Гражданское право

Угоди — один з найбільш поширених юридичних фактів, з яким закон пов'язує виникнення цивільних прав і обов'язків як елементів цивільних правовідносин. Однак угоди — досить специфічні юридичні факти, яким притаманні ознаки, що відрізняють їх від інших юридичних фактів.

По-перше, угода — завжди волевиявлення, вольовий акт, оскільки особа має намір досягти певних юридичних результатів. Цей намір — внутрішня воля. Проте цього не досить. Треба ще довести свій намір до інших осіб. Засіб, яким внутрішня воля виражається оточуючим, називається волевиявленням. Воля і волевиявлення повинні відповідати одна одному. Єдність волі і волевиявлення — одна з найважливіших ознак угоди. Разом з тим слід пам'ятати, що мотив, заради якого особа вступає в угоду, за загальним правилом лежить поза межами самої угоди.

По-друге, угода — це не просто дія, а дія, спрямована на досягнення певного юридичного результату. Особа прагне досягти цього результату.

По-третє, угода — завжди дія, яка вчиняється громадянами та організаціями як суб'єктами цивільного права. Можливість укладення угоди входить у зміст цивільної дієздатності громадян та організацій як форма реалізації цивільної правоздатності, що за ними визнається.

По-четверте, угода — це завжди правомірна дія, тобто вона відповідає вимогам закону щодо форми, суб'єктного складу, змісту тощо.

Те, що всім угодам притаманні певні ознаки, не виключає їх поділу на різні види.

1. Залежно від кількості учасників, які укладають угоду, угоди можуть бути односторонніми, двосторонніми та багатосторонніми. В основу такого поділу покладено кількість осіб, вираження волі яких необхідне і достатнє для укладення угоди.

149

І

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 10 УГОДИ

І

і*.

•у

Односторонньою угодою є дія однієї сторони. Наприклад, заповіт — це одностороння угода, бо тільки від спадкодавця залежить вирішення питання про відказування всього майна або його частки одній або декільком особам.

Двосторонньою угодою є погоджена дія двох сторін. Причому воля сторін повинна бути зустрічною. Іноді кожна із сторін може бути представлена не однією особою, а декількома. Це стосується, наприклад, випадків, коли здійснюється продаж жилого будинку, який належав на праві спільної власності, коли на боці продавця виступає декілька співвласників. Від цього договір купівлі-продажу не стає багатостороннім. Тут йдеться про множинність осіб в угоді.

Багатосторонньою угодою є погоджена дія декількох сторін, але більше двох. У цій угоді кожен з її учасників є самостійною стороною і виражає свою волю. Наприклад, договори про спільну діяльність, де сторони зобов'язуються діяти для досягнення спільної господарської мети; установчі договори про створення господарських товариств, асоціацій і т. ін.

Двосторонні та багатосторонні угоди ще називаються договорами. Тому кожний договір — це угода, але не кожна угода є договором.

2. Залежно від того, чи відповідає обов'язку однієї сторони в угоді вчинити відповідну дію зустрічний обов'язок іншої сторони надати матеріальне або інше благо, угоди поділяються на сплатні та безоплатні.

Угода визнається сплатною, якщо обов'язку однієї сторони вчинити ту чи іншу дію відповідає зустрічний обов'язок іншої сторони щодо надання матеріального або іншого блага. У безоплатній угоді такий зустрічний обов'язок відсутній.

Оплатність угоди може встановлюватися за законом або за погодженням сторін, що укладають договір. За загальним правилом договір вважається сплатним, якщо інше не випливає із закону, інших правових актів, угод сторін або сутності договору.

3. Залежно від моменту, з яким пов'язується виникнення угод, останні поділяються на консенсуальні та реальні.

150

Консенсуальними (відлат.consensus — згода,одностайність) визнаються угоди, для здійснення яких достатньо досягнення згоди на їх укладення. Різноманітні дії, такі, як сплата грошей, передача речей, здійснюються вже з метою виконання угоди. Консенсуальними є договори купівлі-продажу, постачання, підряду, комісії тощо.

Для виникнення угоди реальної (від лат. res — річ) однієї згоди не досить. Необхідна ще й передача речей. До реальних договорів належать договори дарування, позики.

4. Відповідно до ступеня залежності дійсності угод від її підстави вони можуть бути каузальними та абстрактними. Кожна угода має свою правову підставу — правову мету, досягнення якої прагнуть сторони.

З каузальної (від лат. cause — причина) угоди вбачається правова мета, яку переслідує особа, здійснюючи угоду. Мета повинна бути законною і досяжною. Недійсною буде угода, якщо вона суперечить закону, наприклад, договір купівлі-продажу землі, де покупець — іноземець. За цих обставин мета угоди стає недосяжною, протизаконною, оскільки згідно із Законом України «Про власність» передача землі у власність іноземним громадянам заборонена.

Абстрактні (від лат. abstractio — відривати, віддаляти) угоди відірвані від своєї підстави. Для дійсності таких угод обов'язкова вказівка на це в самому законі. Абстрактна угода — вексель, яким визнається цінний папір, що посвідчує нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням передбаченого векселем строку певну суму власнику векселя (векселедержателю). Належно оформлений вексель зберігає дійсність незалежно від підстави його видачі. 5. Інші угоди.

Ф і д у ц і а р н і (від. лат. fiducia — довіра) угоди — це угоди, які мають особисто довірчі відносини між сторонами. Втрата такої довіри дає можливість кожній із сторін ставити питання про дострокове припинення договору. До таких угод належать договори доручення, довірчого управління майном.

Строкові та безстрокові угоди. У безстрокових угодах не визначається момент їх припинення.

Строковою називається угода, в якій обумовлюється або момент її вступу в дію, або момент припинення. Якщо сторони обумовлюють строк виникнення прав і обов'язків за угодою, то це угода з відкладальним стро-

151

Глава 10 УГОДИ

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ком. Якщо ж угода вступає в дію миттєво, а сторони обумовили строк припинення такої угоди, то це угода із скасувальним строкам.

Угоди, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини. Якщо особливістю строкових угод є те, що настання строку — обов'язкова подія, то в угодах, укладених за умовою, особи, які укладають цю угоду, не впевнені, чи настане відповідна подія. Як і строки, умови можуть бути відкладальними і скасувальними. Але подія, яка може виступити як умова, повинна відповідати критеріям імовірності, тобто має бути невідомою, настане вона чи ні.

Угода визнається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи ні.

Угода визнається укладеною під скасувальною умовою, якщо сторони поставили припинення прав і обов'язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи ні.

Якщо настанню умови перешкодила сторона, якій настання умови невигідне, то вважається, що умова настала.

Якщо настанню умови сприяла сторона, якій настання умови невигідне, то вважається, що умова не настала.

Біржові угоди. Чинний ЦК не містить поняття біржової угоди. Аналіз Закону України «Про товарну біржу», окремих правил біржової торгівлі, які затверджуються на кожній товарній біржі біржовими комітетами, типових контрактів тощо дозволяє дійти висновку, що угода визнається біржовою, якщо вона укладена відносно товару, який допускається до обігу на біржі, між членами біржі та їх представниками на біржових торгах, у строки та у порядку, встановлені статутом кожної біржі, правилами біржової торгівлі та рішенням біржової ради. Біржова угода повинна бути подана на реєстрацію та перереєстрацію на біржі не пізніше наступної після укладення угоди доби. Біржова угода не підлягає нотаріальному посвідченню.

Біржові угоди здійснюються відносно товару, який котується на конкретній біржі.

152

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця та строку виконання) не підлягає розголошенню. Ця інформація може бути надана тільки за письмовим запитом судам, органам прокуратури, Служби безпеки, арбітражним судам та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода визнається здійсненою з моменту її реєстрації на біржі.

Закон не дає вичерпного переліку видів біржових угод, тим самим надаючи біржам можливість самостійно врегулювати це питання у своїх правилах біржової торгівлі. Однак аналіз практики, а також локальних актів бірж дозволяє поділити біржові угоди на: угоди, які здійснюються з наявним товаром, та угоди, які укладаються на строк без наявного товару.

При укладенні угоди на наявний товар продавець повинен мати товар в наявності та пред'явити його до поставки в строк, передбачений у біржовому контракті. Тому в свою чергу ці угоди поділяються на «кеш»-угоди (або «спот») та на «форвард»-угоди.

«Спот»-угода — це угода купівлі-продажу наявного товару на умовах термінової його передачі. В цьому разі продавець повинен здати товар на біржовий склад і одержати спеціальне складське свідоцтво — варант. До покупця варант переходить після укладення угоди. Варант — це документ, на підставі якого покупець одержує товар з біржового складу. При цьому виді угоди строк поставки товару зі складу покупцеві визначається біржовими правилами. Такі угоди називають ще касовими.

«Форвард»-угоди, або угоди на строк, передбачають поставку наявного товару в майбутньому. При укладенні біржового контракту в цьому разі робиться застереження про ціну товару і строк його поставки. Продавець поставляє товар зі складу, одержує варант, сплачує страхування свого товару і його зберігання на складі. Коли строк поставки закінчується, продавець передає варант покупцеві. До «фор-вард»-угод відносять також біржові угоди на товар, який знаходиться у дорозі, а також на товар з поставкою на конкретний строк. Характерна особливість цього виду біржових угод полягає в тому, що біржові контракти такого виду можна перепродувати багато разів до моменту закінчення строку поставки товару.

Коли укладається угода, продавець діє, розраховуючи на ті умови, які виникнуть на момент виконання угоди. Залежно від того, що мають на увазі сторони — реальну поставку товару чи ні, всі строкові угоди поділяються на: тверді, онкольні, угоди з преміями (огщіони), ф'ючерсні.

153

І

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 10 УГОДИ

Тверді угоди. За цими угодами продавець зобов'язується здати, а покупець — прийняти товар в обумовлений строк за тією ціною, яка була зафіксована сторонами на момент укладення угоди.

Онкольними є угоди з наступною фіксацією ціни. Підставою визначення ціни при здійсненні цих угод є котирування відповідної біржі за угодами на строк. На момент укладення угоди ціна товару сторонами не фіксується.

Угоди з преміями (опціони) — це угоди, які являють собою придбання товару на продаж або купівлю біржового товару чи контракту по ціні, зафіксованій на момент укладення угоди. Протилежна сторона за надання такого права одержує відповідну премію, яка стає її прибутком навіть у тому разі, коли контрагент не скористався своїм правом. Датою закінчення опціону є останній строк, коли покупець може скористатися своїм правом. Якщо право залишиться не витребуваним, угода припиняється. На практиці виділяють прості угоди з премією, подвійні угоди з премією, складні угоди з премією.

Ф'ючерсні угоди. Це угоди, які укладаються з метою не купівлі або продажу товару, а страхування (хеджирування) угод з наявним товаром або одержання в ході перепродажу або після закінчення угоди різниці залежно від зміни цін. На відміну від інших біржових угод, які закінчуються фактичною поставкою товарів, ф'ючерсні угоди закінчуються відкупом контракту. Об'єкт цих угод — біржовий контракт (ф'ючерс). Мета — одержання прибутків від різниці в цінах або зниження ризиків і зменшення втрат від несприятливих змін цін.

Ф'ючерсні угоди застосовуються для страхування від можливих втрат на випадок зміни ринкових цін і при укладенні угод на наявний товар.