Гражданское право

172

особи, яку представляють. Тому в разі розбіжності між договором і довіреністю права і обов'язки особи, яку представляють, що випливають із угоди, укладеної представником з третіми особами, визначаються не умовами договору про представництво, а повноваженнями, зафіксованими в довіреності.

Довіреність, як і будь-яка інша угода, повинна відповідати всім вимогам, передбаченим законом, тобто вимогам дійсності угод. Зокрема і до форми довіреності закон ставить певні вимоги, а саме: довіреність повинна обов'язково мати письмову форму і, як правило, бути належним чином посвідчена. Так, у випадках, коли довіреність видається на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій, вона згідно з ч. 1 ст. 65 ЦК повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законом.

До нотаріально посвідчених довіреностей закон прирівнює:

1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

3) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Але є випадки, коли нотаріальна форма довіреності не обов'язкова.

173

Глава 11 ПРЕДСТАВНИЦТВО

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ребуває на лікуванні. За загальним правилом не вимагається нотаріального посвідчення довіреностей, які видаються державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями. Довіреності від імені цих організацій видаються за підписом їх керівників або уповноважених на це осіб з прикладенням печатки відповідної організації. Згідно з п. 1 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запасні частини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструменти, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки по довіреностям отримувачів1.

У спеціально передбачених випадках довіреність від імені юридичної особи також повинна бути нотаріально посвідчена.

Довіреність на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностей повинна бути підписана також головним (старшим) бухгалтером цієї організації (ч. З ст. 66 ЦК).

За змістом і обсягом наданих представникові повноважень довіреності поділяються на три види: генеральну, спеціальну і разову. Генеральна — це така довіреність, за якою представник може від імені довірителя здійснювати різноманітні юридичні дії, наприклад, довіреність, яка видається керівнику філії юридичної особи, або довіреність на управління майном довірителя.

Спеціальна — це така довіреність, яка уповноважує представника на здійснення не одної, а низки юридичних дій, які носять однорідний характер. Це, наприклад, довіреності, що видаються експедиторам на одержання від транспортних підприємств вантажів, що надходять на адресу організацій, від імені яких діють експедитори. До таких довіреностей належать довіреності на представництво в суді, арбітражному, третейському суді і т. ін.

Разова — це така довіреність, за наявності якої представник може здійснити одну точно визначену юридичну дію, наприклад, одержати на пошті посилку, яка надійшла на адресу довірителя.

За загальним правилом довіреність — це строковий документ, тобто дія її має певні проміжки в часі. Строк її не може перевищувати трьох років. Проте, якщо строк дії довіреності в ній не зазна-

' Див.: Бизнес. - 1996. - № 26. - С. 5.

174

чений, то вона вважається дійсною протягом одного року з дня її вчинення. В той же час, як передбачено в ч. 2 ст. 67 ЦК, довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна. Однак посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Якщо ж у довіреності, що надається для вчинення дій представником на території України, особа, яку представляють, помилково зазначила строк, який перевищує три роки, то при додержанні всіх інших умов її дійсності така угода діятиме протягом трьох років. Такий висновок випливає із смислу ст. 60 ЦК: недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини. І не обов'язково такий висновок має підкріплюватися судовим рішенням.

Закон допускає передоручення, тобто передачу представником своїх повноважень за довіреністю іншій особі. Але передоручення можливе не завжди, а у випадках, коли це прямо передбачено в самій довіреності або коли представник примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Передоручення здійснюється шляхом видачі представником обраній ним особі нової довіреності.

Довіреність, яка видається в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх було передбачено в основній довіреності.

Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона

видана.

В довіреності, виданій в порядку передоручення, повинні бути зазначені час і місце посвідчення основної довіреності, ім'я, по батькові, прізвище і місце проживання особи, якій видана основна довіреність, і особи, якій вона передає свої повноваження, а в необхідних випадках — їх службове (посадове) становище.

Представник, який передав повноваження іншій особі, повинен сповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. В противно-

175

? ї

і'-

му разі вся відповідальність за дії замісника покладається на представника, який передав свої повноваження в порядку передоручення. Такі наслідки випливають із смислу ст. 68 ЦК.

Підстави припинення довіреності і наслідки такого припинення встановлені правилами ст. 69 ЦК. Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення її строку; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови особи, якій видана довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої видана довіреність; 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7) смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним або безвісно відсутнім.

Виходячи із презумпції, що відносини між представником і особою, яку представляють, ґрунтуються на особистій довірі, закон передбачає, що особа, яка видала довіреність, може в усякий час скасувати довіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, — відмовитися від неї. Причому угода про відмову від цього права недійсна (ч. 2 ст. 69 ЦК).

Про припинення довіреності особа, яку представляють, або її правонаступник зобов'язані сповістити як особу, якій довіреність видана, так і третіх осіб, з якими ця особа повинна була вступити у правовідносини, якщо, звичайно, ці особи відомі. Такий же обов'язок у відповідних випадках покладається на опікуна і піклувальника.

Права і обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якій видана довіреність, до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосову-егься, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилась. При припиненні довіреності особа, якій вона видана, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність. У деяких випадках представництво взагалі не допускається. Не можна, зокрема, укладати угоди через представника, якщо такі угоди за своїм характером повинні укладається собисто. Наприклад, договір довічного утримання, який передбачає особисті зобов'язання набувача, через представника укладатися не може. Це стосується також складання заповіту, видачі довіреності, укладення трудового договору, реєстрації шлюбу, усиновлення, реалізації права вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я або спричиненням смерті, виконання обов'язків за договором художнього

176

Глава 11 ПРЕДСТАВНИЦТВО

замовлення, виконання обов'язків за договором на створення твору в рамках авторського права і т. ін. Це означає, що в законі можуть бути передбачені й інші випадки, коли укладення угод через представника не допускається (див. ч. 4 ст. 62 ЦК).

У тих же випадках, коли угоду укладає особа без повноважень або з перевищенням повноважень, для особи, яку представляють, вона може породити правові наслідки лише у разі дальшого схвалення угоди цією особою. Тому дальше схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.