Гражданское право

Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с.
§ 2. Суб'єкти права державної власності. Об'єкти права державної власності
Суб'єктом права державної власності є держава в особі Верховної Ради України.

Оскільки держава є специфічним суб'єктом права власності, то реалізація нею повноважень власника полягає в наданні нею права вирішувати, хто і як забезпечуватиме використання благ, що належать державі, а також в особливих засобах здійснення державою своїх правомочнос-тей власника. Ці функції держави визначаються як управлінські.

Управлінські правовідносини, що виникають з приводу державної власності, складаються із: ставлення до майна як до свого у формі здійснення виключно контролю за ним; закріплення майна за різноманітними підприємствами, установами, організаціями; придбання і розподілу доходів (результатів від використання майна); управлінських зв'язків виконавчих органів державної влади — міністерств, відомств та ін.; управлінсько-госпо-дарської діяльності підприємств; внутрішньовиробничої кооперації.

Отже, право державної власності реалізується не тільки в цивільних, айв державно-правових, адміністративно-правових відносинах. Поняття державного управління і державного регулювання належать до юрисдикції публічного права. При цьому держава здійснює свої повноваження як орган влади. Треба розрізняти функції держави як суб'єкта публічного права, що здійснює владні повноваження, і суб'єкта цивільного права. Тому і поняття управління також необхід-

240

но розглядати з тих позицій, у якому вигляді здійснює держава ці повноваження. Так, повноваження щодо передачі об'єктів із державної в комунальну власність реалізовуватимуться в державно-правових відносинах, а підготовка цілісного майнового комплексу до приватизації — в адміністративно-правових відносинах.

Виходячи з наведеного, суб'єкт права державної власності здійснює свої правомочності власника суто номінальне.

Реально ж здійснюються управлінські функції власника-держави через уповноважених нею органів. Пункт 1 ст. 33 Закону «Про власність» передбачає, що управління державним майном від імені народу здійснюють відповідно Верховна Рада України, а також уповноважені нею державні органи. Пункт 2 цієї ж статті обумовлює обсяг повноважень щодо управління.

Нормативно-правовими актами України визначені коло державних органів, уповноважених управляти державним майном, та їх повноваження. Цими органами є:

Кабінет Міністрів України, на який покладено повноваження по управлінню майном, що знаходиться в державній власності (п. 5 ст. 116 Конституції України);

міністерства і відомства згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що знаходиться в загальнодержавній власності»1, наділені такими повноваженнями стосовно підприємств, заснованих на загальнодержавній власності, що полягають у вирішенні питань створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, їх реорганізації і ліквідації та ін. Порядок створення підприємств установлений в Законі «Про підприємства в Україні». При цьому державний орган, який прийняв рішення про створення підприємства, виступає в ролі засновника;

Фонд державного майна України, що має свої регіональні відділення і представництва, здійснює повноваження управління при приватизації та передачі в оренду об'єктів права державної власності, а також деякі інші повноваження, зокрема по управлінню частками, паями в господарських товариствах, акціями акціонерних товариств, право на які має держава.

Цією структурою, таким чином, охоплюється управління всім державним майном. Постановою Верховної Ради України від 14 лютого 1992 р. «Про управління майном підприємств, установ, організацій, що знаходяться в загальнодержавній власності»2 забороняється

1 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 7. Ст. 52.

2 Там само. - 1992. № 20. Ст. 274.

241

Глава 16 ПРАВО ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА

передача функцій по управлінню майном державних підприємств, установ і організацій іншим органам державного управління, а також корпораціям, концернам, асоціаціям та іншим об'єднанням. Виняток зроблено для підприємств вугільної, електротехнічної промисловості та ін., об'єднанням яких відповідними декретами Кабінету Міністрів України надані функції органів управління1.

Передача об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об'єднань, підприємств, яким делеговані функції по управлінню майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук та інших до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, здійснюється на підставі Положення про порядок передачі об'єктів прав державної власності2.

Отже, суб'єктом права державної власності є держава, а органами управління, що безпосередньо виконують функції власника, — певні державні органи.

Об'єкти права державної власності також мають свою специфіку. Першою їх особливістю є те, що майно, яке знаходиться в державній власності, за своїм правовим режимом складається з двох різновидів. Одне з них закріплене за державними юридичними особами на особливих майнових правах. Таке «розподілене» державне майно складає базу для участі цих організацій як юридичних осіб у відповідних відносинах. Інше майно залишається незакріпленим за державними юридичними особами. Це земля, надра, інші природні ресурси (оскільки виключна власність на них є матеріальною основою суверенітету України), а також грошові кошти державного і місцевих бюджетів, золотий запас, алмазний і валютний фонди. Цим майном держава відповідає за своїми зобов'язаннями, а також за зобов'язаннями бюджетних організацій і установ у разі недостатності у них грошових коштів для погашення своєї заборгованості.

Другою особливістю об'єктів права державної власності є неможливість вважати безхазяйним майном такі об'єкти, як земля та інші

1 Див., напр., декрети Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 9 «Про об'єднання державних підприємств зв'язку та запровадження ліцензування деяких видів діяльності у галузі зв'язку» та № 10 «Про об'єднання підприємств вугільної промисловості» (Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№ ІЗ. -Ст. 115, 116).

2 Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 // Бізнес. - 1998. - № 41.

242

природні ресурси, тому що законодавством України встановлена своєрідна презумпція державної власності на ці об'єкти, які є виключною власністю народу України.

Третю особливість зазначених об'єктів становлять повноваження щодо них держави як власника, які вона здійснює через управління своїм майном.

Інші повноваження власника по безпосередньому володінню, користуванню і розпорядженню здійснює не власник, а уповноважена державою особа.

Майно, що закріплюється за державними органами як за бюджетними установами, знаходиться в їх оперативному управлінні і враховується на балансі управління справами Верховної Ради України або відповідної структури іншого уповноваженого органу.

До об'єктів права державної власності належить майно Збройних Сил, Залізничних, Прикордонних і Внутрішніх військ, Служби безпеки, органів внутрішніх справ України та інших закладів, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України. Порядок формування і використання зазначеного майна регулюється відповідними законами1.

До оборонних об'єктів належать всі підприємства, які виготовляють систему і.елементи озброєння, вибухові і отруйні речовини, розчеплюючі і радіоактивні матеріали, ракетні носії, космічні і літальні апарати, воєнне спорядження, підприємства і об'єкти, що забезпечують запуск, обслуговування і супровід космічних апаратів, здійснюючи науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи в зазначених галузях незалежно від частки воєнних замовлень. До їх категорії включаються також об'єкти зв'язку і інженерної інфраструктури, призначені для використання в особливий період.

Як об'єкти зв'язку і інженерної інфраструктури виступає майно, що становить перелічені в ст. 34 Закону «Про власність» системи, незалежно від того, якими підприємствами воно використовується. До їх складу належить майно підприємств добувної промисловості, паливно-енергетичного комплексу, підприємств і об'єктів електроенергетики, галузей залізничного, повітряного і трубопроводного транспорту, газифікації, річкового і морського флоту, зв'язку, телевізійних і радіоцентрів, інформаційних і телеграфних агентств та ін.

'Див.: Закони України «Про Прикордонні війська України» // Відомості Верховної Ради України. -1992. - №2. - Ст. 7; «Про оборону України» // Там само. - 1992. - №9. - Ст. 106; «Про міліцію» // Там само. - 1991. - №4. - Ст. 20; «Про Службу безпеки» // Там само. - 1992. - 27. - Ст. 382 та ін.

243

Глава 16 ПРАВО ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІПРАВА

До об'єктів права державної власності відносяться також державні резервні, страхові та інші фонди, такі як Пенсійний фонд України, Фонд зайнятості населення та ін.

Правовий режим майна вищих і середніх спеціальних закладів регулюється, зокрема, Законом України «Про освіту»1 і належить останнім на праві оперативного управління. До об'єктів права державної власності належить майно закладів охорони здоров'я, культури і спорту, санаторно-курортних закладів, готельного господарства, що знаходяться в управлінні центральних органів виконавчої влади України, об'єкти історико-культурної і природної спадщини і художні коштовності, майно закладів культури загальнореспубліканського значення, розташованих на території України. При цьому поняття культурних коштовностей закладів, підприємств і організацій культури та їх майнові права і обов'язки, а також права держави стосовно них регулюються Основами законодавства України про культуру2.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  2. § 2. Суб´єкти права державної власності. Об´єкти права державної власності - Гражданское право
  3. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с - Хозяйственное право
  4. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с - Хозяйственное право
  5. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  6. § 7. Диференціація трудового законодавства України - Трудовое право
  7. § 1. Поняття суб´єкта трудового права України - Трудовое право
  8. § 1. Поняття трудового договору - Трудовое право
  9. Громадські організації і політичні партії у політичній системі суспільства. Взаємодія держави з іншими елементами політичної системи - Теория государства и права
  10. Список використаної літератури - Теория государства и права
  11. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  12. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  13. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  14. Розділ 8. Право власності - Международное право, европейское право
  15. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  16. Розділ 10. Міжнародні перевезення - Международное право, европейское право
  17. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  18. 2.1. Предмет і метод адміністративного права - Административное право
  19. 2.2. Адміністративно-правові норми - Административное право
  20. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997