Гражданское право

Цивільно-правовий інститут — це певні групи цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини. Наприклад, норми, що регулюють відносини, які виникають із договору купівлі-продажу, складають інститут купівлі-продажу.

Сукупність юридичних інститутів, які регулюють однорідні відносини, складають підгалузь. Наприклад, така підгалузь цивільного права, як право власності, об'єднує декілька юридичних інститутів, які в цілому регулюють відносини власності.

Сучасна система цивільного права має загальну та спеціальну (особливу) частини.

Загальну частину становлять норми та інститути про суб'єктів та об'єкти цивільного права, угоди, представництво і довіреність, позовну давність. Ці норми та інститути є загальними у тому розумінні, що вони рівною мірою стосуються інститутів і під-галузей, що складають спеціальну (особливу) частину.

20

tttnГлава 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА tttk

aaan§ 1.

sssnЯкщо цивільне право — це система цивільно-правових норм, то цивільне законодавство — це система нормативних актів, в яких знайшли свій вираз цивільно-правові норми. Таким чином, цивільне законодавство — це форма вираження цивільного права як галузі права.

Цивільне законодавство має свою структуру, елементами якої є закони і декрети Кабінету Міністрів України, котрі мають силу закону, а також підзаконні нормативно-правові акти.

Закони — це нормативні акти, прийняті Верховною Радою України, яка за ст. 75 Конституції України є єдиним органом законодавчої влади України. Серед законів найважливіше місце посідає чинний Цивільний кодекс, затверджений Верховною Радою 18 липня 1963 р.1 Норми ЦК були розраховані на регулювання майнових і особистих немайнових відносин в умовах планової директивної економіки. Перехід від планової директивної економіки до економіки ринкової обумовив необхідність прийняття низки законів, спрямованих на регулювання майнових і особистих немайнових відносин у нових умовах. Йдеться про здшни України від 27 березня 1991р. «Про підприємства в Україні»2; від 7 лютого 1991р. «Про підприємництво»3; від 7 лютого 1991р, «Про власність»4; від 19 вересня 1991р. «Про господарські товариства»5; від 2 жовтня 1992 р. «Про заставу»6; від 18 червня 1991р. «Про цінні папери і фондову біржу»7; від 10 квітня 1992 р. «Про оренду майна державних підприємств і організацій» (в редакції від 14 березня 1995р.)8 та ін.

1 Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1963. - № ЗО. - Ст. 463.

2 Там само. - 1991. - № 24. - Ст. 272.

3 Там само. - 1991. - № 14. - Ст. 168.

4 Там само. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

5 Там само. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

'Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 47. - Ст. 642.

7 Там само. - 1991. - № 38. - Ст. 508.

* Там само. - 1995. - № 15. - Ст. 99.

22

Глава 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Законом України від 19 грудня 1992 р.1 Кабінету Міністрів України до 20 травня 1993р. були делеговані повноваження видавати декрети у сфері законодавчого регулювання з питань, зокрема, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, кредитно-фінансової системи. Ці декрети мають силу закону. Серед них, наприклад, декрети від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»2; від 31 грудня 1992 р. «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств»3.

Елементами структури цивільного законодавства, як вже відзначалось, є підзаконні акти. Серед них перш за все слід назвати укази і розпорядження Президента України.

Відповідно до ч. З ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України4.

Кабінет Міністрів України згідно зі ст. 117 Конституції України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження , які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів приймає значну кількість постанов і розпоряджень з широкого кола питань, пов'язаних з регулюванням майнових і особистих немайнових відносин, учасниками яких можуть бути як організації, так і громадяни.

Серед підзаконних актів значне місце належить відомчим нормативним актам, тобто нормативно-правовим актам міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Підзаконними слід визнати і норматив-

1 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 61.

2 Там само. - № 7. - Ст. 52.

5 Там само. - № 11. - Ст. 94.

4 Згідно з п. 4 Перехідних положень Конституції України Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати укази з економічних питань, не врегульованих законами. Такі укази можуть видаватись Президентом після схвалення їх Кабінетом Міністрів і підписання Прем'єр-міністром. Одночасно Президент України подає до Верховної Ради відповідний законопроект.

Указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів межсесійного періоду) Верховна Рада не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою з цих питань.

23

Розділ І ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

но-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, оскільки вони згідно зі ст. 135 Конституції України не можуть суперечити Конституції України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Органами місцевого самоврядування у межах своєї компетенції теж можуть прийматися відповідні рішення, спрямовані на регулювання майнових і особистих немайнових відносин.

Наявність значної кількості підзаконних актів, у тому числі й відомчих, обумовлює необхідність як скорочення їх обсягів, так і їх узгодженості.

Відповідно до ч. З ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Такий закон до цього часу ще не прийнято, тому до його прийняття згідно з Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. нормативні акти міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації відповідно до положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р.' Згідно з цим положенням державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів господарського управління і контролю здійснює Міністерство юстиції України, а нормативних актів органів господарського управління і контролю — відповідні управління юстиції державних адміністрацій.

До структури цивільного законодавства входить і локальне законодавство. Йдеться про санкціоновані державою статути господарських товариств і об'єднань, громадських об'єднань.

Отже, цивільне законодавство має два рівні (закони та підзаконні акти), а підзаконні акти, у свою чергу, теж мають декілька рівнів. Саме через це постає питання про визначення ядра цивільного законодавства. Таким ядром має бути ЦК. Оскільки чинний ЦК не пристосований до регулювання відносин, що складаються в умовах рин-

' ЗПУ України. - 1993. - №1-2. - Ст. 28

24

Глава 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

кової економіки, він не може повною мірою виконувати функцію ядра цивільного законодавства. Через це постало питання про здійснення нової кодифікації законодавства і розробку нового ЦК, який би став його дійсним ядром.