Гражданское право

Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с.
§ 2. Суб'єкти права власності юридичних осіб
Як суб'єкти права власності в ст. 20 Закону «Про власність» передбачаються такі юридичні особи: колективні підприємства, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, кооперативи, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Колективне підприємство, як визначається у ст. 2 Закону «Про підприємства в Україні», засноване на власності трудового колективу підприємства. Суб'єктом права власності при цьому є колективне підприємство як юридична особа, а не його трудовий колектив або окремі його члени.

Незважаючи на те що колективні підприємства є єдиними власниками належного їм майна, у цьому майні визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника співвідноситься з його трудовою участю в діяльності і, як наслідок, проявляється у прирості майна колективного підприємства. Рівень або критерій цієї залежності визначається кожним колективним підприємством у своїх внутрішніх актах і може бути різним. Насамперед на нього впливають результати праці кожного члена колективного підприємства, спрямовані на поповнення кола і вартості об'єктів права власності підприємства. Як правило, при вирахуванні частки кожного члена береться до уваги так званий коефіцієнт трудової участі, тобто встановлюється залежність розміру частки від посади працівника, стажу його праці на цьому підприємстві тощо. При цьому враховується праця членів трудового колективу і на державному або орендному підприємстві до їх перетворення на колективне, якщо це мало місце.

Виходячи з того, що істотною вимогою, яка ставиться до складу членів колективного підприємства ст.

23 Закону «Про власність» і ст. 2 За-

' Див.: Каманина Т. В. Хозяйственные товарищества и общества: правовое регулирование внутрифирменной деятельности. - М., 1995. - С. 37; Долішсшя В. Правовое регулирование организации и деятельности акционерных обществ.: Дне. ... канд. юрид. наук. - М., 1993. - С. 9.

2 Див.: Гражданское право. - 2-е изд. - М., 1998. - Т. 1. - С. 29-30; Спасибо-Фатеева И. В. Акционерные общества: корпоративные правоотношения. - Х.,1998. С. 157-168.

224

225

8 «Цивільне право України

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІПРАВА

Глава 15 ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

кону «Про підприємства в Україні», є їх праця, правильним було б дійти висновку про те, що працівнику, який припинив трудові відносини, а також спадкоємцям померлого сплачується вартість його вкладу. Більш того, про це прямо наголошується у п. 4 ст. 23 Закону «Про власність». Однак така ситуація не завжди має місце, бо до складу членів колективних сільськогосподарських підприємств, перетворених у процесі приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств згідно із ст. 5 Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі»1, входять, крім працівників підприємства, що приватизується, також особи, які вийшли з цих підприємств на пенсію, звільнені у зв'язку зі скороченням штатів і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства України повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, звільнені за станом здоров'я у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням. Крім того, таке право набувають на визначених у ст. 7 згаданого Закону умовах також члени сімей членів трудового колективу даного підприємства, які проживають разом з ними, та особи, зайняті у соціальній сфері на селі — вчителі, лікарі та ін. При цьому вказані особи не працюють на колективному підприємстві, але ж мають в його майні право на частку (вклад).

Відносно деяких юридичних осіб, зазначених Законом «Про власність» як суб'єкти приватної власності, слід відмітити деякі невідповідності з іншими законами. Так, згідно із Законом «Про господарські товариства» акціонерні товариства є різновидом господарських товариств і тому в Законі «Про власність» достатньо було б зазначити як суб'єкти права власності взагалі господарські товариства. У Законі «Про власність» спостерігається і термінологічна неточність, бо в ст. З Закону «Про підприємства в Україні» йдеться про об'єднання підприємств, а у ст. 27 Закону «Про власність» — про господарське об'єднання. Виходячи з перелічених у п. 1 ст. 27 Закону «Про власність» видів об'єднань і порівнюючи їх з названими у ст. З Закону «Про підприємства в Україні», можна дійти висновку про те, що йдеться про одні і ті ж самі юридичні особи. До них належать асоціації, корпорації, консорціуми та концерни. Можуть створюватися також інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами, наприклад, галузеві, міжгалузеві регіональні об'єднання, про які йдеться у ст. 27 Закону «Про власність».

Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 11. - Ст. 188.

226

Про таке ж слід зазначити й щодо суб'єктів, загалом названих у ст. 28 Закону «Про власність» громадськими об'єднаннями, які Законом «Про об'єднання громадян» іменуються об'єднаннями громадян.

Право власності акціонерних та інших господарських товариств є неподільним. Акціонери є власниками акцій як об'єкта іншого права власності. Учасники господарських товариств набувають прав на вклад.

Після ліквідації господарського товариства його грошові кошти, включаючи виручку від розпродажу його майна, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених законом та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію (ст. 21 Закону «Про господарські товариства»).

Всі кооперативи, існуючі в Україні, також є власниками. Члени ж кооперативів мають право на пай, яке надає їм можливість вимагати кооперативних виплат. Під цими виплатами, зокрема, ст. 23 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» розуміється частина доходу кооперативу, що розподіляється між членами кооперативу (об'єднання) відповідно до обсягів робіт, послуг, коштів, одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок зниження цін у разі придбання товарів у постачальницьких кооперативах і з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяльності. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюються за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку. Статутом кооперативу може бути передбачено різний відсоток часток доходу на паї для членів і асоційованих членів кооперативу.

Відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися грішми, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.

Член кооперативу в разі його виходу з кооперативу має право вимагати виплати вартості свого паю не тільки грішми, а й натурою або цінними паперами.

Звертає на себе увагу те, що підприємства, створювані споживчими товариствами, також проголошуються власниками свого майна, на відміну, наприклад, від підприємств, створюваних об'єднаннями громадян згідно із ст.

21 Закону «Про об'єднання громадян».

8* 227

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕШ ПРАВА

Глава IS ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІК

Цією статтею передбачається, що право власності громадських організацій як засновників виникає на майно цих юридичних осіб, що придбане внаслідок господарської та іншої комерційної діяльності останніх, в тому числі грошові кошти. Однак залишається відкритим питання про правовий режим майна цих підприємств, одержаного з інших підстав, а не в результаті здійснення ними підприємницької діяльності, наприклад, внесеного самим засновником або набутого як благодійні внески тощо.

В п. 1 ст. 28 Закону «Про власність» йдеться не про майно підприємств, створюваних громадськими організаціями, а про самі ці підприємства як об'єкти права власності, що не відповідає чинному законодавству України, яким підприємства визначаються як суб'єкти, а не об'єкти права.

Проте зіставлення наведених норм дозволяє зробити висновок, що майно юридичних осіб, засновником яких виступає громадська організація, належить останній на праві власності.

На відміну від права власності кооперативів та колективних підприємств, кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятися між їх членами і використовуватися для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

Схожий правовий режим має власність релігійних організацій, які згідно із ст. 29 Закону «Про власність» і ст. 18 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»1 є власниками культових споруд, предметів релігійної обрядності, благодійного, культурно-просвітницького і виробничого призначення, жилих будинків, транспорту, грошових коштів та іншого майна, необхідного для забезпечення їх діяльності.

Як і об'єднання громадян, релігійні організації мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи. Правовий режим майна цих юридичних осіб ні Законом «Про власність», ні Законом «Про свободу совісті та релігійні організації» не визначається, але можна стверджувати, що він є таким, як і правовий режим підприємств, заснованих об'єд-

Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 25. - Ст. 28.

228

наннями громадян. У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за межами України.

У разі ліквідації релігійних організацій маймо останніх не підлягає розподілу між їх членами, а переходить у власність держави. У разі припинення діяльності релігійної організації у зв'язку з порушенням законодавства України майно, що перебуває в її власності, за винятком культового, може безоплатно переходити у власність держави. Культове майно передається іншим релігійним організаціям.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  2. § 2. Суб´єкти права власності юридичних осіб - Гражданское право
  3. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с. - Семейное право
  4. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  6. § 7. Диференціація трудового законодавства України - Трудовое право
  7. § 1. Поняття суб´єкта трудового права України - Трудовое право
  8. § 3. Власник або уповноважений ним орган як суб´єкт трудового права України - Трудовое право
  9. § 4. Підприємство як суб´єкт трудового права України - Трудовое право
  10. § 1. Поняття трудового договору - Трудовое право
  11. Список використаної літератури - Теория государства и права
  12. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  13. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  14. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  15. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  16. Розділ 8. Право власності - Международное право, европейское право
  17. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  18. Розділ 10. Міжнародні перевезення - Международное право, европейское право
  19. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  20. Адвокатура України - Адвокатское право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997