Правоохранительные органы

Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с.
§ 4. Міліція громадської безпеки
Невід'ємною частиною системи органів міліції в Україні є міліція громадської безпеки.

Правову основу її діяльності становлять правові акти, що регулюють правовідносини з громадської безпеки та спокою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих правових актах кола осіб. Такими правовими актами є закони України ("Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про адміністра-

7 2—174

194

195

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

тивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"), постанови Верховної Ради України (зокрема, постанова "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), укази і розпорядження Президента України (зокрема, Указ "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), а також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (зокрема, "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ")1.

На основі цих правових актів МВС видає накази, інструкції, положення, статути тощо. Представницькі органи місцевого самоврядування у межах їх повноважень також можуть видавати рішення, що є обов'язковими для органів міліції громадської безпеки.

Конкретне правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки, визначення її безпосередніх завдань (функцій, структури, підпорядкування тощо) здійснюються переважно шляхом відомчої регламентації. Так, за роки незалежності України МВС були видані такі документи, як Інструкція по роботі дільничного інспектора міліції, Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Головне управління охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Міністерства внутрішніх справ України, Статут патрульно-постової служби міліції, Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб

1 Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України — 1991 — № 4.

— Ст 20; Закон України "Про дорожній рух" від ЗО червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — Ne 31 — Ст 338, Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від І грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 52. — Ст. 455; Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" від 26 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — Me 11. — Ст. 87, Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі починністю" від 21 липня 1994 року// Голос України. — 1994. — 22 липня. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ" від 24 квітня 19% року № 456. — К.: МВС України, 19%

та інші нормативні акти1. Як відомо, за часів існування СРСР подібні нормативні акти були виключною прерогативою центральної адміністративно-командної системи.

Міліція громадської безпеки входить до складу органів внутрішніх справ України. З точки зору чинної Конституції завдання та функції, що стоять перед нею, є надзвичайно важливими і вимагають від особового складу постійного контакту з населенням та керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Основні завдання міліції громадської безпеки:

— забезпечення особистої безпеки, прав, свобод та законних інтересів громадян;

— запобігання правопорушенням та їх припинення;

— охорона і забезпечення громадського порядку та громадської безпеки;

— виявлення та розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове;

— забезпечення безпеки дорожнього руху;

— захист власності від злочинних посягань;

— надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

Міліція громадської безпеки виконує адекватні цим завданням профілактичні, адміністративно-проваджувальні та кримінально-процесуальні функції. Так, профілактичні функції полягають у запобіганні найпоширенішим загальнокримінальним злочинам та адміністративним правопорушенням (таким, як хуліганство, крадіжка, злочини та правопорушення, що їх вчиняють на фунті повсякденних негараздів, тощо), а також у виявленні причин, умов вчинення злочинів і правопорушень та вжитті заходів щодо їх усунення.

1 Наказ МВС України "Інструкція по роботі дільничного інспектора міліції" від 16 січня 1992 року № 22 — К.: МВС України, 1992; Наказ МВС України "Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України" від ЗО травня 1992 року № 327. — К. МВС України, 1992; Наказ МВС України "Положення про Головне управління охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України" від 18 вересня 1992 року № 541. - К.: МВС України, 1992; Наказ МВС України "Положення про Управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Міністерства внутрішніх справ України" від 3 січня 1994 року № 8. — К.: МВС України, 1994; Наказ МВС України "Статут патрульно-постової служби міліції" від 28 липня 1994 року № 404. — К.: МВС України, 1994; Наказ МВС України "Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих І взятих під варту осіб" від 14 серпня 1995 року. — К.: МВС України, 1995.

197

196

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

Адмгністративно-проваджувальна функція полягає в організації і практичному здійсненні охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, та документуванні при цьому правопорушень.

Під кримінально-процесуальною функцією слід розуміти розгляд заяв та інформації про злочини, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, та провадження дізнання по них. Так, у ст. 425 КПК подано перелік нетяжких (а тому не особливо небезпечних) злочинів, за якими досудова підготовка матеріалів проводиться у протокольній формі. До таких злочинів віднесено, зокрема, некваліфіковані порушення правил про валютні операції (ч.

1 ст. 80 КК), крадіжка державного, колективного або індивідуального майна (ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 140 КК); грабіж державного, колективного або індивідуального майна (ч. 1 ст. 82 та ч. 1 ст. 141 КК), шахрайство щодо державного, колективного чи індивідуального майна (ч. 1 ст. 83 та ч. 1 ст. 143 КК), умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ч. 1 ст. 89 КК), ухилення від лікування венеричної хвороби (ст. 108і КК), ухилення від сплати аліментів на утримування дітей (ст. 114 КК) тощо.

Для правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки характерні відповідні структурно-функціональні ознаки, які вказують на те, що, по-перше, така діяльність спрямована на охорону прав і законних інтересів як народу України в цілому, так і окремих фізичних та юридичних осіб, а також держави від протиправних посягань; по-друге, ця правоохоронна діяльність покликана забезпечити охорону громадського порядку і громадської безпеки у межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, а також запобігти злочинам, припинити та розкрити їх, якщо провадження попереднього слідства у цих справах не обов'язкове.

Таким чином, міліція громадської безпеки — це структурний підрозділ міліції у системі органів внутрішніх справ України, діяльність Якого спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку та громадської безпеки, запобігання та припинення злочинів та адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, а також надання у межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям та громадським об'єднанням.

Організаційна будова міліції громадської безпеки залежить від її функціонального призначення та існуючих рівнів управління, які відповідають адміністративно-територіальному устрою держави. Внутрішня структура міліції громадської безпеки базується на лінійному принципі її організації та діяльності (лінійна спеціалізація і відповідне підпорядкування), згідно з яким утворюються і функціонують структурні підрозділи цієї служби за окремими напрямами їх діяльності.

Відповідно до Типової структури органів внутрішніх справ України у міліцію громадської безпеки входять адміністративна служба міліції (включає підрозділи охорони громадського порядку, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів міліції, підрозділи з питань радіоактивного забруднення, підрозділи охорони й забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією, конвоювання затриманих і взятих під варту осіб), Державна автомобільна інспекція, підрозділи Державної служби охорони, патрульно-постова служба міліції. Крім того, за своїм функціональним призначенням до зазначеного підрозділу належать також приймальники-розподільники для затриманих за бродяжництво, приймальники-розподільники для неповнолітніх.

Питання для самоконтролю

1. Що таке міліція громадської безпеки та яка правова основа й діяльності?

2. На вирішення яких завдань та функцій спрямована діяльність міліції громадської безпеки?

3. Дайте загальну характеристику структури міліції громад ської безпеки? •

4. Якими е напрями діяльності органів (підрозділів), що входять до складу міліції громадської безпеки?

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
  2. § 4. Міліція громадської безпеки - Правоохранительные органы
  3. § 3. Засади розслідування злочинів - Правоохранительные органы
  4. § 14. Класні чини працівників органів прокуратури. Заохочення та відповідальність прокурорів і слідчих - Правоохранительные органы
  5. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право
  6. 4.2. Адміністративний примус - Административное право
  7. 8.5. Управління внутрішніми справами1 - Административное право
  8. § 2. Органи внутрішніх справ - Правовая деонтология
  9. Глава 3. Поняття правоохоронної діяльності, правоохоронних функцій та правоохоронних органів - Правоохранительные органы
  10. Глава 4. Майбутнє системи правоохоронних органів - Правоохранительные органы
  11. Глава 2. Структура, чисельність, повноваження та організація діяльності правоохоронних органів. Основні та допоміжні служби і підрозділи в структурі правоохоронних органів - Правоохранительные органы
  12. ВСТУП - Административное право
  13. §1. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ - Административное право
  14. §2. ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ - Административное право
  15. §3. Акти УПРАВЛІННЯ в АДМІНІСТРАТИВНІЙ діяльності ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ - Административное право
  16. §1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З ДРІБНИМ ХУЛІГАНСТВОМ - Административное право
  17. §2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ діяльності ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЩОДО ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ В ОСОБЛИВИХ (ЕКСТРЕМАЛЬНИХ) УМОВАХ - Административное право
  18. §2. ПРАВА ТА ОБОВ´ЯЗКИ ПОДАТКОВОЇ міліції. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ - Административное право
  19. §3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ - Административное право
  20. § 3. Кримінальна міліція - Правоохранительные органы

Другие научные источники направления Правоохранительные органы:

    1. І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти. 2000
    2. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А.. Правоохранительные органы: Учебное пособие.. 2000
    3. Мельник М. Л, Хавронюк М. І.. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. 2002