Правоохранительные органы

Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с.
§ 2. Засади виявлення злочинів
Засоби та пошукові процедури, які застосовуються у процесі виявлення злочинів, вивчаються в курсі криміналістики та опе-ративно-розшукової діяльності. Висвітлення цих питань у курсі правоохоронної діяльності полягає у дослідженні організаційних і моральних засад виявлення злочинів.

Органи, які здійснюють виявлення злочинів, орієнтовані на протидію та викриття протиправної діяльності, їхні завдання визначені в КПК, Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність", інших законах, що формулюють правоохорон-

238

239

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів

ну компетенцію з вказаних питань, а також відповідних настановах.

Основні завдання органів, які уповноважені виявляти злочини, полягає у пошуку та документуванні протиправної діяльності окремих осіб та груп, у фіксації розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб іноземних держав та організацій, припиненні правопорушень, забезпеченні вимог кримінального судочинства, проведенні діяльності в інтересах безпеки суспільства і держави. Подібні завдання становлять предмет спеціальної правоохоронної діяльності (див. § 3 глави 1).

Виявлення злочинів, як уже було сказано, є професійно ризикованою діяльністю. Особовий склад органів, що уповноважені її здійснювати, виконує при цьому певну оперативну професійну роль (функцію). Особливо вона стосується конкретної посадової особи, зокрема її місця у структурі органу, розподілу праці, інтенсивності та послідовності виконання певних оперативних та слідчих дій, виконання процесуальних документів, стилю взаємодії з учасниками розслідування тощо.

В основі цієї ролі мають бути такі моральні засади, як правдивість, чесність, відданість інтересам справи та інші. Приниження ролі моральних засад призводить, як правило, до несумлінного виконання своїх обов'язків, неадекватного професійного волевиявлення, перетворення оперативно-розшукової діяльності на джерело суспільної небезбеки.

Оперативний працівник, який протистоїть злочинові, має бути, по-перше, активним суб'єктом діяльності, а по-друге, -культивувати особисту готовність (установку) до виконання виключно правомірних службових завдань. Він має вміло використовувати спеціальні знання та досвід, дистанціюватися від позаслужбового впливу і таким чином забезпечувати ґрунтовність та об'єктивність службових рішень. Готовність до виконання своїх завдань полягає в постійному засвоєнні нових знань і створенні способу їх оновлення, психологічній адаптації до негативних факторів, негативної інформації (психологічному імунітетові), вмінні працювати в умовах посилення демократичних засад правосуддя та більш чутливому ставленні учасників кримінального процесу до примусу та проявам насильства.

Органи, що уповноважені виявляти та протидіяти злочинам, чітко визначені в законодавстві, про що йшлося при висвітленні поняття спеціальної правоохоронної діяльності. До них, зокрема, належать:

— органи кримінальної та спеціальної міліції;

— спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю;

— оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної інспекції;

— органи служби безпеки (розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка); підрозділи захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи з оперативного документування;

— підрозділи з оперативно-розшукової роботи прикордонних військ;

— підрозділи оперативного забезпечення охорони Державної служби охорони;

— оперативні підрозділи податкової міліції;

— оперативні підрозділи Державного департаменту з питань виконання покарань.

Цей перелік уповноважених органів вичерпний, їх діяльність за своїм характером є оперативно-розшуковою, спрямованою на отримання доказів про злочинну подію, особу злочинця (підозрюваного або винного), інших обставин справи, що становлять предмет доказування у кримінальній справі.

Важливе завдання виявлення злочину — його повне розкриття, тобто здійснення комплексу заходів щодо повного встановлення події злочину, викриття осіб, винних у його вчиненні. Розкриття злочину, яке за часом встановлення істини може бути досить тривалим процесом, як поняття має кілька аспектів. По-перше, розкриття попереднє (оперативне), що включає з'ясування обставин події злочину, встановлення та викриття особи (осіб), яка його вчинила (вчинили), а також обставин, що характеризують ступінь та характер її вини. По-друге, процесуальне розкриття передбачає з'ясування всіх без винятку обставин, що становлять предмет доказування у кримінальній справі. Остаточним же рішенням з цього приводу є звичайно рішення суду, виправдувальний чи обвинувальний вирок у кримінальній справі.

Важливим моментом у виявленні злочину є факт реєстрації заяви, повідомлення чи інформації про вчинення дії, що має ознаки злочину. Процедура реєстрації передбачена спеціальним актом, за яким чергова частина органу внутрішніх справ має зафіксувати їх та видати заявникові або ініціатору спеціальний номер реєстрації. Цей номер ідентифікує реєстрацію кримінальної справи. З цього приводу в оперативному підрозділі органу,

241

240

Розділ НІ. Правоохоронні органи України

Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів

який реєструє заяву, повідомлення чи інформацію, разом із кримінальною справою ведеться оперативно-розшукова справа, в якій зосереджуються конфіденційні матеріали з виявлення злочину. Розкриття злочину значною мірою залежить від організації роботи на початковій стадії виявлення злочину - взаємодії оперативних підрозділів із слідчими під час проведення огляду місця події; встановлення кола причетних до події осіб, розробки оперативно*слідчих версій.

У порядку виконання цієї діяльності оперативні підрозділи вказаних органів можуть здійснювати: а) контрольно-переві-рочні, б) спостережно-перевірочні і в) тактичні акції. Ці дії та акції можуть мати як закритий (конфіденційний), так і відкритий характер. Так, опитування громадян оперативні працівники можуть проводити лише за згодою опитуваних осіб, використовуючи їх добровільну допомогу; на засадах добровільності встановлюється співробітництво з особами, проводиться робота з виявлення характерних обставин за допомогою гласних і негласних штатних працівників.

Ініціюючи розкриття злочину, оперативні працівники отримують від юридичних та фізичних осіб безплатно або за винагороду інформацію про підготовлені або вчинені злочини, відвідують житлові та інші приміщення за згодою їхніх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюва-ного злочину, збирають відомості про протиправну діяльність підозрюваних осіб, одержують розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом таємного проникнення працівника до приміщення, транспортних засобів, на земельні ділянки.

У процесі розкриття злочинів беруть до уваги криміногенну та іншу соціальну або психологічну інформацію, будують типові або індивідуальні версії про подію злочину, особу злочинця.

Активній розробці версій вчиненого злочину можуть допомогти відбір телеграфно-поштових відправлень, негласне виявлення та фіксація слідів тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи отримання інформації з каналів зв'язку, застосовування різних технічних засобів зняття інформації. Уповноважений орган, що здійснює виявлення злочину, повинен мати юридичні підстави для проникнення до житла, накладення арешту на кореспонденцію, проведення виїмки, зняття інформації з каналів зв'язку, якими можуть бути лише рішення суду.

Ефективними при виявленні та розкритті злочинів є заходи щодо витребування, збору та узагальнення господарських та бух-

галтерських документів, а також даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя тих осіб, які є підозрюваними у підготовці або вчиненні злочину, вивчення джерел та розмірів їхніх доходів порівняно із тими доходами, які ці особи задекларували. При цьому оперативні працівники разом із громадянами, які допомогають їм на громадських засадах, можуть проводити контрольні закупівлі товарів, перевіряти фінансово-господарську діяльність підприємств, установ, організацій та окремих осіб.

Для викриття протиправної господарської діяльності оперативні підрозділи можуть створювати конспіративні підприємства та організації, шифрувати відомчу належність працівників, приміщень, транспортних засобів своїх підрозділів.

Більше того, для отримання потрібної інформації компетентні органи проводять операції з проникнення в злочинну групу негласного працівника із збереженням у таємниці достовірних даних щодо його особи. При цьому на дії таких працівників поширюється звільнення від відповідальності1. Ці акції межують із застосуванням засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Уповноважені органи повинні діяти на _ підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу національної безпеки, Прикордонні війська, Управління охорони вищих посадових осіб України. Нагляд за діяльністю органів, що уповноважені виявляти злочини, здійснює прокуратура.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає виявлення злочинів?

2. Назвіть органи, які уповноважені виявляти злочини.

3. Дайте загальну характеристику компетенції органів з питань виявлення злочинів.

4. Якими нормативно-правовими актами регламентується діяльність зазначених органів?

1 Юридичним підґрунтям проведення спеціальних акцій із захоплення озброєних осіб, припинення тяжких злочинів, затримання та доставления підозрюваних до уповноважених органів є норми КК про необхідну оборону (ст. 36), затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38), крайня необхідність (ст. 39), про діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42), виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43).

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
  2. § 2. Засади виявлення злочинів - Правоохранительные органы
  3. Адвокатура США - Адвокатское право
  4. Адвокатура України - Адвокатское право
  5. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право
  6. 8.2. Управління безпекою - Административное право
  7. 8.5. Управління внутрішніми справами1 - Административное право
  8. 9.1. Управління охороною здоров´я - Административное право
  9. ПРОГРАМА КУРСУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Загальні методичні вказівки - Административное право
  10. 10.2. Загальні положення щодо збирання криміналістичної інформації технічними засобами - Кримминалистика
  11. § 1. Формування юриста як професіонала - Правовая деонтология
  12. § 1. Обов´язки судді, адвоката, прокурора, працівника міліції - Правовая деонтология
  13. Глава 2. Недержавні правоохоронні організації - Правоохранительные органы
  14. § 1. Правові засади національної екологічної безпеки - Экологическое право
  15. § 3. Органи спеціальної компетенції та їхні повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки - Экологическое право
  16. §2. ПАТРУЛЬНО-ПОСТОВА СЛУЖБА міліції - Административное право
  17. §2. ПАТРУЛЬНО-ПОСТОВА СЛУЖБА міліції - Административное право
  18. §3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ - Административное право
  19. § 2. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду, правоохоронних та правозахисних органів - Правоохранительные органы
  20. § 3. Координація правоохоронної діяльності - Правоохранительные органы

Другие научные источники направления Правоохранительные органы:

    1. І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти. 2000
    2. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А.. Правоохранительные органы: Учебное пособие.. 2000
    3. Мельник М. Л, Хавронюк М. І.. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. 2002