Правоохранительные органы

1 Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20; Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року// Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 304; Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 6. — Ст. 35.

2 Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" від 26 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 11. — Ст. 87; Розпорядження Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби із злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні" від 28 вересня 1992 року № 150/92//Урядовий кур'єр. — 1992. — 2 жовтня; Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дозвільну систему" від 12 жовтня 1992 року № 576 — К.: МВС України, 1996.

186

187

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

Правовий статус, завдання, функції та структура кримінальної міліції безпосередньо визначаються Положенням про кримінальну міліцію України та шляхом нормативного регулювання функціонування окремих служб, які згідно з чинним законодавством входять до її складу. Наприклад, Положенням про Головне управління карного розшуку МВС України, Положенням про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, Положенням про діяльність експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України, Настановою по організації та здійсненню органами внутрішніх справ боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, а також іншими нормативними актами1.

Апарати кримінальної міліції є самостійними підрозділами, що входять до структури всіх органів внутрішніх справ — від центрального апарату МВС України, головних управлінь МВС України, Автономної Республіки Крим, міста Києва та Київської області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі і на транспорті до підпорядкованих їм органів внутрішніх справ у районах, містах, районах міст та на транспортних магістралях. Така вертикальна наповненість кримінальної міліції пояснюється тим, що до її складу входять оперативно-розшукові, оперативно-технічні та інші підрозділи, діяльність яких спрямована на запобігання, припинення та розкриття тяжких злочинів, розшукування осіб, які ухиляються від органів дізнання, слідства і суду, відбування покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Головне управління (управління, відділи, відділення на місцях) карного розшуку;

Наказ МВС України "Положення про кримінальну міліцію України" від 26 січня 1997 року № 62. - К.: МВС України, 1997; Наказ МВС України "Положення про Головне управління карного розшуку МВС України" від 25 травня 1992 року № 287. - К.: МВС України, 1992; Наказ МВС України "Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю" від 10 серпня 1993 року № 474. — К.: МВС України, 1993; Наказ МВС України "Положення про діяльність експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України" від 9 березня 1992 року № 140. — К.: МВС України, 1992; Наказ МВС України "Настанова по організації та здійсненню органами внутрішніх справ боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів" від 6 червня 1995 року № 365. — К.: МВС України.

Головне управління (управління, відділи, відділення, групи) Державної служби боротьби з економічною злочинністю;

Національне центральне бюро Інтерполу в Україні (на правах Головного управління МВС України, відділення, групи на місцях);

управління (відділи) боротьби з незаконним обігом наркотиків;

управління (відділи) кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

— підрозділи карного розшуку, боротьби з економічними злочинами та кримінальної міліції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ, підпорядкованих відділу спеціальної міліції МВС України;

— підрозділи карного розшуку, боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі;

— служба боротьби з економічною злочинністю та боротьби з незаконним обігом наркотиків органів внутрішніх справ на транспорті;

— підрозділи, які виконують спеціальні завдання зазначених служб: Головне управління (управління, відділи) кримінального розшуку; оперативно-технічне управління (відділи, відділення); відділ (кінологічні центри) організації службового собаківництва.

Основне завдання кримінальної міліції — боротьба зі злочинністю. Заходи, що їх здійснюють при цьому в державі, умовно можна поділити на організаційно-оперативні, аналітичні та запобіжні. Так, підрозділи кримінальної міліції вносять пропозиції до державної програми боротьби зі злочинністю, аналізують і прогнозують криміногенну ситуацію (аналітичні заходи); встановлюють і викривають осіб, які готують або вчинили тяжкі злочини, а також злочини, не віднесені законодавством до цієї категорії, але вчинені кваліфікованим способом із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї або групою осіб, розшукують злочинців та осіб, які пропали безвісти тощо (організаційно-оперативні заходи); запобігають правопорушенням неповнолітніх внаслідок виявлення, припинення і розкриття злочинів, вчинених неповнолітніми, та проведення з ними профілактичної роботи (запобіжні заходи).

Діяльність кримінальної міліції будується за принципом спеціалізації, відповідно до особливостей кримінальних проявів у кожній окремій сфері народного господарства або специфіки суспільних відносин. З урахуванням цього на кримінальну міліцію покладено такі завдання:

— боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів;

188

Розділ НІ. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

• розкриття тяжких злочинів (насамперед, вчинених злочинними групами);

• розкриття злочинів, вчинених із застосуванням зброї, боєприпасів, вибухових і радіоактивних речовин, злочинів, пов'язаних з викраденням і угоном автотранспортних засобів, тощо.

Значною за складністю та обсягом є діяльність кримінальної міліції, спрямована на запобігання та викриття економічних злочинів, зокрема у кредитно-фінансовій та банківській системах, у сфері приватизації та зовнішньоекономічній сфері, торгівлі, паливно-енергетичному комплексі. Соціально-психологічну спрямованість має професійна робота з неповнолітніми правопорушниками, а також виявлення та викриття дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію, осіб, які виготовляють та розповсюджують у підлітковому середовищі порнофафічну продукцію, видання, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту.

Правоохоронна діяльність кримінальної міліції має конфіденційний характер. Певні відомості щодо цієї діяльності віднесено до державної або службової таємниці. Такими, наприклад, є інформаційні системи, використання яких характеризується високим ступенем захисту. Це інформація про нерозкриті злочини, викрадені та вилучені номерні речі, зброю, автомототранспорт, спеціальні агентські повідомлення та інші дані, що сприяють запобіганню злочинам та їх розкриттю. Підрозділи кримінальної міліції обмінюються офіційною та конфіденційною (оперативно-розшуковою) інформацією з підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, органами досудового слідства, іншими службами органів внутрішніх справ та правоохоронними структурами України. Вони сприяють представникам відповідних органів зарубіжних держав, які прибули в Україну для здійснення опера-тивно-розшукових та інших заходів боротьби зі злочинністю; виконують також завдання оперативних служб, які не входять до складу кримінальної міліції (спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, внутрішньої безпеки, кадрових апаратів тощо).

Для виконання зазначених завдань та правоохоронних дій кримінальна міліція наділена такими правами:

— одержувати у встановленому законодавством порядку від підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

— залучати для розробки актуальних проблем боротьби зі злочинністю, проведення консультацій і експертиз вищі навчаль-

ні заклади, інші установи, а також учених і висококваліфікованих фахівців;

— співпрацювати у питаннях, віднесених до компетенції кримінальної міліції (апаратів кримінальної міліції МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ України), з відповідними органами інших держав;

— проводити оперативно-розшукові заходи при перевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та окремих осіб;

— здійснювати операції щодо захоплення озброєних злочинців та припинення тяжких злочинів;

— збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних у злочині осіб;

— негласно виявляти та фіксувати сліди тяжких злочинів, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення таких злочинів;

— застосовувати технічні засоби для отримання інформації, проводити візуальне спостереження у фомадських місцях;

— встановлювати конфіденційне співробітництво з приватними особами на засадах добровільності;

— створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

— застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на засадах і в порядку, встановлених чин-; ним законодавством, а також інші заходи, передбачені Законом •|, України "Про оперативно-розшукову діяльність".

При цьому слід зауважити, що оперативно-розшукова діяль-I ність повинна мати правомірний характер. Під час її здійснення не повинні допускатися порушення прав і свобод людини та юридичних осіб.

Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і ; тимчасовий характер і можуть застосовуватися лише з санкції : прокурора щодо особи, в діях якої є ознаки злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, для захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

Так, згідно з Законом України "Про оперативно-розшукову S діяльність" негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телефафною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про

190

191

Розділ ПІ. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

І І

відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.

Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, узятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України.

Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів розслідування, прокуратури, суду. В місцях зберігання інформації має бути гарантована її достовірність та надійність охорони. Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і мають бути знищені. Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким злочинам, їх припинення і розкриття, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.

Для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров'ю людей та навколишньому середовищу.

Кримінальну міліцію України очолює заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник кримінальної міліції МВС України. Він призначається на посаду і звільняється з неї Президентом України за поданням Міністра внутрішніх справ. Начальники підрозділів кримінальної міліції ГУМВС України в Криму, місті Києві та Київській області, МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, а також підпорядкованих їм підрозділів у районах, містах, районах міст і на транспортних магістралях є за посадою першими заступниками начальників відповідних органів внутрішніх справ.

Таким чином, кримінальна міліція як правоохоронний орган е складовою частиною міліції в системі органів внутрішніх справ України, її діяльність спрямована на запобігання, припинення, рожриття тяжких злочинів, а також на здійснення оперативно-розшукової діяльності у випадках, передбачених чинним законодавством.

Структура кримінальної міліції формується за певними критеріями, зокрема з урахуванням рівнів управління, адміністративно-територіального устрою, функціонального призначення цієї служби.

Існує загальний підхід до формування внутрішньої структури кримінальної міліції, який базується на лінійному принципі організації і діяльності цієї служби. Він передбачає, як було сказано вище, утворення і функціонування структурних підрозділів кримінальної міліції за окремими напрямами її діяльності відповідно до поставлених перед нею завдань.

Згідно з Типовою структурою органів внутрішніх справ України до кримінальної міліції входять підрозділи карного розшуку, служба по боротьбі з економічною злочинністю, підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, експертно-криміналістичні підрозділи, а також служба кримінальної міліції у справах неповнолітніх1.

Підрозділи карного розшуку запобігають, припиняють та розкривають злочини, а також вживають оперативно-розшукові за-

1 Наказ МВС України "Типова структура органів внутрішніх справ України" від 11 жовтня 1997 року № 688. — К.: МВС України, 1997.

192

193

Розділ НІ. Правоохоронні органи України

' Глава 2. Органи внутрішніх справ України

ходи у випадках, передбачених чинним законодавством. Зокрема, врни ведуть боротьбу з груповою та організованою злочинністю; зі злочинністю проти особи; з майновими злочинами; з проституцією, поширенням СНІДу та правопорушеннями, пов'язаними з іноземними громадянами; розшукують злочинців та осіб, які безвісти, зникли, а також проводять іншу оперативну роботу. Особливу увагу в. межах своїх повноважень ці підрозділи зосереджують на організації запобігання і розкритті резонансних та серійних злочинів, а також на боротьбі з наркобизнесом, який набув міжрегіонального та міждержавного характеру.

Державна слижб,а по боротьбі з економічною злочинністю покликана .своєчасно припиняти злочини у галузі; економіки та запобігати їм,, здійснювати аналіз і прогнозування криміногенних процесів в економіці та своєчасно інформувати про них органи державної виконавчої влади; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень у цій сфері, а також вживати заходів для їх усунення.

Підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків аналізують та оцінюють оперативну обстановку у сфері нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на території обслуговування, прогнозують тенденції поширення цього явища; виявляють та узагальнюють причини та умови, що сприяють незаконному обігові вказаних засобів, та вживають відповідні заходи для усунення цих причин; здійснюють оператив-но-розшукові дії з виявлення та документування осіб, які займаються наркобізнесом або іншою злочинною діяльністю, пов'язаною з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. У взаємодії з іншими державними органами ці підрозділи здійснюють акції щодо припинення контрабанди зазначених засобів і надають допомогу працівникам інших служб органів внутрішніх справ у їх роботі; організують та проводять антинаркотичну пропаганду з використанням засобів масової інформації тощо.

Діяльність експертно-криміналістичних підрозділів спрямована на технічне та криміналістичне забезпечення огляду місця події, інших слідчих дій, а також на обслуговування потреб, що можуть виникнути при проведенні оперативно-розшукових заходів. Експертно-криміналістичні підрозділи також здійснюють наукові криміналістичні дослідження, створюють науково обгрунтовану базу доказів для розслідування окремих категорій кримінальних справ, а також для виявлення підозрюваних осіб за допомогою криміналістичного обліку.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов'язана запобігати правопорушенням неповнолітніх; виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені ними; розглядати заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені неповнолітніми, та здійснювати досудову підготовку відповідних матеріалів; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень цією категорією громадян, вживати заходів щодо усунення цих причин; брати участь у правовому вихованні неповнолітніх та виконувати інші завдання, передбачені чинним законодавством.

Кримінальна міліція повинна відповідати всім сучасним вимогам боротьби зі злочинністю. Вона має бути єдиним мобільним правоохоронним органом, структурні підрозділи якого, взаємодіючи між собою, зможуть ефективно боротися з найне-безпечнішими злочинами.

Для корінного Поліпшення діяльності, пов'язаної з запобіганням і розкриттям злочинів, схвалено Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ. Концепцією передбачено подальше нормативне розмежування функцій між підрозділами кримінальної міліції, міліції громадської безпеки та підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

Питання для самоконтролю

1. Що е характерним для правоохоронної діяльності кримінальної міліції?

2. В чому полягають особливості правового регулювання діяльності кримінальної міліції?

3. Якими правами наділена кримінальна міліція?

4. Якою є структура кримінальної міліції?