Гражданское право

До юридичних перешкод прийнято відносити такі обставини реальної дійсності, які за законом не дозволяють суб'єктам права (хоча і правоздатним) взяти безпосередню участь (тобто самостійно) в укладенні, здійсненні та припиненні угод. Наприклад, згідно зі ст. 14 ЦК за неповнолітніх, які не досягай 15 років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони мають право учиняти лише дрібні побутові угоди. Винятки становлять операції по внесенню і розпорядженню вкладами.

Аналогічно вирішується питання і в тих випадках, коли особа за рішенням суду визнається недієздатною.

Юридичною перешкодою для керівників філіалів і представництв юридичних осіб виступати від свого імені (як органам) є, наприклад, правила ст. 31 ЦК, в ч. 2 якої сказано, що керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Таким чином, представництвом слід вважати такі цивільні правовідносини, в яких одна особа (представник), діючи в межах наданих їй повноважень, створює, змінює і припиняє від імені

169

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 11 ПРЕДСТАВНИЦТВО

іншої особи, яку представляють, та в її інтересах цивільні права і обов 'язки при здійсненні угод та інших дій з третіми особами. Угода, укладена представником у межах наданих йому повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють (ст. 62 ЦК).

Суб'єктами представництва виступають представник і особа, яку представляють. Остання вступає в правовий зв'язок з третіми особами завдяки діям свого представника. Особою, яку представляють, може бути як громадянин, так і організація.

На відміну від осіб, яких представляють, представниками може виступати менш широке коло суб'єктів. Частіше за все обов'язки представника покладаються на громадян, які обов'язково повинні володіти достатнім обсягом дієздатності. Як правило, ними є повнолітні, тобто особи, які досягай віку 18 років (ст. 11 ЦК).

У спеціальному законодавстві іноді передбачаються випадки, коли та чи інша особа, хоча і дієздатна, не може виступати як представник. Так, згідно зі ст. 116 ЦПК не можуть бути представниками в суді особи, виключені із колегії адвокатів, судді, слідчі і прокурори, крім випадків, коли вони діють як батьки, опікуни, піклувальники або представники відповідного суду чи органу прокуратури, що є стороною в справі.

За загальним правилом не можуть бути представниками особи, які не досягай повноліття або над якими встановлена опіка чи піклування. І це тому, що представник хоча і діє від імені особи, яку представляє, в разі укладення угоди виражає все ж таки власну волю при реалізації повноважень в інтересах особи, яку він представляє. В зв'язку з цим важливо відрізняти представника, наприклад, від посильного, посередника.

Так, посильний не укладає угоду, коли передає волю однієї особи другій. Це може бути і передача документів, інформації, згоди укласти угоду від однієї особи другій або, навпаки, від особи, яка його послала, третім особам. Не є представниками і особи, які надають лише технічну допомогу при укладенні угоди, наприклад, перекладачі текстів з іншої мови; громадяни, які вчиняють підпис на угоді замість її учасника внаслідок неможливості останнього зробити його власноруч в силу якої-небудь поважної причини і т. ін. Ці особи, як і посильний, своєї волі при укладенні угоди не виражають.

Представника не можна плутати і з посередником, який сам не здійснює угоду ні для однієї із сторін, а лише сприяє укладення* між

170

ними, наприклад, договору. З цією метою він може навіть проводити переговори про укладення угоди з кожною із сторін, але волевия-лення, необхідне для укладення угоди, виражають її учасники.

Представник завжди діє від імені особи, яку він представляє, стороною в угоді, що укладається, не виступає і своїми діями створює права і обов'язки безпосередньо для особи, яку він представляє.

Але не тільки громадяни можуть виступати як представники. Ними можуть бути і організації — юридичні особи. При цьому вони можуть представляти інтереси як інших юридичних осіб, так і громадян. Однак діяльність юридичної особи по представництву допускається лише в межах, передбачених у статуті (положенні) цієї юридичної особи. Причому для одних організацій вона може носити основний характер по представництву, наприклад, у суді по цивільних справах, а для інших — додатковий. Так, у ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян», зокрема, зазначено, що для здійснення цілей і завдань, передбачених установчими документами, об'єднання громадян користуються правом виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права; представляти і захищати свої законні інтереси і законні інтереси своїх членів (учасників) у державних і громадських органах та іншими правами.

Змістом представництва (його сутністю) є діяльність у вигляді укладення угод представником по реалізації повноважень в інтересах і від імені особи, яку він представляє.

Передумовою представництва є відносні правовідносини між представниками і особами, яких представляють, в межах котрих виникає і формується повноваження.

Відповідно до юридичних фактів, які породжують відносини представництва, розрізняють і самі види представництва:

1) представництво, що виникає на підставі адміністративного акта;

2) представництво, що виникає внаслідок юридичних фактів, прямо передбачених в законі (його іноді називають законним представництвом, але це не свідчить, що інші носять протиправний характер);

3) представництво на підставі договору.

-І Представництвом, яке грунтується на адміністративному акті, вважається таке представництво, коли представник зобов'язується

171

Глава 11 ПРЕДСТАВНИЦТВО

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

діяти від імені особи, яку він представляє, на підставі адміністративного розпорядження особи, яку представляють. У ролі особи, яку представляють, виступає організація, що є юридичною особою, а функції представника виконують її працівники, які по роду своєї діяльності повинні представляти організацію у відносинах з третіми особами, наприклад, продавці торговельних підприємств (невласни-ки), завідувачі складами, базами і т. ін., якщо вони перебувають з роботодавцем у трудових правовідносинах та їх прийняття на посаду оформлено наказом або розпорядженням. Цим же актом або окремою довіреністю визначаються і повноваження представника.

Представництво виникає внаслідок юридичних фактів, прямо вказаних у законі. Так, згідно зі ст. 60 КпШС батьки зобов'язані захищати права і інтереси своїх неповнолітніх дітей і тому вони є їх законними представниками. Законними представниками є і опікуни. В цьому разі юридичними фактами, з якими пов'язується виникнення відносин по представництву, виступають обставини, безпосередньо вказані в законі, наприклад, родинні зв'язки батьків і дітей, встановлення опіки. Власне і повноваження представників у цьому виді відносин по представництву також безпосередньо визначені законом. Що стосується представництва на підставі договору, то воно істотно відрізняється від двох перших. Ця відмінність полягає насамперед у тому, що воно є добровільним. Це означає, що на здійснення від імені особи, яку представляють, дії (угоди) вимагається згода представника, тобто досягнення згоди між особами, одна з яких приймає на себе зобов'язання діяти від імені другої.