Гражданское право

Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с.
§ 6. Підстави виникнення права власності. Припинення права власності
Правовідносини власності виникають, видозмінюються та припиняються за наявністю певних юридичних фактів, які звичайно розглядаються як підстави виникнення та припинення права власності. Звичайною також є ідентичність підстав виникнення та припинення права власності на одну і ту ж саму річ у різних суб'єктів. Так, при виникненні права власності у однієї особи на якесь майно водночас припиняється право власності на те ж саме майно у іншої особи.

Підстави виникнення права власності іменуються титулами власності, які набуваються різними способами. Поширеною є класифікація способів набуття прав власності на первісні та похідні.

До первісних належать способи, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, або незалежно від його волі. До них відносять: виробництво або переробку речей (специфікацію), змішування та приєднання речей, відділення плодів, заволодіння, конфіскацію, реквізицію, знахідку, скарб, безхазяйне майно і т. ін.

Виробництво або переробка (специфікація) є основним первісним способом набуття права власності. При наданні матеріалу чи речі іншої форми, ми тим самим змінюємо її економічне значення. З'являється нова річ, яка раніше не існувала. Тому право власності на неї виникає в момент створення цієї речі. Законодавство про підприємництво в Україні всіляко заохочує розвиток саме такого способу набуття права власності.

204

При характеристиці виробництва (переробки) слід відзначити деякі питання, що виникають у зв'язку з розбіжністю власника матеріалів та їх переробника в одній особі. В ЦК немає статей, які б регулювали ці питання. Був запропонований такий підхід: вирішальним повинно бути значення вкладеної в переробку праці.

Якщо вартість матеріалу перевищує вартість виготовлення речі, право власності слід визнати за власником матеріалу, який повинен оплатити вартість виготовлення речі. Якщо ж вартість виготовлення речі перевищує вартість виготовлення матеріалу, право власності повинно бути визнано за особою, яка виробляла річ, з зобов'язанням сплати вартості матеріалу. Питання це не мало актуального значення до останнього часу, коли, наприклад, декількома юридичними особами укладається договір про спільну діяльність або договір підряду на капітальне будівництво, за яким одна сторона надає будівлю, приміщення, а друга (другі) здійснює (здійснюють) їх переобладнання з наступним набуттям прав на нові об'єкти. Проблеми виникають у разі неможливості виконання вимог договору взаємозаліком та доцільності з цього приводу визнати право власності за тим, хто вкладає працю.

Ще більше такі проблеми загострюються, якщо йдеться про державну власність, об'єкт якої було перероблено (значно видозмінено) особою недержавної форми власності. Таким чином, здійснюється зміна власника, але не в порядку, передбаченому для приватизації. Державною програмою приватизації на 2000-2002 рік1 щодо цього зазначається таке. Якщо орендар, здійснюючи ремонт об'єкта права державної власності, зробив в нього вкладення більш ніж на 25 відсотків його вартості, він набуває право викупу цього об'єкта. Тобто в цьому разі приватизація такого об'єкта здійснюється без конкурсних засад.

Змішування як первісний спосіб набуття права власності становить таке поєднання, коли не можна визначити, яка з речей увібрала іншу (сплав з двох металів). При цьому виникає спільна власність. Якщо має місце поєднання з одну масу сипучих речовин, то за кожним власником має бути визнано індивідуальне право на ту кількість, що йому належала до поєднання, оскільки тут йдеться про речі, визначені родовими ознаками.

Приєднання однієї речі до іншої має місце тоді, коли перша річ приєднується до другої як її складова частина, на відміну від 1 Затверджена Законом України від 18 травня 2000 р. № 1723-ІІІ // Урядовий ку-p'tp. - 2000. - 22 трав.

205

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА

Глава 13 ПРАВО ВЛАСНОСТІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

змішування, при якому неможливо встановити вбирання однієї речі іншою. Здавна загальноприйнятим вважалось, що у подібних випадках така річ внаслідок втрати самостійності існування надходила у власність до володільця тієї речі, до якої вона приєдналася. Власник був зобов'язаний при цьому сплатити власнику втраченої внаслідок приєднання речі її вартість.

Відділення плодів, як правило, є наслідком права користування власністю — збирання врожаю, приплід та ін., про що говорилося вище. Заволодіння може виступати різновидом первісного способу набуття права власності лише у тих випадках та порядку, що передбачені законом. У законодавстві України немає норм, які дозволяють заволодіти незасвоєними земельними ділянками, захоплювати нічиї речі та т. ін. Чинне законодавство дозволяє говорити про цей спосіб набуття державою права власності на безхазяйне майно (ст. 137 ЦК), безгосподарно утримуване майно, що є пам'яткою історії та культури (ст. 136 ЦК), скарб (ст. 140 ЦК). Так зване виморочне майно, тобто якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, ні за другими випадками, які встановлюються у ст. 555 ЦК, також не підлягає заволодінню будь-ким, тому що воно переходить до держави, яка здобуває на нього право власності в силу закону.

Окремі способи набуття права власності тягнуть за собою виникнення тільки права державної власності. Такими є збирання податків, мита та внесків до державних цільових фондів, конфіскація, реквізиція, націоналізація, скарб, придбання державою безгосподарно утримуваного майна, що є пам'яткою історії та культури. При визначенні Конституцією України права комунальної власності як окремої форми власності виникли питання щодо знахідки, бездоглядної та приблудної худоби, безгосподарного майна, що традиційно належали до способів здобуття права державної власності, але зазначені речі опинялись в комунальній власності, що була різновидом державної. Імовірно, ці питання будуть вирішені у Законі України «Про комунальну власність». До похідних належать такі підстави, при яких набуття права власності даною особою засновується на праві попереднього власника. При переході права власності має місце правонаступництво, оскільки права на придбану в похідний спосіб річ, по суті, такі, якими вони були у попереднього власника. Однак при цьому можна говорити про правонаступництво права власності, але не про правонаступництво змісту правомочностей власника. Наприклад, при відчуженні продав-цем-торговцем комп'ютера він для відчужувача є товаром, а для по-206

купця — основними фондами. Тому і правомочності у колишнього власника-продавця інші, ніж у нового власника — покупця. Незважаючи на правонаступництво права власності, похідне набуття права власності випливає з договорів (купівлі-продажу, міни, дарування та т. ін.), односторонніх угод (заповіт), закону (перехід майна до спадкоємців), адміністративних актів (передача державних підприємств з державної в комунальну власність) і т. ін.

Останнім часом окремо виділяють такі похідні способи набуття права власності, як приватизація, реорганізація юридичних осіб.

Дійсно, приватизація є перетворенням державної власності на іншу власність. Способи такого перетворення визначаються законодавством про приватизацію. До них належать продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ чи організацій на аукціоні, за конкурсом, продаж пакетів акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації. При цьому реалізація перших двох способів тягне за собою укладення договорів купівлі-продажу, а третього — випуск і продаж акцій.

При реорганізації юридичної особи до новоствореної юридичної особи переходить право власності на майно тієї особи, кому воно належало до реорганізації.

Як правило, похідними способами набувається власність у процесі цивільного обороту. Набути право власності новий власник може лише від попереднього власника, тобто особи, яка має право власності на відчужувану річ. Невласники мають право відчужувати не свої речі лише як виняток (наприклад, при продажу заставлених речей, незатребуваних залізничних вантажів). До цього ж слід віднести і придбання речі добросовісним володільцем від особи, яка не має права відчужувати цю річ за умовою її вибуття з володіння власника за своєю волею. Але у цих випадках право власності у набувача виникає в первісний спосіб. Звідси висновок про умову необхідності наявності права власності у відчужувача є правомірним.

Розглянута традиційна класифікація способів набуття права власності поступово втрачає своє значення. В юридичній літературі правомірно зазначається, що законодавство не пов'язує по суті справи якихось юридичних наслідків з подібним поділом засобів набуття прав власності1. Так, Законом «Про власність» (ст. 27) встановлено, що господарське об'єднання є суб'єктом права власності. Державні

' Див.: Гражданское право: Учебник. - М., 1993. - Т. 1. - С. 205.

207

підприємства, які не є власниками, мають право створити нового власника на підставі договору. При цьому незрозуміле, до первісного чи похідного засобу належить подібний випадок набуття права власності. До речі, тим самим порушується традиційне правило: ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам.

Великого значення в період проведення приватизації набувають нові засоби утворення недержавних форм власності: оренда державного майна, купівля державного майна на аукціоні або за конкурсом, перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. Отже, має місце зміна форми власності з державної на приватну власність фізичних або недержавних юридичних осіб.

З викладеного виходить, що залежно від того, чи належать способи набуття права власності до всіх власників, існує їх класифікація на загальні (загальноцивільні) та спеціальні. Результати господарського використання майна (продукція і доходи) і цивільно-правові угоди є загальними способами для всіх власників. Спеціальними ж способами виникає право державної та комунальної власності.

Право власності припиняється з одночасним переходом права власності до іншої особи при похідному способі виникнення у неї права власності. При первісних способах виникнення права власності це теж можливо (наприклад, при реквізиції, конфіскації). Можливе набуття права власності і без його виникнення у іншої особи, наприклад, при споживанні речі, її знищенні внаслідок стихійного лиха та т. ін.

Як правило, припинення права власності настає з волі власника (передача речей за договором, їх споживання). Однак можливе й припинення права власності поза його волею (націоналізація, конфіскація, реквізиція). Підставою для такого припинення є законодавчий акт, адміністративний акт або судове рішення.

До припинення права власності призводить відмова власника від своєї речі (викинув або не тримає її у належному стані). Але такі випадки трапляються дуже рідко.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  2. § 6. Підстави виникнення права власності. Припинення права власності - Гражданское право
  3. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с. - Семейное право
  4. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  6. Опорний конспект з курсу “СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ” - Семейное право
  7. § 6. Підстави припинення трудового договору - Трудовое право
  8. § 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - Трудовое право
  9. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  10. Розділ 8. Право власності - Международное право, европейское право
  11. Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
  12. Розділ 14. Позадоговірні зобов´язання - Международное право, европейское право
  13. 4.1. Методи державного управління - Административное право
  14. 4.3. Форми державного управління - Административное право
  15. ПРОГРАМА КУРСУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Загальні методичні вказівки - Административное право
  16. Глава 82 Загальні положення сімейного права - Семейное право
  17. Додаток 2 Словник термінів - Таможенное право
  18. § 1. Правові засади національної екологічної безпеки - Экологическое право
  19. § 2. Правове регулювання транснаціональної екологічної безпеки - Экологическое право
  20. § 3. Органи спеціальної компетенції та їхні повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки - Экологическое право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997