Гражданское право

Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с.
§ 5. Суб'єкти права власності в Україні
Суб'єктами права власності згідно зі ст. З Закону «Про власність» визнаються народ України, громадяни, юридичні особи, держава, інші держави, їх юридичні особи, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства. Конституцією України визначаються ще й такі суб'єкти права комунальної власності, як громади сіл, селищ, міст, районів у містах.

Такі суб'єкти права власності, як народ України, відповідні громади та держава, здійснюють свої правомочності, як правило, не без-

202

посередньо, а через органи держави та органи місцевого самоврядування: народ України та держава — через Верховну Раду України; громади сіл, селищ, міст, районів у містах — через відповідні місцеві ради.

Як суб'єкт права держава здійснює свої повноваження щодо своєї власності також через уповноважені на це органи виконавчої влади.

В ст. 20 Закону «Про власність» коло суб'єктів права власності ще більш розширено. До них законодавець відносить таких суб'єктів, як трудові колективи державних підприємств та колективи орендарів.

Ці утворення, не будучи суб'єктами цивільного права, стають суб'єктами права власності, хоча юридичними особами вони не є. Саме в цьому Закон «Про власність» має як внутрішні суперечності, так і взагалі суперечить цивільному законодавству. Це спостерігається в тому, що суб'єктом права названий колектив осіб, об'єднання яких не надає їм статусу юридичної особи, бо трудовий колектив державного підприємства становить собою сукупність працівників юридичної особи-невласника, яким і є державне підприємство. Передбачена ж в ст. 20 Закону «Про власність» і ст. 18 Закону «Про підприємства в Україні» конструкція допускає існування у відокремленому майні юридичної особи — державного підприємства, що не є власником, власність іншого суб'єкта, що не є юридичною особою. Це є правовим нонсенсом. Отже, колектив юридичної особи-невласника стає суб'єктом права власності, але не юридичною особою. Така конструкція не є правовою і допускає змішування економічних, соціальних і юридичних норм. Крім того, доход, одержаний державним підприємством внаслідок праці трудового колективу, є також державною власністю і не повинен передаватися у недержав^ ну власність. Якщо так сталося, що існує норма про можливість трудового колективу державного підприємства набувати у власність частки доходу, то правильним було б зазначити, що при цьому виникла спільна часткова власність членів трудового колективу.

З цього приводу необхідно зазначити, що члени трудового колективу державного підприємства можуть мати власність, але її правовий режим повинен бути встановлений як для права спільної власності.

Суб'єктами ж такої власності слід визнавати членів трудового колективу, а не колектив у цілому.

Що ж до колективу орендарів, то, як і трудовий колектив державного підприємства, такий суб'єкт цивільного права не існує. Не передбачений він і чинним законодавством про оренду. Згідно із Зако-

203

Глава 13 ПРАВО ВЛАСНОСТІ. ЗАГАЛЬШ ПОЛОЖЕННЯ

ном України «Про оренду державного і комунального майна» трудовий колектив державного підприємства в разі, якщо він бажає взяти в оренду цілісний майновий комплекс цього підприємства, створює господарське товариство, яке і буде в подальшому власником. Оскільки ж господарське товариство, створене членами трудового колективу державного підприємства, нічим не відрізняється від будь-якого господарьского товариства, що передбачається ст. 26 Закону «Про власність» як суб'єкт права власності, немає необхідності окремо врегульовувати право власності орендаря. Якщо ж виходити з того, що орендарями є особи, які об'єдналися на підставі договору про спільну діяльність і уклали договір оренди, то у таких осіб виникає не колективна, а спільна часткова власність відповідно до ст. 17 Закону «Про власність».

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  2. § 5. Суб´єкти права власності в Україні - Гражданское право
  3. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с. - Семейное право
  4. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с - Хозяйственное право
  5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  6. § 7. Диференціація трудового законодавства України - Трудовое право
  7. § 3. Власник або уповноважений ним орган як суб´єкт трудового права України - Трудовое право
  8. § 4. Підприємство як суб´єкт трудового права України - Трудовое право
  9. § 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - Трудовое право
  10. Список використаної літератури - Теория государства и права
  11. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  12. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  13. Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  14. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  15. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  16. Розділ 8. Право власності - Международное право, европейское право
  17. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  18. Розділ 10. Міжнародні перевезення - Международное право, европейское право
  19. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  20. Адвокатура України - Адвокатское право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997