Гражданское право

Однією з підстав виникнення права власності юридичних осіб згідно із ст. 21 Закону «Про власність» є добровільне об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань.

Порядок об'єднання майна різниться залежно від видів господарських товариств. У відкритих акціонерних товариствах про таке об'єднання майна можна говорити досить умовно, бо власність цих товариств створюється шляхом випуску цінних паперів (акцій), які придбаються шляхом укладення договорів з кожним акціонером, а не акціонерів між собою.

229

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВ1 ПРАВА

Глава 15 ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Таке об'єднання майна для господарських товариств здійснюється на підставі установчого договору, що укладається їх засновниками (учасниками). В цих договорах передбачаються розміри вкладів засновників (учасників) до статутного фонду господарського товариства, їх форма, оцінка, порядок внесення та ін.

Внесення вкладів посвідчують:

1) акція — в акціонерному товаристві;

2) свідоцтво учасника товариства з обмеженою відповідальністю, яким повністю внесений вклад.

Як вклади відповідно До ст. 13 Закону «Про господарські товариства» можуть вноситися будинки, споруди, обладнання та інщі матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. З цього випливає, що вклади учасників (засновників) господарських товариств можуть бути двох видів. Перші — це речі, цінні папери та грошові кошти, а також деякі майнові права, наприклад, право на участь в іншому господарському товаристві, якщо це не суперечить установчим документам останнього і при цьому додержано вимог щодо внесення в них змін згідно зі ст. 7 Закону «Про господарські товариства». Зазначені вклади передаються засновниками (учасниками) у власність товариства. Це приводить до того, що засновник (учасник) втрачає права власності на передане товариству як вклад майно і не може вимагати його повернення у разі свого виходу із господарського товариства. При виході засновнику (учаснику) виплачується лише вартість його вкладу в грошовому вигляді, а за згодою інших засновників (учасників) — у вигляді майна.

Вклади учасників господарського товариства можуть вноситись і без передачі права власності на певні речі з набуттям товариством лише права користування ними. Тоді ці речі залишаються у власності учасника (засновника), а його вклад становлять платежі за користування ними.

Деякі особливості існують при виникненні права власності у акціонерного товариства, яке при його створенні формується через придбання акцій необмеженим колом осіб шляхом передплати на них (для відкритого акціонерного товариства) або розподілу акцій серед засновників (для закритого акціонерного товариства). Акціонери сплачують вартість акцій грішми або майном і при цьому одержують у свою власність такий об'єкт їх права, як акція.

230

Передача державних підприємств в оренду як спосіб виникнення права власності притаманний лише орендарям державного і комунального майна, якими виступають господарські товариства, створені працівниками державного або комунального підприємства, цілісний майновий комплекс якого передається в оренду. При цьому ці орендарі не набувають права власності на орендоване майно, що залишається в державній або комунальній власності. До їх власності відповідно до ст. 23 Закону «Про оренду державного і комунального майна» потрапляють лише виготовлена продукція та доход (прибуток), одержаний від орендованого майна, а також придбане орендарем згідно із законодавством інше майно. Орендар може мати також право власності на майно, придбане за рахунок амортизаційних відрахувань, якщо це передбачено договором оренди.

Свою специфіку мають підстави виникнення права власності юридичних осіб, створених у результаті приватизації майна державних підприємств. Причому ці підстави не можуть обмежуватися лише тими, що зазначаються у ст. 21 Закону «Про власність», тобто викупом колективами працівників державного майна і перетворенням державних підприємств у акціонерні та інші господарські товариства. Згідно із ст. 15 Закону «Про приватизацію державного майна», ст. З Закону «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Державною програмою на поточний рік приватизація державного майна здійснюється у різні способи, а саме: шляхом його продажу на аукціоні, за конкурсом, продажу акцій (часток, паїв), які належать державі у господарських товариствах, що пов'язується з перетворенням державного підприємства на акціонерне товариство.

Не є поширеним такий спосіб виникнення права власності юридичних осіб, як викуп державного майна, що є неконкурентним способом приватизації, який відповідно до п. 1 ст. 15 Закону «Про приватизацію державного майна» застосовується щодо об'єктів, не проданих на аукціоні або за конкурсом. Крім того, законодавством про приватизацію не передбачається належність права викупу тільки колективам працівників державного підприємства, майно якого приватизується.

1 Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 52. - Ст. 303.

231

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА

Глава 15 ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Поширеними підставами виникнення права власності в юридичних осіб є укладення ними різних цивільно-правових угод, за якими вони одержують майно (наприклад, договори купівлі-продажу, поставки, міни, дарування, фінансового лізингу тощо).

Такі підстави, як державні субсидії та пожертвування організацій і громадян, застосовуються для набуття права власності як підприємницькими, так і непідприємницькими юридичними особами. Однак в ст. 21 Закону «Про власність» окремо не визначаються способи набуття права власності, характерні лише для непідприємни-цьких організацій, такі, як вступні і членські внески, відрахування від прибутку підприємств, створених юридичними особами.

Пожертвування є однією з найбільш поширених форм виникнення права власності релігійних організацій, які згідно із ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» мають право звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх.

Релігійним організаціям відповідно до ст. 17 Закону про них можуть (за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим — Ради міністрів Автономної Республіки Крим) безоплатно повертатися у власність культові будівлі і майно, які становлять державну власність, що були в свій час вилучені державою. Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених' правил охорони і використання пам'яток історії та культури. Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Обмеження в формуванні власності окремих видів юридичних осіб встановлюються лише законодавче. Так, згідно із ст 22 Закону «Про об'єднання громадян» політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від: іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства; державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків; нелегалізованих об'єднань громадян; анонімних пожертвувачів. Політичні партії не мають права одержувати доходи від

232

акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності.

Крім того, політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатися господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.