботу не можуть бути прийняті особи, які визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними);

ділових і моральних якостей (підтверджуються характеристиками з попереднього місця роботи або навчання);

стану здоров'я і фізичної підготовки (підтверджуються висновком комісії лікарів, довідками із психіатричних та наркологічних диспансерів, а також документами фізкультурно-спортивних організацій);

рівня освіти (підтверджуються відповідними дипломами);

не судимості (підтверджуються довідкою інформаційного центру МВС України. Не можуть бути прийняті до правоохоронних органів особи, які мають не погашену або не зняту судимість);

відсутності у разі прийняття на службу до правоохо-

39

ронних органів відносин підпорядкованості або підлеглості з особами, які є їх близькими родичами або свояками.

Усі працівники правоохоронних органів повинні урочисто приймати спеціальну Присягу.

Відповідно, необхідно переглянути правовий статус працівників інших, не правоохоронних органів, що входять сьогодні до складу міліції, Служби безпеки, Управління державної охорони, Прикордонних військ, податкової і митної служб тощо, у бік зменшення наданих їм прав, пільг та переваг, певного послаблення соціального та правового захисту. Мова йде передусім про тилові, кадрові та деякі інші органи, які можна об'єднати терміном «служби забезпечення правоохоронних органів».

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Мельник М. Л, Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.- 576 с. - Правоохранительные органы
  2. Глава 4. Майбутнє системи правоохоронних органів - Правоохранительные органы
  3. § 3. Координація правоохоронної діяльності - Правоохранительные органы
  4. - Конституционное право
  5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
  6. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  7. 2.2. Адміністративно-правові норми - Административное право
  8. 2.3. Адміністративно-правові відносини - Административное право
  9. 2.4. Співвідношення адміністративного права з іншими правовими галузями - Административное право
  10. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право
  11. 4.1. Методи державного управління - Административное право
  12. 4.2. Адміністративний примус - Административное право
  13. 4.3. Форми державного управління - Административное право
  14. 6.1. Поняття адміністративного процесу - Административное право
  15. 7.3. Основні напрями державного регулювання економіки - Административное право
  16. 8.1. Управління обороною - Административное право
  17. 8.2. Управління безпекою - Административное право
  18. 8.5. Управління внутрішніми справами1 - Административное право
  19. 9.1. Управління охороною здоров´я - Административное право
  20. 9.2. Методи польової криміналістики - Кримминалистика

Другие научные источники направления Правоохранительные органы:

    1. І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти. 2000
    2. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А.. Правоохранительные органы: Учебное пособие.. 2000
    3. B.C. Ковальський. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. 2002