Гражданское право

Відомо, що більшість об'єктів права державної власності закріплюється за державними підприємствами, установами та організаціями. Це необхідно як для виконання державою своєї соціальної функції через створювані нею установи, так і для продовження економічних функцій власника щодо розширеного виробництва, здійснюваного на державних підприємствах, і одержання прибутку від їх діяльності. Останнє ще якийсь час залишатиметься необхідним, оскільки багато виробничих об'єктів ще перебувають в державній власності, незважаючи на процеси приватизації в Україні.

Закріплення за державними підприємствами державного майна здійснювалось на праві, яке до 90-х років іменувалось правом оперативного управління.

Зазначені права породжують участь у цивільному обороті не лише власників, а й юридичних осіб-невласників. Це суперечить не тільки ринковим відносинам, а часто й інтересам самого власника — держави, яка в нинішніх умовах, із зруйнованою системою планових зв'язків між виробничими ланками не може налагодити ефективний механізм управління своїми об'єктами. Це пов'язане з тим, що такі ланки раніше перебували у державній власності, а тепер — не тільки у державній, а й у приватній.

271

Глава 19 ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА

Отже, законодавство України розмежовує право власності та інші речеві права — право повного господарського відання і право оперативного управління, встановлюючи для останніх особливий правовий режим.

Головним, що відрізняє названі права, є первинність першого — права власності і похідний характер інших — права повного господарського відання і права оперативного управління. Останні існують остільки, оскільки існує право державної власності. З припиненням державної власності на майно державного підприємства (наприклад, у процесах приватизації) припиняється і право повного господарського відання державного підприємства на своє майно. Крім того, вторинність прав повного господарського відання і оперативного управління проявляється в обсязі повноважень, що охоплюються цими правами. Цей обсяг повноважень встановлюється власником — державою і тому він є вужчим за обсяг повноважень власника, незважаючи на те, що як власник, так і носій іншого речевого права може володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Проте ці повноваження у власника є широкими і необмеженими (крім загальних обмежень, встановлюваних законом), а повноваження носія інших речевих прав обмежуються, крім закону, також волею власника.

Таким чином, інші речеві права можна охарактеризувати як особливі речеві права, надто близькі за своїм змістом до права власності. Відмінність їх від права власності полягає в тому, що їх суб'єкти мають повноваження не стосовно всього державного майна, а лише щодо того, яке за ними закріплене, тобто щодо частки державної власності.

В той же час, незважаючи на похідний характер інших речевих прав, їх залежність від права державної власності, вужчий характер повноважень їх носіів, останні мають певні гарантії щодо встановлення заборони втручання в їх господарську діяльність з боку державних органів та інших суб'єктів.

Державні органи, уповноважені здіснювати управління державним майном, можуть створювати державні підприємства, затверджувати їх статути, призначати їх керівників і укладати з ними трудові контракти, контролювати їх діяльність. Безпосереднє ж втручання в здіснення цієї діяльності з боку державних органів не допускається. Так, міністерство або відомство не мають права давати вказівки щодо укладення державним підприємством договорів або розірвання укладених угод. Вони також не мають права вилучати майно, закріплене 272

за державними підприємствами, і самостійно, на свій розсуд, розпоряджатися ним, наприклад, передавати на баланс іншому державному підприємству. Щоб запобігти таким неправомірним діям, Законом «Про власність» встановлено право на захист особи, що не є власником, але правомірно володіє майном, у тому числі на праві повного господарського відання або праві оперативного управління. Така особа може захищати свої майнові права, в тому числі і від власника цього майна.

Суб'єктами інших речевих прав можуть бути, по-перше, лише юридичні особи. По-друге, не всі юридичні особи, а тільки підприємства і установи. По-третє, не всі підприємства і установи, а лише ті, що засновані на державній власності, тобто державні і казенні підприємства або державні установи.

Слід зауважити, що до кола суб'єктів інших речевих прав необхідно також віднести і комунальні підприємства та установи, засновані на комунальній власності. У зв'язку з тим, що згідно з законодавством, що діяло раніше, комунальна власність була різновидом державної, комунальне підприємство вважалось одночасно державним і тому мало право повного господарського відання на закріплене за ним майно.

І якщо права комунальних підприємств і установ на закріплене за ними майно певним чином визначені, то про це не можна сказати щодо приватних підприємств і підприємств, створюваних господарськими товариствами і об'єднаннями громадян. Справа в тому, що можливість створення цих підприємств передбачена законодавством України про підприємства, господарські товариства і об'єднання громадян, але при цьому законодавче не вирішене питання про речеві права цих підприємств. Вважається, що приватне підприємство створюється власником — фізичною особою, яка відокремлює об'єкти свого права приватної власності і закріплює їх за створюваним нею підприємством, але вже на іншому речевому праві, а не на праві власності. Отже, все майно фізичної особи, в тому числі те, що закріплюється нею за приватним підприємством, належить їй на праві приватної власності. Приватне ж підприємство має якесь вто-

273

Глава 19 ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА

ринне, похідне речеве право. Прийнято вважати, що це право є правом повного господарського відання1. Аналогічна ситуація складається при створенні підприємств господарськими товариствами або об'єднаннями громадян, коли закріплене за такими підприємствами майно належить на праві власності тим господарським товариствам або об'єднанням громадян, які їх створили.

Очевидно, що вирішення цих питань можливе за умов змін у правовому регулюванні відносин власності в Україні.

Як правило, об'єктами інших речевих прав є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), під якими розуміються господарські об'єкти з завершеними циклами виробництва продукції (робіт, послуг), наданими їм земельними ділянками, на яких вони розміщені, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання (п. 1 ст. 4 Закону «Про оренду державного та комунального майна»).

Право повного господарського відання і право оперативного управління виникають при створенні державного, комунального або казенного підприємства чи установи з наділенням їх майном, що є державною або комунальною власністю. Припиняються ці права з ліквідацією зазначених юридичних осіб, знищенням їх майна або вилученням його на підставах, встановлених законом. Відмова від майна, закріпленого за носями інших речевих прав, не допускається.